Рішення

від 12.10.2023 по справі 753/11139/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11139/22

провадження № 2/753/1245/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Котвицького В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Володька С.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", третя особа: Державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант" Пукшин Крістіни Вікторівни, про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2022 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , ПАТ "Імексбанк", третя особа: Державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант" Пукшин К.В., про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 14.03.2018 між ПАТ "Імексбанк" та ОСОБА_4 було укладено договір №77 про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив (продав), а ОСОБА_4 отримав (придбав) право вимоги до позивача, що належало банку на підставі договору кредиту №24-07 від 23.03.2007, укладеного між банком та позивачем.

В подальшому, 18.05.2018 ОСОБА_4 здійснив задоволення власних вимог за Договором іпотеки відповідно до іпотечного застереження, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 , про що державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант», ОСОБА_5 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 41238387 від 23.05.2018) було внесено відповідний запис про право власності ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач вважає, що було порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а також державним реєстратором було допущено порушення під час вчинення реєстраційної дії, у зв`язку з чим просив суд скасувати рішення державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Пукшин К.В. індексний номер: 41238387 від 23.05.2018, згідно з яким 18.05.2018 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №26282010 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 486997980000; визнати право власності на вказану квартиру за позивачем.

Ухвалою суду від 08.11.2022 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

До суду 24.03.2023 від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач позовних вимог не визнав, зазначивши, що 14.03.2018 за результатами відритих торгів (аукціону), оформленого протоколом електронних торгів № UA-EA-2018-02-05-000312-а від 13.02.2018 між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір № 77 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. За вказаним договором банк відступив ОСОБА_4 права вимоги за кредитним договором № 24-07 від 23.03.2007, що був укладеним між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_3 .

Крім того, 14.03.2018 року між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором, укладеним 23.03.2007 між АКБ «Імексбанк» та ОСОБА_3 на забезпечення виконання умов кредитного договору № 24-07 від 23.03.2007. Предметом зазначеного договору є квартира АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 16.03.2018 було направлено вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором № 24-07 від 23.03.2007, у якій ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3 про те, що у разі залишення вказаної вимоги без задоволення у 35 денний строк, ОСОБА_4 . розпочне процедуру звернення стягнення предмета іпотеки згідно іпотечного договору від 23.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко JI.B., зареєстрованого за №2447 в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку». Зазначену вимогу ОСОБА_3 отримав 24.03.2018 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вимогу залишив без задоволення, 18.05.2018 ОСОБА_4 звернувся до державного реєстратора Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» з метою проведення державної реєстрації права власності в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Для проведення державної реєстрації державному реєстратору було надано договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 77 від 14.03.2018 року, договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором від 14.03.2018, вимога про усунення порушень від 15.03.2018 року; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.03.2018.

На підставі зазначених документів державним реєстратором 18.05.2018 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41238387 від 23.05.2018 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, відповідач ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні позову як у необґрунтованому, крім того просив суд застосувати строки позовної давності.

До суду 15.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_4 , відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, крім того, заперечував щодо застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 16.05.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги та їх обґрунтування підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовних вимог та їх обґрунтування не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві.

У судове засідання інші учасники не з`явились, були належним чином повідомленні про день, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в їх відсутності до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12.ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 23.03.2007 між АКБ "Імексбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Імексбанк") та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого цей договір забезпечував вимоги банку за договором кредиту №24-07 від 23.03.2007, укладеного з позивачем, а також усіх додаткових договорів до нього, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених процентів, комісій та штрафів у повному обсязі. Предметом вказаного договору є: квартира АДРЕСА_3 , яка на праві власності належала позивачу.

Відповідно до п. 5.5.1 договору іпотеки від 23.03.2007 у випадку набуття права на звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець передає іпотекодержателю у власність предмет іпотеки. Рішення про прийняття у власність предмету іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібно. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою правовою підставою дія реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іпотекодавцем.

У подальшому, 14.03.2018 за результатами відритих торгів (аукціону), оформленого протоколом електронних торгів № UA-EA-2018-02-05-000312-а від 13.02.2018 між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір № 77 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. За вказаним договором банк відступив ОСОБА_4 права вимоги за кредитним договором № 24-07 від 23.03.2007, що був укладеним між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_3 .

Крім того, 14.03.2018 року між ПАТ «Імексбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором, укладеним 23.03.2007 між АКБ «Імексбанк» та ОСОБА_3 на забезпечення виконання умов кредитного договору № 24-07 від 23.03.2007. Предметом зазначеного договору є квартира АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 16.03.2018 було направлено вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором № 24-07 від 23.03.2007, у якій ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_3 про те, що у разі залишення вказаної вимоги без задоволення у 35 денний строк, ОСОБА_4 . розпочне процедуру звернення стягнення предмета іпотеки згідно іпотечного договору від 23.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко JI.B., зареєстрованого за №2447 в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку». Зазначену вимогу ОСОБА_3 отримав 24.03.2018 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що ОСОБА_3 вимогу залишив без задоволення, 18.05.2018 ОСОБА_4 звернувся до державного реєстратора Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» з метою проведення державної реєстрації права власності в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Для проведення державної реєстрації державному реєстратору було надано договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 77 від 14.03.2018, договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором від 14.03.2018, вимога про усунення порушень від 15.03.2018 року; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.03.2018.

На підставі зазначених документів державним реєстратором 18.05.2018 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41238387 від 23.05.2018 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 .

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на момент укладення договору іпотеки від 23.03.2007) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Пунктом 5.5.1. іпотечного договору від 23.03.2007 погоджено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом передачі іпотекодержателю (ПАТ "Імексбанк") права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором у порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

З наведеного вбачається, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, є одним із визначених законодавством способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні висновки було зроблено Верховним Судом у постановах від 24.05.2017 у справі № 6-1388цс16, від 23.01.2018 у справі № 760/16916/14-ц (провадження №61-1727св17), від 31.01.2018 у справі №910/6592/16, від 31.07.2018 у справі №826/9658/15 (провадження №К/9901/3238/18) та в постанові Верховного Суду у справі №201/344/18 (провадження № 61-47421св18).

Суд відхиляє доводи позивача про те, що передача права власності на предмет іпотеки від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в рахунок основного зобов`язання у досудовому порядку можлива лише на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, оскільки зі змісту норми ч. 2 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" до договору про задоволення вимог Іпотекодержателя прирівнюється відповідне застереження в іпотечному договорі.

Так, відповідно до змісту п. 5.1 договору іпотеки від 23.03.2007, укладеного між сторонами по справі, означеного сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою правовою підставою дія реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іпотекодавцем.

Тобто, іпотекодавець погодив порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності безпосередньо при підписанні договору іпотеки від 23.03.2007 у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя, яка відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" дорівнює за своєю правовою силою окремому договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.11.2020 у справі № 303/4230/18, оскільки обставини цієї справи не релевантні обставинам справи, яка перебуває на розгляді у суді.

Так, у своїй постанові від 13.11.2020 у справі № 303/4230/18 Верховний Суд виснував, що укладаючи у 2006 році іпотечний договір, позивач не узгоджував з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором - нотаріусом, а, значить, таку згоду він не надав, а надав лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Водночас, в цій справі позивач (іпотекодавець) в п. 5.1.1 договору іпотеки від 23.03.2007 надав іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за одноособовим рішенням останнього, а також засвідчив, що достатньою правовою підставою дія реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір іпотеки та письмове рішення іпотекодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки, а отже фактично надав згоду на автоматичне звернення стягнення предмету іпотеки без необхідності укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, позивач у позовних вимогах просив суд скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію. Разом з тим, рішення Державного реєстратора є актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, а не правочином, а тому вимоги позивача не базуються на приписах чинного законодавства, адже після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 16.01.2019 у справі №755/9555/18 (провадження №14-536цс18), від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження №14-376 цс 18, а також в постанові від 20.11.2019 у справі №802/1340/18.

Вимог про скасування запису про проведену державну реєстрацію позивачем заявлено не було.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію не підлягають задоволенню з підстав невірно обраного способу захисту права.

Щодо порушень державного реєстратора під час здійснення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_4 , судом встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_4 було надано державному реєстратору всі документи, визначені Законом, для проведенням державної реєстрації права власності. Судом не встановлено порушень з боку державного реєстратора Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Доводи представника позивача про те, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_4 відбулася в порушення вимог ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" без проведення оцінки предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки на підтвердження зазначеного факту стороною не було подано жодного належного та допустимого доказу. При цьому клопотання про витребування матеріалів реєстраційної справи від Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант" Пукшин К.В. для перевірки факту відсутності оцінки вартості предмету іпотеки представником позивача не заявлялися.

Щодо проведення оспорюваної державної реєстрації в період дії мораторію, з даного приводу слід зазначити наступне.

07.06.2014 набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з п. 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йомукредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителяабо є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;загальна площа такого нерухомого житлового майна(об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна)не перевищує 140 кв метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

В той же час, згідно довідки ОСББ «Добробут» від 16.07.2020 ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживає з 2011 року до моменту видачі зазначеної довідки. З чого вбачається, що спірна квартира не використовується позивачем, як місце постійногопроживання. Отже, в даному випадку Закон України «Про мораторій на стягнення майнагромадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бутизастосований.

У своїх поясненнях на позов представник позивача на підвердження проживання ОСОБА_3 зазначає, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 759/17412/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Проте жодних належних доказів на підтвердження цього факту суду не подано, у зв`язку з чим зазначені доводи сторони позивача судом не приймаються як необгрунтовані.

Разом з тим, не підлягає задоволенню клопотання відповідача ОСОБА_4 про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вже звертався із позовом про скасування рішення державного реєстратора, зазначена позовна заява розглядалась у Дарницькому районному суді за №755/18995/18.

Остаточне рішення у справі №755/18995/18 постановив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02.08.2022 постановою, якою касаційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29.06.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 27.01.2022 залишено без змін.

Зважаючи на наведе судом встановлено, що позовна давність щодо пред`явлення позову у даній справі не пропущена, оскільки вона переривалась шляхом подачі позову до цього ж самого відповідача та стосовного тієї ж спірної квартири, а в силу правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 05.10.2016 у справі №916/2129/15 та від 29.03.2018 у справі №904/10673/16, позовна давність не повинна взагалі застосовуватися до вимог про витребування майна.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 77. Належність доказів предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, разом з тим, позивач не повідомив суд про підстави звільнення від доказування.

За таких підстав, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на відхилення позовних вимог судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81,141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", третя особа: Державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант" Пукшин Крістіни Вікторівни, про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.Л. Котвицький