Рішення

від 21.05.2024 по справі 643/23033/21

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/23033/21

Провадження № 2/643/103/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Осадчого О. В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Андрєєва Я.Д.,

представника позивача - адвоката Негодової О.П.,

представника відповідача ТОВ «МК» «М`ясний» - адвоката Комова О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія», товариства з обмеженою відповідальністю «МК М`ясний», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ПрАТ «ХМСК», ТОВ «МК М`ясний», третя особа ОСОБА_2 , в якому просить:

-визнати ОСОБА_2 винним у заподіянні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.05.2020 у м. Харкові у районі буд. № 264-В по вул.Салтівське шосе, шкоди здоров`ю та майну ОСОБА_1 , і стягнути на її користь з ПрАТ «ХМСК» 37326,42 грн. у якості відшкодування шкоди, заподіяної її майну, та 6927,06 грн. у якості відшкодування шкоди, заподіяної її здоров`ю.

-стягнути з ТОВ «МК М`ясний» на її користь 2600,00 грн. у якості відшкодування шкоди, заподіяної її майну ОСОБА_2 , та 100000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 07.05.2020 стала учасником дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_2 , який працює у ТОВ «МК М`ясний» та який керував службовим автомобілем, а цивільно-правова відповідальність власника автомобілю, яким керував ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «ХМСК».

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.07.2020 серія ДПР18 №286972, винуватцем ДТП є ОСОБА_2 , його дії кваліфіковані за ст.124 КУпАП.

За результатами розгляду даного протоколу, постановою Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2020 провадження по справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП, однак дана обставина не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні ДТП.

Фахівцем з питань судово-медичної експертизи, на підставі представленої медичної документації, надано висновок №236-С/20 п/п від 24.06.2020 про те, що у ОСОБА_1 мала місце травма правої стопи у вигляді перелому проксимального відділу 5 плюснової кістки без зміщення відламків, яка за ступенем тяжкості відноситься до ушкоджень середнього ступеня. Дана травма могла утворитися від ударної (ударно-здавлюючої) дії тупого твердого предмета (ів), і могла бути отримана у строк не пізніше дати звернення у лікувальну установу. З огляду це, СУ ГУ НП України в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2020 внесено відомості про кримінальне провадження №12020220000001078 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, в рамках якого висновком експерта підтверджено вину ОСОБА_2 , у спричинені даної ДТП, однак провадження було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, у зв`язку з встановленням спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Таким чином, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано шкоду здоров`ю та майну ОСОБА_1 .

Згідно ремонтної калькуляції загальна вартість ремонту пошкодженного автомобіля складає 101696,11 грн. ПрАТ «ХМСК» на рахунок ОСОБА_1 перераховано суму страхового відшкодування у загальному розмірі 61769,69 грн.

Посилаючись на те, що загальна вартість ремонту є меншою страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну (130000 грн.), позивач вважає, що сума страхового відшкодування, яку не було перераховано на рахунок позивача, має сплатити страховик, що складає 37326,42грн. (101696,11 грн. - 2600,0 грн. - 61769,69).

Також позивач зазначає, що розмір страхового відшкодування за шкоду завдану її здоров`ю внаслідок ДТП становить 6927,06 грн, який розраховано відповідно до п.24.2 ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із розрахунку 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я (1/30х4723х44 =6927,06).

Окрім цього, позивач вважає, що різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) є передбачена договором франшиза у розмірі 2600 грн., яку зобов`язаний сплатити ТОВ «МК М`ясний», оскільки ОСОБА_2 , на момент ДТП був працівником ТОВ «МК М`ясний» та виконував свої службові обов`язки, а відповідно до вимог закону, саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Крім матеріальних збитків, позивач вказує на спричинення їй моральної шкоди, яка підлягає до стягнення з ТОВ «МК М`ясний». Зазначає, що моральна шкода полягає у негативних наслідках дорожньо-транспортної пригоди, а саме у нервовому стресі, переживаннях через пошкодження транспортного засобу, лікування та проходження тривалого курсу реабілітації, внаслідок чого змінилось та ускладнилось її повсякденне життя та побут. Відмова відповідачів добровільно відшкодувати завдану шкоду також принесла їй душевні страждання. Таким чином, позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у 100000 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з метою захисту своїх прав.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2021 року у справі №643/23033/21 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання, витребувано у ПрАТ «ХМСК» докази, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

17 лютого 2022 року, при перебуванні даної справи у іншого складу суду, представником відповідача ТОВ «МКМ`ясний» - адвокатом Межовою К.П. подано відзив на позовну заяву в обґрунтування його зазначено, що позивачем не доведено заподіяння їй моральної шкоди, також не наведено жодного обґрунтування заявленого розміру відшкодування моральної шкоди. Таким чином, представник вказує, що заявлена позивачем сума компенсації морального збитку недоведена.

На виконання розпорядження голови Верховного суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» справа №643/23033/21 направлена до Октябрського районного суду м. Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.12.2022 прийнято до провадження цивільну справу № 643/23033/21, яку ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

02 травня 2023 року до Московського районного суду м. Харкова надійшли матеріали цивільної справи № 643/23033/21 згідно з ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 березня 2023 року про передачу зазначеної справи на розгляд Московському районному суду м. Харкова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2023 року справу № 643/23033/21 розподілено у провадження судді Московського районного суду м. Харкова Осадчого О. В.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.05.2023 цивільну справу №643/23033/21 за позовною заявою ОСОБА_1 прийнято до провадження; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання; учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті.

19 червня 2023 року представник відповідача ТОВ «МК М`ясний» - адвокат Комов О.Г. подав відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог заявлених до ТОВ «МК М`ясний». Зазначав, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення об`єктивно не встановлена. У матеріалах справи відсутні достовірні докази, які об`єктивно і належно підтверджують факт того, що ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження внаслідок ДТП від 07.05.2020. Матерілали справи не містять належного документу розрахунку завдання майнової шкоди майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 07.05.2020, яка б перевищувала встановлену страховим полісом №ЕР-146248251 грошову суму франшизи у розмірі 2600 грн.(дві тисячі шістсот гривень). Додав, що позивачем не надано суду жодного документу-розрахунку завданої шкоди здоров`ю, а саме розрахунку витрат на лікування, витрат на психологічну допомогу, тощо. Не надано жодного належного та достовірного доказу суду щодо втрати можливості працювати та навчатися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 07.05.2020. Твердження позивача про відмову добровільно відшкодовувати шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 07.05.2020 року не відповідає дійсності, оскільки страховик ПРАТ «ХМСК» (код ЄДРПОУ: 21186813) здійснив перекази грошових коштів у розмірі 61769, 69 грн., тобто страховиком добровільно сплачено страхове відшкодування. З огляду на викладене, представник вказував на відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, відсутні підстави для стягнення судових витрат.

31 липня 2023 року представник позивача - адвокат Негодова О.П. подала до суду відповідь на відзив у якому, посилаючись на обставини позову, вказувала, що доводи, викладені у відзиві представника відповідача ТОВ «МК М`ясний» не відповідають дійсності та не спростовують підстав для задоволення даного позову.

08 серпня 2023 року представник відповідача ТОВ «МК М`ясний» - адвокат Комов О.Г. подав заперечення на відповідь на відзив у яких вказував, що стороною позивача не спростовані доводи, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, які були викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10.10.2023 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано відповідні докази від Головикомісії зліквідації та/абоінших уповноваженихосіб приватногоакціонерноготовариства «Харківськамуніципальнастраховакомпанія» Волохіна О. В., відкладено судове засідання.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.03.2024 задоволено клопотання представника позивача про зміну предмету позову залишено без розгляду. Поновлено представнику позивача строк на звернення до суду із відповіддю на відзив та клопотанням про долучення доказів. Прийнято до розгляду відповідь представника позивача на відзив та долучено до матеріалів справи докази за клопотанням представника позивача від 19.12.2023.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні з підстав зазначених у позові. Додав, що докази понесених позивачем судових витрат будуть надані не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення по даній справі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у позові з підстав викладених у відзиві та запереченнях.

Відповідач - ПрАТ «ХМСК» про місце, дату та час розгляду справи повідомлялось своєчасно та належним чином. Однак представник відповідача у судові засідання жодного разу не з`явився, причини неявок не повідомив, відзиву на позовну заяву, чи будь-яких інших заяви чи клопотань не подав.

Третя особа ОСОБА_2 про місце, дату та час розгляду справи повідомлялось своєчасно та належним чином, однак у судові засідання жодного разу не з`явився, причини неявок не повідомив, письмових пояснень щодо позову, чи будь-яких інших заяви чи клопотань не подав.

Станом на 21.05.2024 витребувані ухвалою суду від 10.10.2023 докази до суду не надійшли.

Враховуючи, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, ПрАТ «ХМСК» та третя особа належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, з урахуванням думки представників сторін, суд вважає за можливе проводити за відсутності представника відповідача ПрАТ «ХМСК»та третьоїособи - ОСОБА_2 на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до копії протоколу серії ДПР18 №286972 від 01.07.2020, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.05.2020 о 14:30, керуючи автомобілем Hyundai HD 6554, д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою м. Харків, Салтівське шосе, 264-в не дотримався безпечної дистанції руху внаслідок чого відбувся наїзд на транспортний засіб Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 ,у результатічого транспортнізасоби отрималимеханічні пошкодженнячим завданоматеріальну шкоду,чим порушеновимоги п.13.1ПДР,за щопередбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. Потерпілою від даного правопорушення є позивач - ОСОБА_1 .

За результатами розгляду даного протоколу, постановою Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2020 (справа 643/10978/20) провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Постановою Харківського апеляційного суду 25.11.2020 апеляційну скаргу адвоката Шестакова В.І. М.О. залишено без задоволення, а постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 21.08.2020, якою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП стосовно ОСОБА_2 - залишено без змін. Судом апеляційної інстанції зазначено, що питання встановлення учасників дорожньо-транспортної пригоди повинно бути вирішено в межах досудового розслідування, а питання винуватості осіб у вчиненні кримінального правопорушення буде встановлено за наслідками судового розгляду.

Окрім цього, за даною подією СУ ГУ НП України в Харківській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, відомості по якому внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2020 за №12020220000001078 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Вказане кримінальне провадження постановою слідчого від 17.05.2021 закрито за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. У мотивування постанови слідчий посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено спричинення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень.

При цьому, згідно висновку автотехнічної експертизи №CE-19/121-20/22549-IT від 14.01.2021, проведеної в рамках вказаного кримінального провадження судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Губарьковим С.С., - у діях водія автомобіля HYUNDAI HD 6554 SUPER CAB ФУРГОН РЕФРИЖЕРАТОР-С р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 та п.13.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. У діях водія автомобіля TOYOTA RAV-4 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебували б у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Заперечуючи проти позову сторона відповідача вказувала, що вина ОСОБА_2 фактично не встановлена, однак з такими доводами суд погодитись не може з огляду на наступне.

Так,упостанові ВерховногоСудувід26січня2022рокуу справі№465/674/19зазначенопроте,що тлумачення ст.1188 ЦК України свідчить, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ст.247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Упостанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №641/2795/16-цзазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Натомість, у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ст.247КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 335/8507/16-ц (провадження № 61-23811св18).

Тобто, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставістатті 38 КУпАПза закінченням строків накладення адміністративного стягнення, не звільняє від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ні водія, який спричинив ДТП, ні страхову компанію, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність такого водія.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ст.247 КУпАП, тобто за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, не вказує на відсутність вини відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, адже протокол про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_2 ДТП єчинним тадії працівниківДАІ щодойого складаннявідповідачем неоскаржувались.Не притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП не свідчить про відсутність його вини у завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Також суд звертає увагу на те, що під час досудового розслідування кримінального провадження №12020220000001078 від 02.09.2020 сторона обвинувачення лише прийшла до висновку про відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, а саме встановлено спричинення ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень. При цьому, з висновку проведеної в рамках вказаного кримінального провадження автотехнічної експертизи, вбачається, що саме дії водія ОСОБА_2 з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Доводи сторони відповідача про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням строку не заслуговує на увагу, оскільки обставини, які передували його складанню суду невідомі, та у будь-якому випадку дана обставина не може ставитись у вину потерпілому, оскільки це є недоліком відповідальних службових осіб, які уповноважені на складення відповідного протоколу.

