Постанова

від 01.10.2024 по справі 274/8384/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/8384/23 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 60 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 274/8384/23 за позовом ОСОБА_1 до Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у місті Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку кадастровий номер 1820183600:02:000:0037, загальною площею 2,3881 га, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, на території Маркушівської сільської ради.

28 жовтня 2023 року вона звернулася до приватного нотаріуса з відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, проте постановою нотаріуса від 30 жовтня 2023 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з пропуском встановленого строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказувала, що не мала можливості вчасно скористатися своїм правом на прийняття спадщини після смерті батька, оскільки він був громадянином російської федерації та помер в місті Курган. Про його смерть вона дізналася від родичів і після неодноразових звернень у жовтні 2023 року їй була видана копія свідоцтва про його смерть. Вважала, що у неї наявні об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для спадкування, зокрема відсутність інформації про смерть спадкодавця.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалене рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Вказує, що судом не було досліджено ті обставини, що вона отримала свідоцтво про смерть батька лише у жовтні 2023 року від родичів по батьковій лінії, а саме від брата покійного батька та її дядька - ОСОБА_3 , який також помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що після смерті батька відкрилась спадщина за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 1820183600:02:000-0037, загальною площею 2,3881 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належала покійному на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №015996, виданого 12 серпня 2003 року Бердичівською райдержадміністрацією Житомирської області і вона являється єдиною спадкоємицею після його смерті, інших спадкоємців немає.

Вважає пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини до 6-ти місяців був обумовлений введенням воєнного стану в Україні.

Всупереч повідомлення відповідача щодо відсутності інших спадкоємців по справі та не заперечення проти визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції позбавив її, як єдину спадкоємицю після смерті батька, отримати можливість успадкувати належну йому земельну ділянку.

Звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав із пропущенням встановленого строку відбулася із поважних, не залежних від неї причин, а визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідатиме засадам цивільного законодавства.

Дані обставини не було враховано судом та всупереч Конституції України, суд необґрунтовано відмовив в позові, ухваливши незаконне рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Григоришин В.П. підтримав апеляційну скаргу, просиів її задовольнити і надав пояснення, які відповідають позовним вимогам та доводам поданої скарги.

Від Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи позивач в судове засідання не з`явилась, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у її відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 , 1982 року народження, є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с10). Після одруження з ОСОБА_6 17 серпня 2002 року, ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.11).

Шлюб між батьками позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було розірвано 28 вересня 1984 року (а.с17).

Також установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 13 березня 2018 року Курганським міським відділом Управління реєстрації актів цивільного стану Курганської області Російської Федерації, актовий запис №910 (а.с.6-8).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка кадастровий номер 1820183600:02:000:0037, загальною площею 2,3881 га, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район на території Маркушівської сільської ради (а.с.9),

Приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Юрчук Н.І., 15 липня 2021 року було заведено спадкову справу №70/2023, за заявою дочки спадкодавця ОСОБА_1 , про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , а 30 жовтня 2023 року винесено постанову № 3257/02-31 про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.13, 47-69).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено установлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини. А не обізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є поважною причиною для поновлення встановленого строку.

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду, мотивуючи таким.

За змістом частини третьоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу(частини перша, другастатті 1223 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьоюстатті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі №6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі №198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі №712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі №592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі №381/4482/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 суд дійшов висновку, що не спілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Також, аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 03 березня 2021 року у справі №145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 96/12109/18.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною також станом на 2024 рік, що підтверджується, зокрема постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №357/8183/22.

А відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, мають враховуватися іншими судами при застосуванні таких норм права.

Також, згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частина 1статті 81 ЦПК Українипокладає на кожну із сторін обов`язок із доведення обставин, на які вони посилаються, як на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За такого, саме на спадкоємця, який пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини, покладається обов`язок з доведення наявності перешкод для подання такої заяви та поважності таких обставин.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалась на те, що в неї була відсутня інформація про смерть її батька через сімейні обставини, оскільки вони з батьком тривалий час не спілкувалися, проживали окремо, після розлучення з її матір`ю ОСОБА_8 , він проживав в рф, про його смерть їй стало відомо лише у жовтні 2023 року.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із недоведеності позивачкою існування об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення дій із своєчасного прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 .

Належних і допустимих доказів поважності причин, які перешкоджали вчиненню дій по прийняттю спадщини позивачкою не було подано, як до суду першої так і до суду апеляційної інстанцій.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необізнаності про існування спадкового майна не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки ці обставини жодним чином не були перешкодою для подачі позивачем заяви про прийняття спадщини в якості особи, що віднесена до першої черги спадкоємців за законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема такі: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженням, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

У свою чергу, позивачка не довела, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, які в розумінні статті 1272 ЦК України пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачці у встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори.

Отже, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбаченихстаттею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необгрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 травня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 02 жовтня 2024 року.