Рішення

від 15.05.2024 по справі 548/1917/21

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1917/21

Провадження № 2/548/33/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2024 Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

секретаря судового засідання - Безносик Д.Ю., Комаренко В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Горевої В.Ю.,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

представника відповідачки - адвоката Чубенко Ж.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Хорол упорядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Горева Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 , представник відповідачки адвокат Чубенко Жанна Анатоліївна про стягнення боргу за договором від 29.03.2012, процентів, штрафу та інфляційних в зв`язку з цим (станом на 12.08.2021),

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 29 березня 2012 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 в письмовій формі було укладено договір позики грошових коштів на суму 60000 грн. Згідно вказаного договору ОСОБА_2 зобов`язувалася повернути ОСОБА_1 грошові кошти у 2018 році, однак до теперішнього часу їх не повернуто, у зв`язку із чим він був вимушений звернутися до суду.

Позивач вказує, що сторонами було обумовлено, що ці кошти підуть у рахунок передоплати за користування земельною ділянкою відповідача, яка була в обробітку у «ТОВ «Гая-Агро», співзасновником та керівником якого був і є позивач. Наприкінці 2020 року відповідач звернулася до суду із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки із вказаним товариством, 16.06.2021 позов відповідача було задоволено, договір розірвано (цивільна справа №548/123/21). Оскільки, на думку позивача, відповідач знехтувала домовленостями сторін, то 25.06.2021 позивач направив на адресу відповідача вимогу про негайні платежі. 28.07.2021 відповідач, на думку позивача, зробила декілька поштових переказів по 200,00 грн кожний в рахунок погашення боргів за позиками, в тому числі по розпискам з сумами позики по 20 000,00 грн кожна. Однак до теперішнього часу залишок боргу не повернуто, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду із позовом про стягнення із відповідача боргу за договором від 29 березня 2012 року, процентів, штрафу, а також інфляційних в зв`язку з цим (станом на 12.08.2021 року) в сумі 532098 грн.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 20.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження, а також задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та накладено заборону на відчуження земельної ділянки № 5324882600:00:015:0033, належної відповідачу до розгляду справи по суті та вступу рішення суду по ній в законну силу.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 12.10.2021 підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 14.12.2021 поновлено відповідачу строк на подання відзиву по даній цивільній справі. Прийнято та долучено до матеріалів справи відзив відповідача.

17.02.2022 задоволено клопотання про відвід головуючої судді Миркушіної Н.С.

01.04. 2022 справу прийнято до провадження суддею Коноводом О.В.

27.04.2022 надійшла заява про збільшення позовних вимог на суму індексу інфляції в розмірі 29718 грн. на загальну суму 561 816 грн.

28.04.2022 задоволено заяву судді Коновод О.В. про самовідвід.

04.05.2022 справу прийнято до провадження суддею Старокожко В.П. з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог.

13.06.2022 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Старокожка В.П. визнано необгрунтованою.

15.06.2022 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Старокожка В.П. відмовлено.

12.12.2022 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чубенко Ж.А. про витребування доказів, витребувано у позивача ОСОБА_1 оригінал договору позики від 29.03.2012 та акт прийому-передачі коштів від 29.03.2012.

Ухвалою суду від 01.03.2023 призначено по справі судово-технічну експертизу в зв`язку з чим провадженя по справі зупинено.

Ухвалою суду від 08.02.2024 відновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.03.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. В обґрунтування позову зазначив, що передавав кошти в сумі 60000 грн відповідачці в день підписання сторонами договору позики. В цей же день, до підписання договору в нього були внесені зміни в дату повернення цих коштів, так як відповідачка сказала, що за рік не зможе їх повернути, тому він виправив рік повернення коштів із 13 на 18. Це бачила відповідачка, інших зауважень не вказала. Крім того, був підписаний акт передачі коштів в присутності доньки відповідачки, що також підтверджує факт передачі коштів в сумі 60000 грн відповідачці. Гарантією повернення коштів слугувала земельна ділянка і була домовленість, що якщо грошові кошти не будуть повернені, то земельна ділянка перейде у власність позивача. В зв`язку з тим, що відповідачка не переоформила на нього чи очолюване ним сільськогосподарське товариство належну їй земельну ділянку, не повернула грошові кошти, що отримані нею на підставі договору позики від 29.03.2012, він написав їй лист-претензію, після чого вона в липня 2021 року здійснила на його ім`я поштовий переказ, перерахувавши в рахунок погашення боргу 300 грн за даним договором. Решту коштів не повернула. У зв`язку із викладеним, позивач просив стягнути із відповідачки 561816 грн, з яких 59700 сума боргу, 18450 грн 3% річних за користування грошовими коштами, 144666 грн інфляційні, 339000 грн - штраф за несвоєчасне повернення грошових коштів.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Горева Ю.В. у судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених у ньому, і пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 підписувала власноручно договір позики від 29 березня 2012 про отримання від ОСОБА_1 коштів в сумі 60000 грн. При цьому строк повернення позики був виправлений із 2013 на 2018 рік до підписання цього договору. 25.06.2021 позивач направив на адресу відповідачки вимогу негайних платежів. 28.07.2021 відповідач відреагувала на вимогу позивача, а саме здійснила поштовий переказ на адресу позивача в розмірі 300 грн. Такі дії відповідача, на думку представника позивача, свідчать про переривання перебігу строку позовної давності, та, відповідно, не можуть слугувати підставою для відмови у позові через сплив строку позовної давності. Враховуючи, що до теперішнього часу залишок боргу не повернуто, представник позивача просить стягнути із відповідачки 561816 грн, з яких 59700 сума боргу, 18450 грн 3% річних за користування грошовими коштами, 144666 грн інфляційні, 339000 грн - штраф за несвоєчасне повернення грошових коштів.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Чубенко Ж.А. в судовому засіданні заперечували проти позову і вказали, що зазначені в договору позики від 29.03.2012 60000 грн від позивача вона не отримувала, договір позики із виправленнями внесеними в нього вона не підписувала. Яким чином на договорі позики та акті прийому-передачі грошових коштів мався підпис відповідачки пояснити не можуть. Вказує представник відповідачки, що згідно п. 4 договору позики від 29.03.2012 факт передачі грошових коштів підтверджується відповідною розпискою. Виходячи з того, що розписки про отримання відповідачкою грошових коштів в сумі 60000 грн немає, позивач не довів, що відповідачка отримувала ці кошти. При цьому, як відповідачка, так і її представник визнали, що як в договорі позики від 29.03.2012, так і акті приймання-передачі коштів від 29.03.2012 стоять підписи ОСОБА_3 . Крім того, представник відповідачки вказує на неправильний розрахунок позивачем суми 3% річних та пені. Разом з тим, як відповідачка ОСОБА_2 , так і її представник ОСОБА_4 просять суд застосувати строк позовної давності, так як судово-технічна експертиза підтвердила той факт, що дата повернення позики зазначена в п. 2 договору від 29.03.2012 містить виправлення у році кінцевого строку позики: цифра «8» наведена зверху іншої цифри «3». На думку представника відповідача адвоката Чубенко Ж.А., позивач намагався ввести суд в оману, що нібито строк повернення позики згідно договору установлено сторонами до 21.09.2018, таке виправлення вчинено позивачем умисно з метою уникнення можливості застосування до відносин за розпискою трирічного строку позовної давності. Крім того, просили стягнути із позивача понесені відповідачкою витрати на прведення судово-технічної експертизи сумі 13767 грн 41 коп.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона є донькою відповідачки і підтвердила, що дійсно в 2012 році вона говорила позивачу ОСОБА_1 , що її батьки хочуть продати пай (земельну ділянку). Вказала, що свідком передачі коштів не була. В акті прийому-передачі коштів стоїть її підпис, це робилося для того, щоб у позивача була гарантія, що в подальшому її мати оформить земельну ділянку на ОСОБА_1 Точно знає, що мати кошти в сумі 60000 грн у ОСОБА_1 не брала. Бралися інші суми, які вже були предметом судового розгляду.

Суд, з`ясувавши позицію позивача та його представника, відповідача та її представника, перевіривши доводи відзиву на позов та заперечення на відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , доводи відповіді на відзив позивача ОСОБА_1 , пояснення свідка, дослідившивисновок судово-технічної експертизи за результатами судової технічої експертизи та інші письмові докази,відповідно до вимогст. 89 ЦПК Україниз`ясувавши всі обставини справи та надавши їм правову оцінку, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Виконуючи приписи ст.ст.264,265 ЦПК Українисуд зазначає таке.

Відповідно до наявного у справі оригіналу договору позики від 29 березня 2012 року судом встановлено, що ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 гроші в сумі 60000 грн в строк до 21 вересня 2018 року (при цьому в п.1 та п.2 у цифрових записах «2018» встановлено зміни первинного змісту, що виражені у нанесенні наявних рукописних цифр «8» поверх друкованих цифр «3», без попереднього видалення їх штрихів).

Згідно висновку експерта № СЕ-19/117-23/19244-ДД від 05.02.2024, у наданому для дослідження договорі позики від 29.03.2012, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 60000 грн, дата виконання позики, до внесення змін у документ, становила 21 вересня 2013 року.

Згідно п. 5.1 вказаного договору у випадку неповернення зазначеної в п. 1 суми позики у визначений п. 2 строк, позичальник сплачує подвійну суму заборгованості та 1 відсоток від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно акту приймання-передачі грошей від 29.03.2012 вбачається, що в с. Мелюшки ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримала 60000 грн. Маються підписи цих осіб під друкованим текстом, а також підпис третьої сторони ОСОБА_5 .

В судовому засідання відповідачка підтвердила ту обставину, що підпис в договорі позики та акті прийому - передачі належить їй.

Свідок ОСОБА_5 також підтвердила ту обставину, що підпис в акті прийому-передачі грошових коштів належить їй.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт надання в позику відповідачці грошових коштів в сумі 60000 грн.

При цьому, твердження відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4 про те, що грошові кошти в сумі 60000 грн не були отримані відповідачкою суд не приймає до уваги, так як ні відповідачка, ні її представник не змогли пояснити в суді, яким чином підписи ОСОБА_2 з`явився в договорі позики від 29.03.2012 та акті прийому-передачі коштів від цього ж числа.

Разом з тим, позивач не довів, що строком повернення грошових коштів, який зазначений в п.1,2 договору позики від 29.03.2012, є 21 серпня 2018 року.

Суд враховує, що наявний по справі висновок судово-технічної експертизи № СЕ-19/117-23/19244-ДД від 05.02.2024 вказує, що у наданому для дослідження договорі позики від 29.03.2012 укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 60000 грн дата виконання позики, до внесення змін у документ, становила 21 вересня 2013 року.

Цим же висновком експерта визначено, що в п.1 та п.2 договору позики від 29.03.2012, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 60000 грн, у цифрових записах «2018» встановлено зміни первинного змісту, що виражені у нанесенні наявних рукописних цифр «8» поверх друкованих цифр «3», без попереднього видалення їх штрихів.

Вказані виправлення не заперечуються і самим позивачем, разом з тим, останній не зміг пояснити, чому зазначення іншої дати повернення позики не було здійснено шляхом виготовлення (роздрукування) нового зразка договору, чи завірення дати виправлення підписом відповідачки, що беззаперечно свідчило б про обізнаність іншої сторони із внесеними змінами в умови договору, які є суттєвими.

Відповідно дост. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2ст. 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13, зазначає, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Статтею 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Крім того, ч. 1ст. 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України).

Договір позики укладено між сторонами у письмовій формі.

Отже факт перебування у позивача оригіналу договору позики та акту прийому передачі грошових коштів, які надані судові, свідчить про отримання відповідачем позики в сумі зазначеній в цьому договорі, та свідчить про отримання відповідачем коштів від позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 4ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Отже процесуальний обов`язок доведення факту неотримання відповідачем коштів у позивача 29 березня 2012 року покладено на відповідача.

Відтак суд відхиляє доводи відповідача про неотримання нею в цей день коштів від позивача, як такі що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.ст.257,268 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУкраїни)

Відповідно до ч.ч. 3, 4ст. 267 ЦК Українизаява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Строк повернення позики за договором визначено 21 вересня 2013 року.

Таким чином трирічний строк позовної давності щодо такого строку виконання зобов`язання за позикою від 29 березня 2012 року сплив о 24 год 00 хв 21 вересня 2016 року.

Направлення позивачем вимоги відповідачу про повернення позики та здійснення дій по визнанню боргу, вчиненні поза межами строків позовної давності, не свідчать про переривання цих строків.

Докази повернення позики повністю або у частині, чи інші докази, які б свідчили про переривання строку позовної давності у справі відсутні.

Враховуючи зазначене, оцінивши докази, суд відмовляє у позові через сплив строку позовної давності, про що заявлено відповідачем.

Виходячи з того, що в задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для стягнення із відповідачки на користь позивача судових витрат, понесених останнім, немає.

Разом з тим, маються підстави для стягнення із позивача на користь відповідачки витрат понесених відповідачкою на проведення судово-технічної експертизи, з таких підстав.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно доч.ч.1,2ст. 141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 6ст. 139 ЦПК Україниексперт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судом встановлено, що представником відповідачки ОСОБА_2 адвокатом Чубенко Ж.А. подано суду клопотання про проведення судово-технічної експертизи, яке 01.03.2023 задоволено судом і проведення якої доручено експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Згідно оригіналу квитанції TS 209985 від 25.01.2024 ОСОБА_2 на рахунки Полтавського НДЕКЦ МВС України внесено грошові кошти в сумі 13631 грн 10 коп за проведення судекспертизи № СЕ-19/117-23/19244-ДД.

Судом висновки вказаного експертного дослідження покладено в основу рішення по даній справі, таким чином витрати відповідачки по проведенню по даній справі судово-технічної експертизи в сумі 13631 грн 10 коп підлягають стягненню із позивача на користь відповідачки, так як судом в задоволенні позову відмовлено.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено у зв`язку із пропуском строку позовної давності, суд не перевіряв доводи представника відповідача про неправильне нарахування пені та штрафів по даній справі, в зв`язку з тим, що розв`язання цих доводів не впливає на результат розгляду справи.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-14, 76-81, 141, 209-211, 213, 216, 221, 228, 229, 235, 240-242, 258, 259,263-265,268, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Горева Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 , представник відповідачки адвокат Чубенко Жанна Анатоліївна про стягнення боргу за договором від 29.03.2012, процентів, штрафу та інфляційних в зв`язку з цим (станом на 12.08.2021) відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з проведенням судової технічної експертизи в сумі 13631 (тринадцять тисяч шістсот тридцять одна) грн 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4040 від 29.06.2022.

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: с. Ковалі Лубенськогорайону Полтавськоїобласті,РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідачки: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1414.

Повний текст рішення суду виготовлено 24 травня 2024 року.

Головуючий