Постанова

від 14.05.2024 по справі 520/3572/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

справа № 520/3572/16-ц

провадження № 61-7575св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Гудими Д. А., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції

в Одеській області, Об?єднання співвласників багатоповерхового будинку «Люстдорф 139/1»,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року у складі судді Куриленко О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про знесення об`єкта будівництва.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_4 здійснює будівництво

59-квартирного житлового будинку з відхиленням від проєкту, з порушенням містобудівних умов та обмежень, будівельних, протипожежних та санітарних норм та правил, крім того, сам проєкт будівництва також розроблено

з порушенням норм ДБН.

З урахуванням зазначеного позивачі просили зобов`язати ОСОБА_4 знести самочинно збудований будинок на АДРЕСА_1 .

Суди розглядали справу неодноразово.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_4 знести самочинно збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що своїми діями відповідач порушив право позивачів на володіння та користування земельними ділянками та спричинив їм шкоду: будівництво ведеться з порушенням пожежних, санітарних, будівельних норм та правил, норм інсоляції, і фактично забудовник здійснив будівництво не того будинку, на будівництво якого він мав право, а побудував багатоквартирний будинок (4 поверхи, 59 квартир).

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до участі у справі не були залучені всі особи, права, свободи та інтереси яких можуть бути вирішені

в результаті розгляду цієї справи, а саме співвласники багатоквартирного житлового будинку, який фактично є предметом спору та який за вимогою позивачів підлягає знесенню, водночас апеляційний суд не має права залучати нових учасників справи на стадії апеляційного розгляду, а тому на підставі статті 376 ЦПК України рішення районного суду підлягає скасуванню

з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року скасовано,

а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що із позовом до суду першої інстанції позивачі звернулися

30 березня 2016 року, рішення суду першої інстанції було винесене 10 січня 2017 року, земельна ділянка, на якій розташовай спірний будинок, була зареєстрована за ОСББ «Люстдорф 139/1» 24 липня 2017 року, тобто після того як суд першої інстанції розглянув спір по суті. Зміни до адреси спірного нерухомого майна вносились також після винесення рішення районним судом, зокрема 31 липня 2017 року були внесені зміни до адреси:

АДРЕСА_2 змінено на АДРЕСА_1 , а 07 серпня 2017 року адреса АДРЕСА_1 змінено на: АДРЕСА_2 .

Посилаючись на обставини щодо зміни власника земельної ділянки та наявність майнових прав співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , суд апеляційної інстанції не надав оцінки правильності вирішення спору районним судом, не перевірив законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Дійшовши передчасного висновку про неналежний склад учасників справи на момент вирішення справи у суді першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову з цих підстав, апеляційний суд не вирішив спір по суті заявлених позовних вимог, фактично самоусунувшись від реалізації наданих суду апеляційної інстанції повноважень щодо перевірки правильності судового рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року до участі

у справі як третю особу залучено ОСББ «Люстдорф 139/1».

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції, оскільки встановлено, що дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва чотирьохповерхового будинку на

59 квартир на АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не надавалось, документів, що передбачені статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та статями 29, 38 Закону України «Про планування і забудову територій», у відповідача немає.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

17 травня 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат Драгун А. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував:

постанову Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21), де зазначено, що належними відповідачами за позовами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан шляхом знесення самовільно збудованих об?єктів нерухомого майна, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об?єктів нерухомого майна мали бути саме нові власники спірних апартаментів, до яких позовні вимоги не пред?явлено. Подібний висновок міститься

у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20 (провадження № 61-5275св21);

постанову Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі

№ 520/17078/14-ц (провадження № 61-4869св18), де зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у визнанні спірного будівництва самочинним, забороні проводити будівництво та зобов`язанні припинити нецільове використання земельної ділянки за недоведеністю цих позовних вимог. У цій справі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 звернулись до суду

з позовом про захист їх порушених прав та інтересів у зв`язку

з розпочатим будівництвом спірного будинку, а під час розгляду справи

№ 815/6834/15 обставина можливого порушення прав третіх осіб не досліджувалась;

постанову Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 61-30914св18), де зазначено, що, розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої

з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проєкту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проєкту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови;

постанову Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі

№ 307/2984/17 (провадження № 61-12568св21).

Заявник вказує, що на момент ухвалення рішення суду першої інстанції

(10 січня 2017 року) ОСОБА_4 не був власником об?єкта нерухомого майна, щодо якого прийнято рішення про знесення. Апеляційний суд зробив неправильний висновок про наявність порушеного права позивачів на підставі висновку судової комісійної будівельно-технічної експертизи

№ 31/08-2015, яка була проведена в іншій справі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 червня

2021 року у справі № 509/11/17, від 30 вересня 2022 року у справі

№ 201/2471/20, від 28 листопада 2018 року у справі № 520/17078/14-ц,

від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц, від 17 листопада 2022 року

у справі № 307/2984/17, від 06 березня 2019 року у справі № 814/2645/15,

від 06 березня 2019 року у справі № 810/5680/15, від 25 березня 2021 року

у справі № 444/1457/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 585/1928/16-ц,

від 01 червня 2022 року у справі № 420/7511/19, постановах Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, від 24 червня

2015 року у справі № 6-381цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

31 липня 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзив, у якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення,

а рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що відповідач перекручує фактичні обставини справи з метою ухилення від цивільної відповідальності за незаконне самочинне будівництво об?єкта нерухомості на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, всупереч генеральному плану, з порушенням містобудівних умов та обмежень, протипожежних, санітарних норм, норм ДБН,

з порушенням проєкту будівництва. Фактично будівля не відповідає запроєктованій, тобто намір забудовника не відповідав та не відповідає проєктній і дозвільній документації. Згідно з вихідними даними забудовник мав намір та повинен був здійснити будівництво індивідуального житлового будинку з відкритим басейном, однак фактично здійснив будівництво

4-поверхового будинку на 59 квартир. Вказує, що будівництво будинку та подальше відчуження квартир було здійснено всупереч судовим рішенням. Справи, на які посилається заявник в касаційній скарзі, не є подібними до цієї справи.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року,до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

16 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстрував декларацію від 19 грудня 2014 року № ОД082143552068 про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою:

АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_4 .

У період з 28 квітня 2015 року до 06 травня 2015 року Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на підставі колективного звернення ОСОБА_8 та інших громадян від 21 квітня 2015 року провів позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт перевірки від 06 травня 2015 року, у якій встановлено, замовник будівництва ОСОБА_4 виконує будівельні роботи

з відхиленням від проєктних рішень, що є порушенням частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

У подальшому наказом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 10 серпня 2015 року № 55 «СК» скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 19 грудня 2014 року № ОД 082143520681.

Не погоджуючись із цим наказом, ОСОБА_4 оскаржив його

в судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня

2015 року у справі № 815/4673/15 визнано неправомірним та скасовано наказ Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 10 серпня 2015 року № 55 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт».

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня

2015 року апеляційні скарги Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання неправомірним та скасування наказу від 10 серпня 2015 року № 55 «СК» відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня

2015 року встановлено, що категорію складності об`єкта будівництва зазначено II замість ІІІ, оскільки площа об`єкта будівництва становить

1 305,4 кв. м.

У ході перевірки посадові особи відповідача встановили, що згідно з єдиним реєстром виданих ліцензій ліцензія АВ № 595458 належить Центру науково-технічної творчості молоді по архітектурі та будівництву Одеської державної академії будівництва та архітектури.

Виходячи з викладеного, виконавець робіт пред`явив проєкт, розроблений Центром науково-технічної творчості молоді по архітектурі та будівництву академії будівництва (ліцензія АВ № 595458), назва якого не відповідає даним єдиного реєстру.

У пред`явленому проєкті в описовій частині на листі АР-2 архітектурно-планувального рішення запроєктовано житловий чотирьохповерховий будинок розмірами в осях 44,1х16,39 м. Згідно з містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки, виданими Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, від 27 листопада

2014 року № 01-13/329ог розміри в осях повинні становити 20,82х16,39 м.

У подальшому замовник будівництва ОСОБА_4 подав декларацію про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою:

АДРЕСА_1 , яку зареєстровано в Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 12 серпня 2015 року за

№ ОД 082152230729.

Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області здійснив позапланову перевірку дотримання вимог законодавства

у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , під час якої встановлено, що замовник будівництва виконує роботи

з улаштування балконів по периметру вказаного будинку з другого по четвертий поверхи, також зафіксовано, що з тильного боку будинку встановлені випуски арматури в міжповерхових перекриттях для з`єднання існуючої частини будинку з новою, що не передбачено проєктною документацією. На момент перевірки також виконувалися будівельні роботи зі з`єднання існуючого стрічкового фундаменту під чашу басейну

з фундаментом будинку та залиття єдиної залізобетонної монолітної плити для влаштування нової частини будинку, яка не передбачена проєктною документацією. Додатково встановлено, що розташування міжкімнатних перегородок не відповідає вимогам проєктної документації. Перевіркою встановлено, що роботи з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 виконуються

з істотним порушенням будівельних норм і правил.

За результатами перевірки складено акт від 27 серпня 2015 року, в якому відображено зазначені порушення містобудівного законодавства.

З огляду на це наказом Департаменту від 04 вересня 2015 року № 64 «СК» скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 12 серпня 2015 року № ОД 082152230729.

29 вересня 2015 року посадові особи Департаменту на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08 вересня 2015 року № 976, звернень ОСОБА_8 і ОСОБА_10 провели позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами перевірки встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_4 виконав будівельні роботи з будівництва 4-поверхового житлового будинку та відкритого басейну без права на їх виконання.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29 вересня 2015 року, у якому відображено наведені порушення, а також порушення, встановлені попередніми перевірками

10 серпня 2015 року та 27 серпня 2015 року, та винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проєктним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 29 вересня 2015 року щодо зупинення виконання будівельних робіт на зазначеному об`єкті.

24 вересня 2015 року виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення № 328, яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , надані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради у листі від 27 вересня 2014 року, для будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд.

20 січня 2016 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради видала розпорядження № 42, яким зобов`язала ОСОБА_4 знести самочинно збудований будинок на АДРЕСА_1

у десятиденний термін.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого

2016 року у справі № 815/6834/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року, зобов`язано

ОСОБА_4 знести за власний рахунок самочинно збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення судів у справі № 815/6834/15 мотивовані тим, що оскільки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відповідач будує без документа, який дає право виконувати будівельні роботи; виконавчий комітет Одеської міської ради скасував містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, що свідчить про відсутність належно затвердженого проєкту; Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області в ході перевірок встановив відхилення під час виконання будівельних робіт від містобудівних умов та обмежень, а тому будівництво ОСОБА_4 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом. Врахувавши, що ОСОБА_4 порушив вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», і те, що позивач надавав термін на проведення дій, спрямованих на усунення виявлених порушень, та вживав усіх необхідних заходів з метою усунення порушень вимог містобудівного законодавства, однак відповідач виявлені порушення не усунув, суди дійшли висновку про зобов`язання ОСОБА_4 знести за власний рахунок самочинно збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини четвертої статі 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 09 листопада 2016 року № 01-13/50ДАБК скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт

від 12 серпня 2015 року № ОД 082152230729 з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою:

АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_4 , код НОМЕР_1 .

Наказом Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 09 листопада 2016 року № 01-13/ДАБК скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від

30 вересня 2015 року № ОД 142162742201 з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну на АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_4 , код НОМЕР_1 .

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від

17 липня 2014 року був власником житлового будинку загальною площею 150,7 кв. м, житловою площею 55 кв. м за адресою:

АДРЕСА_1 , який у подальшому було знищено.

Земельна ділянка площею 0,0799 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою:

АДРЕСА_1 також належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 липня 2014 року, серія та номер 562. Однак у подальшому, 24 липня 2017 року, вказана земельна ділянка була зареєстрована за ОСББ «Люстдорф 139/1».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно адреса спірного нерухомого майна змінювалась, зокрема 31 липня 2017 року були внесені зміни в адресу: АДРЕСА_2 змінено на АДРЕСА_1 , а 07 серпня 2017 року адреса

АДРЕСА_1 змінено на:

АДРЕСА_2 .

Позивачі є власниками суміжних земельних ділянок.

Згідно з висновком № 31/08-2015 року за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної експертизи розташування житлового будинку незавершеного будівництва на земельній ділянці на

АДРЕСА_1 не забезпечує дотримання протипожежних та побутових розривів до існуючих господарських будівель, розташованих на території суміжних домоволодінь на АДРЕСА_3 та на АДРЕСА_4 , чим порушує норми пунктів 3.25* та 3.25а* «Містобудування. Планування

і забудова міських і сільських поселень» (т. 2, а. с. 79-138).

Крім того, у висновку вказано, що існуюча щільність забудови земельних ділянок, суміжних з ділянкою на АДРЕСА_1 , не дає змоги виконати будівництво житлового будинку з геометричними характеристиками об`єкта, вказаними в робочому проєкті індивідуального житлового будинку,

з дотриманням нормативно встановлених протипожежних та побутових розривів між об`єктом будівництва та господарськими будівлями на

АДРЕСА_4 та житловим будинком на АДРЕСА_3 .

Також у пункті 3 вказаного висновку встановлено, що рівні природного освітлення в житлових приміщеннях житлового будинку на АДРЕСА_3 занижені та не відповідають нормативним рівням згідно з ДБН В.2.5-28-2006 (зміна № 2). У висновку зафіксовано відхилення від проєктної документації

в частині влаштування балконних плит по фасаду, що межує

з домоволодінням на АДРЕСА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин четвертої, сьомої статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані

з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, відповідно до статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду такі особи мають за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

Аналогічну правову позицію неодноразово підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц, від

24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц, від 20 листопада 2019 року

у справі № 685/1537/17-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц

і від 27 січня 2021 року у справі № 308/8116/13-ц.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина шоста статті 81 ЦПК України встановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справ, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення

у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта

є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проєкту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проєкту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, установивши, що дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва

4-поверхового будинку на 59 квартир на АДРЕСА_1

ОСОБА_4 не надавалось, документів, що передбачені статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та статями 29, 38 Закону України «Про планування і забудову територій», у відповідача немає, що також встановлено судовими рішеннями у справі № 815/6834/15, рівні природного освітлення

в житлових приміщеннях житлового будинку на АДРЕСА_3 занижені та не відповідають нормативним рівням згідно з ДБН В.2.5-28.2006, що свідчить про наявність порушеного права позивачів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог.

Аргументи заявника про те, що суди не мали права брати до уваги висновок судової комісійної будівельно-технічної експертизи від 29 грудня 2015 року

№ 31/08-2015, є безпідставними, оскільки він оцінений судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України, що відповідає статті 110 ЦПК України.

Також безпідставними є аргументи заявника про те, що він є неналежним відповідачем, оскільки це питання було предметом касаційного перегляду, за результатом розгляду якого 26 лютого 2020 рокуВерховний Суд виніс постанову.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої й апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня

2017 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Д. А. Гудима В. М. Коротун Є. В. Краснощоков В. І. Крат