Рішення

від 21.05.2024 по справі 363/403/19

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.05.2024 Справа № 363/403/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Душиної Х.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області про поділ житлового будинку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом ОСОБА_2 , третя особа Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області про поділ житлового будинку. В обґрунтування заявлених позовних вимог заначив, що є власником земельної ділянки площею 0,2153 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На даній земельній ділянці був розташований житловий будинок загальною площею 66,0 кв.м., житловою площею 42,3 кв.м., який належав його бабусі ОСОБА_3 на підставі рішення Виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26.12.2004 року № 204. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04.06.2008 року визнано за позивачем у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на іншу частину будинку визнано даним же рішенням за відповідачем. На підставі даного рішення суду 30.07.2008 року КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» за позивачем було зареєстровано право власності на частину житлового будинку. Зазначив, що між ним та відповідачем було погоджено порядок користування житловим будинком, згідно якого позивач користувався приміщеннями 2-1 кухня площею 9,7 кв.м., 2-2 житлова площею 23,1 кв.м., 2-3 коридор площею 4,9 кв.м., загальною площею 37,7 кв.м., житловою 23,1 кв.м., а відповідач користувався приміщеннями 1-1 передпокій площею 6,5 кв.м., 1-2 санвузол площею 3,9 кв.м., 1-3 кухня площею 5,6 кв.м., 1-4 житлова площею 7,4 кв.м., 1-5 житлова площею 14,5 кв.м., 1-6 вітальня площею 19,1 кв.м. загальною площею 57,00 кв.м., житловою 21,9 кв.м. Згодом приміщення якими сторони користуються були ними реконструйовані та добудовані житлові прибудови і господарські споруди. Позивач зазначив, що між ним та відповідачем стали виникати конфлікти з приводу користування спільним будинком, а тому здати в експлуатацію самочинно зведені ним прибудови до будинку він не може, оскільки відповідач категорично від цього відмовляється, у зв`язку із чим змушений звернутися до суду. 29.03.2017 року КП «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» на ім`я позивача було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , з врахуванням приміщень самочинно збудованих: житлової прибудови, котельні, сараю з погребом та колодязя. Проте, у реєстрації самочинно збудованих приміщень позивачу відмовлено через не надання згоди іншим співвласником будинку, а також через відсутність дозвільних документів на самочинно збудовані приміщення. На підставі викладеного звернувся до суду та просив виділити йому частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 визнавши за ним право власності на наступні приміщення: 2-1 кухня площею 9,7 кв.м., 2-2 житлова площею 23,1 кв.м., 2-3 коридор площею 4,9 кв.м. загальною площею 37,7 кв.м., житловою 23,1 кв.м.; визнати за позивачем право власності на будівельні матеріали та конструкції, з яких складається прибудова а4 котельні І площею 6,6 кв.м. та господарські споруди сарай під літерою «В», погріб під літерою «В» з правом здачі їх в експлуатацію та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності.

В подальшому представником позивача до суду було подано уточнену позовну заяву згідно якої просив суд поділити житловий будинок АДРЕСА_2 між позивачем та відповідачем, виділивши у власність позивача кімнати 1-5, 1-4, колодязь, а відповідачу виділити кімнати 1-3, 1-2, 1-1, І та ІІ згідно виділу наведеного на схемі № НОМЕР_1 та розрахованого в таблиці № 5 висновку будівельно-технічної експертизи № 19/10/20 від 19.10.2020 року; стягнути з відповідача судові витрати пов`язані із проведення експертизи та наданням правничої допомоги.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25.02.2019 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.05.2019 року провадження у справі зупинено до розгляду та вирішення по суті цивільної справи 363/3619/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.02.2020 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 02.02.2021 року замінено третю особу Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області її правонаступником Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.07.2021 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі 363/3619/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11.12.2023 року провадження у справі було поновлено.

Позивач та його представник будучи присутніми у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, із викладених у позові підстав. В подальшому у судове засідання не з`явилися, від представника до суду надійшла заява, в якій зазначив, що позовні вимоги в частині поділу житлового будинку підтримує та просить їх задовольнити. Позовні вимоги в частині стягнення судових витрат залишити без задоволення. Крім того, просив розглянути справу за відсутності позивача та його представника.

Відповідач та його представник будучи присутніми у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог не заперечували. В подальшому від представника до суду надійшла заява, в якій зазначила, що позовні вимоги в частині поділу житлового будинку підтримує.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за відсутності їх представника за наявними у справі документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступних висновків.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 25 грудня 2003 року № 205 в порядку приватизації 17 березня 2004 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт серії КВ № 107525 на право власності на земельну ділянку площею 0,2153 га розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001:03:253:1006.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 червня 2008 року у справі № 1/2-2092/08 за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину цього ж житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами.

30 липня 2008 року на підставі вказаного рішення суду ОСОБА_1 зареєстрував право власності на 1/2 частину будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи № 19/10/20 від 19.10.2020 року, складеного судовим експертом ОСОБА_5 , з технічної точки зору у відповідності до вимог державних будівельних норм та правил, поділити в натурі приміщення житлового будинку АДРЕСА_2 , враховуючи його об`ємно-планувальне рішення та фізичний знос, що відображене у технічному паспорті від 20.02.2008 року, загальною площею 76,6 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м., у відповідності з фактичним порядком користування, що склався між співвласниками, а саме: ОСОБА_2 користується кімнатами 1-3, 1-2, 1-1 та І і ІІ, ОСОБА_1 користується кімнатами 1-5, 1-4 та колодязь згідно вказаного технічного паспорту є можливим. Описаний виділ фактично відповідає ідеальній частці позивача (1/2 від цілого домоволодіння відображеного у технічному паспорті від 20.02.2008 року).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

В силу ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України). Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Отже, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18) зроблено висновок, що «системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася».

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 712/9240/16-ц (провадження № 61-13395св19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 171/228/15-ц (провадження № 61-5812св19) зазначено, що «визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна».

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 569/4074/14-ц (провадження № 61-14487св19), в якій також вказано, що «апеляційний суд помилково скасував рішення міського суду, безпідставно вказуючи на те, що визначений судом варіант поділу спірного майна порушує права відповідача на користування земельною ділянкою, яка у нього знаходиться в оренді не звернувши уваги на те, що визначальним у цих правовідносинах є не порядок користування майном чи знаходження в оренді інших земельних ділянок, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що «у справі, що переглядається, суди не врахували, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу».

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої, другої статті 76, частини першої статті 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено,що поділитив натуріжитловий будинокрозташований заадресою: АДРЕСА_1 здотриманням ідеальнихчасток тафактичним порядкомкористування,що склавсяміж співвласниками,а саме: ОСОБА_2 користується кімнатами 1-3, 1-2, 1-1 та І і ІІ, ОСОБА_1 користується кімнатами 1-5, 1-4 та колодязь є можливим.

Таким чином, аналізуючи викладене та враховуючи те, що заперечень з боку відповідача, щодо поділу в натурі житлового будинку не заявлено, а лише подано заяву про визнання позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, оскільки житловий будинок поділений між співвласниками то необхідно припинити на нього право спільної часткової власності.

При вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат міжсторонами судзважає наположення ч.1-2ст.141ЦПК України,де зазначено,що судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач не наполягав на стягненні з відповідача судових витрат, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає у розгляді справи у межах заявлених вимог, не стягує з відповідача понесені позивачем документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 316-317, 319, 358, 361, 364, 367 ЦК України, ст.ст. 1-13, 76- 83, 88, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області про поділ житлового будинку задовольнити.

Поділити в натурі житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 виділивши і визнавши за ОСОБА_1 право власності на наступні приміщення: кімнати 1-5, 1-4, колодязь та виділивши і визнавши за ОСОБА_2 право власності на наступні приміщення: кімнати 1-3, 1-2, 1-1, веранда І та комора ІІ.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 27 травня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області, 13.08.1996 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ; проживає за адресою: АДРЕСА_5 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (ідентифікаційнийномер НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ).

Третя особа: Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області (адреса місцезнаходження: 07354, Київська область, Вишгородський район, вул. Свято-Покровська, буд. 171).

Суддя І.Ю. Котлярова