Суд зауважує, що цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Так, з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у частині другій ст.1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Між тим, жодних належних і допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди суду не надано.

Враховуючи вищезазначеневказане,суд вважаєдоводи щодоне встановленнявини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП є необґрунтованими.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання ОСОБА_2 винним у заподіянні шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на те, що такий спосіб захисту цивільних правта інтересівне передбачений. Уданому випадку винаособи єобставиною,яка потребуєвстановленню длявирішення заявленогоспору,виходячи зйого підстав,та неє самостійноювимогою таспособом захисту,який потребуєвирішення тавказівки урезолютивній частинісудового рішення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено статтями 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Hyundai HD 6554, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «ХМСК» згідно полісу №EP-146248251. Строк дії договору з 05.05.2020 по 04.05.2021 по 04.05.2021, розмір страхової суми на одного потерпілого складає 260000 грн. за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, та 130000 грн. за шкоду завдану майну. Франшиза за полісом - 2600 грн.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

В обґрунтування розміру завданої шкоди здоров`ю внаслідок ДТП, позивач посилалась на те, що вона перебувала на амбулаторному лікуванні у КНП «Міська поліклініка №11» ХМР, про що свідчать листки непрацездатності.

З огляду на те, що надана позивачем медична документація у копіях є поганої якості, суд враховує відповідь КНП «Міська поліклініка №11» ХМР №909/0/522-23 від 05.12.2023 на адвокатський запит, відповідно до якої ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні закладу охорони здоров`я у період з 08.05.2020 по 29.05.2020 з діагнозом - наслідки травми голови та з 30.05.2020 по 19.06.2020 з діагнозом - перелом стопи, включаючи перелом гомілкостопного суглоба.

Однак, суд критично ставиться до доводів сторони позивача по те, що перелом стопи (включаючи перелом гомілкостопного суглоба), внаслідок якого позивач 30.05.20202 по 19.06.20202 тимчасово втратила працездатність, перебуває у причинно наслідковому зв`язку з ДТП, яка мала місце 07.05.2020 за участю її участю, з огляду на те, що вперше даний діагноз облікований у медичному закладі лише 13.05.2024, тобто через 6 днів після ДТП. При цьому суд не може взяти до уваги висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи №236-с/20 п/п, з огляду на те, що останній не є висновком експерта у розумінні ст.102 ЦПК України, при цьому слід зауважити, що відповідний висновок не містить застережень про попередження (обізнаність) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Окрім цього суд зауважує, що в рамках кримінального провадження №12020220000001078 від 02.09.2020 було проведено комісійну - судово медичну експертизу, на дослідження якої посталено питання щодо встановлення тілесних ушкоджень виявлених у ОСОБА_1 , їх характеру, давності, тяжкості, механізму їх утворення, чи могли вони виникнути 07.05.2020 внаслідок ДТП, і чи можливе спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 при обставинах зазначених у слідчому експерименті від 21.01.2021 за її участю. Предметом дослідження експертизи був, зокрема висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи №236-с/20 п/п.

Разом зцим,відповідно довисновку № 08-17/2021 ХОБСМЕ експертна комісія прийшла до висновку про те, що для того щоб надати об`єктивну судово-медичну оцінку встановленому ОСОБА_1 діагнозу «закритий перелом основи 5 плюсневої кістки справа без зміщення відламків» необхідно провести контрольне рентгенологічне дослідження кісток правої стопи. Згідно службового листа слідчого № 6920/119/24-2021 від проходження контрольної рентгенографії кісток правої стопи та інших досліджень ОСОБА_1 відмовилась, а тому надати об`єктивний висновок експертною комісією не є можливим.

На підставі викладеного суд приходить до висновку проте, що позовна заява не містить належних доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між ДТП, яка мала місце 07.05.2020 за участю її участю, з тимчасовою втратою позивачем працездатності у період з 30.05.2020 по 19.06.2020.

При цьому, суд зауважує, що під час судового розгляду сторонами не надано жодної інформації, а також доказів на її підтвердження щодо ініціювання або не ініціювання перед страховиком процедури відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю, одночасно суд не може дійти висновку, що така процедура не здійснювалася.

В обґрунтування розміру завданої шкоди майну внаслідок ДТП, позивач посилається на ремонтну калькуляцію, відповідно до якої вартість ремонту складає 101696.11 грн. Також зазначає, що страхове відшкодування у розмірі 61769.69 грн. їй було перераховано страховиком. Таким чином, посилаючись на те, що загальна вартість ремонту є меншою страхової суми на одного потерпілого, за шкоду заподіяну майну, вважає, що різниця між оціненою загальною вартістю ремонту і сплаченим страховим відшкодуванням з вирахуванням франшизи у розмірі 37326,42 грн.

На уточнюючі питання суду представник позивача вказувала, що доказом розміру матеріального збитку є ремонтна калькуляція відновлювального ремонту автомобіля, яка вартість окремо робіт та запчастин з урахуванням ПДВ їй невідома, автомобіль не ремонтували, а продали. Також наголошувала, що страхова компанія жодним чином не відшкодувала позивачу шкоду, завдану її здоров`ю.

Фактично позивач просить стягнути недоплачену, на її думку, частину страхового відшкодування, ототожнюючи ремонтну калькуляцію з оціненою шкодою, яка була заподіяна в результаті ДТП та яку повинен сплатити страховик у межах встановленого ліміту.

Однак таке твердження є помилковим, оскільки ремонтною калькуляцією встановлюється вартість відновлювального ремонтну автомобіля, яка складається з вартості ремонтно-відновлювальних робіт, вартості необхідних для ремонту матеріалів та вартості нових складників, що підлягають заміні під час ремонту. При цьому вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, не коригується на величину фізичного зносу.

Суд звертає увагу на положення ст. 29 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якою визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Тобто ремонтна калькуляція необхідна для встановлення вартості відновлювального ремонтну автомобіля. Разом з цим, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу покладено обов`язок відшкодовати витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02 лютого 2022 року по справі № 757/54513/16 (провадження № 61-16265св20) зазначив «…суд апеляційної інстанції помилково ототожнив два поняття вартість відновлювального ремонту (реальні збитки потерпілої особи) і ремонт з урахуванням зносу (страхове відшкодування, яке здійснює страховик відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV). Ці два поняття не є тотожними та сплата страхового відшкодування (ремонту з урахуванням зносу) не означає повного відшкодування заподіяної шкоди…»

Однак, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження розміру оціненої шкоди, яка завдана позивачу внаслідок ДТП, при цьому, судом не спростовується сам факт завдання такої шкоди.

Більше того, у копіях роздруківок скріншотів ремонтної калькуляції № ГС-499/20 від 10.06.2020, на яку посилається позивач, відсутня інформація про транспортний засіб щодо якого розрахована калькуляція ремонту, ким саме надані відповідні оцінки майнової шкоди і розрахунки (чи дійсно вони складені представником страхової компанії ПРАТ «ХМСК»). З відповідних роздруківок не вбачається можливим ідентифікувати суб`єкта оцінки і достовірність наданого доказу саме представником страхової компанії ПРАТ «ХМСК», а тому ремонтна калькуляція не може бути належним і достовірним доказом, оскільки на його підставі не можна встановити дійсні обставини справи, у якому не міститься інформації щодо предмета доказування.

Суд приймаєдоводи сторонипозивача проте,що страховик- ПРАТ «ХМСК», фактично визнав ДТП, яка мала місце 05.07.2020 у м. Харкові за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , страховим випадком, про що свідчать копії виписок з банківського рахунку позивача на загальну суму 61769, 69 грн. Разом з цим, жодних доказів, які б вказували, що розмір оціненої страховиком шкоди був більшим за сплачену суму матеріали справи не містять.

Більше того з огляду на фактичну сплату ПРАТ «ХМСК» страхового відшкодування ОСОБА_1 , за відсутності первинних документів (експертизи, звіту про оцінку, страхового акту, тощо) щодо розміру оціненої шкоди здоров`ю та майну, яка підлягає сплаті потерпілій, неможливо дійти висновку, що страхове відшкодування сплачено частково, та в якій частині страхове відшкодування сплачено за шкоду здоров`ю, а в якій за шкоду майну.

Таким чином,суд приходитьдо висновкупро відсутністьпідстав длязадоволення позовнихвимог участині стягнення з ПрАТ «ХМСК» 37326,42 грн. у якості відшкодування шкоди, заподіяної майну, та 6927,06 грн. у якості відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю позивача, з огляду на їх недоведеність.

Судом встановлено, що на момент ДТП водій транспортного засобу Hyundai HD 6554, д.н.з. НОМЕР_1 , - ОСОБА_2 , був працівником ТОВ «МК М`ясний» та виконував свої службові обов`язки.

Під час судового розгляду дана обставина представником відповідача - ТОВ «МК М`ясний» не заперечувалась.

Відповідно до положень ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, саме ТОВ «МК М`ясний» має нести відповідальність за шкоду завдану ОСОБА_2 внаслідок ДТП, яка мала місце 07.05.2020 за його та позивача участі.

В обґрунтування позовних вимог до ТОВ «МК М`ясний» позивач, посилаючись на положення ч.1 ст.1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням), вказує, що такою різницею є передбачена договором франшиза.

Суд звертає увагу, що стягнення франшизи відноситься до сфери договірних зобов`язань, а відшкодування завданої майнової шкоди за ст.1194 ЦК України є деліктним зобов`язанням, що різні за своїм видом та правовою природою. Поняття «франшизи» та «майнової шкоди» не є тотожними. Франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Як було встановлено, франшиза за договором страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля Hyundai HD 6554, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 2600 грн.

Відповідно доположень ст.12,13ЗУ «Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» страховевідшкодування завждизменшується насуму франшизи,розрахованої заправилами цьогопідпункту. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З огляду на викладене, саме ТОВ «МК М`ясний», як особа, відповідальна за завдану шкоду має компенсувати збитки, що є франшизою у розмірі 2600 грн., оскільки вони не відшкодовуються страховиком. Таким чином, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Вирішуючи питання про стягнення з ТОВ «МК М`ясний» моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з положеннями частини першоїстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною другою цієї статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи, що внаслідок ДТП позивач була госпіталізована до медичного закладу з тілесними ушкодженнями та тимчасово втратила працездатність у період з 08.05.2020 по 29.05.2020, автомобіль позивача також зазнав механічних пошкоджень, що об`єктивно спричинило моральні страждання позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування їй моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з характеру правопорушення, глибини і ступеня моральних страждань позивача, обсягу змін, які відбулись у її житті внаслідок завдання шкоди її здоров`ю та майну, а також з дотримуючись вимог розумності і справедливості, справедливого балансу між порушеними правами позивача та інтересами відповідача, вважає, що заявлена позивачем моральна шкода у розмірі 100000 грн є завищеною, при цьому завдання моральної шкоди саме у такому розмірі належним чином не доведено, а тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 7 000 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія», товариства з обмеженою відповідальністю «МК М`ясний», третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МК М`ясний» на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 копійок, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 96,04 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ПАТ «Харківськамуніципальна страховакомпанія», код ЄДРПОУ - 21186813, адреса місцезнаходження: 61001, м.Харкiв, вул.Плеханiвська, буд.63.

Відповідач: ТОВ «МКМ`ясний», код ЄДРПОУ - 40936772, адреса місцезнаходження: 62103, Харківська обл., місто Богодухів, Богодухівський район, вулиця Підлісна, будинок 2.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса відомого місця фактичного проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 27.05.2024.

Суддя: О.В. Осадчий