Рішення

від 14.05.2024 по справі 461/1354/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/1354/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_3

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

в інтересах якого діє адвокат Репецький Віталій Васильович

(79020, м. Львів, вул. П. Панча, 8/21; РНОКПП: НОМЕР_2 )

до

Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

(79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885)

представник відповідача Кривецька Олена Миколаївна,

про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,

встановив:

I.Позиціїсторін таучасників справ,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі

Адвокат Репецький Віталій Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_4 , сформувавши документи у системі «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування. Відповідно до прохальної частини заяви, позивач просить:

- визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані за життя спадкодавця пенсійні виплати у розмірі 179436 гривень 70 копійок;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 179436 (сто сімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять шість) гривень 70 копійок недоотриманої пенсії ОСОБА_5 в порядку спадкування;

- вирішити питання судових витрат.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, покликається на те, що 17.03.2022 рішенням Львівського окружного адміністративного суду в справі №380/3418/22, зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області перерахувати та виплатити з 01.04.2019 року пенсію ОСОБА_5 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.11.2021 №С/7445, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше проведених пенсійних виплат. 05.07.2022 ГУ ПФУ у Львівській області здійснено розрахунок, з якого вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_5 становив 179436 гривень 79 копійок. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який є батьком ОСОБА_3 . Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на належне йому майно. 07.11.2023 р. здійснено реєстрацію спадкової справи №29/2023, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №74642354 від 07.11.2023 . 29.11.2023 приватним нотаріусом ЛМНО Дитюк Г.М. здійснено видачу свідоцтва про право на спадщину за законом за №1459, щосвідчить проприйняття спадщинипозивачем. 16.11.2023 ГУ ПФУ у Львівській області у листі №1300-5505-8/166752 повідомило, що недоотримана пенсія відсутня, а доплата пенсії, яка обчислена на виконання судового рішення, не включається до складу спадщини та може бути виплачена особі за умови покладання судом зобов`язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому. У зв`язку з наведеним, позивач вважає, що невиплата відповідачем недоотриманої пенсії є порушенням його права на спадкування, з метою захисту якого він змушений звертатись до суду з даним позовом.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20.02.2024 відкрито провадження у справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

19.03.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стверджує, що при зверненні до суду з даною заявою, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права. Так, на думку представника відповідача, даний спір повинен вирішуватися у порядку адміністративного судочинства. Окрім того, ОСОБА_6 , яка діє в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вказує, що стягнення з рахунків відповідача призначених для виплати пенсій, конкретних сум може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.03.2024 зобов`язано приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дитюк Галину Михайлівну подати до Галицького районного суду міста Львова, у строк до 05 квітня 2024 року, належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 29/2023, зареєстрованої після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.04.2024 від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дитюк Галини Михайлівни надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 29/2023, зареєстрованої після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

14.05.2024 адвокат Репецький Віталій Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_4 , сформувавши документи у системі «Електронний суд», звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача просив заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі, з мотивів наведених ним у позовній заяві.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

II.Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Статтями10,81 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановленихст.82 ЦПК України.

У відповідності до частини 1статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Так, судом встановлено, що на підставі рішення Львівськогоокружного адміністративногосуду від17.03.2022у справі №380/3431/22,Головним управліннямПенсійного фондуУкраїни уЛьвівській областіпроведено перерахунокпенсії ОСОБА_5 з 01.04.2019.У результатінаведеного перерахунку,з 01.08.2022пенсія ОСОБА_5 становила 11277,06грн.Доплату пенсіїна виконаннязгаданого судовогорішення наперіод з01.04.2019по 31.07.2022нараховано урозмірі 179436,79грн.Зазначена сумане булавиплачена ОСОБА_5 в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Дані обставини у процесі судового розгляду не оспорювались учасниками справи, у суду відсутні сумніви щодо достовірності цих фактів або добровільності їх визнання, а тому вони не підлягають додатковому доказуванню.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України, передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 52Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другійстатті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини 3 статті 52 даного Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де у ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суд зазначає, що Цивільний кодексУкраїни не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів належних спадкодавцю. Положення частин другої, третьоїстатті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. До прикладу, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.

Оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, то сума недоотриманої ОСОБА_5 пенсії, що належала йому за життя і залишилась недоотриманою, у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини. Відтак позивач, прийнявши спадщину від померлого, має право на отримання усієї суми недоотриманої пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дитюк Галиною Михайлівною було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.11.2023, з якого встановлено, що спадщина складається із земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 4625888600:03:000:1161, яка розташована за адресою: Львів, обл., Яворівський р-н, с. Терновиця, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Приватним нотаріусомЛьвівського міськогонотаріального округуДитюк ГалиноюМихайлівною скеровувався запит про залишок невиплачених коштів на ім`я померлого ОСОБА_5 . Проте, листом від 16.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що недоотримана пенсія відсутня, а доплата пенсії, яка обчислена на виконання судового рішення, не включається до складу спадщини та може бути виплачена особі за умови покладання судом зобов`язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому. Як наслідок, нотаріусом не було видано ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину у частині пенсії спадкодавця.

Разом з тим, суд враховує, що розмір недоотриманої померлим пенсії підтверджено розрахунком ГУ ПФУ у Львівській області від 05 липня 2022 року, за пенсійною справою № ХВ52802.

При цьому, суд наголошує, що положення частини першоїстатті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) надано правовий висновок, у якому зазначено, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положеньстатті 1227 ЦК Україниці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Наведений правовий висновок є цілком релевантним до обставин у цій справі.

Оцінюючи доводи представника відповідача стосовно того, шо позивачем при зверненні до суду обрано неналежний спосіб захисту, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 - 3 ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Оскільки ОСОБА_3 не входить у коло осіб визначених ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (як такий, що має право на пенсію у разі втрати годувальника або член сім`ї, що проживав з померлим пенсіонером), але є спадкоємцем майна померлого, то у дію вступають приписи ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 91 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст. 1227 Цивільного кодексу України, що регламентують процедуру спадкування пенсійних виплат. Відтак, ОСОБА_3 має право на одержання недоотриманої батьком ОСОБА_5 пенсії в порядку спадкування.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками наведеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року (справа №428/6685/19).

Доводи представника відповідача про те, що стягнення з рахунків відповідача призначених для виплати пенсій, конкретних сум може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб є надуманими та безпідставними, з огляду на наступне.

Заборгованість перед спадкодавцем виникла через неналежну діяльність саме відповідача, який несвоєчасно виконав свої зобов`язання і обов`язки та, до того ж, вчинив дії які змусили спадкодавця звернутися до суду за захистом своїх інтересів. Зазначене твердження, на думку суду, є абсолютно надуманим адже Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Тобто своєчасне проведення соціальних виплат є прямим обов`язком відповідача. Більше того, у цій справі має місце ситуація коли спадкодавець помер так і не дочекавшись отримання належних йому за законом виплат. Як пряме виконання своїх обов`язків і зобов`язань перед спадкоємцем «може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб» для суду є незрозумілим, а відповідач навів це твердження посилаючись на висновок Верховного Суду у справі №420/6671/18, по суті вирвавши цю фразу з контексту даного рішення. Так, наведена справа стосувалась визнання протиправними дії Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо невиплати позивачці заборгованості по пенсії з червня 2017 року; зобов`язати Ізмаїльське об`єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області виплатити позивачці заборгованість по пенсії з червня 2017 року з урахуванням фактично проведених виплат, стосувалося зміни способу виконання судового рішення і судом у цій справі не досліджувались питання спадщини, адже вони у цій справі не входили до предмету і підстав позову.

Крім того, оцінюючи наведені доводи представника відповідача, суд враховує наступне.

Фактично відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем, а також її розмір. Доводи позивача у цій частині зводяться до того, що розгляд справи повинен проводитись у порядку адміністративного судочинства. Тобто, іншими словами, відповідач стверджує, що борг існує, але право на його отримання повинно встановлюватись іншим судом.

В цьому контексті суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту є як ефективними, так і такими, що відповідатимуть його змісту та системі права.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Крім того, спосіб захисту права чи інтересу має бути таким, щоб упозивача невиникала необхідність повторного звернення досуду (постанова Великої Палати Верховного Судувід 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (п.58).

Ці тези стосуються саме засад ефективного судового захисту, а отже можуть бути враховані у цій частині при ухваленні рішення у справі.

Наведена позиція представника відповідача за своїм змістом спрямована на необхідність ініціювання іншого судового провадження задля повторного встановлення наведених вище фактів, що очевидно порушує право позивача на ефективний спосіб захисту його прав, порушення яких було встановлено судом.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума недоотриманої пенсії, яка не охоплена свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Отже, з наведеного вбачається, що у спірних правовідносинах відповідач фактично всупереч закону перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання усього належного йому спадкового майна.

Враховуючи, що позивач має право, як спадкоємець, на отримання нарахованих, але не виплачених у повному обсязі сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши у сукупності надані докази, суд дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову ? на відповідача; уразі відмовив позові ? на позивача; у разі часткового задоволення позову ? на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1794 грн 37 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.1, 2ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний

представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно дост.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ч.1 ст.1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістомч.1 ст.26, вказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Наведене також відповідає правовому висновку зробленому Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведене також відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц.

Відповідно до роз`яснення у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що між адвокатом Репецьким Віталієм Васильовичем та позивачем ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги від 30.12.2023. Відповідно до додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 04.03.2023, поданого представником позивача, сторони за взаємною згодою визначили, що розмір гонорару адвоката становить фіксовану суму ? 12000 гривень.

Суд вважає, що виходячи з складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі та її категорії, часу витраченого адвокатом на надання правничої допомоги та участь у судових засіданнях, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, суті позову, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), адекватним та справедливим буде відшкодування даних витрат у сумі 6000 гривень.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотримані за життя спадкодавця пенсійні виплати у розмірі 179436 (сто сімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять шість) гривень 70 копійок.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 179436 (сто сімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять шість) гривень 70 копійок недоотриманої пенсії ОСОБА_5 в порядку спадкування.

Стягнути Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 1794 (одну тисячу сімсот дев`яносто чотири) гривень 37 копійок ? компенсації судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ? ОСОБА_3

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

представник позивача ? адвокат Репецький Віталій Васильович

(79020, м. Львів, вул. П. Панча, 8/21; РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач ? Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

(79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885);

представник відповідача Кривецька Олена Миколаївна.

Повнийтекстрішенняскладено24травня2024 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький