Постанова

від 21.05.2024 по справі 465/10290/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/10290/23 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.

Провадження № 22-ц/811/710/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними письмовими доказами в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Репака Віталія Валерійовича на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2024 року в складі судді Мартьянової С.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди, -

встановив:

У грудні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди. Просила стягнути з ТОВ «Центра правової допомоги Україна» грошові кошти у розмірі - 83 900,00 (вісімдесят три тисячі дев`ятсот) гри., які складаються з:15 000,00 грн. - збитки за невиконання умов договору №24042302 про надання правової допомоги /юридичних послуг від 24 квітня 2023 року; 18 900, 00 грн. - пеня за період з 01.11.2023 но 12.12.2023 року, нарахована згідно вимог ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; 50 000,00 грн. - моральної шкоди спричиненої невиконанням договору. Стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 (тридцять тисяч) грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди залишено без руху для сплати судового збору.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору.

Продовжено заявнику ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснено, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заяву буде визнано неподаною та повернуто заявнику.

Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди - визнано неподаною і повернуто позивачу.

Роз`яснено позивачу, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвалу оскаржила позивачка ОСОБА_1 , вважає таку незаконною. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви та те, що ОСОБА_1 не є споживачем послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», відтак помилково не врахував, що позивачка звільнена від сплати судового збору згідно приписів ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зауважує, що суд помилково послався на приписи нормативно-правових актів, які регулюють відносини адвоката і клієнта, залишивши поза увагою те, що позивачка не є клієнтом відповідача в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Додає, що суд грубо порушив процесуальні приписи закону, що в свою чергу призвело до порушення права ОСОБА_1 на справедливий суд, яке передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що предметом спору в даній справі є стягнення з ТОВ «Центр правової допомоги України» коштів сплачених ОСОБА_1 на виконання умов Договору №24042302 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24.04.2023, пені, що нарахована згідно вимог ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», моральна шкода, яка спричинена позивачці невиконанням відповідачем договору.

Підставою цього позову є не виконання ТОВ «Центр правової допомоги України» Договору №24042302 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24.04.2023, зокрема не виконання відповідачем обов`язку щодо «Представництва адвоката в суді по справі з банкрутства до чотирьох представництв».

Зазначає, що за своєю правовою природою Договір №24042302 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24.04.2023 є договором про надання послуг. ОСОБА_1 є фізичною особою споживачем юридичних послуг, оскільки уклала з ТОВ «Центр правової допомоги України» Договір №24042302 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24.04.2023, згідно якого товариство зобов`язалося надати позивачці послуги з правової/юридичної допомоги. Відповідач є юридичною особою, не являється ні адвокатським об`єднанням, ні адвокатським бюро. Після укладення зазначеного договору, відносини між сторонами продовжували існувати. ОСОБА_1 здійснивши оплату за договором, виконала умови договору, правомірно очікувала на добросовісне та належне виконання Товариством своїх зобов`язань за договором про надання юридичних послуг. Однак, товариство порушило умови договору, не надавши позивачці жодних правничих послуг та не повернуло на вимогу ОСОБА_1 отримані від неї на виконання умов договору кошти. А тому, як споживач послуг за укладеним з товариством договором, має право на захист свого порушеного права.

Враховуючи те, що всі заявлені позивачкою вимоги ґрунтуються на приписах Закону України «Про захист прав споживачів», а тому правовідносини сторін у цій справі урегульовані нормами законодавства про захист прав споживачів.

З огляду на зазначене вище, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до цієї норми, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Вважає помилковим посилання суду першої інстанції на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №191/261/19, оскільки за обставинами вказаної справи, спір виник між адвокатом та клієнтом з приводу несплати адвокатського гонорару згідно умов договору про надання правової допомоги. Натомість, у цій справі договір про надання юридичних послуг було укладено ОСОБА_1 з юридичною особою ТОВ «Центр правової допомоги України», яке не є ні адвокатським об`єднанням, ні адвокатським бюро.

У зв`язку з тим, між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр правової допомоги України» не виникало відносин адвоката з клієнтом, що свою чергу виключає застосування до таких відносин положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики.

Разом з тим, судом залишено поза увагою те, що договір про надання правової допомоги/ юридичних послуг, по якому відповідачем не були надані послуги та згідно якого позивачкою було сплачено товариству кошти, якій їй не було ним повернуті, укладено з особою пенсійного віку, яка є репресованою згідно Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» та матір`ю зниклого безвісти військовослужбовця, який захищає Батьківщину від військової агресії російської федерації.

У зв`язку з тим, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам якості та юридичної визначеності, просить скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 20 лютого2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно із вимогами ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленимицією главою.

Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться, що свідчить про безпідставність вимог апеляційної скарги в цій частині.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з огляду на таке.

За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред`явити до суду позовну заяву, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.

При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Повертаючи позову заяву позивачці ОСОБА_1 , суд першої інстанції своє рішення обґрунтовував тим, що позивачка не є споживачем послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому не звільнена від сплати судового збору.

Встановивши, що позивачка не усунула недоліки позовної заяви, не сплатила судовий збір, суд дійшов висновку про застосування положень ч.3 ст. 185 ЦПК України визнати неподаною та повернути заяву позивачеві.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з такого.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставіст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 ст. 12 ЦПКУкраїни, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального а бо спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).

Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Статтею 175ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Дана стаття також встановлює ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.

Відповідно до вимог статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченомустаттею 185цього Кодексу (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

З врахуванням наведеного, звернення позивача до суду зобов`язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з`ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з`ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.

Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.

Відповідно до ст. 175 ч. 4 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачено, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачка, звертаючись до суду із вказаним позовом, вважає, що її права порушенні саме як споживача, посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, позивачка вказувала на те, що 24 квітня 2023 року між ТОВ «Центр правової допомоги України», як «Виконавцем» та ОСОБА_1 як «Замовник» укладено Договір №24042302 про надання правової допомоги/юридичних послуг.

Із змісту укладеного Договору № 24042302 від 24.04.2023 вбачається, що предметом договору є зобов`язання виконавця за дорученням замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, відповідно до переліку послуг, зазначених в п.1.2 цього Договору, а замовник зобов`язався сплатити грошові кошти за надані послуги.

Згідно із п. 1.2 перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги, що надається: представництво в суді по справі з банкрутства до чотирьох представництв.

У позовній заяві позивачка зазначає, що всупереч умовам договору, ТОВ «Центр правової допомоги Україна» не виконав свій обов`язок, передбачений п. 1.2 Договору, внаслідок чого позивачка просила стягнути збитки в розмірі 15 000 грн., сплачених за виконання юридичних послуг/правової допомоги, згідно п. 3.1 Договору, які не були надані; стягнути пеню в розмірі 18 900 грн., нараховану згідно вимог ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та 50 000 грн. моральної шкоди. Тобто предметом спору є стягнення збитків та моральної шкоди невиконанням відповідачем умов договору про надання юридичних послуг.

У позовній заяві позивачка вказувала на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09.07.2020 зроблено висновок, за яким позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно з преамбулою до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За приписами п. 22 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону надано визначення, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19 ч.1 ст. 1 Закону).

Згідно із пунктом 17 частини першої статті 1 цього Закону послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Хоча у Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку правових відносин, на які поширюється його дія, втім, з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з принципів цивільного судочинства, а також наявності у цивільних правовідносинах такої слабкої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів, в тому числі з договорів надання послуг.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний аналіз зазначеного Закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, визначеного статтею 5 Закону України «Про судовий збір», який не є вичерпним, не може безумовно свідчити про те, що споживачі не мають такої пільги, оскільки вона встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав. Порушені права підлягають захисту як при пред`явленні позову у суді першої інстанції, так і на наступних стадіях цивільного процесу (стадії апеляційного та касаційного провадження), оскільки ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суд у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, надала суду додаткові пояснення, в яких зазначала, що її права порушені саме як споживача.

Продовжуючи строк на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції фактично таку продублював, вказавши, що на спірні правовідносини положення п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється.

В подальшому, повертаючи позовну заяву у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позову без руху, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 обґрунтовувала свої позовні вимоги порушенням її права, як споживача послуг, так як на її думку відповідач не виконав умови договору №24042302 від 24.04.2023, а саме не надав послуги з представництва в суді по справі з банкрутства до чотирьох представництв, а тому вона звільнена від сплати судового збору в силу вимог ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

На переконання колегії суддів, повертаючи позовну заяву позивачці ОСОБА_1 суд першої інстанції не врахував положенняст. 197 ЦПК України, відповідно до п. 7 ч. 2 якої, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Питання про характер правовідносин, належність та допустимість доказів суд повинен вирішувати у відповідності з вимогамист. 89 ЦПК України.

Відтак, перевірку обставинам, якими позивачка обгрунтовувала власні вимоги, а саме порушення відповідачем її прав, як споживача послуг, суд міг провести, як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Так, у справі "Belletv. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відмова в судовому захисті суперечить положенням ст. ст. 55, 124 Конституції України.

З урахуванням вище викладеного, висновок суду першої інстанції про наявність визначених ст. 185 ЦПК України для повернення позовної заяви ОСОБА_1 є помилковим, а оскаржувана ухвала не може вважатися законною, обґрунтованою та такою, що відповідає завданням цивільного судочинства.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування ухвали Франківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2024 року.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України).

Згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведені мотиви, колегія суддів приходить висновку, що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Репака Віталя Валерійовича задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 травня 2024 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк