Постанова

від 23.05.2024 по справі 910/1085/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/1085/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.05.2024:

від прокуратури:- прокурор Колодчина Р.В.

від відповідача-1: Власенко І.І.

від відповідача-2: Мороз Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 31.01.2024

у справі № 910/1085/24 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-5»

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

Керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Київської міської ради (надалі - відповідач-1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-5" (надалі - відповідач-2), в якому просив суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 від 18.05.2023 №6398/6439 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-5" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на проси. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва";

2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2064 га (кадастровий номер 8000000000:91:198:0107) на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва", укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, який 12.07.2023 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 526;

3) зобов`язати відповідача-2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,2064 га з кадастровим номером 8000000000:91:198:0107 на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що оскаржувані рішення прийнято, а договір укладено з порушенням норм чинного законодавства та всупереч інтересам держави та територіальної громади.

Разом з позовом, прокурором подано заяву про забезпечення позову в якій останні просить суд до набрання рішенням законної сили:

1. накласти арешт на об`єкт -нерухомості - нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843);

2. накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 0,2064 га із кадастровим номером 8000000000:91:198:0107 на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2764204280000);

3. заборонити відповідачу-2 та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних і будівельних робіт, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, будівельних та вишукувальних робіт з реконструкції нежитлової будівлі на земельній ділянці загальною площею 0,2064 га із кадастровим номером 8000000000:91:198:0107 на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва, а також заборонити здійснювати будь-які дії з нею;

4. заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843).

В обґрунтування заяви зазначено, що в разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачем можуть здійснюватися заходи щодо забудови земельної ділянки і тим самим ускладнити її повернення. Крім того, оскільки на вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що відповідач-2 зможе відчужити його на користь інших осіб, а також відчужити новозбудовані об`єкти майна та новий власник зможе звернутися до уповноваженого органу з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи оренду, в порядку передбаченому статтями 118, 123 або 128 Земельного кодексу України.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/1085/24 у задоволенні заяви керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурором на підставі належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування фактичних обставин, які б безумовно свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у справі; порушить або істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Прокурором у заяві про забезпечення позову також не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави і територіальної громади у разі невжиття заходів забезпечення позову. Прокурором не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраних ним заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва (09.02.2024 згідно фіскальної накладної на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить

- ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 про відмову у задоволенні заяви керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/1085/24 скасувати;

- ухвалити нові рішення, яким заяву керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/1085/24 задовольнити;

- судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши їх на користь Київської міської прокуратури.13.02.2024 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/25/24.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Прокурор вказував, що:

- суд першої інстанції не врахував, що у даній справі між сторонами існує спір немайнового характеру щодо законності передачі в оренду земельної ділянки для забудови поза процедурою аукціону з порушенням вимог ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України;

- ТОВ «СВ-5» при зверненні до Київської міської ради щодо відведення земельної ділянки мало намір отримати більшу площу земельної ділянки для здійснення реконструкції нежитлової будівлі (будівництва нового об`єкту нерухомості);

- отримані містобудівні обмеження свідчать про намір ТОВ «СВ-5» забудувати земельну ділянку комунальної власності;

- суд першої інстанції залишив поза увагою, що ймовірна перезабудова спірної земельної ділянки протягом розгляду даної справи за позовом прокурора в інтересах держави до Київської міської ради, ТОВ «СВ-5» про скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки суперечитиме вимогам чинного законодавства України та зробить неможливим виконання рішення Господарського суду міста Києва у разі задоволення позову, зокрема, в частині вимог про повернення земельної ділянки, з огляду на наявність у такому випадку новозбудованого нерухомого майна;

- неможливим буде ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів держави, оскільки перезабудова спірної земельної ділянки унеможливить повернення її державі в тому стані, в якому вона була до надання в оренду. Натомість держава зможе захистити своє порушене право лише через низку нових судових спорів;

- при цьому, відсутність на даний активних дій орендаря - ТОВ «СВ-5», які можуть підтвердити його наміри здійснити забудову земельної ділянки, не спростовує наявності у такого орендаря можливості розпочати та здійснити забудову орендованої землі у будь-який час дії договору оренди, якщо не вжити заходи забезпечення позову;

- суд першої інстанції не врахував доводи прокурора, що наявність чинного договору оренди земельної ділянки, переданої ТОВ «СВ-5» для забудови, свідчить про обґрунтоване припущення високої ймовірності будівництва нового нерухомого майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави в межах даної справи;

- на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно нежитлова будівля (літ.Б) площею 488 кв.м, що перебуває у власності ТОВ «СВ-5», а тому у разі його відчуження на користь інших осіб, а також відчуження нерухомого майна у новозбудованих на зазначеній земельній ділянці об`єктах нерухомості, новий власник майна, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, вправі, якщо він не може набувати земельну ділянку на праві постійного користування, звернутися до уповноваженого органу з клопотанням про передачу її у власність чи оренду в порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 даного Кодексу, а уповноважений орган протягом 30 днів з дня отримання такого клопотання зобов`язаний прийняти рішення на користь такої особи;

- у даному випадку обраний прокурором спосіб захисту - накладення арешту на вказану земельну ділянку та на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться на ній, є виправданим та співмірним заходами забезпечення позову, що унеможливить реєстрацію права на об`єкт нерухомості та земельну ділянку за іншими особами до набрання рішення законної сили у даній справі;

- наявність накладеного арешту на спірне нерухоме майно не буде перешкодою для державної реєстрації прав на неї у випадках зазначених у ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- враховуючи правомочності власника, які визначені у ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, обґрунтованим є припущення прокурора про високу ймовірність відчуження об`єкту нерухомого майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи;

- у разі, якщо до закінчення розгляду справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно спірного нерухомого майна або земельної ділянки площею 0,2064га, то вказане істотно ускладнить чи взагалі зробить неможливим виконання рішення суду, у разі його задоволення;

- судом першої інстанції, у порушення ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, не враховано обставини, доводи та обґрунтування прокурора, що невжиття заявлених заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача;

- можлива перезабудова земельної ділянки, реєстрація та подальше відчуження збудованого на спірній земельній ділянці нового майна при задоволенні даного позову може призвести до завдання майнових збитків відповідним набувачам, а тому відповідні заходи забезпечення позову будуть направлені в тому числі на попередження можливого порушення прав осіб, що наразі не є учасниками спірних правовідносин.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

19.04.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 - ТОВ «СВ-5» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому відповідач-2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач-2 вказував на те, що:

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасування

рішення Київської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки;

- заява про забезпечення позову містить вимогу про накладення арешту на об`єкт - нерухомості - нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843) та про заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва , в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843);

- у даному випадку прокурор просить вжити заходи забезпечення позову щодо нежитлової будівлі, яка на праві власності належить ТОВ «СВ-5» та яка не є предметом поданого ним позову, а тому забезпечення позову на дане майно з підстав розумності, обґрунтованості, адекватності, відсутності забезпечення збалансованості інтересів сторін, не може бути забезпечено;

- заборона власнику приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо своєї власності є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках, інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме, порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника нежитлової будівлі;

- посилання прокурора в апеляційній скарзі на припущення того, що відповідач-2 може здійснити дії щодо забудови земельної ділянки, відчуження нерухомого майна та призведе до порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні, належні, обгрунтовані та достатні докази, не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову;

- саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від

виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви;

- крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що «на даний час відсутні активні дії орендаря - ТОВ «СВ-5», які можуть підтвердити наміри зійснити забудову земельної ділянки». Тобто, на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову не існували та на даний момент не існують підстави для необхідності вжиття заходів забезпечення позову, які просить вжити прокурор;

- заявлені прокурором заходи забезпечення позову позбавлять відповідача-2 на час вирішення спору можливості використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до умов договору, та з метою, для якої було укладено договір оренди земельної ділянки, який на даний час є чинним, недійсним не визнаний, і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована;

- однією із підстав для вжиття запобіжних заходів, на яку посилається прокурор, є твердження про те, що відповідачами допущено порушення земельного законодавства під час передання, відповідно до рішення Київської міської ради від 18.05.2023 №6398/6439, ТОВ «СВ-5» земельної ділянки, на підставі чого в подальшому було укладено договір оренди від 12.07.2023, проте, питання правомірності вказаного рішення органу місцевого самоврядування та укладення на його підставі спірної спірного договору стосуються суті заявлених позовних вимог і не можуть бути предметом розгляду під час вирішення питання про наявність або відсутність підстав для забезпечення позову;

- щодо доводів прокурора про необхідність встановлення заборони відповідачу-2 та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які підготовчі, вишукувальні чи будівельні роботи на спірній земельній ділянці, відповідач-2 наголошував, що матеріали заяви про забезпечення позову не містять документальних доказів на підтвердження здійснення відповідачем-2 заходів із забудови спірної земельної ділянки, а також доказів того, які саме роботи проводяться, осіб, що їх проводять, як і не містять належного обґрунтування, що проведення зазначених робіт змінює характеристики земельної ділянки та ускладнить її повернення в разі задоволення позову.

Відповідач-1 - Київська міська рада відзив на апеляційну скаргу не подав, проте, Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. (ч. 3 ст. 263 ГПК України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2021, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи № 910/1085/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/1085/24.

14.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду м. Києва від 31.01.2024 по справі № 910/1085/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1085/24 за апеляційною скаргою керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.04.2024.

У зв`язку з перебуванням з 15.04.2024 по 26.04.2024 включно у відпустці судді Гончарова С.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.04.2024 справу № 910/1085/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 справу 910/1085/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю., розгляд апеляційної скарги керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/1085/24, вирішено здійснити в раніше призначеному в судовому засіданні 25.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.05.2024.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах існуючого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 23.05.2024 з`явився прокурор, який просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 про відмову у задоволенні заяви керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/1085/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/1085/24 задовольнити та вжити заходи забезпечення позову, визначені у заяві.

Представник відповідача-1 - Київської міської ради в судовому засіданні 23.05.2024 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Представник відповідача-2 - ТОВ «СВ-5» в судовому засіданні 23.05.2024 просив залишити апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 про відмову у задоволенні заяви керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/1085/24 - без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, як таку що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується матеріалами оскарження, Керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Київської міської ради 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-5" , в якому просив:

1) визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 від 18.05.2023 №6398/6439 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-5" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на проси. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва";

2) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2064 га (кадастровий номер 8000000000:91:198:0107) на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва", укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, який 12.07.2023 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 526;

3) зобов`язати відповідача-2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,2064 га з кадастровим номером 8000000000:91:198:0107 на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що оскаржувані рішення прийнято, а договір укладено з порушенням норм чинного законодавства та всупереч інтересам держави та територіальної громади.

Разом з позовом, прокурором подано заяву про забезпечення позову в якій останні просить суд до набрання рішенням законної сили:

1. накласти арешт на об`єкт -нерухомості - нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843);

2. накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 0,2064 га із кадастровим номером 8000000000:91:198:0107 на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2764204280000);

3. заборонити відповідачу-2 та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних і будівельних робіт, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, будівельних та вишукувальних робіт з реконструкції нежитлової будівлі на земельній ділянці загальною площею 0,2064 га із кадастровим номером 8000000000:91:198:0107 на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва, а також заборонити здійснювати будь-які дії з нею;

4. заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843).

В обґрунтування заяви прокурором зазначено, що в разі невжиття заходів забезпечення позову відповідачем можуть здійснюватися заходи щодо забудови земельної ділянки і тим самим ускладнити її повернення. Крім того, оскільки на вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що відповідач-2 зможе відчужити його на користь інших осіб, а також відчужити новозбудовані об`єкти майна та новий власник зможе звернутися до уповноваженого органу з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи оренду, в порядку передбаченому статтями 118, 123 або 128 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/1085/24 у задоволенні заяви керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову, за правовою природою, є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту (поновлення) прав та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В свою чергу, оскільки саме прокурор, як позивач, звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом позову є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 від 18.05.2023 №6398/6439 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "СВ-5" земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на проси. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,2064 га (кадастровий номер 8000000000:91:198:0107) на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва", укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, який 12.07.2023 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 526; зобов`язання відповідача-2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,2064 га з кадастровим номером 8000000000:91:198:0107 на просп. Свободи, 5-А у Подільському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

Разом з тим, прокурором у заяві про забезпечення позову заявлено вимоги про накладення арешту на об`єкт - нерухомості - нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843) та про заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843), тобто в даному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор просить вжити заходи забезпечення позову щодо нежитлової будівлі, яка не є предметом поданого ним позову. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Крім цього, прокурором у встановленому законом порядку не було надано ні суду першої інстанції в межах поданої заяви, ні суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В свою чергу, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, припущення прокурора, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не є підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні докази, дійшов висновку, що станом на момент розгляду судом першої інстанції заяви про вжиття заходів забезпечення позову прокурором не було додано доказів, у розумінні ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження того, що, зокрема, відповідачем-2 вчиняються дії щодо забудівлі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:198:0107, що є предметом позову, зокрема, розроблено проект забудови, отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, укладено договори з підрядниками для здійснення забудови, закуплено будівельні матеріали тощо, а також доказів того, що відповідачами планується відчуження вказаної земельної ділянки.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується також з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що прокурором у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади і держави, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що однією із підстав для вжиття запобіжних заходів, на яку посилається прокурор, є твердження про те, що відповідачами допущено порушення земельного законодавства під час передання, відповідно до рішення Київської міської ради від 18.05.2023 №6398/6439, ТОВ «СВ-5» земельної ділянки, на підставі чого в подальшому було укладено договір оренди від 12.07.2023, проте, питання правомірності вказаного рішення органу місцевого самоврядування та укладення на його підставі спірної спірного договору стосуються суті заявлених позовних вимог і не можуть бути предметом розгляду під час вирішення питання про наявність або відсутність підстав для забезпечення позову (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.11.2021 у справі №922/827/21, від 26.11.2021 у справі №922/826/21).

Доводи прокурора про необхідність встановлення заборони відповідачу-2 та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які підготовчі, вишукувальні чи будівельні роботи на спірній земельній ділянці, - суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки, як зазначалось вище, матеріали заяви про забезпечення позову не містять документальних доказів на підтвердження здійснення відповідачем-2 заходів із забудови спірної земельної ділянки, а також доказів того, які саме роботи проводяться, осіб, що їх проводять, як і не містять належного обґрунтування, що проведення зазначених робіт змінює характеристики земельної ділянки та ускладнить її повернення в разі задоволення позову.

Доводи прокурора про те, що отримані містобудівні обмеження свідчать про намір ТОВ «СВ-5» забудувати земельну ділянку комунальної власності - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки містобудівні обмеження встановлюють та визначають певні зони, як існують на відповідній земельній ділянці, проте, такий документ не надає прав щодо виконання будь-яких робіт, так і не свідчить саме про початок їх виконання.

Крім того, як зазначено вище, посилання прокурора в апеляційній скарзі на припущення того, що відповідач-2 може здійснити дії щодо забудови земельної ділянки, відчуження нерухомого майна та призведе до порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні, належні, обгрунтовані та достатні докази, не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Доводи прокурора про те, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно нежитлова будівля (літ.Б) площею 488 кв.м, що перебуває у власності ТОВ «СВ-5», а тому у разі його відчуження на користь інших осіб, а також відчуження нерухомого майна у новозбудованих на зазначеній земельній ділянці об`єктах нерухомості, новий власник майна, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, вправі, якщо він не може набувати земельну ділянку на праві постійного користування, звернутися до уповноваженого органу з клопотанням про передачу її у власність чи оренду в порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 даного Кодексу, а уповноважений орган протягом 30 днів з дня отримання такого клопотання зобов`язаний прийняти рішення на користь такої особи - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки по-перше, прокурором не надано доказів в підтвердження наміру відповідача-2 відчужити відповідний об?єкт, а по-друге, відповідне рішення органу місцевого самоврядування приймається у визначеному законом порядку, з дотриманням відповідної процедури, яка має бути дотримана і саме лише подання певної заяви не свідчить про стверджуваний прокурором обов?язок органу прийняти відповідне рішення саме на користь відповідача-2.

Доводи прокурора про ет, що можлива перезабудова земельної ділянки, реєстрація та подальше відчуження збудованого на спірній земельній ділянці нового майна при задоволенні даного позову може призвести до завдання майнових збитків відповідним набувачам, а тому відповідні заходи забезпечення позову будуть направлені в тому числі на попередження можливого порушення прав осіб, що наразі не є учасниками спірних правовідносин - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки прокурором не доведено як наявність таких осіб, а також, в даному контексті, суд першої інстанції слушно зауважив, що у випадку надання прокурором належних, допустимих, достовірних або вірогідних у сукупності доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади і держави, за захистом яких він звернувся до суду - прокурор не позбавлений права на повторне звернення з заявою про забезпечення позову в загальному порядку.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для застосування заявлених прокурором заходів забезпечення позову, а саме: накладення арешту на об`єкт -нерухомості - нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843), накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,2064 га із кадастровим номером 8000000000:91:198:0107 на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2764204280000), заборони відповідачу-2 та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих, вишукувальних і будівельних робіт, вчиняти будь-які дії щодо проведення підготовчих, будівельних та вишукувальних робіт з реконструкції нежитлової будівлі на земельній ділянці загальною площею 0,2064 га із кадастровим номером 8000000000:91:198:0107 на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва, а також заборонити здійснювати будь-які дії з нею, заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ.Б), загальною площею 488 кв.м на просп. Свободи, 5А у Подільському районі міста Києва, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2225142880000, номер відомостей про речове право - 48751843) - відсутні обумовлені законом підстави, а отже, відсутні і підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, матеріалами оскарження підтверджується, що позивачем (прокурором) на підставі належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування фактичних обставин, які б безумовно свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову визначеним прокурором шляхом істотно ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у справі, порушить або істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів територіальної громади і держави, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені ст. 136 Господарського процесуального кодексу України підстави для вжиття заходів забезпечення позову - відсутні за наведених прокурором доводів та обґрунтувань, у зв`язку з чим заява прокурора про вжиття заходів забезпечення позову - задоволенню не підлягає та обґрунтовано відхилена судом першої інстанції шляхом постановлення оскаржуваної ухвали, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/1085/24 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на прокурора.

Керуючись ст.ст. 129, 137, 138, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/1085/24 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 у справі № 910/1085/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи (матеріали оскарження) № 910/1085/24 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту постанови: 27.05.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко