Постанова

від 13.11.2024 по справі 212/4141/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7479/24 Справа № 212/4141/24 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи

позивач: ОСОБА_1

відповідач ПриватнЕ акціонернЕ товариствО «КРИВОРІЗЬКИЙЦЕНТРАЛЬНИЙРУДОРЕМОНТНИЙЗАВОД» ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙЦЕНТРАЛЬНИЙРУДОРЕМОНТНИЙЗАВОД» нарішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2024 року, ухвалене суддею Дехтою Р.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 27 травня 2024 року,

УСТАНОВИВ

23 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до відповідача, просив стягнути на свою користь 325 000 гривень 00 копійок моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що, працюючи з 01.12.1997р. по 13.08.1999 року на посаді газорізальника механоскладального цеху №2 Відкритого акціонерного товариства «Криворізький Центральний рудоремонтний завод» правонаступником якого відповідно до п.1.2. Статуту є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙРУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» - здійснював трудовудіяльність ушкідливих умовах - в наслідок чого отримав хронічні професійні захворювання.

26.03.2024р. позивач у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 65% безстроково та ІІІ групу інвалідності безстроково.

У зв`язку з отриманими хронічними захворюваннями протягом тривалого часу зазнає фізичних та моральних страждань, зазначив, що порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.

Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 325000 гривень 00 копійок, яку просить стягнути з відповідача. Вважає, що професійні захворювання отримав з вини підприємства правонаступником якого є відповідач, яке не створило безпечних умов праці.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із втратою працездатності через професійне захворювання, задоволені частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» на користь ОСОБА_1 - моральну шкоду в розмірі 50000 гривень (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» на користь держави України судовий збір в розмірі 1211 гривні 20 копійок.

ПриватнЕ акціонернЕ товариствО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» оскаржило рішення суду в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову в повному обсязі.

При цьому, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги те, що підприємство відповідача не було останнім місцем роботи позивача, де були шкідливі умови праці та умови для виникнення професійного захворювання.

Вказує, що судом вирішено питання про стягнення моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Суд зобов`язав відповідача робити те, що не передбачено законодавством, а саме здійснити виплату доходу позивачеві без виконання, визначеної Податковим кодексом України функції податкового агента, яка полягає у тому, що виплата доходу можлива лише з утриманням податку і за рахунок особи, що його отримує.

Окрім того, відповідач вказує, що позивач при працевлаштуванні на ПРАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод» пройшов медичний огляд та був здоровий та придатний до роботи, професійних захворювань на підприємстві відповідача виявлено не було. Акт розслідування причин виникнення професійного захворювання проводився в АТ «Кривбасзалізрудком» і, відповідно, саме цьому підприємству спеціалізованим профпатологічним закладом охорони здоров`я було направлено повідомлення за формою П-3, тому, з урахуванням положень п.116 Порядку №337, саме АТ «Кривбасзалізрудком», є тим роботодавцем, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.

Вважає, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди саме відповідачем. Звертає увагу на те, що позивачем вже були подані інші позови до АТ «Кривбасзалізрудком» та до ПрАТ «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2024 року з ПрАТ «СУХА БАЛКА» на користь позивача вже стягнуто 220000 грн. моральної шкоди.

Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано.

Заслухавши суддюдоповідача,вислухавши думкупредставника відповідача ОСОБА_2 ,яка підтрималадоводи івимоги апеляційноїскарги звикладених уній підстав,просила оскаржуванесудове рішенняскасувати,ухвалити нове,яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні йогопозовних вимогв повномуобсязі,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працюючи з01.12.1997р.по 13.08.1999р.на посадігазорізальника механоскладальногоцеху №2Відкритого акціонерноготовариства «КриворізькийЦентральний рудоремонтнийзавод» правонаступникомякого відповіднодо п.1.2.Статуту єПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» тобто протягом 1 року та 08 місяців здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах.

У зв`язку з шкідливими умовами праці позивач з вини відповідача отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами - радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико- динамічними порушеннями, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, вираженим периферичним нейросудинним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Код МКХ-10 - М 54.1., хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН першого-другого ступеня. Код МКХ-10 J 44.

Відповідно до п.17 Акту форми П-4 професійне захворювання у позивача виникло за наступних обставин, зокрема, згідно медичного висновку лікарсько - експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров?я державної установи «Український науково - дослідний інститут промислової медицини» від 16.01.2024 №97 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив професійний маршрут: працюючи з 01.12.1997р. по 13.08.1999 р. на посаді газорізальника механоскладального цеху №2 Відкритого акціонерного товариства «Криворізький Центральний рудоремонтний завод». Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень у роботі систем під вплив концентрацій аерозолів фіброгенної дії, що перевищували нормативні значення.

26 березня 2024 року у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань позивач первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 65% безстроково (50% по радикулопатії, та 15% по хронічному обструктивному захворюванню легень), встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, встановлено необхідність санітарно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного призначення, відвідування сім. лікаря та невропатолога.

У зв`язку з отриманням ушкодження здоров`я позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні, що підтверджується зокрема виписними епікризами що додані до позову.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на підставі досліджених доказів наданих сторонами по справі, виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійних захворювань у позивача слугувало, виконання ним трудових обов`язків, зокрема й на підприємстві відповідача в період часу з 01.12.1997р. по 13.08.1999р., а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбаченіст.ст.153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди ПрАТ «Криворізький центральний рудоремонтний завод».

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з статтею 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно статті 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог статі 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я .

У відповідності до вимог статті 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язку чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

У справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження №14-463цс18.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції визначив в межах заявлених вимог та з врахуванням ступеня і глибини моральних страждань позивача та невеликої тривалості праці (1рік та 08 місяців) в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача. Суд, ухвалюючи рішення, також керувався принципами розумності та справедливості, про що судом наведені в рішенні відповідні мотиви.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку із ушкодженням його здоров`я, зокрема й на виробництві відповідача відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що визначений розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин. Крім того, чинним законодавством не передбачено будь-яких методик розрахунку при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір визначається у кожному конкретному випадку окремо. З цих же підстав, апеляційний суд не приймає до уваги й посилання відповідача на судові рішення за цією категорією в інших справах.

Крім того, чинним законодавством не передбачено будь-яких методик розрахунку при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір визначається у кожному конкретному випадку окремо, а тому колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача та відповідача на судову практику з розгляду подібних справ.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів зазначає на наступне.

У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Колегія суддів зауважує, що застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20 (провадження №61-1св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21 (провадження №61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума моральної шкоди, підлягає стягненню без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «КРИВОРІЗЬКИЙЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙЗАВОД» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від27травня 2024року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року

Головуючий:

Судді: