Ухвала

від 27.05.2024 по справі 504/286/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/286/24

Провадження №2/504/1430/24

Комінтернівський районний суд Одеської області

УХВАЛА

27.05.2024смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді -Барвенко В.К.,

Секретаря- Завади Ю.А., -

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування Курісовської сільської ради Березівського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яким просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У підготовчому засіданні позивачем надано заяву відповідачки про згоду на позбавлення батьківських прав.

Позивач просив ухвалити рішення у підготовчому засіданні.

Представник органу опіки не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу суд дійшов до наступного висновку:

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Водночас у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4 ст. 206 ЦПК України).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідачів на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідачів законом» суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).

Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).

Тому, для суду є беззаперечним встановлення того, чи має втручання у право відповідача законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини і відповідно чи має воно законну мету у значенні пункту 2 статті 8.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідачів, «необхідним в демократичному суспільстві», судова колегія беручи до уваги справу в цілому, буде перевіряти встановлені судом першої інстанції обставини та наведені у рішенні суду підстави, для мотивування висновків на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України).

Так, відповідачу, як матері дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК України).

Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснено, що позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Тому суд вважає, що в даному випадку слід відмовити в ухваленні рішення у підготовчому засіданні через подання відповідачкою заявою про її згоду на позбавлення її батьківських прав відносно дитини.

На підставі наведеного, керуючись ч 3. ст.200, ч. 4 ст. 206, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті рішення у підготовчому засіданні через подання відповідачкою заявою про її згоду на позбавлення її батьківських прав відносно дитини.

Продовжити підготовче засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. К. Барвенко