Постанова

від 16.05.2024 по справі 911/84/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. Справа№ 911/84/21 (911/2971/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності скаржника арбітражного керуючого Різника О.Ю. особисто

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024

у справі №911/84/21(911/2971/23) (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою ліквідатора СФГ "Меркурій" арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича

до ОСОБА_1

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями СФГ "Меркурій" у зв`язку з доведенням до банкрутства

у справі №911/84/21

за заявою Головного управління ДПС у Київській області

до Селянського (фермерського) господарства "Меркурій"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/84/21(911/2971/23) відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора боржника арбітражного керуючого Різника О.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями СФГ "Меркурій" у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, арбітражний керуючий Різник О.Ю. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/84/21(911/2971/23) та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями СФГ "Меркурій" у зв`язку з доведенням до банкрутства.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 18.03.2024 року вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Різника О.Ю. на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/84/21(911/2971/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/84/21(911/2971/23).

27.03.2024 супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/84/21(911/2971/23) від 26.03.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

01.04.2024 року суддею Копитовою О.С. заявлено самовідвід у справі №911/84/21(911/2971/23), який мотивовано наявністю обставин, які виключають можливість участі вказаного судді у розгляді даної апеляційної скарги, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 01.04.2024 року вказану заяву про самовідвід у справі №911/84/21(911/2971/23) задоволено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 справу №911/84/21(911/2971/23) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 03.04.2024 вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Різника О.Ю. на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі №911/84/21(911/2971/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 16.05.2024 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

15.04.2024 року через відділ документального забезпечення суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи до закінчення бойових дій в Україні. Як стверджує відповідач, він перебуває за межами України в Республіці Сербія та не може взяти участь у розгляді справи. На підтвердження викладених обставин до заяви додано копію закордонного паспорта з відмітками про перетин кордону та копії документів з Республіки Сербія.

03.05.2024 року від ліквідатора банкрута надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи через її необґрунтованість та безпідставність.

В судове засідання 16.05.2024 року з`явився особисто скаржник.

Відповідач або його представник в судове засідання не з`явились.

Розглядаючи заявлене клопотання про відкладення розгляду справи з наведених у ньому мотивів, судова колегія наголошує, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).

Однак, наведені у клопотанні причини визнаються судом неповажними з огляду на наступне.

Так, додані до заяви докази не підтверджують перебування відповідача в Республіці Сербія безпосередньо станом на день судового засідання, оскільки свідчать лише про перетин кордону 12.11.2023 у пункті пропуску "Хоргош".

Щодо документів з Республіки Сербія, то суд зазначає, що згідно ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус судів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Аналогічне положення міститься і в статті 10 ГПК України.

В силу приписів ч. 1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України "Про нотаріат".

Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Таким чином докази, не перекладені з сербської мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку, передбаченому ст. 79 Закону України "Про нотаріат", не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.

В свою чергу, відсутність належним чином засвідченого перекладу на українську мову документів, складених іноземною мовою, унеможливлює встановлення судом змісту таких документів, дій, які вчинені на їх підставі, осіб, якими та на користь кого вони були вчинені тощо, як наслідок судова колегія в даному випадку позбавлена можливості належними чином їх дослідити та надати їм правову оцінку.

Суд також зауважує, що відповідач, як сторона у справі про притягнення до субсидіарної відповідальності, не був позбавлений права уповноважити представника на участь у розгляді справи на підставі ст. 56 ГПК України та забезпечити його явку в судове засідання, особисто взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку ст. 197 ГПК України або подати суду письмові пояснення (відзив на апеляційну скаргу) засобами електронного чи поштового зв`язку з метою спростування доводів апеляційної скарги.

Однак, маючи для цього достатньо часу з дня подання заяви про відкладення (11.04.2024 року), відповідач своїми процесуальними правами, наданими йому ГПК України, не скористався, у зв`язку з чим безпідставним є його посилання на те, що він позбавлений судового захисту.

В свою чергу, неможливість розгляду справи за відсутності самого відповідача, а також неможливість забезпечення участі представника заявником клопотання належними доказами суду не доведено.

Крім того, колегією суддів встановлено, що у своїй заяві ОСОБА_1 указана його адреса, яку вказував і ліквідатор: АДРЕСА_1 .

При цьому, заяву від 11.04.2024 року було направлено до суду безпосередньо ОСОБА_1 із цієї ж адреси у м. Києві. Згідно ідентифікатору поштового відправлення на конверті лист відправлявся ОСОБА_1 із поштового відділення мвпз 164, що розташоване у м. Київ.

Наведені обставини та дії відповідача викликають обґрунтовані сумніви щодо його добросовісності, оскільки, стверджуючи про перебування за межами України в Республіці Сербія, від одночасно здійснює поштове відправлення на адресу суду з поштового відділення у місті Києві.

Під час розгляду клопотання судом також взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, за якими якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку наявних у справі доказів достатньо для розгляду справи по суті, а заявником, в свою чергу, не зазначено, якими документами чи інформацією він володіє, які б могли вплинули на результати розгляду апеляційної скарги ліквідатора СФГ "Меркурій".

Більш того, ГПК України не передбачає такої підстави для відкладення розгляду справи, як закінчення бойових дій у зв`язку із виїздом сторони за кордон, а тому задоволення такого клопотання позбавить учасників провадження у справі про банкрутство права на розгляд справи протягом розумного строку та призведе до затягування її розгляду, а також перебування учасників процесу в стані невизначеності, що свідчитиме про порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не буде відповідає принципу ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи, та суперечитиме принципу розумності строку вирішення спору.

Окрім наведеного, слід зазначити, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

За викладених обставин, оскільки явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, враховуючи, що матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та беручи до уваги можливість відповідача взяти участь у судовому засіданні безпосередньо у приміщенні суду чи в режимі відеоконференції або доручити таку участь своєму представнику, зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи з викладених у ньому мотивів не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність відповідача та його представника.

Ліквідатор СФГ "Меркурій" в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/84/21(911/2971/23) та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями СФГ "Меркурій" у зв`язку з доведенням до банкрутства.

16.05.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви ліквідатора, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/84/21 про банкрутство СФГ "Меркурій", провадження в якій відкрито ухвалою суду від 26.07.2022 року за заявою ГУ ДПС у Київській області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2022 року у даній справі затверджено реєстр вимог кредиторів СФГ "Меркурій" на загальну суму 1 019 138,63 грн., до якого включено лише вимоги податкового органу.

Постановою Господарського суду Київської області від 31.01.2023 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Різника О.Ю.

У вересні 2023 року ліквідатор банкрута звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просив покласти на керівника боржника ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями СФГ "Меркурій" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом стягнення на користь боржника 1 019 138,68 грн.

В обґрунтування підстав субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства ліквідатор зазначає про те, що колишнім керівником банкрута ОСОБА_1 не було передано ліквідатору транспортний засіб боржника - автомобіль Ford Tourneo, 2013 р.в., у зв`язку з чим за зверненням ліквідатора вказаний транспортний засіб було оголошено в розшук. Проте розшук транспортного засобу виявився безрезультативним, правоохоронними органами на даний час транспортний засіб не розшукано.

Ліквідатор зауважує, що вказаний транспортний засіб був описаний контролюючим органом в податкову заставу, разом з іншим рухомим майном - обприскувач, та майном, яке боржник набуде в майбутньому (майбутній врожай). Проте, в подальшому за наслідком перевірки стану збереження майна боржника контролюючим органом було складено акт про відсутність майна, описаного в податкову заставу.

Іншою підставою для субсидіарної відповідальності ліквідатор визначив дії відповідача щодо виведення коштів боржника, зокрема відповідачем було отримано з каси боржника грошові кошти в якості поворотної фінансової допомоги в розмірі 520 260,00 грн. за період з березня 2016 року по вересень 2017 року. Запит ліквідатора до відповідача щодо підтвердження правомірності перерахування вказаних коштів залишено без задоволення, грошові кошти не повернуто.

Крім того, ліквідатор наголошує, що керівництвом боржника не було вчинено жодних активних дій для погашення податкового боргу чи добровільного припинення товариства у порядку ЦК України, що спричинило нарощування заборгованості перед ГУ ДПС у Київській області.

Вказані вище обставини ліквідатор вважає достатніми для висновку про наявність в діях керівника боржника ОСОБА_1 ознак доведення СФГ "Меркурій" до банкрутства.

За твердженням ліквідатора, в результаті дій та бездіяльності керівника СФГ "Меркурій", боржник став неплатоспроможним, що призвело до його банкрутства та унеможливило проведення ним розрахунків з кредитором.

За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/84/21 (911/2971/23) відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора.

Місцевий господарський суд, приймаючи дану ухвалу, виходив з відсутності в матеріалах справи повноцінного аналізу фінансово-господарської діяльності СФГ "Меркурій" за період трьох років, які передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а також аналізу динаміки змін даних фінансового стану та відсутності достатніх документів фінансової звітності підприємства за вказаний період, що свідчить про відсутність підстав для обґрунтованого висновку про наявність у діях керівника СФГ "Меркурій" ОСОБА_1. ознак дій з доведення до банкрутства при здійсненні зазначених господарських операцій.

Відносно доводів ліквідатора Банкрута про непередання колишнім керівником СФГ "Меркурій" ОСОБА_1. (відповідачем) ліквідатору банкрута транспортного засобу боржника - автомобіль Ford Tourneo, 2013 р.в., судом першої інстанції вказано, що обставини фактичної відсутності транспортного засобу та безрезультатності дій правоохоронних органів щодо розшуку автомобіля (без встановлення ліквідатором обставин, коли саме і яким чином транспортний засіб вибув з володіння банкрута) самі по собі не є підставою для висновку про наявність в діях колишнього керівника Банкрута ознак доведення підприємства до банкрутства.

Доводи ліквідатора про отримання колишнім керівником банкрута грошових коштів в якості позики (поворотної фінансової допомоги), а також обставин перерахування грошових коштів контрагентам (ФГ "Кландайк" і ПП "Агро-Транс Індустрія") також були відхилені з посиланням на те, що зазначені операції стосуються господарської діяльності підприємства.

Однак, судова колегія апеляційного господарського суду з даними висновками не погоджується та користуючись правами суду першої інстанції в межах наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом повноважень під час перегляду справи в апеляційному порядку, досліджуючи матеріали справи та подану ліквідатором заяву по суті заявлених в ній вимог, вбачає підстави для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення заяви ліквідатора з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.

Ліквідатор як особа, до повноважень якого входить аналіз фінансового стану банкрута згідно ст.61 КУзПБ, має довести в даному випадку наявність усіх складових господарського правопорушення, зокрема, яке б свідчило про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями керівника/засновника боржника та наявністю негативних наслідків для кредиторів.

Водночас, слід наголосити, що сама по собі неплатоспроможність боржника не може однозначно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями керівника/засновника (учасника) боржника.

Оскільки положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника, відтак саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій ОСОБА_1 щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Як, встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, СФГ "Меркурій" зареєстровано 30.12.1993 року та перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби у Київській області.

За період 2014-2015 роки боржником самостійно задекларовано зобов`язання з ПДВ згідно декларацій №9021526602 від 18.04.2014 на суму 9491,00 грн., №9028635396 від 20.05.2014 на суму 16675,00 грн., №9034896913 від 19.06.2014 на суму 40505,00 грн., №9041979242 від 21.07.2014 на суму 85353,00 грн., №9054217227 від 22.09.2014 на суму 9060,00 грн., №9060172041 від 18.10.2014 на суму 262272,00 грн., №9067227878 від 19.11.2014 на суму 390988,00 грн., №9074148636 від 22.12.2014 на суму 74602,00 грн., №9078539839 від 20.01.2015 на суму 24551,00 грн., №9018937880 від 19.02.2015 на суму 82041,00 грн., №9044817708 від 20.03.2015 на суму 66953,00 грн., №9073121474 від 20.04.2015 на суму 45786,00 грн., №9100967869 від 20.05.2015 на суму 106733,00 грн., №9129647714 від 22.06.2015 на суму 178373,00 грн., уточнюючий розрахунок №9231911790 від 01.08.2015 на суму 44102,00 грн.

За наслідками розгляду позовних заяв податкового органу постановами Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 року у справі №810/6582/14 та від 02.04.2015 року у справі №810/1102/15 вирішено стягнути з боржника податковий борг на загальну суму 880 373,04 грн.; вказані рішення боржником не оскаржені та набрали законної сили.

В результаті направлення контролюючим органом інкасових доручень до установ банку було фактично стягнуто з боржника 119 150,24 грн., що підтверджується постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 у справі №810/3279/15.

Виставлені в подальшому податковим органом інкасові доручення повернуті банківськими установами без виконання у зв`язку з відсутністю у боржника коштів.

У зв`язку з цим контролюючим органом було прийнято рішення про опис майна боржника в податкову заставу, про що складено Акт №1 від 05.02.2015, до якого включено: обприскувач ОПК-3000-18П, 2012 р.в., серійний номер 0899; автомобіль Ford Connect, днз НОМЕР_1 ; загальна сума описаного майна за Актом №1 від 05.02.2015 становить 337000,00 грн. Також складено Акт №2 від 05.02.2015 про опис майна в податкову заставу, а саме - майно, яке підприємство набуде в майбутньому, на суму 425080,83 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 надано дозвіл на погашення податкового боргу з ПДВ на загальну суму 1169746,63 грн. за рахунок майна боржника, що перебуває в податковій заставі відповідно до Акту опису №1 від 05.02.2015.

Проте, за наслідком перевірки стану збереження майна контролюючим органом було складено Акт від 16.09.2016, згідно якого встановлено, що за юридичною адресою боржника майно, яке описане в податкову заставу, відсутнє, у зв`язку з чим аукціон з продажу майна СФГ "Меркурій" не відбувся.

В подальшому податковим керуючим складено Акт №10 від 05.09.2017 про опис майна, відповідно до якого описано в податкову заставу 100т. сої урожаю 2017 року на загальну суму 950 000,00 грн.

За наслідком перевірки стану збереження майна СФГ "Меркурій" податковим органом встановлено відсутність за юридичною адресою боржника: обприскувача ОПК-3000-18П, 2012 р.в., серійний номер 0899; автомобіля марки Ford Connect, днз НОМЕР_1 ; сої в кількості 100т., що підтверджується листом від 30.08.2019 №5108/109/1011/01-19.

Будь-якого іншого майна боржника, за рахунок якого можливе погашення податкового боргу, не виявлено.

Вказані обставини було встановлено судом в ухвалі від 26.07.2022 року про відкриття провадження у даній справі про банкрутство СФГ "Меркурій".

Отже, як встановлено судом, вже станом на 2015 рік за боржником рахувалась податкова заборгованість перед державним бюджетом на загальну суму майже мільйон гривень.

Саме наявність вказаної податкової заборгованості в подальшому стала підставою для ініціювання органом ДПС провадження у справі №911/84/21 про банкрутство СФГ "Меркурій", яку було визнано господарським судом як безспірну та включено до реєстру вимог кредиторів боржника.

Тобто, справу про банкрутство боржника було відкрито у 2022 році за ухилення його керівників/засновників від сплати податкової заборгованості.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в період утворення відповідної заборгованості та до визнання у січні 2023 року СФГ "Меркурій" банкрутом керівником, єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником боржника був ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

За твердженням ліквідатора, описане в заставу майно на загальну суму 1287000,00 грн. (транспортний засіб, обприскувач та врожай сої) було достатнім для погашення заборгованості, запобігло б банкрутству боржника та завданню збитків бюджету України у вигляді несплачених податків.

Вказане майно було приховано керівником боржника та ліквідатору не передано, що свідчить про наявність в особи, відповідальної за збереження активів господарства, дій з доведення до банкрутства.

Як встановлено судом, в межах ліквідаційної процедури за отриманими офіційними відомостями реєструючих органів та установ ліквідатором жодних активів, за допомогою яких можливо було б погасити наявну кредиторську заборгованість, окрім автомобіля марки Ford Connect, днз НОМЕР_1 , виявлено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КУзПБ протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть зобов`язання щодо відшкодування збитків, завданих таким ухиленням. Ліквідатор має право замовити виготовлення дублікатів печатки та штампів у разі їх втрати.

Керівник СФГ "Меркурій" ОСОБА_1 у добровільному порядку документи та активи боржника ліквідатору банкрута не передав.

10.03.2023 року ліквідатором на адресу колишнього керівника боржника направлено запит від 09.03.2023 року №02-29/58 з вимогою щодо передання бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута, у т.ч. транспортного засобу Ford Tourneo Connect, днз НОМЕР_1 .

Вказаний запит доставлено одержувачу 15.03.2023 року, проте вимоги ліквідатора Банкрута залишені ОСОБА_1 без належного реагування, обов`язок з передачі документів та активів не виконано, у зв`язку із чим ліквідатор звернувся до суду з відповідним клопотанням.

Ухвалою суду від 29.05.2023 року вказане клопотання задоволено та зобов`язано ОСОБА_1 передати ліквідатору усю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності СФГ "Меркурій". На примусове виконання такої ухвали видано відповідний наказ.

Іншою ухвалою суду від 29.05.2023 року за клопотанням ліквідатора належний боржнику транспортний засобу Ford Tourneo Connect, днз НОМЕР_1 оголошено у розшук.

Постановою державного виконавця Дарницького відділу ДВС у місті Києві від 22.06.2023 відкрито виконавче провадження №71990539 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 29.05.2023 року щодо зобов`язання ОСОБА_1 передати ліквідатору усю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності СФГ "Меркурій", однак станом на дату звернення ліквідатора із заявою, яка наразі є предметом судового розгляду, наказ відповідачем не виконано, документи та майно в межах виконавчого провадження не виявлено та ліквідатору не передано, доказів зворотнього матеріали справи не містять та судом не встановлено.

Судова колегія наголошує, що ненадання ліквідатору керівником банкрута первинних фінансових документів боржника за умови істотного розміру заборгованості в структурі активів боржника є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам цієї юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута.

Тобто бездіяльність органів управління товариства, яка також полягає і у ненаданні первинних документів ліквідатору, утруднює реалізацію активів боржника, дослідження обставин, що мають відношення до наповнення ліквідаційної маси, що також доводить наявність причинного зв`язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства.

Такої позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.01.2023 року у справі №910/1864/18.

Відтак, дії ОСОБА_1 з умисної непередачі ліквідатору бухгалтерських документів, матеріальних та інших цінностей банкрута є підставою для притягнення останнього для субсидіарної відповідальності.

Апеляційним судом також встановлено, що за результатами дослідження банківських виписок по рахункам боржника ліквідатором виявлено, що у період з 03.03.2016 року по 26.04.2017 року з рахунку господарства в АТ "Райффайзен Банк" було видано готівкові кошти у якості безпроцентної поворотної допомоги на загальну суму 504 000,00 грн.

Також 26.04.2017 року з рахунку господарства в АТ "Ощадбанк" було видано готівкові кошти у якості безвідсоткової поворотної позики згідно договору від 26.04.2017 року на загальну суму 90 500,00 грн.

У період з 18.04.2017 року по 01.09.2017 року з рахунку господарства в АТ "Райффайзен Банк" було видано готівкові кошти через касу банку за відповідними чеками на загальну суму 90 860,00 грн.

Загальна сума виданої фінансової допомоги становить 685 360,00 грн., з якої було повернуто лише 165 100,00 грн.

Отже, сума неповернутої фінансової допомоги складає 520 260,00 грн.

Особою, яка в той час була відповідальна за розпорядження коштами фермерського господарства, є його голова - ОСОБА_1 , який у період існування податкової заборгованості перед ГУ ДПС у Київській області отримав у якості фінансової допомоги та не повернув готівкові кошти у загальному розмірі 520 260,00 грн.

При цьому, на запит ліквідатора №02-24/73 від 05.07.2023 року про підтвердження правомірності операцій з отримання коштів з каси та про доведення економічної доцільності таких дій ОСОБА_1 відповіді не надав.

Отже, за висновками суду, за період з березня 2016 року по вересень 2017 року без відповідних на те правових підстав та протилежних дій на користь боржника, не маючи на меті отримання прибутку, з рахунків СФГ "Меркурій" було виведено грошові кошти у розмірі 520 260,00 грн., кінцевим вигодонабувачем яких був ОСОБА_1 .

Також, згідно наявних у справі виписок 27.12.2016 на рахунок боржника від ФГ "Кландайк" зараховано кошти (1 799 994,00 грн.) за товар - посівний матеріал (соя) згідно рахунку №27/12 від 27.12.2016 року.

Водночас, 28.12.2016 року та 05.01.2017 року з рахунку господарства в АТ "Райффайзен Банк" на рахунок ФГ "Кландайк" було здійснено переказ коштів на загальну суму 1 649 907,00 грн. та 100 087,00 грн. відповідно у якості помилкового зарахування коштів.

На запит ліквідатора ФГ "Кландайк" листом від 11.09.2023 року повідомило про неможливість надати документи про господарські операції з СФГ "Меркурій" через те, що вони не збереглись, чим документально не довело суду підстав для отримання коштів від СФГ "Меркурій".

Вказані операції з безпідставного зарахування та повернення коштів не мали жодного економічного ефекту для товариства у вигляді прибутку та можуть свідчити про штучне створення податкового боргу з ПДВ покупцеві / отримувачу товарів / послуг.

Частиною 3 статті 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 по справі №906/904/16 зазначив, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Згідно абз.4 ч.1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення аналізує фінансовий стан банкрута.

Відповідно до положень "Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства", затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. №14 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства економіки України від 06.03.2006p. №81, основними джерелами інформації для проведення аналізу є: установчі документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, реєстр власників акцій (за наявності); баланс підприємства; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; примітки до річної фінансової звітності; звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос): обстеження технологічних інновацій промислового підприємства; звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість; звіт з праці; звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці; звіт про використання робочого часу; звіт про виробництво промислової продукції, інша інформація, необхідна для проведення аналізу та виявлення резервів виробництва.

Також, відповідно до ч. 3.3 Методичних рекомендацій з аналізу і оцінки фінансового стану підприємства Центральної спілки споживчих товариств України від 28.07.2006, інформаційною базою для аналізу є фінансова звітність за період, що аналізується, зокрема, баланси і звіти про фінансові результати за базовий, минулий (лі) і звітний періоди.

Отже, для проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника необхідна фінансова звітність боржника.

Як було зазначено вище, відповідну документацію керівником боржника не було передано арбітражному керуючому.

З метою проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника ліквідатором було вжито заходи щодо збору матеріалів, які стосуються господарської діяльності підприємства.

На запит арбітражного керуючого ГУ ДПС у Київській області надано копії останньої фінансової звітності боржника, яка подавалась за 2018 рік. Починаючи з 2019 року фінансова звітність не подавалась.

В свою чергу, звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та податкові розрахунки з ЄСВ та ПДФО за період з 01.01.2018 підприємством не подавались.

Провадження у справі про банкрутство СФГ "Меркурій" відкрито ухвалою суду від 26.07.2022 року, відтак проведення аналізу фінансового стану боржника за три попередні роки було унеможливлено відсутністю фінансових звітів господарства за три попередні роки. У балансі за 2018 рік не відображено будь-яких фінансових показників господарської діяльності.

Ліквідатором встановлено, що у боржника відсутні ознаки господарської діяльності та отримання доходів, не виявлене майно, достатнє для задоволення вимог кредиторів, боржник повністю та остаточно втратив свою платоспроможність. Відновлення платоспроможності боржника та задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе лише шляхом визнання боржника банкрутом та застосування до нього ліквідаційної процедури, про що судом було постановлено 31.01.2023 року.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю необхідних документів, в тому числі фінансової звітності товариства, аналіз фінансово-господарського стану СФГ "Меркурій" на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ліквідатором належним чином та у повному обсязі проведено не було.

Разом з тим, при вирішенні питання про притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності колегія суддів враховує, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Подібний за змістом висновок викладено Верховним Судом у постановах від 03.11.2022 у справі №908/2694/20 та від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, який в свою чергу спростовує твердження суду першої інстанції, у якості відмови у задоволенні заяви ліквідатора, про відсутність в матеріалах справи аналізу фінансово-господарського стану боржника на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Тобто, відсутність звіту Міністерства юстиції України не свідчить про відсутність дій з доведення товариства до банкрутства та про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора, оскільки він не має переваг перед іншими доказами під час розгляду такої заяви та досліджується у сукупності з іншими зібраними та наявними у справі доказами.

Більш того, як було зазначено вище, податковий борг у СФГ "Меркурій" перед бюджетом виник станом на 2015 рік.

Разом з тим, керівник боржника та одночасно його учасник не вчиняв дій з метою ініціювання процедури ліквідації господарства за рішенням засновників у визначеному ЦК України порядку, натомість останнім вжито дії з привласнення та приховування активів підприємства, припинення подання фінансової звітності боржника та, як наслідок, припинення його господарської діяльності, що унеможливило погашення заборгованості фермерського господарства перед бюджетом та в подальшому призвело до відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2019 року у справі №923/1432/15 дійшов висновку, що приховування посадовими особами банкрута активів товариства, відображених в його фінансовій звітності, неподання такої звітності та порушення вимог щодо припинення товариства у встановлений законом та статутом спосіб, є підставою для притягнення таких посадових осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Наведені вище обставини у сукупності, встановлені судом апеляційної інстанції, дають підстави для висновку про те, що в діях директора та власника СФГ "Меркурій" ОСОБА_1. наявні ознаки доведення боржника до банкрутства, оскільки операції, які проводилися за участі СФГ "Меркурій" фактично не були направлені на здійснення реальної господарської діяльності та сплаті податкових зобов`язань, що в свою чергу призвело до банкрутства боржника.

Отже, неналежне та недобросовісне виконанням керівником та одночасно учасником СФГ "Меркурій" своїх обов`язків, які покладені на нього Цивільним кодексом України та Статутом підприємства, призвело до виникнення у боржника великої кредиторської заборгованості по сплаті податків та інших обов`язкових платежів до бюджету, що встановлено відповідним судовими рішеннями.

В свою чергу, матеріали справи не містять та судом не встановлено жодних доказів на підтвердження вжиття керівництвом СФГ "Меркурій" заходів щодо погашення наявної податкової заборгованості до відкриття справи про банкрутство, що у сукупності із встановленими вище обставинами свідчить про наявність в діях/бездіяльності керівних осіб боржника ознак доведення такого підприємства до банкрутства.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором надано належні та допустимі докази, які достеменно підтверджують вину ОСОБА_1 у доведенні юридичної особи СФГ "Меркурій" до неплатоспроможності.

Більш того, під час розгляду заяви ліквідатора, судом взято до уваги, що статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

При цьому, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені відповідно до їх дійсного економічного змісту, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор з посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів унаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора. Зважаючи на це, особа має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника як таких, що вчинені на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст.74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу приписів статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої поведінки. Такої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.11.2021 року у справі №911/1810/18 (911/3398/20).

Таким чином, у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного.

Відтак, з урахуванням положень статей 74, 76-77 ГПК України, особа, щодо якої подано заяву про покладення субсидіарної відповідальності (засновник, керівник, учасник тощо), повинна надати докази з метою спростування доводів заявника та підтвердження відсутності власної вини у банкрутстві або доведенні до банкрутства боржника. (Така правова позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі №43/550-50/327-2012).

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 03.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Різника О.Ю. на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/84/21(911/2971/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 16.05.2024 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

15.04.2024 через відділ документального забезпечення суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи до закінчення бойових дій в Україні, що свідчить про належне його повідомлення про розгляд справи щодо притягнення його до субсидіарної відповідальності.

Разом з тим, обізнаний про судове засідання 16.05.2024 року з розгляду справи та маючи відповідний обов`язок доказати відсутність своєї вини, ОСОБА_1 жодних пояснень з відповідними доказами на підтвердження відсутності у нього вини у доведенні боржника до банкрутства та на спростування відповідних доводів ліквідатора банкрута, викладених у заяві про покладення на керівника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями СФГ "Меркурій" та в апеляційній скарзі, суду не надав. Крім того, в судове засідання ані суду першої інстанції, ані апеляційного господарського суду жодного разу не з`явився та участь свого представника не забезпечив.

Дані обставини свідчать про повне ігнорування ОСОБА_1 як приписів чинного законодавства про банкрутство, законних вимог ліквідатора банкрута щодо передання документів, так і вимог суду, що підтверджує його незаінтересованість у розгляді цієї справи та додатково підтверджує висновок про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора банкрута.

Отже, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини та докази доводять наявність вини (умислу) у діях колишнього керівника боржника в доведенні СФГ "Меркурій" до банкрутства, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредитора - державного органу, що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні наявності субсидіарної відповідальності, причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута.

Відповідачем, в свою чергу, закріплену у статті 61 КУзПБ правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб не спростовано.

Таким чином наявні підстави для задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Таким чином, розмір вимог за заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і сумою реалізованої ліквідаційної маси.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, загальна сума грошових вимог кредиторів у справі №911/84/21 становить 1 019 138,68 грн. та є вимогами єдиного кредитора - ГУ ДПС у Київській області.

Однак, під час ліквідаційної процедури у справі майнових активів, які б було включено до ліквідаційної маси банкрута та за рахунок якого можливо б було погасили наявну кредиторську заборгованість, ліквідатором не виявлено.

Відтак, керуючись законодавчо визначеним розрахунком, різниця між сумою вимог кредитора та ліквідаційною масою становить 1 019 138,68 грн.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь СФГ "Меркурій" коштів у розмірі 1 019 138,68 грн.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення відмову у задоволенні заяви ліквідатора.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За викладених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи скаржника знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги арбітражного керуючого Різника О.Ю., скасування ухвали Господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/84/21 (911/2971/23) з прийняттям нового рішення про задоволення заяви ліквідатора про покладення на керівника СФГ "Меркурій" ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням СФГ "Меркурій" до банкрутства та стягнення на користь боржника грошових коштів у розмірі 1 019 138,68 грн.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та прийняття нового рішення про задоволення заяви ліквідатора, витрати скаржника з оплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на ОСОБА_1 шляхом їх стягнення на користь СФГ "Меркурій".

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/84/21(911/2971/23) задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 року у справі №911/84/21(911/2971/23) скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича про покладення на керівника СФГ "Меркурій" ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням СФГ "Меркурій" до банкрутства задовольнити.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Селянського (фермерського) господарства "Меркурій" (08840, Київська обл., Миронівський район, с. Пустовіти, вул. Терешківка, буд. 23, код ЄДРПОУ 20595194) грошові кошти у розмірі 1 019 138,68 грн. та 2 422,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарського суду міста Києва видати накази.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 27.05.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

Б.В. Отрюх