Постанова
від 02.10.2024 по справі 752/24975/20
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 752/24975/20

провадження № 61-9599св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «МАРС»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву Приватного акціонерного товариства «МАРС» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «МАРС» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство «МАРС» (далі -

ПрАТ «МАРС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року

в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року,

з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ПрАТ «МАРС» задоволено.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні ПрАТ «МАРС» права користування та розпорядження нежитловою будівлею літ. «Л»

(гаражі № НОМЕР_1 ) на вул. Володимирській, 101 у м. Києві, реєстраційний номер 1722165980000, шляхом звільнення нежитлової будівлі, шляхів доступу (під`їзду) до неї (в тому числі огорож, парканів) та демонтажу замків, пломб на воротах гаражів та на в`їзних воротах земельної ділянки на

АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1843 га, кадастровий номер 8000000000:79:013:0112.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз?яснення та відстрочення виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року відмовлено.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 11 липня

2023 року заяву ПрАТ «МАРС» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «МАРС» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 20 000,00 грн та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14 травня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єніча В. С. на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року та касаційну скаргу ПрАТ «МАРС»на додаткову постанову Київського апеляційного суду від

11 липня 2023 року залишено без задоволення.

Касаційну скаргу ПрАТ «МАРС» на ухвалу Київського апеляційного суду від

11 липня 2023 року задоволено частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року змінено, виключено з її мотивувальної частини такі абзаци:

«В свою чергу, законодавцем визначено, що позовні вимоги немайнового характеру не підлягають примусовому виконанню, а носять зобов`язальний характер, адже виконавець у відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» лише перевіряє виконання такого судового рішення та не здійснює дій щодо його примусового виконання.

Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 06 червня

2023 року, якою задоволено позов Приватного акціонерного товариства «МАРС» та зобов`язано ОСОБА_1 вчинити певні дії, не підлягає примусовому виконанню».

Постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в частині відмови

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз?яснення судового рішення

в незміненій частині залишено без змін.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «МАРС» 2 013,00 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

31 травня 2024 року ПрАТ «МАРС» подало до Верховного Суду заяву, у якій просить ухвалити додаткову постанову у справі та стягнути

з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати, понесені у зв?язку

з переглядом справи у касаційному цивільному суді, у розмірі 191 396,28 грн.

Заява мотивована тим, що ПрАТ «МАРС» понесло витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 191 396,28 грн.

Короткий зміст заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення

24 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, де просить вказану заяву ПрАТ «МАРС» залишити без розгляду.

Заперечення мотивовані тим, що заява про ухвалення додаткового рішення подана з пропуску п?ятиденного строку, клопотання про поновлення цього строку заявник не заявив. Також вказує, що частина робіт, відображених

в актах приймання-передачі наданої правової допомоги, не належить до жодного з видів правової допомоги. ПрАТ «МАРС» не подавало попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Додаткові клопотання заявника

30 липня 2024 року ПрАТ «МАРС» подало до Верховного Суду клопотання,

у якому просить поновити строк для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які додані до заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Клопотання мотивоване тим, що копію постанови Верховного Суду заявник отримав через «Електронний суд» 28 травня 2024 року, а заява про ухвалення додаткового рішення подана 31 травня 2024 року, тобто в межах п?ятиденного строку з моменту отримання копії судового рішення.

25 вересня 2024 року ПрАТ «МАРС» подало до Верховного Суду заяву-відповідь на заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що згідно зі сталою практикою Верховного Суду розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється

і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та враховуючи комплексність дій адвоката під час представництва інтересів клієнта. У цій справі обов?язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та, відповідно, подання до суду доказів на підтвердження доводів лежить на стороні відповідача ОСОБА_1 , який вказаного обов?язку не дотримався,

а в запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення фактично виклав своє суб?єктивне припущення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення

з цього питання.

Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною

у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Згідно з частинами першою - третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки згідно

з повідомленням про доставлення електронного листа документ

в електронному вигляді «Інша постанова» від 14 травня 2024 року було надіслано ПрАТ «МАРС» на його електронний кабінет та доставлено 28 травня 2024 року, а із заявою ПрАТ «МАРС» звернулося 31 травня 2024 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

Із матеріалів справи відомо, що у касаційній скарзі ПрАТ «МАРС» ставило питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних

з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі

№ 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних

з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції ПрАТ «МАРС» надало копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 01 грудня 2020 року № 01/12-2020-1, укладений між Адвокатським об`єднанням «Лекснавігатор» і ПрАТ «МАРС»; додаткову угоду від 27 січня 2022 року № 1 до договору про надання правової допомоги; акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 28 серпня 2023 року

№ 32 до договору про надання юридичних (правових) послуг; платіжну інструкцію від 28 серпня 2023 року № 961 про сплату ПрАТ «МАРС» на рахунок адвокатського об?єднання 237 822,80 грн; акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 28 вересня 2023 року № 33 до договору про надання юридичних (правових) послуг; платіжну інструкцію від 28 вересня 2023 року

№ 1162 про сплату ПрАТ «МАРС» на рахунок адвокатського об?єднання 246 286,44 грн; акт приймання-передачі наданої правової допомоги від

30 листопада 2023 року № 35 до договору про надання юридичних (правових) послуг; платіжну інструкцію від 30 листопада 2023 року № 1329 про сплату ПрАТ «МАРС» на рахунок адвокатського об?єднання 204 399,40 грн; акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 27 грудня 2023 року № 36 до договору про надання юридичних (правових) послуг; платіжну інструкцію від 27 грудня 2023 року № 1403 про сплату ПрАТ «МАРС» на рахунок адвокатського об?єднання 248 089,08 грн.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України

Висновок за результатом розгляду заяви

З огляду на подане ОСОБА_1 заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським об`єднанням «Лекснавігатор» послуг, колегія суддів вважає, що заява ПрАТ «МАРС» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції підлягає задоволенню частково, у сумі 10 000,00 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись статтями 133, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Поновити Приватному акціонерному товариству «МАРС»строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Заяву Приватного акціонерного товариства «МАРС»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «МАРС»10 000,00 грн судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили

з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Є. В. Коротенко В. М. Коротун Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення02.10.2024
Оприлюднено09.10.2024
Номер документу122153586
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: усунення перешкод у користуванні майном

Судовий реєстр по справі —752/24975/20

Ухвала від 23.12.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Олійник Василь Іванович

Ухвала від 23.12.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Олійник Василь Іванович

Ухвала від 15.10.2024

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Чекулаєв С. О.

Ухвала від 15.10.2024

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Чекулаєв С. О.

Постанова від 02.10.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротун Вадим Михайлович

Постанова від 14.05.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротун Вадим Михайлович

Ухвала від 30.04.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коротун Вадим Михайлович

Ухвала від 15.09.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Погрібний Сергій Олексійович

Ухвала від 18.08.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Погрібний Сергій Олексійович

Ухвала від 17.08.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Олійник Василь Іванович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні