Рішення

від 27.05.2024 по справі 212/4141/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/4141/24

2/212/2201/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:головуючого судді Дехта Р.В., за участю секретаря судового засідання Зюркевич В.В., порядку ч.2 ст.247ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙЗАВОД» про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із втратою працездатності через професійне захворювання, -

встановив:

23 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до відповідача, просив стягнути на свою користь 325 000 гривень 00 копійок моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, працюючи з 01.12.1997р. по 13.08.1999 року на посаді газорізальника механоскладального цеху №2 Відкритого акціонерного товариства «Криворізький Центральний рудоремонтний завод» правонаступником якого відповідно до п. 1.2. Статуту є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙРУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» -здійснював трудовудіяльність ушкідливих умовах - в наслідок чого отримав хронічні професійні захворювання.

26.03.2024р. позивач у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 65% безстроково та ІІІ групу інвалідності безстроково.

У зв`язку з отриманими хронічними захворюваннями протягом тривалого часу зазнає фізичних та моральних страждань, зазначив, що порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 325000 гривень 00 копійок, яку просить стягнути з відповідача. Вважає, що професійні захворювання отримав з вини підприємства правонаступником якого є відповідач, яке не створило безпечних умов праці.

25 квітня 2024 року ухвалою суду прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду на 27 травня 2024 року без повідомлення (виклику) учасників справи.

13 травня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 надала суду відзив на позовну заяву, у якому просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову, зазначила, що позивачем не доведено факт завдання моральної шкоди, сума стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди позивачем завищена та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, позивач працював у шкідливих умовах і на інших підприємствах, ПАТ «КЦРЗ» не є належним відповідачем у даному позові.

16 травня 2024 року представник позивача адвокат Яводчак О.В. надіслав на адресу суду заяву в якому зазначив, що стороною позивача відповідь на відзив готуватись та подаватись не буде, позов підтримує у повному обсязі, та просив суд позовну заяву задовольнити.

Суд, відповідно до ч.5ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності дост.247 ч.2 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідност.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, щопозивач ОСОБА_1 працюючи з 01.12.1997р. по 13.08.1999р. на посаді газорізальника механоскладального цеху №2 Відкритого акціонерного товариства «Криворізький Центральний рудоремонтний завод» правонаступником якого відповідно до п. 1.2. Статуту є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙРУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» тобто протягом 1 року та 08 місяців здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах.

У зв`язку з шкідливими умовами праці позивач з вини відповідача отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами - радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико- динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, вираженим периферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Код МКХ-10 - М 54.1., хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня. Код МКХ-10 J 44.

Відповідно до п.17 Акту форми П-4 професійне захворювання у позивача виникло за наступних обставин, зокрема, згідно медичного висновку лікарсько - експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров?я державної установи «Український науково - дослідний інститут промислової медицини» від 16.01.2024 №97 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив професійний маршрут: працюючи з 01.12.1997р. по 13.08.1999 р. на посаді газорізальника механоскладального цеху №2 Відкритого акціонерного товариства «Криворізький Центральний рудоремонтний завод». Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень у роботі систем під вплив концентрацій аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні значення.

26 березня 2024 року у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань позивач первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 65% безстроково (50% по радикулопатії, та 15% по хронічному обструктивному захворюванню легень), встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, встановлено необхідність санітарно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного призначення, відвідування сім. лікаря та невропатолога.

У зв`язку з отриманням ушкодження здоров`я позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні, що підтверджується зокрема виписними епікризами що додані до позову.

Відповідно достатті 2 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1ст.17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167Цивільного кодексуУкраїни та статтею 237-1Кодексу законівпро працюУкраїни їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У пункті 13 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК Україниморальна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд, дослідивши медичні документи позивача про отримання ним професійних захворювань, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В даному випадку, суд враховує що внаслідок професійного захворювання та втрати ступеню працездатності з вини відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, якій позивач зазнав, що призводить до порушення її звичайного способу життя та вимагає від неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивачки, ступінь втрати нею професійної працездатності в розмірі 65%, безстроково, та ІІІ групи інвалідності безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, потребу в забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного характеру, а також період праці на підприємстві відповідача, та факт трудових відносин позивача з іншими роботодавцями, вплив такої праці на отримання позивачем професійних захворювань, що відображено в акті розслідування причин хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19.02.2024р. форми П-4.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 50000 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивача згідно з п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК Українипередбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи нормист.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1211 гривні 20 копійок.

Керуючись ст. ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із втратою працездатності через професійне захворювання, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» на користь ОСОБА_1 - моральну шкоду в розмірі 50000 гривень (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» на користь держави України судовий збір в розмірі 1211 гривні 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД», адреса: Україна, 50057, Дніпропетровська область,місто Кривий Ріг,вулиця Заводська,будинок 1, код ЄДРПОУ 00190940.

Повне рішення складено 27 травня 2024 року.

Суддя: Р. В. Дехта