Ухвала

від 24.05.2024 по справі 620/6820/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 травня 2024 року

м. Київ

справа № 620/6820/22

адміністративне провадження № К/990/17436/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду

Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №620/6820/22 за позовом керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Керівник Корюківської окружної прокуратури звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», у якому просив:

- визнати незаконною бездіяльність відповідача, що полягає у невжитті ним заходів, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, указаних в акті перевірки Корюківського районного відділу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 04 лютого 2022 року №35;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» усунути порушення, шляхом приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту №93515.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп», що полягає у невжитті заходів, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, вказаних у акті перевірки від 04 лютого 2022 року №35, складеному Корюківським районним відділом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» усунути порушення шляхом забезпечення готовності до укриття захисної споруди цивільного захисту №93515.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року попередню касаційну скаргу повернуто особі, які її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

06 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга Чернігівської обласної прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №620/6820/22.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, у тексті касаційної скарги Чернігівська обласна прокуратура указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №620/6820/22 є пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Тобто обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Чернігівська обласна прокуратура послалася на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 820/4717/16, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 30 січня 2019 року у справі № 810/2793/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 810/3046, від 13 лютого 2019року у справі № 810/2763/17 та постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 820/1382/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18.

Проте скаржник не зазначив чіткого переліку норм, висновку Верховного Суду щодо застосування яких не ураховано судом апеляційної інстанції, не навів аргументів подібності правовідносин у справі, рішення у якій ним оскаржуються, до правовідносин у справах, у яких Верховним Судом сформовано висновки щодо застосування норми права.

Мотиви, наведені Чернігівською обласною прокуратурою, із загальним посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену у подібних, на її думку, правовідносинах за відсутності належного обґрунтування, не є підставою для перегляду судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки доводи скаржника зводяться до наведення цитат із указаних постанов Верховного Суду та аргументів щодо безпідставної відмови судом у задоволенні законних та обґрунтованих позовних вимог прокурора.

Таке формальне посилання на інші постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначив норму права, висновку Верховного Суду щодо застосування якої не враховано судами попередніх інстанцій, та не обґрунтував подібності правовідносин у інших справах, на які він посилається.

Суд зауважує, що лише посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Щодо посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.

Скаржник, посилаючись на положення пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про те, що Верховний Суд у постановах від 03 серпня 2023 року у справі № 260/4120/22 та від 11 серпня 2023 у справі № 560/10015/22 дійшов висновку, що законодавством передбачено право ДСНС як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (п. 48 Кодексу цивільного захисту України). Ураховуючи те, що Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень територіального управління ДСНС на звернення до суду із пред`явленими позовними вимогами як позивача, то, відповідно, прокурор в особі територіального управління ДСНС також не має права на звернення до суду з такими вимогами.

Обґрунтовуючи підстави відступу Чернігівська обласна прокуратура зауважила, що зволікання із приведенням об`єкта цивільного захисту у стан готовності до використання за призначенням може мати наслідки у вигляді загибелі людей, а тому підхід Верховного Суду, сформований у справах № 260/4120/22 та № 560/10015/22 щодо відсутності повноважень в органів ДСНС на звернення до суду з позовами такої категорії очевидно не відповідає реаліям сьогодення.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже , у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Водночас Верховний Суд зазначає, що оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду вимагає обов`язкове застосування цього висновку судом апеляційної інстанції. Разом з тим, зміст та мотиви оскаржуваної постанови суду свідчить про те, що переглядаючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його, суд апеляційної інстанції не застосовував висновки Верховного Суду, висловлені у справах № 260/4120/22 та № 560/10015/22, від яких просить відступити заявник.

Отже, аргументи касаційної скарги не містять однієї з умов, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження в частині відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у наведених справах.

З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Також, скаржник, серед іншого, у касаційній скарзі також посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес, що за змістом відповідає підпунктам «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Разом з тим, з огляду на те, що Чернігівською обласною прокуратурою належним чином не обґрунтовано визначені пунктами 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, Суд не має правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі лише за обгрунтування підстав, наведених відповідно до пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Верховний Суд констатує, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

За таких обставин Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі №620/6820/22 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко