Рішення

від 20.05.2024 по справі 903/806/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 травня 2024 року Справа № 903/806/21 (903/258/24)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», м.Луцьк

до відповідача: Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Луцьк

про стягнення 246 506 грн. 30 коп.

в межах розгляду справи №903/806/21

за заявами

Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Чернівці

Товариства з обмеженою відповідальністю "Статусінвестгруп", м. Вінниця

до Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Луцьк

про банкрутство

Суддя Шум М. С.

Без повідомлення сторін

встановив: ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.02.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Чепелюка О.О. Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства 23.02.2022 за №68524 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття судом провадження у справі про банкрутство ДП "Волинський облавтодор".

Ухвалою суду від 08.12.2023 розгляд справи №903/806/21 прийнято до провадження Господарським судом Волинської області у складі судді Шума Миколи Сергійовича.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинелектрозбут» в позовній заяві від 08.03.2024 №01-8/793 просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованість по договору №733-0130000/06-23 від 30.05.2023 про постачання електричної енергії споживачу, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 3 697 грн. 60 коп.

Ухвалою суду від 15.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву; позивачу відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 25.03.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

16.05.2024 до суду надійшли пояснення від 19.04.2024 №02-01/903/806/21-296 по суті позовних вимог від розпорядника майна боржника Чепелюка О. О.

Розпорядник майна зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Волиньелектрозбут» стосуються зобов`язань, які виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство «ДП «Волинський облавтодор», та відповідають критерію «поточних вимог».

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

Позовні вимоги стосуються правовідносин, що виникли із публічного договору про постачання електричної енергії споживачу за № 733-0120000/06-23 від 30.05.2023, укладений між ТОВ «Волиньелектрозбут» та ДП «Волинський облавтодор» шляхом подання споживачем Заяви приєднання до Договору на умовах Публічної комерційної пропозиції № 10.2 «Лояльна 2».

Згідно пункту 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору унормовано, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначається відповідно до механізму визначення ціни3 електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

У відповідності до положень Комерційної пропозиції № 10.2 Споживач на підставі виставленого Постачальником рахунку до 25 числа поточного календарного місяця здійснює платіж у сумі 50% вартості електричної енергії, яка повинна бути поставлена в наступному календарному місяці згідно очікуваних (заявлених) обсяг споживання електричної енергії

Споживачем на відповідний розрахунковий період. Остаточний розрахунок проводиться за фактично поставлену електроенергію з врахуванням проведених планових платежів протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунку споживачем.

Відповідно до пункту 5.14. Договору Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника акта приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії, тощо) зобов`язаний надати Постачальнику підписаний Акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду Постачальник не отримає підписаний Споживачем примірник акта або обґрунтованої відмови, акт вважається погодженим та підписаним Споживачем.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем ТОВ «Волиньелектрозбут» на адресу відповідача ДП «Волинський облавтодор» було надіслано ряд актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.08.2023, від 30.09.2023, від 31.10.2023, від 30.11.2023, від 31.12.2023, від 31.01.2024 загальною вартістю наданих послуг в розмірі 254 101,24 грн, а також рахунки на оплату наданих послуг та докази надіслання даних документів на адресу відповідача.

Позивач також відмітив, що відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язань та здійснив оплату спожитої електроенергії в розмірі 7 594,94 грн у відповідності до рахунку від 01.09.2023.

Умовами договору в сукупності із доказами, наданими позивачем, підтверджується наявність правовідносин між двома суб`єктами господарювання: ТОВ «Волиньелектрозбут» та ДП «Волинський облавтодор», один із яких перебуває в процедурі банкрутства.

Враховуючи особливий правовий статус ДП «Волинський облавтодор» (в контексті процедури розпорядження майном) розпорядник майна зазначає про специфіку здійснення господарської діяльності та врегулювання господарських правовідносин такого підприємства.

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Процедура розпорядження майном є проміжним етапом, який призначений для загальної оцінки фінансово-господарського становища підприємства, оцінки майнових та фінансових перспектив боржника, а висновки сформовані за результатом проведеного аналізу слугують певною підставою для подальшого визначення процедури (санації чи ліквідації).

Особливістю даної процедури також є те, що підприємство продовжує здійснювати господарську діяльність, тому Законодавець й визначає у частині 11 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, що призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Дана норма також чітко окреслює роль та повноваження розпорядник майна, який у відповідності до частини 10 статті 44 Кодексу не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адже роль розпорядника майна чітко окреслена метою цієї процедури, та відокремлена від повноважень керівника щодо здійснення господарської діяльності.

Стаття 3 ГК України трактує поняття «господарська діяльність» як діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність включає як виробничу діяльність, у процесі якої виробляється продукція, вироби народного споживання та інші матеріальні цінності, та невиробничу діяльність, пов`язану з виконанням різних видів робіт, у тому числі науково-дослідних, надання послуг, результати яких відчужуються як товар. Отже, господарська діяльність це суспільно-корисна діяльність, яка виконується на професійній основі, якщо її результати реалізуються як товар.

Таким чином, провадження у справі про банкрутство ДП «Волинський облавтодор» перебуває на етапі розпорядження майном, при цьому, виробничо-господарська діяльність підприємства, всі господарські операції, як і органи управління боржника, не припиняють своє функціонування протягом усієї процедури розпорядження майном.

В межах повноважень розпорядника майна можна зазначити, що зважаючи на поточний характер позовних вимог, такі вимоги не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у справі № 903/806/21, проте підлягають вирішенню в порядку позовного провадження у відповідності до вимог пункту 3 частини 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Розпорядник майна просить суд прийняти та врахувати пояснення розпорядника майна ДП «Волинський облавтодор» при розгляді позовної заяви ТОВ «Волиньелектрозбут», та прийняти законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення за результатами розгляду справи № 903/806/21 (903/258/24).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (далі - ТОВ ВЕЗ, Постачальник, Позивач) надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами. Договір про постачання електричної енергії споживачу визначає умови продажу споживачу електричної енергії як товарної продукції за ринковими цінами та визначає зокрема, ціну та/або порядок розрахунку ціни електричної енергії, способи оплати, спосіб оплати послуг з розподілу електричної енергії тощо. За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Пункт 5.2.1. ПРРЕЕ передбачає наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; на звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача у випадках, визначених Правилами; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

В свою чергу споживач, у відповідності п.5.5.5 ПРРЕЕ зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, а за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію - припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

У відповідності до п.4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до абз. 13 пп.1.1.2; пп. 3.1.5; абз.1-2 пп. 3.1.7; абз. 1 пп. 3.2.1; абз.1 пп. 3.2.5 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, який розроблений ТОВ ВЕЗ на підставі примірного договору, який є додатком до ПРРЕЕ, а також публічної комерційної пропозиції (що є невід`ємною частиною та додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу), які опубліковані на офіційному сайті ТОВ ВЕЗ. Укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання малого непобутового споживача до умов цього договору, що розміщений на офіційному сайті постачальника універсальних послуг, і не потребує двостороннього підписання паперової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви - приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії, про що прямо передбачено абз.5 п.13 розділу XVII Закону України Про ринок електричної енергії.

30.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» та Дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено Договір №733-0130000/06-23 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

У відповідності до п.2.1. Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору унормовано, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначається відповідно до механізму визначення ціни3 електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (пункти 5.2 Договору).

У відповідності до положень Комерційної пропозиції № 10.2 Споживач на підставі виставленого Постачальником рахунку до 25 числа поточного календарного місяця здійснює платіж у сумі 50% вартості електричної енергії, яка повинна бути поставлена в наступному календарному місяці згідно очікуваних (заявлених) обсяг споживання електричної енергії

Споживачем на відповідний розрахунковий період. Остаточний розрахунок проводиться за фактично поставлену електроенергію з врахуванням проведених планових платежів протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунку споживачем.

Відповідно до пункту 5.14. Договору Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів від дня отримання пакету розрахункових документів (рахунок, два примірника акта приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії, тощо) зобов`язаний надати Постачальнику підписаний Акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду Постачальник не отримає підписаний Споживачем примірник акта або обґрунтованої відмови, акт вважається погодженим та підписаним Споживачем.

Для проведення розрахунків ТОВ «ВЕЗ» на ім`я споживача відкрито особовий рахунок № 533-0130000.

На виконання умов Договору, ТОВ «ВЕЗ» забезпечило безперебійне постачання електричної енергії для потреб об`єктів Відповідача у період з серпня по грудень (включно) 2023 року, січень 2024 року в обсязі 44690 кВт/год на загальну суму 254 101,24 грн., що підтверджується сформованими актами приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії та рахунками на оплату з доказами ії надіслання відповідачеві (а. с. 15-38).

Проте, відповідач у визначений договором строк не повернув позивачеві підписані примірники актів та не надав мотивованої відмови від їх підписання

Відповідач всупереч умовам Договору в частині своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії, здійснив лише часткову оплату вартості фактично спожитої електричної енергії у розмірі 7 594, 94 грн.

ПрАТ «Волиньобленерго» як оператор системи розподілу електроенергії, листом №14-18/349 від 06.03.2024 повідомило ТОВ «ВЕЗ», що ДП «Волинський облавтодор» за період з 01.08.2023 по 01.03.2024 розподілено електричної енергії в обсязі 44 690 кВт/год. з розшифровкою помісячно.

Таким чином, факт споживання електроенергії Відповідачем за спірний період підтверджується листом ПрАТ «Волиньобленерго» №14-18/349 від 06.03.2024.

Боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, за фактично спожиту електричну енергію, сума заборгованості становить 246 506 грн. 30 коп.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторонами у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами частин 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 246 506 грн. 30 коп. заборгованості.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 697 грн. 60 коп. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. 73-79, 86, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (вул. Яремчука Назарія, 11а, м. Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) 246 506 грн. 30 коп. заборгованості, а також 3 697 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяМ. С. Шум