Постанова

від 23.05.2024 по справі 915/149/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 915/149/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник ТОВ "Маклер ТОП" - Бортик Р. О.,

прокурор - Гриненко А. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклер ТОП"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024

у складі колегії суддів: Богатиря К.В. (головуючий), Поліщук Л.В., Таран С.В.

у справі № 915/149/23

за позовом Першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва

в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклер ТОП"

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 3 003 600,00 грн,

На розгляд суду постало питання стягнення із забудовника коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку зі здійснення будівництва у 2020 році та введенням в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту у 2021 році.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маклер ТОП" (далі - ТОВ "Маклер ТОП") є орендарем земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4810137200:02:004:0012 по пр. Героїв України, 111-б в м. Миколаєві.

2. 15.09.2020 управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради за № МК012200915644 видано ТОВ "Маклер ТОП" дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкті "Нове будівництво торгового комплексу за адресою: пр. Героїв України (пр. Героїв Сталінграду), 111-б в м. Миколаєві".

3. 02.02.2021 складено акт готовності об`єкта "Нове будівництво торгового комплексу за адресою: пр. Героїв України (Героїв Сталінграду), 111-б в м. Миколаєві" до експлуатації.

4. У пункті 5 даного акту зазначено, що будівельні роботи виконано у строк:

- початок 15 вересня 2020 року

- закінчення робіт 15 грудня 2020 року.

5. Відповідно до п. 10 акту, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво становить 75090,000 тис. гривень, у тому числі витрати на будівельні роботи 70 289,265 тис. гривень, витрати на машини обладнання та інвентар 4 800,735 тис. гривень.

6. Відповідно до п. 11 акту вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, 75 090,000 тис. гривень, у тому числі витрати на будівельні роботи 70 289,265 тис. гривень, витрати на машини обладнання та інвентар 4 800,735 тис. гривень.

7. До пункту 12 акту про готовність об`єкту до експлуатації від 02.02.2021 № МК 122210202810 внесено дані, що замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі пп. 3 п. 13 розділу 1 Закону України № 132-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

8. В той же день 02.02.2021 ТОВ "Маклер ТОП" подано до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката.

9. 05.02.2021 управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради видано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту № МК122210202810, на об`єкт "Нове будівництво торгового комплексу за адресою: пр. Героїв України (пр. Героїв Сталінграду), 111-б в м. Миколаєві".

10. В розділі Пайова участь сертифікату від 05.02.2021 № МК122210202810 вказано таке:

"Підстава для звільнення від сплати пайової участі - Пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-ІХ від 20.09.2019".

11. 08.06.2021 Окружною прокуратурою міста Миколаєва скеровано лист до Миколаївської міської ради № 51-3383вих-22 щодо вжиття заходів відносно стягнення з ТОВ "Маклер ТОП" коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.

12. На цей лист виконком Миколаївської міської ради відповів листом від 16.06.2021 №4178/02.02.01-40/14/21 про відсутність наміру вжиття відповідних заходів, у зв`язку з виключенням з Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" статті 40, яка регулювала питання пайової участі.

13. 01.12.2022 Окружною прокуратурою міста Миколаєва за № 51-6328вих-22 до Миколаївської міської ради скеровано лист щодо вжиття заходів до стягнення з ТОВ "Маклер ТОП" коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.

14. 09.12.2022, розглянувши вищеназваний лист, міською радою надано лист №4499/02.02.01-40/02.02./14/22, відповідно до якого повідомлено про відсутність правових підстав для звернення з відповідним позовом до суду з огляду на виключення ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та скасування рішення Миколаївської міської ради від 25.08.2011 № 8/22 "Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва".

15. 02.02.2023 листом № 51-50/2-783вих-23 прокурор повідомив Миколаївську міську раду про подання позову з метою захисту її інтересів.

Короткий зміст позовних вимог

16. 07.02.2023 Заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради пред`явлено позов про стягнення з ТОВ "Маклер ТОП" грошових коштів пайової участі у загальній сумі 3 003 600 грн.

17. Прокурор доводить, що оскільки порядок сплати коштів пайової участі у 2020 році регулювався пунктом 2 Прикінцевих те перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-IX), а будівництво об`єкту розпочато 15.09.2020, у відповідача виник обов`язок упродовж 10 днів з початку будівництва звернутися до Миколаївської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

18. Необхідність звернення прокурора із позовом у цій справі обґрунтована ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та тим, що несплата коштів пайової участі завдає шкоду місцевому бюджету та унеможливлює виконання функцій з розвитку інфраструктури територіальної громади міста Миколаєва, а також нездійсненням Миколаївською міською радою повноважень по зверненню до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

19. 26.10.2023 рішенням Господарського суду Миколаївської області в задоволені позову відмовлено повністю.

20. Суд першої інстанції виходив з того, що за змістом Закону № 132-IX та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 статтю 40 та інші положення, які регулюють питання пайової участі, виключено з Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тому у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020. Таким чином у відповідача був відсутній обов`язок сплатити на адресу позивача грошові кошти пайової участі у загальній сумі 3 003 600 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

21. 22.02.2024 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду (повний текст складено 26.02.2024) рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2023 у справі № 915/149/23 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Маклер ТОП" на користь Миколаївської міської ради грошові кошти пайової участі у сумі 3 003 600,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Маклер ТОП" на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 45 054,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Маклер ТОП" на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 67 581 грн.

22. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкту розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

23. Суд також із посиланням на висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 вказав, що замовник будівництва (Відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (Позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

24. Розмір пайової участі визначений на підставі підпункту 1 пункту 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX та становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта в сумі 3 003 600 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. 05.03.2024 (через систему "Електронний суд") ТОВ "Маклер ТОП" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2023 у справі № 915/149/23.

26. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Маклер ТОП" зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

27. За доводом скаржника, суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається допустив вільне тлумачення положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" в питанні застосування норм цих законів до спірних правовідносин під час їх виникнення з урахуванням динаміки змін у законодавстві, яке регулює правовідносини щодо сплати коштів пайової участі, не врахувавши практики Європейського суду з прав людини та висновків Верховного Суду щодо застосування норм права викладених в постановах від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (щодо застосування ст. 5 ЦК України), від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 та від 11.12.2023 у справі № 925/200/22.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

28. 05.03.2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Миколаївська обласна прокуратура заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає обґрунтованими висновки апеляційного господарського суду та просить залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

29. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

31. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо стягнення із забудовника коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку зі здійсненням ним будівництва у 2020 році та введенням в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту у 2021 році.

32. Поряд з цим, Верховний Суд зауважує, що питання участі прокурора у цій справі скаржником не оскаржується.

33. Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

34. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

35. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).

36. За статтею 1 вказаного Закону замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

37. Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

38. До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.

39. Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

40. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

41. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

42. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону № 3038-VI, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

43. Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 (провадження № 12-81гс19), від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20 (провадження № 12-34гс21).

44. За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

45. Разом з тим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.

46. Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

47. За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

48. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

49. Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

50. Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

51. Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

52. Стаття 40 № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

53. Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

54. Крім того, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

55. Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19

56. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, також зауважила, що:

- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним.

- у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 04.02.2021 у справі № 904/2468/19 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/14195/18 суди розглянули спори про визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту при чинності на час виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача до суду норми статті 40 Закону № 3038-VI, яка зобов`язувала замовника будівництва укласти вказаний договір, однак за відсутності вказаної норми на час розгляду справи. Водночас у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №922/267/20 та від 23.03.2021 у справі № 904/454/18 суди розглянули вказані вище спори при втраті чинності норми статті 40 Закону № 3038-VI ще на час звернення позивача до суду, однак вона також була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, касаційні суди дійшли висновку про те, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність на час виникнення правовідносин відповідних положень закону про обов`язковість укладення договору. Однак, оскільки станом на час розгляду справи відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним такий договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена;

-зазначені висновки касаційного суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у цій справі, а тому підстав для відступу від правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду немає;

- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

57. Нормами статті 40 Закону № 3038-VI було визначено обов`язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

58. При цьому, частиною дев`ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

59. Відповідно до Закону № 132-IX статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.

60. Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону №3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

61. Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

62. Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

(1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

(2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

63. Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

64. Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

65. Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

66. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21.

67. Так, судами у цій справі встановлено, що 15.09.2020 управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради за № МК012200915644 видано ТОВ "Маклер ТОП" дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкті "Нове будівництво торгового комплексу за адресою: пр. Героїв України (пр. Героїв Сталінграду), 111-б в м. Миколаєві", а 02.02.2021 складено акт про готовність зазначеного об`єкта до експлуатації.

68. Отже, враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкту розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 в подібних правовідносинах.

69. Суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та вірно врахована судом апеляційної інстанції.

70. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову прокурора про стягнення з відповідача як замовника будівництва, що здійснювалося у 2020 році із прийняттям об`єкту торгового комплексу в експлуатацію у 2021 році пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту зроблені із правильним застосуванням положень абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX та узгоджуються із наведеними вище висновками Верховного Суду.

71. Відносно тверджень скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 5 ЦК України та неврахування висновку Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 колегія суддів зауважує, що в контексті зазначеної норми Велика Палата виснувала, що з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону № 3038-VI, яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом.

72. Натомість у даних правовідносинах у цій справі застосуванню підлягає положення абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, яким передбачено обов`язок замовника будівництва сплатити пайову участь до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію, будівництво якого розпочато у 2020 році, що узгоджується із висновками Верховного Суду, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, а тому Суд відхиляє протилежні доводи скаржника.

73. Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 щодо принципу правової визначеності та від 11.12.2023 у справі № 925/200/22 щодо доступного і розумно передбачуваного судового тлумачення положень закону колегія суддів відхиляє, оскільки такі принципи є загальнозастосовними, а висновки суду апеляційної інстанції відповідають сталій судовій практиці, наведеній вище.

74. Поряд з цим, скаржником не ставиться питання щодо необхідності відступу від означених висновків щодо застосування положень Закону № 132-IX, а колегія суддів Верховного Суду також не вбачає таких підстав.

75. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного господарського суду.

76. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

77. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

79. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклер ТОП" підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

80. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклер ТОП" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 у справі № 915/149/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік