Ухвала

від 23.05.2024 по справі 757/50670/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/50670/19-ц

головуючий у суді І інстанції Батрин О.В.

провадження № 22-ц/824/9413/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

УХВАЛА

23 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року

у справі за позовом Приватного загальноосвітнього навчального закладу «Німецько-українська міжкультурна школа в місті Києві» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року задоволено позов Приватного загальноосвітнього навчального закладу «Німецько-українська міжкультурна школа в місті Києві».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного загальноосвітнього навчального закладу «Німецько-українська міжкультурна школа в м. Києві заборгованість у сумі 215 801 грн. 52 коп., з яких:

- за договором № 2_30_2016 суму 74 258 грн. 49 коп., що складається з суми боргу у розмірі 59 406 грн. 79 коп., + інфляційних втрат у розмірі 11 287 грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 3 564 грн. 41 коп.

- за договором № 2_31_2016 суму 74 258 грн. 49 коп., що складається з суми боргу у розмірі 59 406 грн. 79 коп., інфляційних втрат у розмірі 11 287 грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 3 564 грн. 41 коп.

- за договором № vs/55-2016 суму складає 67 284 грн. 54 коп., що складається з суми боргу у розмірі 53 769 грн. 65 коп., інфляційних втрат у розмірі 10 151 грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 3 363 грн. 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного загальноосвітнього навчального закладу «Німецько-українська міжкультурна школа в місті Києві витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 158 грн 01 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки апеляційну скаргу подано з порушення строку на апеляційне оскарження, а обставини наведені для поновлення строку на апеляційне оскарження були визнані неповажними та надано строк для усунення недоліків, а саме: для наведення обґрунтованих підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 265 грн 91 коп.

13 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої також долучено квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2 265 грн 91 коп., та доповнення до заяви про усунення недоліків.

Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта, якими обґрунтовується клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями статті 127 ЦПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини йог пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

За змістом статті 354 ЦПК України клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Тож поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року у справі № 904/3541/15).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Отже, скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку.

Апелянтом заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року, яке обґрунтоване тим, що про існування оскаржуваного рішення відповідачу стало відомо 19 лютого 2024 року, копію оскаржуваного рішення не отримував.

Відповідно до частини 1 статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Останнім днем для подачі апеляційної скарги, у розумінні частини 1 статті 354 ЦПК України, було 24 травня 2021 року.

При цьому, матеріали справи не містять дати виготовлення повного тексту рішення.

Апеляційну скаргу 13 березня 2024 року сформовано у підсистемі «Електронний суд», тобто подано з пропуском строку на апеляційне оскарження понад один рік.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року апелянт зазначає, що про існування оскаржуваного рішення йому стало відомо 19 лютого 2024 року, оскільки державним виконавцем Печерського ВДВС у місті Києва Центрального управління Міністерства юстиції (місто Київ) винесено постанову про арешт коштів у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Скаржник вказує, що останнє судове засідання було призначено на 22 квітня 2021 року та пройшло без участі відповідача чи його представника.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача у суді першої інстанції здійснював адвокат Дудар Є.В.

В матеріалах справи містить клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 22 квітня 2021 року, оскільки ОСОБА_1 хворіє на коронавірусну інфекцію COVID-19, представник ОСОБА_1 - адвокат Дудар Є.В. також перебуває на самоізоляції.

22 квітня 2021 року проведено судове засідання та ухвалено оскаржуване рішення.

Як зазначає апелянт, після 22 квітня 2021 року відповідач та його представник неодноразово зверталися до суду Печерського районного суду міста Києва з метою отримання відомостей щодо результатів розгляду справи.

В матеріалах справи міститься заява представника ОСОБА_1 - адвоката Дудара Є.В. від 02 липня 2021 року вх. № 104113 з проханням повідомити результати розгляду справи.

Інших заяв чи клопотань відповідача чи представника відповідача матеріали справи не містять.

19 лютого 2022 року ОСОБА_1 виїхав за межі України з метою возз`єднання з сім`єю до Швейцарської конфедерації, на підтвердження чого долучає до апеляційної скарги копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про перетин державного кордону.

Апелянт також вказує, що судом першої інстанції рішення було надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 23 грудня 2022 року (зареєстровано: 24 грудня 2022 року; забезпечено надання загального доступу: 27 грудня 2022 року).

З матеріалів справи вбачається, що у період з 03 липня 2021 року по 18 лютого 2022 року ні відповідач, ні представник відповідача не цікавилися результатом розгляду справи та скаржник не вказує обставин та причин, які б унеможливлювали б таке звернення.

Скаржник зазначає, що перебуваючи постійно з родиною у Швейцарській конфедерації та виховуючи п`ятьох неповнолітніх дітей, вчиняв дії щодо можливості доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, однак, протягом 2022-2023 років та частково 2024 року у апелянта була відсутня технічна можливість вільного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Також посилається на ту обставину, що запровадження воєнного стану на території України вплинуло на доступ до судових рішень.

Разом з тим, скаржником не зазначено обставин чи причин, що унеможливлювали б ознайомлення відповідача чи його представника з текстом оскаржуваного рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень та подальшому зверненню до суду апеляційної інстанції щодо оскарження вказаного рішення.

Отже враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки обставини, наведені для поновлення строку на апеляційне оскарження були визнані неповажними.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії»).

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів;4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, пункт 41, від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України та практиці ЄСПЛ.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Приписами частини 4 статті 357 ЦПК України регламентовано, що у тому разі якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

У відповідності до пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження (понад 1 рік) визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. 127,357,358 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року

у справі за позовом Приватного загальноосвітнього навчального закладу «Німецько-українська міжкультурна школа в місті Києві» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, визначеному статтею 272 ЦПК України, скаржнику надіслати копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська