Постанова від 21.05.2024 по справі 522/13613/21

Номер провадження: 22-ц/813/3686/24

Справа № 522/13613/21

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Лупши В.В.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2023 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Федчишеної Т. Ю. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства, виключення відомостей про народження, зобов`язання внести відомості,

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що в період з березня 2020 року по червень 2021 року він мав близькі стосунки з відповідачкою та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина ОСОБА_4 . У зареєстрованому шлюбі між собою не перебували, у період вагітності відповідачки та на момент народження дитини вони проживали окремо, тому запис про батька дитини здійснено на підставі частини першої статті 135 СК України.

Посилаючись на те, що відповідачка небажає добровільно,в позасудовому порядку подавати заявупро реєстраціюйого якбатька дитинидо органудержавної реєстраціїактів цивільногостану таперешкоджає йомув спілкуванніз дитиною,обмежує йогобатьківські праващодо участіу вихованнідитини,позивачпросив визнатийого батькоммалолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;виключити відомостіпро ОСОБА_5 як батькадитини зактового запису№ 3023від 08 липня 2021 року(актовийзапис зареєстрованов реєстріза №00142607271)про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язатиВідділ державноїреєстрації актівцивільного стануу містіОдесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції (м.Одеса)внести відомостідо актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та видати нове свідоцтво про народження дитини на ім`я ОСОБА_6 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року задоволено клопотання позивача про призначення експертизи, призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу.

Ухвалу суду від 29 листопада 2021 року разом з матеріалами справи експертною установою 15 серпня 2022 було повернуто до суду без проведення експертизи у зв`язку з неприбуттям 14 липня 2022 року та 08 серпня 2022 року відповідачки та дитини до експертної установи.

У відзивіна позовнузаяву ОСОБА_2 ,від іменіякої дієадвокат ЧумаченкоС.О.,просив узадоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його батьківства. Також матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачки про проведення судово-генетичної експертизи, крім того відповідачка, у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, виїхала з дитиною за межі України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства, виключення відомостей про народження, зобов`язання внести відомості задоволено.

Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внесено зміни до актового запису № 3023 від 08 липня 2021 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), записати батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Змінено прізвище дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 не погоджується з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2023 року, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом при виборі і застосуванні норм права безпідставно враховано висновки щодо застосування ч. 2 ст. 128 СК України, викладені у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 591/6441/14-ц, адже постанова у наведеній справі ухвалена у зв`язку з ухиленням відповідача від проведення експертизи, тобто за інших фактичних обставин, що не є подібним до обставин справи, що розглядається, при цьому відповідно до правового висновку та обставин, викладених Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 761/10732/16-ц, встановлення факту кровного споріднення між батьком та дитиною за відсутності висновку молекулярно-генетичної експертизи не може вважатися об`єктивним, винятком (відступлення) від цього висновку є обставини ухилення відповідача від проведення експертизи, яких не було встановлено у справі № 522/13613/21.

Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що при ухваленні рішення суд вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позов щодо вимог, які позивачем не заявлялись, зокрема про внесення змін до актового запису № 3023 від 08 липня 2021 року про народження дитини ОСОБА_4 , та не вирішив вимоги про зобов`язання Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі внести відомості до актового запису про народження, також позивачем не заявлялась вимога про зміну прізвища дитини з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 »; судом порушено принцип змагальності сторін, не було повідомлено про дату та місце проведення експертизи, від проведення якої вона не ухилялась, готова провести її за місцем проживання дитини та надати біологічний матеріал; судом 01 березня 2023 року необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та безпідставно закрито підготовче провадження у справі, не зважаючи на те, що завдання підготовчого провадження не були виконані, експертиза проведена не була, а відповідачка з дитиною знаходилась за межами державного кордону України; суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про врегулювання спору за участі судді та повернення до стадії підготовчого провадження; в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували батьківство позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_9 апеляційну скаргу не визнали.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Ніц А.С. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 апеляційну скаргу не визнали.

Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилася, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьком дитини зазначений ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_2 .

Відомості про батька дитини записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України за вказівкою матері, актовий запис № 3023 від 08 липня 2021 року, вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі, зареєстровано в реєстрі за № 00142607271 (т. 1, а.с. 181).

Судом також встановлено, що 29 липня 2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вовк Н. В. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 184, 184 «Заяву матері та батька дитини про визнання батьківства», відповідно до якої ОСОБА_1 визнає себе батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 , мати ОСОБА_4 , підтверджує, що ОСОБА_1 є його батьком (т. 1, а.с. 88).

Відповідно до листа Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17 лютого 2023 року № 2909/24.29-19, відділом було зареєстровано народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис за № 3023 від 08 липня 2021 року. При реєстрації народження відомості про батька внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. 29 липня 2021 року матір`ю дитини ОСОБА_2 було подано документи на розгляд для внесення змін в актовий запис про народження № 3023 від 08 липня 2021 року, у зв`язку з визнанням батьківства. Проте, 07 серпня 2021 року ОСОБА_2 відкликала указані документи, подавши про це відповідну заяву (а.с. 181, 182).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з обгрунтованості позовних вимог позивача та їх доведеності наявними у матеріалах справи доказами, які в достатній мірі підтверджують походження дитини від позивача, в той час як відповідачка не спростувала доводи позивача, не підтвердила свої заперечення належними та допустимими доказами.

Проте, такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківствана підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Длявстановлення батьківстваправове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точноговстановлення батьківствастосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Згідно ч. 4 та п.п. 3-5 ч. 5 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі за клопотанням позивача призначалась судово-генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства позивача щодо дитини, матір`ю якої записано відповідачку, зокрема: ухвалою суду від 29 листопада 2021 року, і яку було вперше призначено на 01 березня 2022 року, про що суд повідомила експертна установа КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» (а.с. 99 т. 1).

Доказів отримання відповідачкою листа суду про день та час призначеної експертизи матеріали справи не містять.

Згодом експертна установа повідомила суд про призначення проведення експертизи на 14 липня 2022 року, потім на 08 серпня 2022 року.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення двічі повернулися до суду із відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 111 т. 1).

Після чого експертною установою повернуто без виконання експертизи матеріали цивільної справі № 522/13613/21 з ухвалою суду.

Вирішуючи спір та поклавши в основу рішення про задоволення позову у частині встановлення батьківства передбачені частиною 1 статті 109 ЦПК України наслідки у вигляді встановлення батьківства, про що просив позивач, суд помилково не взяв до уваги наступне.

Верховний Суд, вирішуючи спори щодо дітей, вказав, що з огляду на введення воєнного стану в Україні, при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя, необхідність враховувати інтереси дитини, а також безпеку проживання дитини з матір`ю на території Австрії, враховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, а також введення в Україні воєнного стану.

Як свідчить надана відповідачкою копія її закордонного паспорту та паспорту дитини, вони 28 лютого 2022 року виїхали з України.

Вказане узгоджується із відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідачки про проведення по справі експертизи.

За таких обставин неможливість матері з`явитися із дитиною для відібрання біологічних зразків для проведення експертного дослідження продиктована не винною поведінкою у вигляді ухилення від проведення експертизи, а виключно прагненням потрапити з дитиною у безпечне середовище, і станом на час призначення проведення експертизи вперше 01 березня 2022 року відповідачка вже перебувала за кордоном.

Оскільки застосування передбачених ст. 109 ЦПК України наслідків є правом, а не обов`язком суду, а ухилення відповідачки від участі у проведенні експертизи по справі не встановлене, то відсутні і можливості суду встановлювати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, оскільки доведеність кровної спорідненості батька із дитиною є предметом доказування по справі.

Крім того, оскільки висновок експерта не є єдиним доказом по справі, на спростування доказів позивача, позивачкою надані відповідні світлини та повідомлено суду, що біологічним батьком дитини позивачки є інший чоловік, з яким вона познайомилася в мережі Інтернет і який приїздив до неї у м. Одесу взимку 2018 року, між ними виникли романтичні стосунки, вони разом у 2019 році відвідували Вену, Барселону, і під час його чергового приїзду до м. Одеси у жовтні 2020 року було зачато їх спільного сина ОСОБА_10 . У лютому 2022 року через воєнні дії відповідачка з дитиною поїхала до Республіки Австрії, де зустрілася із батьком дитини, а після закінчення війни вони разом планують приїхати в Україну та зареєструвати його батьком дитини. Відповідачка не заперечує проведення генетичної експертизи, щоб довести батьківство іншого чоловіка, але лише після закінчення воєнних дій в Україні.

За таких обставин стверджувати, що теперішній позов пред`явлено в інтересах дитини і що позивачем належними, допустимими та достотними доказами у їх сукупності доведено своє батьківство щодо дитини відповідачки, немає підстав, оскільки кровна спорідненість позивача та дитини не доведена, факту ухилення відповідачки від участі в експертизи по справі не встановлено, а відповідачкою належними доказами спростовано докази позивача.

За таких обставин не може бути покладено в основу рішення лише спільно зроблена сторонами заява як матері та батька дитини про визнання батьківства, відповідно до якої ОСОБА_1 визнає себе батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 , та ОСОБА_2 , мати ОСОБА_4 , підтверджує, що ОСОБА_1 є його батьком, оскільки така згодом відкликана самою відповідачкою.

Відмінними є фактичні обставини у справі № 591/6441/14-ц (постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року), коли судом було встановлено саме ухилення відповідачки від проведення генетичної експертизи, що відсутнє по теперішній справі, а посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на неправильне тлумачення вказаної постанови є помилковим.

Як не заслуговує на увагу і твердження відзиву позивача про тривалість розгляду справи та нез`явлення відповідачки до суду жодного разу, оскільки остання з об`єктивних причин наразі перебуває за межами України.

Твердження позивача про ненадання жодного доказу на спростування його батьківства щодо малолітнього ОСОБА_10 також не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи містять відповідні світлини відповідачки з іншим чоловіком.

Тому в наведеній частині слушними є доводи апеляційної скарги.

Вказане дає підстави дійти висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, що з огляду на вимоги п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК Україниє підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційній скарга є обґрунтованою по суті і у задоволенні позову відмовляється, то сплачені скаржником судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню з позивача на користь відповідачки у розмірі 1362 грн (позов немайнового характеру 908 х 150 %).

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства, виключення відомостей про народження, зобов`язання внести відомості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцятиднів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 24 травня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко