Ухвала

від 04.04.2024 по справі 452/4970/23

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/4970/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 квітня 2024 року м. Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 та його представника - адвоката Куцалаби Галини Василівни до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору служба у справах дітей Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області (далі ССД Бісковицької сільради), -

В С Т А Н О В И В :

13грудня 2023року ОСОБА_1 та йогопредставник адвокат КуцалабаГ.В.звернулися досуду звищевказаним позовом,в якомузаявлена вимогапро визначеннямісця проживаннянеповнолітньої дитини-сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,разом збатьком заадресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що після розірвання шлюбу між подружжям син залишився проживати з матір`ю, котра не має постійного місця проживання, не забезпечує належні умови життя для дитини. Разом з тим, позивач вважає, що подальше проживання сина разом з ним забезпечить дитині належний рівень фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного, соціального розвитку та матеріального забезпечення.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у стст.175,177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Так,позовна заяваповинна містити,зокрема,виклад обставин,якими позивачобґрунтовує своївимоги,зазначення доказів,що підтверджуютьвказані обставини(п.5ч.3ст.175ЦПК України).

Крім того, відповідно до положень ч.5ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази заявник може додати до заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частинами другою, восьмою та дев`ятоюстатті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України),сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно дост.8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11Закону).

Згідно з нормами ч.1ст.31 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років є малолітньою особою.

Згідно ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до абзацу першого частини першої ст.161 СК України,якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Також, згідно положень ч.4 та ч.5 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків, зокрема, у вихованні дитини, місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В резолютивній частині позовної заяви ОСОБА_1 та його представник - адвокат Куцалаба Г.В. просять суд витребувати у ССД Бісковицької сільради висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його батьком.

Проте, позивач не вказує, чи звертався він або відповідач до органу опіки та піклування з питань саме визначення місця проживання дитини. При цьому, позивачем не зазначено, чи взагалі розглядалось таке питання службою у справах дітей із винесенням письмового висновку про доцільність визначення місця проживання дитини.

Слід зазначити, що відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19), під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло, тощо.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866,встановлено,що длярозв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Відтак, висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава визначення місця проживання дитини. Ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.

Приймаючи до уваги, що позивачу ОСОБА_4 за дорученням для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 30 серпня 2023 року №98/4 надає професійну правову допомогу адвокат Куцалаба Г.В., позивачем не зазначено які саме труднощі стали на заваді додати всі необхідні докази.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивач не зазначив відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, як цього вимагає п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України, зокрема, звернення до ССД Бісковицької сільради.

Крім того, позивач не сплатив судовий збір за подання позовної заяви, з посиланням на п.9 ч.1ст.5Закону України«Про судовийзбір» (далі - Закон), вказуючи на те, що він є учасником бойових дій, а тому на підставі наведених положень закону звільняється від сплати судового збору, подавши при цьому копію посвідчення постраждалого учасника Революції Гідності.

Разом з тим, суд зазначає, що у відповідності до вимог п.13 ч.1ст.5 Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №545/1149/17, норма п.13 ч.1ст.5 Закону, згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Відтак, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус постраждалого учасника Революції Гідності, для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону, суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб.

Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року зроблено правовий висновок, згідно якого учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі №127/23946/19.

Враховуючи, що спір у цій справі винник не з питання щодо соціального захисту позивача, як постраждалого учасника Революції Гідності, то, у даному випадку, до нього не може бути застосований п.13 ч.1 ст.5 Закону, та, відповідно позивача не може бути звільнено від сплати судового збору саме при зверненні до суду із позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Частиною першою статті 4 Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.2 ч.2ст.4 Законуза подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на день подання позову до суду, а саме 13 грудня 2023 року, становило 1073 грн.60 коп..

Таким чином,суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального закону.

За таких обставин, суд пропонує позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати суду відповідний висновок органу опіки та піклування сільради щодо можливості визначення місця проживання малолітньої дитини, а також додати документ, що підтверджує сплату судового збору у відповідному розмірі.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 та його представника адвоката Куцалаби Галини Василівни до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору служба у справах дітей Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків в межах 7 (семи) днів з дня вручення ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.М. Кущ