Рішення

від 16.05.2024 по справі 274/8384/23

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 274/8384/23

провадження № 2/0274/343/24

Рішення

Іменем України

16.05.2024 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайоннийсуд Житомирськоїобласті вскладі: судді Вдовиченко Т.М.,за участю секретаря судовогозасідання РудичМ.О.,позивачки, представника позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справі за позовом ОСОБА_2 до Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини -

встановив:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася в суд з вищезазначеним позовом, згідно якого просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у 2 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 . Після його смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку кадастровий номер 1820183600:02:000:0037, загальною площею 2,3881 га, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район на території Маркушівської сільської ради. 28.10.2023 вона звернулася до приватного нотаріуса Юрчук Н.І. з відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, проте постановою нотаріуса від 30.10.2023 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з пропуском встановленого строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Зазначає, що не мала можливості вчасно скористатися своїм правом на прийняття спадщини після смерті батька, оскільки він був громадянином РФ та помер в м.Курган, про його смерть вона дізналася від родичів і після неодноразових звернень у жовтні 2023 їй була видана копія свідоцтва про його смерть. Вважає, що у неї наявні об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для спадкування, а саме: відсутність інформації про смерть спадкодавця.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 30.11.2023 в справі відкрито загальне позовне провадження ( а.с.22-23).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 15.02.2024 року за клопотанням представника позивачки адвоката Григоришина В.П. замінено неналежного відповідача - Маркушівську сільську раду Бердичівського району Житомирської області на належного відповідача Райгородоцьку сільську раду ( а.с.44-45).

Протокольною ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 04.03.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду ( а.с.71).

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позові.

Позивачка пояснила, що про смерть батька їй стало відомо в жовтині 2023 року від його брата, який також їй передав свідоцтво про його смерть, на даний час він також помер, тому підтвердити даний факт не може. Також зазначила, що не мала можливості оформити спадщину, оскільки в країні ведуться бойові дії, пов"язані з агресією РФ, тому коли вона зверталася до нотаріуса, їй було роз"яснено, що закриті реєстри. Вказала, що з батьком вона не спілкувалася, їй не відомо чи є в нього інші діти, дружина.

06.03.2024 року представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 75 - 76).

Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , 1982 р.н. є дочкою ОСОБА_3 . Після одруження з ОСОБА_5 17.08.2002 року, ОСОБА_4 змінила прізвище на " ОСОБА_6 " ( а.с. 10 -11).

Шлюб між батьками позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було розірвано 28.09.1984 року ( а.с.17).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Курганським міським відділом Управління реєстрації актів цивільного стану Курганської області Російської Федерації, актовий запис №910 (а.с.6 -8).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка кадастровий номер 1820183600:02:000:0037, загальною площею 2,3881 га, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район на території Маркушівської сільської ради (а.с.9).

15.07.2021 Бердичівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 70/2023, за заявою дочки спадкодавця - ОСОБА_2 , про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 ( а.с. 47-69).

Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Юрчук Н.І. від 30.10.2023 за № 3257/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.13).

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, постанова Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц).

Отже, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною також станом на 2024 рік, що підтверджується, зокрема постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, позивачка посилалася на відсутність у неї інформації про смерть її батька через сімейні обставини, оскільки вони з батьком тривалий час не спілкувалися, проживали окремо, після розлучення з її (позивачкою) матір`ю , він проживав в РФ, про його смерть їй стало відомо лише в жовтині 2023 року.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

Визначення поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, входить до предмета доказування у справі, тобто стосується оцінки доказів на предмет належності, допустимості, достатності доказів.

Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61 -8014 св21), від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23), від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17 (провадження № 61-8414 св23).

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

В порушенням вимог ст. 12-13,81 ЦПК України ні позивачкою, ні її представником в судовому засіданні не доведено, що копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 було отримано позивачкою в жовтні 2023 року.

Як зазначає позивачка в позовній заяві копія свідоцтва про смерть їй була надана родичами покійного батька після її неодноразових зверненьь,а судовомузасіданні вонанавпаки пояснила, щоїї покійнийдядько (брат батька) спочаткуповідомив просмерть батька,а потімвідав їйсвідоцтво просмерть івсі цідії відбувалисяв жовтні2023року. Також позивачка і її представник зазначили, що в 2022 році, після 24 лютого, позивачка зверталася до нотаріуса з приводу оформлення спадщини, однак реєстри були закриті в зв"язку з початком вторгнення на територію України збройних сил РФ, тому вона не оформила спадщину. Враховуючи такі розбіжності в показах позивачки та її представника, відомостях, які викладені в позовній заяві, в обґрунтування позовних вимог, суд критично відноситься до тверджень позивачки про те, що про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона дізналася в жовтні 2023 року.

Також суд звертає увагу на те, що в позовній заяві позивачка зазначила, що " копія свідоцтва про смерть була видана та посвідчена нотаріусом м. Курган 10 червня 2023 року", однак як вбачається з копії даного свідоцтва вонона було посвідчено нотаріусом 10 червня 2022 року ( а.с.6-7).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивачка не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини. При цьому, обставини, на які посилалася позивачка як на підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, на переконання суду, не є поважними причинами пропуску вказаного строку, тобто такими, що унеможливили чи в інший спосіб перешкодили їй вчасно реалізувати своє право на подання заяви про прийняття спадщини, а відтак не можуть бути визнаними об`єктивними перешкодами для здійснення такої дії.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову , необхідно відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивачку.

Керуючись ст. 4,12- 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 травня 2024 року

Суддя Т.М. Вдовиченко