Постанова

від 20.02.2025 по справі 465/10290/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/10290/23 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С. М.

Провадження № 22-ц/811/3159/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Ковальчука Ю.П.

з участю: ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

представника ТзОВ «Центр правової допомоги України» - Литвиненко І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 24 квітня 2023 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» укладено договір про надання правової допомоги № 24042302, за умовами якого відповідач зобов`язався надавати їй юридичні послуги, перелік яких зазначено в договорі. На виконання умов договору вона сплатила 15000 грн., однак відповідач не виконав свого обов`язку щодо надання адвоката для здійснення представництва в суді у справі про банкрутство, у зв`язку з чим вона звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» з вимогою про повернення сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди та сплати пені, яку відповідач не виконав. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» не надало послуги, передбачені договором про надання правової допомоги № 24042302 від 24 квітня 2023 року, у неї виникло право на стягнення пені у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожен день прострочення, що за період з 01 листопада 2023 року до 12 грудня 2023 року становить 18900 грн. Зазначає, що невиконанням умов договору відповідач завдав їй моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 50000 грн., що полягає в постійних моральних переживаннях через невиіршені юридичні проблеми, погіршенні стану її здоров`я, втраті сну, у зв`язку з чим вона постійно приймає заспокійливі ліки. Вказує, що сплачені відповідачу кошти були допомогою, яку вона отримала як мати сина, що зник безвісти під час бойових дій, тому невиконання відповідачем умов договору нагадує їй про долю сина та викликає пов`язані з цим переживання. Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її завдання, а право на відшкодування моральної шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

З наведених підстав просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 83900.00 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» про захист прав споживачів, стягнення збитків та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 21000.00 грн., які складаються з: 15000,00 гривень збитки за невиконання умов договору №24042302 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24 квітня 2023 року; 3000,00 гривень пеня за період з 01.11.2023 по 12.12.2023 року, нарахована згідно вимог ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; 3000,00 гривень моральної шкоди завданої невиконанням умов договору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» судовий збір на користь держави у розмірі 303.20 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000.00 грн.

Рішення суду вчастині відмовиу задоволенніпозовних вимогоскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, що нарахована відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв`язку з ненаданням відповідачем послуг, передбачених договором про надання правової допомоги, оскільки ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на договори про надання послуг, тому прострочення зобов`язання, що виникло з умов договору про надання послуг зумовлює нарахування пені в розмірі трьох відсотків вартості послуги. При цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Крім того, неустойка є обов`язковою для учасників правовідносин, оскільки одним з основних її завдань є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань. Звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» не навело обґрунтованих причин порушення строків виконання договірних зобов`язань, а підписавши умови договору, відповідач ознайомився з ними тому був повідомлений про настання правових наслідків невиконання умов договору. Не приступивши до виконання умов договору, після закінчення строку дії договору відповідач не повернув сплачені на виконання його умов кошти ОСОБА_1 , як а є слабшою стороною у цих правовідносинах. Враховуючи, що дії та поведінка відповідача мають оманливий характер, оскільки кошти не повернуто ОСОБА_1 навіть після висловленої відповідачем у відзиві на позовну заяву готовності їх повернути, що в свою чергу істотно впливає на моральний та емоційний стан ОСОБА_1 , відсутні підстави для зменшення розміру компенсації моральної шкоди. Крім того, сплачені відповідачу кошти були допомогою, яку вона отримала як мати сина, що зник безвісти під час бойових дій, тому невиконання відповідачем умов договору нагадує їй про долю сина та викликає пов`язані з цим переживання. Вважає, що оскільки відповідач не звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу з власної ініціативи. З наведених підстав просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім того, рішення суду оскаржило Товариство зобмеженою відповідальністю«Центр правовоїдопомоги України»,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що адвокатом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» проведено кілька зустрічей з позивачем у зв`язку з необхідністю збору додаткових документів, однак позивач не надала доказів, які б підтверджували наявність підстав для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи або фізичної особи-підприємця. Оскільки саме ненадання позивачем документів для підготовки заяви про визнання боржника неплатоспроможним унеможливило виконання договору про надання правової допомоги, Товариство зобмеженою відповідальністю«Центр правовоїдопомоги України»не несе відповідальності за невиконання умов договору. Зазначає, що після звернення позивача щодо припинення роботи на виконання договору про надання правової допомоги, їй запропоновано повернути кошти, однак вона відмовилася від такої пропозиції, звернувшись з позовною заявою про захист прав споживачів. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував вину позивача у порушенні зобов`язання. Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки моральні страждання позивача спричинені зникненням безвісти її сина, однак не пов`язані з договірними відносинами. Крім того, позивач не надала належних та допустимих доказів протиправної поведінки, наявності моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та моральною шкодою. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ «Центр правової допомоги України» не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи частковопозовні вимоги ОСОБА_1 ,суд першоїінстанції виходивз того,що ТзОВ«Центр правовоїдопомоги України»не виконавсвій обов`язокз наданняпослуг зправничої допомоги,які вінзобов`язався надатина підставідоговору пронадання правовоїдопомоги №24042302від 24квітня 2023року,у зв`язкуз чимсплачені позивачемкошти занадання послугпідлягають поверненнюпозивачу,а враховуючите,що позивачє споживачемюридичних послуг,то звідповідача накористь позивачкипідлягає стягненнютакож передбаченач.5ст.10Закону України«Про захистправ споживачів»пеня за кожний день прострочення виконання зобов`язання у розмірі трьох відсотків вартості послуги, розмір якої суд вважав можливим зменшити до 3000.00 грн.. а також 3000 грн. моральної шкоди, завданої позивачці невиконанням зобов`язання.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 24042302, за умовами якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, зазначені в п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується сплатити грошові кошти за надані послуги.

Пунктом 1.2 договору про надання правової допомоги № 24042302 від 24 квітня 2023 року передбачено, що надаються послуги з «представництва адвоката в суді по справі з банкрутства до чотирьох представників».

Згідно з п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору про надання правової допомоги № 24042302 від 24 квітня 2023 року виконавець зобов`язаний після внесення замовником передплати в розмірі повної вартості послуг відповідно до п.п. 3.1 та 3.2 цього договору приступити до надання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п. 1.2 цього договору в повному обсязі, своєчасно і якісно, керуючись чинним законодавством України.

Розмір оплати за виконання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п. 1.2 цього договору становить 15000 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги № 24042302 від 24 квітня 2023 року цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 жовтня 2023 року.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства Україна.

24 квітня 2023 року ОСОБА_1 сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги» 15000 грн за надання юридичних послуг за договором про надання правової допомоги № 24042302.

29 листопада 2023 року ОСОБА_1 надіслала Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» вимогу про повернення коштів, в якій зазначила, що всупереч умовам договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» не виконало свій обов`язок щодо представництва адвоката в суді по справі з банкрутства до чотирьох представників, у зв`язку з чим вона вимагає повернути їй у 7-денний строк з моменту отримання вимоги кошти в розмірі 21750.00 грн., з яких 15000 грн збитки за невиконання умов договору про надання правової допомоги № 24042302 від 24 квітня 2023 року, 6750 грн пеня за період з 01 листопада 2023 року до 16 листопада 2023 року, нарахована на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши банківські реквізити рахунка, на який слід повернути кошти.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Центр правової допомоги України» листом запропонувало ОСОБА_1 прибути особисто в приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» за адресою: м. Львів, вул. Пекарська. 41 для повернення коштів, в тому числі і за договором про надання правової допомоги № 24042302 від 24 квітня 2023 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував те, що в матеріалах справи відсутні докази повернення ОСОБА_1 коштів в розмірі 15000 грн., отриманих ТзОВ «Центр правової допомоги України» на підставі договору про надання правової допомоги № 24042302 від 24 квітня 2023 року.

Відповідач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження повернення коштів, отриманих ним від ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги №24042302.

Встановивши те, що ТзОВ «Центр правової допомоги України» не надало ОСОБА_1 передбачені договором про надання правової допомоги №24042302 від 24 квітня 2023 року послуги з правничої допомоги та не довело відсутність своєї вини у невиконанні ним умов договору, суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ТзОВ «Центр правової допомоги України» на користь ОСОБА_1 15000.00 грн., оплачених нею послуг, які вона фактично не отримувала через ненадання таких відповідачем.

Доводи апеляційної скарги ТзОВ «Центр правової допомоги України» щодо ненадання позивачем документів, необхідних для представництва її інтересів не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували зазначені обставини, зокрема, і звернення відповідача до позивача про надання документів, необхідних для здійснення представництва.

Крім того, п.п. 4.2. та 4.2.1. договору про надання правової допомоги № 24042302 від 24 квітня 2023 року передбачено, що виконавець має право відмовитися від виконання зобов`язань за цим договором у випадку ненадання або несвоєчасного надання замовником повного обсягу документів та інформації, необхідної для надання юридичних послуг, зазначених в п. 1.2 даного договору, однак відповідач не вчиняв жодних дій, спрямованих на реалізацію цього права.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , крім стягнення з відповідача коштів, сплачених нею на виконання умов договору про надання послуг, які їй не надавалися, просила також стягнути на її користь пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за невиконання відповідачем умов договору про надання послуг.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі, коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення пені суд бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім того категорія «значно», яка використовується в статті 551 ЦК України, є оціночною і має конкретизуватися у кожному окремому випадку, з врахуванням того, що положення цієї статті направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Враховуючи те, що ТзОВ «Центр правової допомоги України» зобов`язання знадання правничоїдопомоги невиконало,отримавши коштиза послуги,які маловиконати на підставі договору про надання правової допомоги № 24042302 від 24 квітня 2023 року, без поважних причин не приступило до виконання зобов`язання, а в подальшому тривалий час зволікало з поверненням коштів, маючи можливість повернути кошти на вказаний позивачем банківський рахунок, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про зменшення розміру пені та стягнення такої в розмірі 3000.00 грн., та з врахуванням розміру коштів, які були сплачені ОСОБА_1 на виконання умов договору про надання послуг, які відповідачем не були надані, та які тривалий час відповідачем не поверталися, приходить до висновку про те, що з ТзОВ «Центр правової допомоги України» на користь ОСОБА_1 слід стягнути пеню в розмірі 10000.00 грн.

Частиною 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Оскільки спіру данійсправі безпосередньопов`язаний зпорушенням правспоживача,і позивачзаявив вимогипро відшкодуванняморальної шкодиу зв`язкуз невиконаннямТзОВ «Центрправової допомогиУкраїни» умовдоговору пронадання правовоїдопомоги,а успорах прозахист правспоживачів відшкодуванняморальної шкодипрямо установленоспеціальним законом,який регулюєвідносини усфері захиступрав споживачів,колегія суддівпогоджується звисновками судупершої інстанціїпро стягненняз ТзОВ«Центр правовоїдопомоги» накористь ОСОБА_1 моральної шкодив розмірі3000грн.,щовідповідає моральним стражданням та переживанням, яких зазнала позивачка через невиконання відповідачем умов договору про надання послуг, критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Розмір моральної шкоди, оцінений позивачкою в розмірі 50000.00 грн. є явно завищеним, не відповідає її моральним стражданням та переживанням.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди в більшому розмірі не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач разом з позовною заявою подав заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн.

Стягуючи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., суд першої інстанції виходив з того, зо саме такий розмір витрат на правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, а також пропорційність, співмірність та розумність розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддівне вповній міріпогоджується зтаким висновкомсуду першоїінстанції зогляду натаке.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України).

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2023 року між адвокатським бюро «Віталія Репака» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 58, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту в цивільній справі, зокрема: підготовка/подання позовної заяви; участь адвоката в судових засіданнях; здійснення процесуальних дій в даній справі, необхідних для захисту прав та інтересів клієнта.

Пунктом 4.1. договору про надання правової допомоги № 58 від 12 грудня 2023 року передбачено, що за надання правової допомоги, передбаченої цим договором, клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар у фіксованому розмірі в сумі 30000 грн.

Отже, розмір гонорару адвоката за надання послуг з правничої допомоги ОСОБА_1 є фіксованим та становить 30000 грн.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

У розумінні норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі №922/445/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позовні вимоги підлягають до задоволення, такі витрати заявника були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з ТзОВ «Центр правової допомоги України» на користь ОСОБА_1 3000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, та з врахуванням конкретних обставин справи, яка не є надто складною, та з огляду на розмір позовних вимог, надавши оцінку доводам позивача та її представника щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку суду про стягнення з ТзОВ «Центр правової допомоги України» на користь ОСОБА_1 10000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору, на 33.34 % то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» в дохід держави слід стягнути 894.85 грн. судового збору, що пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Франківськогорайонного судум.Львова від17вересня 2024року вчастині розміругрошових коштів,які підлягаютьстягненню зТовариства зобмеженою відповідальністю«Центр правовоїдопомоги України»на користь ОСОБА_1 тав частиністягнення судовихвитрат змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 28000.00 грн., з яких: 15000,00 гривень коштів, сплачених ОСОБА_1 на виконання умов договору №24042302 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24 квітня 2023 року; 10000.00 грн. пеня за період з 01 листопада 2023 року по 12 грудня 2023 року, нарахована згідно вимог ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; 3000,00 гривень моральна шкода, спричинена невиконанням умов договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000.00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги України» в дохід держави 894.85 грн. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова проголошена 20.02.2025 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк