Ухвала

від 10.06.2024 по справі 520/3572/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 червня 2024 року

м. Київ

справа № 520/3572/16-ц

провадження № 61-8176ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люстдорф 139/1» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люстдорф 139/1», про знесення об`єкту самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про знесення об`єкта будівництва.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_4 знести самочинно збудований будинок по АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року скасовано,

а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року до участі

у справі як третю особу залучено ОСББ «Люстдорф 139/1».

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 травня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року залишено без змін.

Поновлено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2017 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року.

04 червня 2024 року, через «Скриню» Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, надійшла касаційна скарга ОСББ «Люстдорф 139/1» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року, яка зареєстрована канцелярією суду 04 червня 2024 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Петрова Є. В.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів

з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений

в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно зі статтею 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (статті 122 ЦПК України).

Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України).

Подання касаційної скарги у справах цивільної юрисдикції, з метою оскарження судового рішення здійснюється у такий спосіб: шляхом вкладення у скриню, розміщену у приміщенні Верховного Суду, особисто у приміщенні суду касаційної інстанції та засобами поштового зв`язку.

Враховуючи положення статті 390 ЦПК України, яка визначає строк на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд, здійснюючи перевірку дотримання заявником процесуальних строків на подання касаційної скарги враховує час її подання (календарну дату).

Зазначений порядок забезпечує правильний обрахунок процесуального строку та швидке з`ясування Судом дотримання цих строків заявником, що виключає помилкове та безпідставне поновлення пропущеного строку.

Отже, наявність відомостей про час (календарну дату) подання касаційної скарги має визначальне значення під час перевірки Верховним Судом дотримання заявником процесуальних строків на подання касаційної скарги, такі відомості мають бути об`єктивними, достатніми, зрозумілими, такими, що виключають неоднозначне розуміння.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявником пропущено строк на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня

2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року, натомість касаційна скарга не містить заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року, повний текст якої складено також 17 квітня 2023 року, оприлюднено 19 квітня 2023 року.

У питанні визначення часу подання касаційної скарги й, відповідно, застосовуваного до порядку її розгляду процесуального закону Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» поштовий зв`язок - це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій; оператор поштового зв`язку (оператор) - суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.

Відповідно до частини шостої статті 8 Закону України «Про поштовий зв`язок» на національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, покладається ведення єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку.

З матеріалів касаційного провадження встановлено, що у кур`єрській накладній ПН № 4263 зазначено інформацію, яка не підлягає для прочитання, оскільки некоректно заповнено відповідний бланк, з якого лише вбачається, що вкладення прийнято кур`єрською службою доставки 19 травня 2023 року.

Разом із тим, зазначена касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду лише

04 червня 2024 року тобто, зі спливом значного (більше одного року) строку з дати нібито отримання оператором кур`єрського поштового зв`язку зазначеного відправлення (саме цієї касаційної скарги), а тому виникла необхідність у додатковому дослідженні обставин того, коли саме була здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв`язку така касаційна скарга.

Зі змісту накладної не можливо встановити відомості про особу Кур`єрської служби доставки та її реквізити, тому Верховний Суд позбавлений можливості зробити висновок, що згадана служба доставки є повноважним оператором з надання послуг поштового зв`язку, яка зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства та наділена такими правовим статусом і відповідними повноваженнями. Тобто Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати відомості, чи внесено зазначену службу до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, ведення якого покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

До касаційної скарги додано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 205 від 19 травня 2023 року, проте вказаний доказ не є належним підтвердженням дати подання касаційної скарги, оскільки не містить інформації про те, який саме документ було прийнято для відправки адресату, та не підтверджує надання послуг поштового зв'язку стосовно відправлення зазначеної касаційної скарги на адресу Верховного Суду, не вбачається така інформація і у самій накладній. Крім того, зазначена копія розрахункового документа не засвідчена належним чином.

Обираючи стандарт доказування, який має використовуватися, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Це означає, що в достовірності факту не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів

є надмірно малоймовірними.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 55 рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2012 року у справі «Гриненко проти України» зазначається, що при оцінці доказів Європейський суд з прав людини зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом». Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів.

Також, матеріали касаційної скарги не містять доказів на підтвердження такого тривалого (понад один рік) терміну для здійснення доставки поштового відправлення.

Статтею 44 ЦПК України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

За наведених обставин, з метою визначення дати подання заявником ОСББ «Люстдорф 139/1» касаційної скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року, перевірку дотримання заявником процесуальних строків під час звернення до суду касаційної скарги заявнику необхідно подати відомості (письмові докази) на підтвердження тієї обставини, що Кур`єрська служба доставки, послугами якої скористався заявник під час звернення із касаційною скаргою, є повноважним оператором з надання послуг поштового зв`язку, яка зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства та наділена такими правовим статусом та повноваженнями, тобто відомості про яку внесено до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, а також про причини тривалого доставлення цього відправлення протягом періоду з 19 травня 2023 року до 04 червня 2024 року.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що позов у цій справі подано у березні 2016 року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становив 1 378,00 грн (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Ураховуючи, що позовна заява містить вимогу немайнового характеру (про знесення об`єкта будівництва), заявник за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір у розмірі 1 102,40 грн (1378,00 х 0,4 х 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України

«Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Верховний Суд звертає увагу, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, у зв`язку з чим певні статті ЦПК України були викладені в редакції вказаного Закону.

Так, частиною п`ятою статті 14 ЦПК України встановлено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі (частина восьма статті 14 ЦПК України).

ОСББ «Люстдорф 139/1» є юридичною особою, тому згідно з частиною шостою статті 14 ЦПК України є особою, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Отже, заявнику, у разі відсутності, необхідно зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати відомості про його наявність.

Крім того, у прохальній частині касаційної скарги заявник просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 березня 2023 року, разом із тим у вступній та описово-мотивувальній частині касаційної скарги йдеться про оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року, тобто вбачається невідповідність у зазначеній заявником даті ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення, що потребує відповідного уточнення.

З огляду на зазначене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги, в якій уточнити її прохальну частину, а саме зазначити, яке саме судове рішення апеляційної інстанції (від якої саме дати) просить скасувати заявник.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люстдорф 139/1» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров