Ухвала

від 24.05.2024 по справі 369/3812/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 травня 2024 року

м. Київ

справа № 369/3812/23

провадження № 61-7556ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення з середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 300 338,23 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнено з КНП «Центр первинної медико-санітарної Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області 300 338,23 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року рішення Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2023 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнено з КНП «Центр первинної медико-санітарної Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 173 488,70 грн.

17 травня 2024 року ОСОБА_2 , який вказує, що діє від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у зазначеній вище справі.

Касаційна скарга в частині підписання її ОСОБА_2 , який вказує, що діє від імені ОСОБА_1 , підлягає поверненню.

Відповідно до частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо, зокрема, касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

ОСОБА_2 додав до касаційної скарги довіреність на представництво інтересів ОСОБА_1 від 02 грудня 2021 року, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 120 від 11 жовтня 1993 року.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Згідно з інформацією Єдиного реєстру адвокатів України, право на заняття ОСОБА_2 адвокатською діяльністю припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з 28 грудня 2022 року на підставі рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 28 грудня 2022 року № 224.

Отже, касаційна скарга в частині, яка підписана ОСОБА_2 , який станом на момент подання касаційної скарги не має статусу адвоката, не відповідає вимогам частини третьої статті 392 ЦПК України, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати.

Вивчивши касаційну скаргу в частині, яка підписана ОСОБА_1 та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.

Предметом позову є вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн) та становить 300 338,23 грн.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Таким чином, обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини четвертої статті 393 ЦПК України, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні повернути заявнику.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особам, які подавали касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров