Ухвала

від 15.10.2024 по справі 752/24975/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/24975/20

Провадження № 4-с/752/124/24

У Х В А Л А

Іменем України

15.10.2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.

з участю секретаря Пастух З.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Бердар Миколи Миколайовича; стягувач: Приватне акціонерне товариство "МАРС",

06.09.2024 до Голосіївського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі за текстом також - скаржник) через свого уповноваженого представника - адвоката Рівного Євгена Олександровича зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання в якій просив:

- поновити процесуальний строк встановлений законодавством для звернення зі скаргою на дії або бездіяльність приватного виконавця;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича від 13.08.2024 у ВП НОМЕР_2 про накладення на скаржника штрафу у розмірі 1 700,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича від 27.08.2024 у ВП НОМЕР_2 про накладення на скаржника штрафу у розмірі 3 400,00 грн.

Скарга заявника обґрунтована тим, що згідно постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 було ухвалене нове рішення у справі №752/24975/20 згідно якого задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Марс» (надалі за текстом також - стягувач) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею.

Згідно вказаної постанови Київського апеляційного суду від 06.06.2023 зобов`язано скаржника усунути перешкоди у здійсненні стягувачу права користування та розпорядження нежитловою будівлею літера «Л» (гаражі № НОМЕР_1 ) по вулиці Володимирська, 101 у місті Києві, реєстраційний номер: 1722165980000, шляхом звільнення нежитлової будівлі, шляхом доступу (під`їзду) до неї та демонтажу замків, пломб на воротах гаражів та в`їзних воротах земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1843 кв.м., кадастровий номер: 8000000000:79:013:0112.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара Миколи Миколайовича (надалі за текстом також - приватний виконавець) від 29.07.2024 відкрито ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 752/24975/20, виданого 24.07.2024 Голосіївським районним судом міста Києва, згідно якого зобов`язано скаржника усунути перешкоди у здійсненні стягувачем права користування та розпорядження вказаним вище нежитловим приміщенням. Скаржнику надано 10 робочих днів для самостійного виконання рішення.

Постановою приватного виконавця від 13.08.2024 у ВП НОМЕР_2 за невиконання рішення суду без поважних причину у встановлений виконавцем строк на скаржника накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн.

Постановою приватного виконавця від 27.08.2024 у ВП НОМЕР_2 за повторне невиконання рішення суду без поважних причину у встановлений виконавцем строк на скаржника накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн.

Скаржник та його представник вважають вказані постанови приватного виконавця протиправними оскільки приватний виконавець, порушив положення статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» стосовно строків проведення перевірки стану виконання рішення, а саме повторна перевірка відбулася 27.08.2024 замість 28.08.2024, тим самим обмеживши право скаржника на самостійне виконання рішення.

Окрім цього скаржник стверджував, що приватний виконавець не перевірив поважність причин невиконання рішення у визначений строк та наявність підстав для відкладення проведення виконавчих дій.

На думку скаржника викладені у скарзі обставини є ґрунтовними підставами для визнання протиправними постанов приватного виконавця від 13.08.2024 та від 27.08.2024 у ВП НОМЕР_2 про накладення на скаржника штрафу у розмірі 1 700,00 грн та 3 400,00 грн відповідно.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 головуючим суддею було визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєва Сергій Олександровича.

У зв`язку з надмірним навантаженням на суддю розгляд справи був призначений на 07.10.2024.

У судовому засіданні 07.10.2024 представник Приватного акціонерного товариства «Марс» подав заяву про першочергове вирішення питання юрисдикційності та відмову у відкритті провадження у справі за скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання в якій вказував на те, що розгляд цієї справи належить до суду адміністративної юрисдикції.

З метою надання часу представнику скаржника для ознайомлення із поданою у судовому засіданні заявою Приватного акціонерного товариства «Марс», підготовкою та надання до суду своїх заперечень суд відклав розгляд справи на 14.10.2024.

10.10.2024 до суду надійшли письмові заперечення Приватного акціонерного товариства «Марс» на скаргу ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства «Марс» підтримав подану ним заяву про першочергове вирішення питання юрисдикційності та відмову у відкритті провадження у справі за скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

Представник скаржника надав суду усні заперечення щодо аргументів зазначеної вище заяви.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та подані заяви, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі виходячи з наступного.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини першої та частини третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди виходять із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У цивільному процесуальному законодавстві передбачений інститут судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до положень якого сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ч.1 ст.447 ЦПК України).

Частиною першої статті 448 ЦПК України визначено, що в таких випадках скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Положення Розділ VII ЦПК України кореспондуються з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №682/3112/18 (провадження № 14-580цс19) з посиланням на частину другу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зроблено загальний правовий висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов приватного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Такі правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі N 921/16/14-г/15 (провадження N 12-93гс18), у справі N 127/9870/16-ц (провадження N 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі N 2-01575/11 (провадження N 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі N 545/2246/15-ц (провадження N 14-639цс18) та від 19 травня 2020 року у справі N 754/2223/15-ц (провадження N 14-568цс19).

Таким чином, оскільки оскарження постанови приватного виконавця про накладення штрафу відноситься до юрисдикції адміністративного суду, то суд дійшов помилкових висновків про те, що подана ОСОБА_1 скарга на дії/бездіяльність органу примусового виконання в якій скаржник просив визнати протиправними постанови приватного виконавця від 13.08.2024 та від 27.08.2024 у ВП НОМЕР_2 про накладення штрафу підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства відповідно до Розділу VII ЦПК України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частиною першою статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Бердар Миколи Миколайовича; стягувач: Приватне акціонерне товариство "МАРС" закрити.

Роз`яснити заявнику, що розгляд питання віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.О. Чекулаєв