Постанова

від 14.05.2024 по справі 752/24975/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

справа № 752/24975/20

провадження № 61-9599св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Гудими Д. А., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «МАРС»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єніча Володимира Сергійовича на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Стрижеуса А. М. та касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «МАРС» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у складі колегії суддів:

Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Стрижеуса А. М. і на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у складі колегії суддів:

Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство «МАРС» (далі -

ПрАТ «МАРС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею.

Позов мотивований тим, що ПрАТ «МАРС» є власником нежитлової будівлі

літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) (реєстровий номер 1722165980000), яка розташована на земельній ділянці площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у постійному користуванні позивача. ОСОБА_1 , скориставшись тим, що йому на праві власності належить нежитлова будівля, яка фактично розташована на цій земельній ділянці, протиправно зайняв належну позивачу на праві власності нежитлову будівлю літ. «Л» (гаражі

№ НОМЕР_1 ) та встановив замки, пломби на воротах гаражів, а також на в`їзних воротах цієї земельної ділянки, чим позбавив законного власника права користуватися своєю нежитловою будівлею.

ПрАТ «МАРС» просило зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди

у здійсненні ПрАТ «МАРС» права користування та розпорядження нежитловою будівлею літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) на АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1722165980000, шляхом звільнення нежитлової будівлі, шляхів доступу (під`їзду) до неї (в тому числі огорожі, парканів тощо) та демонтажу замків, пломб на воротах гаражів та в`їзних воротах земельної ділянки загальною площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року

в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивач не довів факту, що спірна нежитлова будівля літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) на

АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1722165980000, розміщена на тій самій земельній ділянці, на якій розташована нежитлова будівля, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року,

з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ПрАТ «МАРС» задоволено.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ПрАТ «МАРС» права користування та розпорядження нежитловою будівлею літ. «Л»

(гаражі № НОМЕР_1 ) на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1722165980000, шляхом звільнення нежитлової будівлі, шляхів доступу (під`їзду) до неї (в тому числі огорож, парканів) та демонтажу замків, пломб на воротах гаражів та на в`їзних воротах земельної ділянки на

АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із доведеності факту того, що спірна нежитлова будівля літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) загальною площею 128,1 кв. м, знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, на якій також розташована нежитлова будівля, яка належить на праві власності відповідачу. Позивач довів, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні своїм нерухомим майном, оскільки відповідач огородив металевим парканом частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, орієнтовною площею 0,1460 га, та зазначеним парканом загородив капітальні гаражні бокси - нежитлові будівлі, що знаходяться у власності ПрАТ «МАРС», чим обмежив власнику нерухомого майна доступ до належного йому майна. Факт огородження металевим парканом частини земельної ділянки

з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 та загородження цим парканом капітальних гаражних боксів - нежитлових будівель, що належать ПрАТ «МАРС», відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз?яснення та відстрочення виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що роз`ясненню підлягає резолютивна частина судового рішення у разі утруднення його виконання в примусовому порядку,

а постанова Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року не підлягає примусовому виконанню. Апеляційний суд також вказав, що, звертаючись до суду із заявою про роз`яснення постанови, ОСОБА_1 в заяві не зазначив жодних обґрунтувань, в чому полягає незрозумілість та/або неможливість виконання постанови апеляційного суду. У заяві про роз?яснення судового рішення заявник зазначив лише норми процесуального права, які регулюють це процесуальне питання (стаття 271 ЦПК України), правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 271 ЦПК України, а також зміст резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року.

Відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не зазначив жодного обґрунтування підстав для відстрочення судового рішення,

а лише в прохальній частині просив відстрочити виконання рішення до одного місяця з дати роз`яснення судового рішення.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 11 липня

2023 року заяву ПрАТ «МАРС» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «МАРС» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 20 000,00 грн та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також застосувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 306 674,00 грн та в суді апеляційної інстанції в сумі 153 865,90 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співрозмірні

з виконаною роботою під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час розгляду апеляційної скарги позивача судом апеляційної інстанції.

З огляду на фактичний об`єм послуг, наданих адвокатом ПрАТ «МАРС», апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування ПрАТ «МАРС» витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, в розмірі 20 000,00 грн, а в суді апеляційної інстанції - 10 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.

За результатами розгляду апеляційної скарги ПрАТ «МАРС» в постанові від

06 червня 2023 року Київський апеляційний суд вирішив питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору, та стягнув

з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору

в загальному розмірі 3 153,00 грн, які розраховані виходячи із задоволених вимог немайнового характеру. А тому немає підстав для стягнення

з відповідача судових витрат, понесених на сплату судового збору у більшому розмірі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

29 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єніч В. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 червня

2023 року та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд проігнорував доводи сторони відповідача, не надав належної оцінки обставинам, що мають значення для правильного вирішення справи. Спосіб захисту, обраний позивачем, не можна вважати належним як з підстав невідповідності змісту начебто порушеного права (відсутності права власності у позивача), так

і з підстав незабезпечення реального поновлення прав у разі задоволення позову (неможливості встановити, яку саме будівлю та шляхи доступу позивач просить звільнити). Заявник указує, що у ПрАТ «МАРС» відсутнє право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований нежитловий будинок на АДРЕСА_2 , власником якого

є відповідач. Рішення про державну реєстрацію права власності ПрАТ «МАРС» на нежитлову будівлю літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ), загальною площею 128,1 кв. м, на АДРЕСА_1 є незаконним, що свідчить про відсутність права власності ПрАТ «МАРС» на вказаний об?єкт нерухомого майна. Суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання заявника про витребування доказів.

16 серпня 2023 року ПрАТ «МАРС» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить змінити ухвалу Київського апеляційного суду від

11 липня 2023 року та виключити з мотивувальної частини ухвали такі абзаци:

«У даній справі постановою Київського апеляційного суду від 06 червня

2023 року задоволено позовні вимоги немайнового характеру про зобов?язання усунути перешкоди у користуванні майном.

В свою чергу, законодавцем визначено, що позовні вимоги немайнового характеру не підлягають примусовому виконанню, а носять зобов`язальний характер, адже виконавець у відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» лише перевіряє виконання такого судового рішення та не здійснює дій щодо його примусового виконання.

Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 06 червня

2023 року, якою задоволено позов ПрАТ «МАРС» та зобов`язано

ОСОБА_1 вчинити певні дії, не підлягає примусовому виконанню».

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлена обов?язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це нівелювало б значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Висновок апеляційного суду про те, що постанова Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року не підлягає примусовому виконанню, є незаконним, необґрунтованим та безпідставним.

16 серпня 2023 року ПрАТ «МАРС» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким заяву ПрАТ «МАРС» про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «МАРС» судові витрати, понесені у зв?язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 318 455,86 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «МАРС» судові витрати, понесені

у зв?язку з переглядом справи в апеляційному суді, у розмірі 167 027,20 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував складності справи, часу, що затрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, та обсягу наданих послуг.

Доводи інших учасників справи

03 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Невмержицький С. І. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ПрАТ «МАРС» залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що виключення з мотивувальної частини ухвали мотивів, із яких виходив суд, повністю зробить таку ухвалу необґрунтованою та невмотивованою. Вказаний абзац не може бути виключений

з мотивувальної частини ухвали, оскільки відповідає дійсним обставинам справи та жодним чином не спростовується позивачем.

03 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Невмержицький С. І. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ПрАТ «МАРС» залишити без задоволення, а додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що додаткова постанова Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року є обґрунтованою та ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2023 року касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - адвоката Єніча В. С. на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року передано судді-доповідачу Погрібному С. О. та визначено для її розгляду такий склад колегії суддів: Гулейков І. Ю.,

Ступак О. В.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року та витребувано матеріали справи з Голосіївського районного суду м. Києва.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17 серпня 2023 року касаційну скаргу ПрАТ «МАРС» на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року передано раніше визначеному складу суду: Погрібний С. О. (суддя-доповідач), Гулейков І. Ю., Ступак О. В.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17 серпня 2023 року касаційну скаргу ПрАТ «МАРС» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року передано раніше визначеному складу суду: Погрібний С. О. (суддя-доповідач),

Гулейков І. Ю., Ступак О. В.

21 серпня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ПрАТ «МАРС» на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року.

Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року касаційні скарги та матеріали справи передано судді-доповідачу Коротуну В. М. та визначено для їх розгляду склад колегії: Коротенко Є. В., Червинська М. Є.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, урахувавши аргументи, наведені

у відзивах на касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Єніча В. С. на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року і касаційна скарга ПрАТ «МАРС» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року підлягають залишенню без задоволення, а касаційна скарга ПрАТ «МАРС» на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від

26 червня 1998 року № 1354 Акціонерному товариству відкритого типу «МАРС» (далі - АТВТ «МАРС») передано право постійного користування земельною ділянкою площею 4,18 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд на

АДРЕСА_1 у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно.

15 вересня 1998 року на підставі вказаного розпорядження АТВТ «МАРС» видано державний акт на право постійного користування землею серії

І-КВ № 003941 на земельну ділянку площею 4,1794 га, що розташована на

АДРЕСА_1 .

01 березня 2001 року Київська міська рада прийняла рішення № 209/1186 про передачу Державній податковій інспекції у Московському районі м. Києва

у тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки земельну ділянку площею 0,12 га для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель на АДРЕСА_3 за рахунок частини земель, наданих у користування АТВТ «МАРС».

У результаті прийняття зазначеного рішення було утворено окремі земельні ділянки: площею 0,12 га, яка передана у користування ДПІ, площею 3,8750 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0011, та площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112.

Зазначені обставини встановлені під час розгляду справи № 30/118 та підтверджуються постановою Вищого господарського суду України від

08 жовтня 2008 року, а також листом ГУ земельних ресурсів КМДА від

13 травня 2008 року № 05-49/17810.

ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомості - нежилого будинку загальною площею 843,30 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку від 08 вересня

2016 року, реєстровий номер 3251.

Цей об`єкт нерухомості, який зареєстрований за поштовою адресою:

АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112 (вул. Володимирська, 101).

У відомостях про право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112,зазначено, що постійним користувачем є АТВТ «МАРС», підстава - рішення Київської міської ради від 01 березня 2001 року № 209/1186. Документом, що посвідчує право користування, є державний акт від 15 вересня 1998 року серії І-КВ 003941.

Між попередніми власниками нежилого будинку на

АДРЕСА_2 (ТОВ «Атем», ТОВ «РМ-ІНВЕСТ»), право власності на який перейшло до ОСОБА_1 (директор ТОВ «РМ-ІНВЕСТ»), тривалий час існував спір щодо права користування земельною ділянкою площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112.

Спір існував у зв`язку з тим, що до попереднього власника не перейшло право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112, площею 0,1843 га, чи частиною цієї земельної ділянки, оскільки попередній власник будинку на момент укладення цього договору купівлі-продажу не мав належно оформленого речового права на земельну ділянку.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «МАРС», треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею (справа № 752/16038/19).

Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року,

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не набув права власності чи користування земельною ділянкою під придбаною ним нежитловою будівлею, оскільки у попереднього власника цієї будівлі не було речового права на спірну земельну ділянку.

ПрАТ «МАРС» з 01 листопада 1993 року є власником нежитлової будівлі

літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) (реєстровий № 1722165980000), яка розташована на земельній ділянці площею 0,1843 га, кадастровий № 8000000000:79:013:0112, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстрація якого здійснена

в установленому законом порядку 14 грудня 2018 року.

На земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112 за адресою: АДРЕСА_1 , окрім належного на праві власності ОСОБА_1 нежитлового будинку загальною площею

843,30 кв. м, розташована й інша нежитлова будівля літ. «Б», право власності на яку ОСОБА_1 здійснив за собою.

Наказом Міністерства юстиції України від 13 травня 2020 року № 1642/5 скасовано реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «Б» за поштовою адресою на АДРЕСА_2 (на земельній ділянці на

АДРЕСА_1 ).

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта земельної ділянки від 22 січня 2021 року № 1-ДК/0066/АП/09/01/-21 відповідач огородив металевим парканом частину земельної ділянки

з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, орієнтовною площею

0,1460 га, та цим парканом загородив капітальні гаражні бокси - нежитлові будівлі, що знаходяться у власності ПрАТ «МАРС», чим обмежив власнику нерухомого майна доступ (відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - нежитлова будівля літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ), загальною площею 128,1 кв. м, власник - ПрАТ «МАРС» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1722165980000)).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані постанова Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року та додаткова постанова Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року зазначеним вимогам закону відповідають.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким,

а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від

22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам

(див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від

05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року

у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню.

У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Вказане узгоджується з висновком, зробленим у пунктах 97-99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі

№ 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).

Наведене спростовує аргументи касаційної скарги представника

ОСОБА_1 про обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установивши, що відповідач огородив металевим парканом частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:013:0112, орієнтовною площею 0,1460 га, яка знаходиться в користуванні ПрАТ «МАРС», та цим парканом загородив капітальні гаражні бокси - нежитлові будівлі, що знаходяться у власності ПрАТ «МАРС», чим обмежив власнику нерухомого майна доступ, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги представника ОСОБА_1 про недоведеність позивачем права користування земельною ділянкою та наявності порушеного права спростовуються матеріалам справи та встановленими фактичними обставинами.

Верховний Суд не бере до уваги та відхиляє аргументи касаційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що рішення про державну реєстрацію права власності ПрАТ «МАРС» на нежитлову будівлю літ. «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) загальною площею 128,1 кв. м на АДРЕСА_1

є незаконним, оскільки це не є предметом розгляду цієї справи. Доказів того, що вказана реєстрація у встановленому законом порядку скасована, заявник не надав.

Є безпідставними й аргументи касаційної скарги представника

ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання заявника про витребування доказів, оскільки за наявних у матеріалах справи доказів додаткової необхідності у витребуванні реєстраційної справи немає.

Аргументи представника ОСОБА_1 про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, також є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, зроблених у постановах, наведених заявником

у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Щодо додаткової постанови

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними

і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення

у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що

зі змісту частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду

у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема,

у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Апеляційний суд, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом ПрАТ «МАРС» послуг, оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних ним робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин

у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, обґрунтовано вважав, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі

20 000,00 грн, а в суді апеляційної інстанції - 10 000,00 грн, є співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт.

Аргументи касаційної скарги ПрАТ «МАРС» цих висновків не спростовують.

Щодо ухвали про відмову в роз?ясненні судового рішення

В частині відмови про відстрочення виконання постанови ухвала Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України касаційним судом не переглядається.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі

№ 635/10632/14-ц зроблено висновок, що «згідно з частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Порядок виконання рішень немайнового характеру регулюється розділом VIII Закону. До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, відносяться, зокрема, рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій».

Аналогічні висновки також зроблені у постановах Верховного Суду від

30 червня 2021 року у справі № 201/2539/16 та від 08 червня 2022 року

у справі № 369/13690/20, на які ПрАТ «МАРС» посилається у касаційній скарзі.

Підсумовуючи наведене, слід зробити висновок про те, що встановлена обов?язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Таким чином, у мотивувальній частині ухвали Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року зроблено помилковий висновок про те, що «у свою чергу, законодавцем визначено, що позовні вимоги немайнового характеру не підлягають примусовому виконанню, а носять зобов`язальний характер, адже виконавець у відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» лише перевіряє виконання такого судового рішення та не здійснює дій щодо його примусового виконання. Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, якою задоволено позов ПрАТ «МАРС» та зобов`язано ОСОБА_1 вчинити певні дії, не підлягає примусовому виконанню». У зв?язку з цим колегія суддів дійшла висновку про виключення з мотивувальної частини ухвали Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року вказаних висновків.

Водночас, установивши відсутність підстав для роз?яснення постанови Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви в цій частині.

Висновки за результатом розгляду касаційних скарг

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга, третя статті 412 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки під час касаційного перегляду справи підтвердились аргументи касаційної скарги ПрАТ «МАРС» щодо помилкових висновків апеляційного суду, вказаних в ухвалі Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року, оскаржувану ухвалу слід змінити шляхом виключення з її мотивувальної частини таких висновків:

«В свою чергу, законодавцем визначено, що позовні вимоги немайнового характеру не підлягають примусовому виконанню, а носять зобов`язальний характер, адже виконавець у відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» лише перевіряє виконання такого судового рішення та не здійснює дій щодо його примусового виконання.

Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 06 червня

2023 року, якою задоволено позов ПрАТ «МАРС» та зобов`язано

ОСОБА_1 вчинити певні дії, не підлягає примусовому виконанню».

Водночас колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг представника ОСОБА_1 - Єніча В. С. і ПрАТ «МАРС» без задоволення, а постанови Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, додаткової постанови Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року та ухвали Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в частині відмови

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз?яснення судового рішення

в не зміненій частині - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги представника ОСОБА_1 - Єніча В. С. на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року та касаційної скарги ПрАТ «МАРС» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року без задоволення, а вказаних судових рішень - без змін, розподіл судових витрат понесених за подання вказаних касаційних скарг, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ПрАТ «МАРС» на ухвалу Київського апеляційного суду від

11 липня 2023 року, що становить 75 % заявлених вимог, судові витрати, понесені на подання цієї касаційної скарги, в розмірі 2 013,00 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «МАРС».

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єніча Володимира Сергійовича на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МАРС» на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МАРС» на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року змінити, виключити з її мотивувальної частини такі абзаци:

«В свою чергу, законодавцем визначено, що позовні вимоги немайнового характеру не підлягають примусовому виконанню, а носять зобов`язальний характер, адже виконавець у відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» лише перевіряє виконання такого судового рішення та не здійснює дій щодо його примусового виконання.

Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 06 червня

2023 року, якою задоволено позов Приватного акціонерного товариства «МАРС» та зобов`язано ОСОБА_1 вчинити певні дії, не підлягає примусовому виконанню».

Постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в частині відмови

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз?яснення судового рішення в незміненій частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «МАРС» 2 013,00 грн судових витрат, понесених

у зв?язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Д. А. Гудима В. М. Коротун Є. В. Краснощоков В. І. Крат