Постанова

від 22.05.2024 по справі 489/3878/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.05.24

22-ц/812/587/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 489/3878/23

Номер провадження 22-ц/812/587/24 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Темнікової В.І., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Мобілі Студіо», подану в його інтересах адвокатом Бордаченком Олександром Володимировичем

на рішенняЛенінського районногосуду м.Миколаєва від08лютого 2024року , ухваленого під головуванням судді - Микульшиної Г.А., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Мобілі Студіо» про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплачених коштів, пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Мобілі Студіо» (надалі - ТОВ «Люкс Мобілі Студіо) до ОСОБА_3 про зобов`язання прийняти товар та стягнення коштів за зберігання товару,

в с т а н о в и л а:

У липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплачених коштів, пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 11 січня 2022 року між ним як покупцем з одного боку та відповідачем як продавцем з іншого укладено договір на виготовлення меблів за індивідуальним замовленням (далі - Договір) - кухні зі стільницею, визначеній в специфікації до Договору з ціною товару 260 667,00 грн. за яким ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» зобов`язалося виготовити та передати у власність позивача вказаний комплект меблів, а ОСОБА_3 оплатити цей товар на умовах, визначених договором.

Термін виробництва меблів складав 45 робочих днів, починаючи з наступного робочого дня після дати внесення передплати, за умови надходження Продавцю авансового платежу від Покупця в розмірі, визначеному п.6.3. Договору, тобто в розмірі 70% від ціни товару, що становили 200 000,00 грн.

На виконання умов Договору з 11 січня 2022 року по 14 січня 2022 року ОСОБА_3 сплачено ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» кошти в розмірі 200 000 грн за товарними чеками 11/01, 12/01, 13/01 та 14/01, а відтак з 17 січня 2022 року (наступний робочий день після сплати авансового платежу) до 18 березня 2022 року (45 робочих днів), відповідач мав виготовити замовлення.

Відповідно до умов Договору (п. 7.4) у разі порушення термінів поставки, строків надання Послуг, Продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,01% від загальної вартості Товару за кожен день прострочення.

Посилаючись на викладене та на невиконання відповідачем на день подачі позову, своїх зобов`язань за договором, ОСОБА_3 просив суд розірвати договір на виготовлення меблів за індивідуальним замовленням від 11 січня 2022 року; стягнути з відповідача отриманий за договором від 11 січня 2023 року авансовий платіж в розмірі 200 000,00 грн., пеню за порушення умов договору у розмірі 12 042,81 грн., три відсотка річних у розмірі 9 877,00 грн., інфляційні нарахування в сумі 44 255,99 грн. Крім того, внаслідок протиправної поведінки відповідача, що призвела до порушення сну, появу нервовості, порушення відносин у сім`ї, через не вирішення питання з відповідачем та неможливості закінчення ремонту позивач також просив стягнути з ТОВ «Люкс Мобілі Студії» 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

11 вересня 2023 року на адресу суду від представника відповідача ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» - адвоката Бордаченка О.В. надійшов зустрічний позов до ОСОБА_3 , в якому просив суд зобов`язати ОСОБА_3 прийняти (забрати) від ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» виготовлені меблі згідно договору на виготовлення меблів за індивідуальним замовленням від 11 січня 2022 року протягом 10 днів з дати набрання рішенням суду законної сили за місцем доставки: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» 578 358,18 грн. за зберігання меблів; перейти до розгляду справи в загальному позовному провадженні; відмовити в задоволенні первісного позову повністю; судові витрати по справі покласти на позивача.

В обґрунтування позову послався на те, що 11 січня 2022 року між ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» як продавцем з одного боку та ОСОБА_3 як покупцем з іншого укладено договір на виготовлення меблів за індивідуальним замовленням - кухні зі стільницею, визначеній в специфікації до Договору з ціною товару 260 667,00 грн., за яким ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» зобов`язалося виготовити та передати у власність позивача вказаний комплект меблів, а ОСОБА_3 оплатити цей товар на умовах, визначених договором. У цьому договорі сторони домовились про внесення ОСОБА_3 передоплати в сумі 70% від ціни договору, після цього ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» виготовлює меблі протягом 45 робочих днів, повідомляє позивача про виготовлення меблів, який повинен сплатити решту 30% вартості товару, потім відповідач протягом 10 днів з дати повідомлення про готовність товару передає його позивачу у місці доставки за видатковою накладною: АДРЕСА_1 . Обов`язок позивача як покупця прийняти Товар був передбачений також в п.5.1 договору.

У договорі сторони погодили одним із способів комунікації електронне листування та/або будь - який месенджер за номерами телефонів сторін у п. 2.1.2.1, 2.2.1, 4.2, 4.5, 5.3, 6.3.4, 7.4, 7.7 Договору.

Посилаючись на те, що через обставини форс - мажору та воєнний стан ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» не зміг виконати вчасно свої зобов`язання перед позивачем, проте після відновлення роботи свого підприємства таки виконав замовлення позивача, про що 23 вересня 2022 року повідомив його у передбачений договором спосіб - по телефону і у месенджері, а також про необхідність сплати ОСОБА_3 залишку у 30% вартості Товару (востаннє ним це зроблено 14 січня 2023 року), проте останній такі умови договору не виконав та замовлення не прийняв, ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» вимушено звернутись до суду із зустрічним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду від 14 вересня 2023 року прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ «Люкс Мобілі Студіо», вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі - продажу, повернення сплачених коштів; об`єднаній справі присвоєно номер 489/3878/23 (провадження № 2/489/1660/23); постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи - до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі.

02 жовтня 2023 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на зустрічний позов ТОВ «ЛюксМобілі Студіо»,в якомупосилаючись найого безпідставність,просить відмовитиу йогозадоволенні.Зокрема ОСОБА_3 вважає,що посиланняТОВ «ЛюксМобілі Студіо»на те,що вононе виконалосвої обов`язкиза Договоромвнаслідок форс-мажорнихобставин єнічим іншимяк намаганнямуникнути відповідальності;пункт 5.4є нікчемнимі непідлягає застосуваннюоскільки відповіднодо вимогст.937ЦК Українидоговір зберігання,за якимзберігач зобов`язуєтьсяприйняти річна зберіганняв майбутньому,має бутиукладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Такий документ, що свідчив про передачу виготовленої меблі ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» - не надано. Крім того, не надано і документів, що свідчили б про те, що такі меблі взагалі виготовлені. Крім того, ОСОБА_3 посилається, що в даному випадку, ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» виступає в правовідносинах одночасно і зберігачем і поклажодавцем, оскільки зберігає свою власну річ (якщо вона існує, в чому в мене є обґрунтовані сумніви), а гроші за її зберігання вимагає від третьої особи. Право власності на виготовлену річ переходить до Замовника після її прийняття, а ОСОБА_3 таку річ не приймав, а отже вимоги ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» щодо оплати вартості платного зберігання не обґрунтовані, тому в їх задоволенні слід відмовити.

У цьому відзиві ОСОБА_3 підтвердив, що у вересні 2022 року він отримав повідомлення від ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» про те, що його замовлення готове до відправки, однак 04 жовтня 2022 року отримав нове повідомлення, що при підготовці Товару до відправки меблі впали та розбилися, на підтвердження чого ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» надіслав відповідні фото.

При цьому, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору (п.4.2) про готовність Товару та конкретну дату і час доставки Продавець повідомляє Покупця одним з наступних способів: по телефону, через направлення листа електронною поштою зазначену в реквізитах покупця, у месенджері Viber чи будь-якому іншому месенджері.

Разом з цим, в якості доказів на підтвердження своїх доводів, що ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» вчасно повідомило ОСОБА_3 про готовність меблів надіслало у спосіб непередбачений Договором - рекомендований лист на адресу доставки - АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_3 у відзиві зазначив, що 14 січня 2023 ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» в месенджері повідомило його про те, що начебто меблі нарешті виготовлені, і в понеділок сторони договору можуть узгодити дату доставки, на що він надіслав їм повідомлення «Зателефонуйте - все узгодимо», але йому ніхто не зателефонував і дату доставки не повідомив.

В зв`язку із чим ОСОБА_3 , зрозумівши, що відповідач не здатен виконати замовлення 24 березня 2023 року надіслав на адресу ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» заяву про розірвання договору, з проханням повернути йому кошти, оскільки ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» порушило взяті на себе зобов`язання щодо виготовлення меблів у строк до 45 робочих днів, між сторонами не укладалося додаткова угода щодо збільшення строків виготовлення меблів, а тому порушення зобов`язань ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» має наслідком - розірвання такого Договору, про що ОСОБА_3 повідомив в своєму листі від 24 березня 2023 року.

04.10.2023 від ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» надійшла відповідь на відзив ОСОБА_3 , в якому посилаючись на безпідставність доводів відповідача за зустрічним позовом, представник ОСОБА_2 просить у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний - задовольнити.

У відповіді на відзив ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» посилається, що стан перебування Товариства у стані форс-мажору підтверджується: пунктом 2.10 Розділу 2 «Території активних бойових дій» у «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затв. Наказом Мінреінтеграції України від 22.12.2022 №309 (у первісній редакції Наказу), де вказано, що датою початку активних бойових дій у місті Києві, де розташовано підприємство, є 24.02.2022, а датою завершення активних бойових дій у місті Києві - є 10.08.2022. Цей нормативний акт та довідка ТПП України від 28.02.2022 є достатньою підставою для підтвердження форс-мажорних обставин для ТОВ «Люкс Мобілі Студіо», так як він знаходиться у місті Києві, де активні бойові дії почались 24.02.2022 і завершились лише 10.08.2022. Додатково до наведеного вище, зазначає, що наказом товариства від 25.02.2022 господарська діяльність підприємства була зупинена 25.02.2022 через воєнний стан і відновлена згідно із його наказом від 25.07.2022 лише 25.07.2022. Також ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» вважає, що заперечення ОСОБА_3 проти позовної вимоги у зустрічному позові щодо сплати за зберігання товару не ґрунтуються на нормах і принципах цивільного законодавства України.

Твердження ОСОБА_3 про необхідність складення документів про передачу ним майна на зберігання, не відповідають умовам договору від 11.01.2022. Механізм зберігання виготовленої продукції детально описаний у пунктах 5.4, 6.5 договору від 11.01.2022 року і починається через 10днів після настання юридичного факту - несплати покупцем 30% коштів за товар або не погодження ним дати поставки продукції та не потребує складення додаткових документів про передачу - приймання продукції на зберігання продавцем.

Із цих же причин немає значення кому належить право власності на продукцію, оскільки ОСОБА_3 порушив зобов`язання за договором і наслідком цього є негативні наслідки для нього, передбачені договором. Плата за зберігання є формою відповідальності покупця за порушення ним своїх зобов`язань за договором, компенсацією витрат продавця за зберігання продукції у належних умовах та у схоронності у розмірі, що погоджений сторонами.

Також у відповіді на відзив Товариство наголошувало, що всі меблі за договором від 11.01.2022 були виготовлені ще 23.09.2022, лише деталь меблів була пошкоджена 04.10.2022, але була заново виготовлена, про що Відповідач повідомив Позивача 01.12.2022, 14.01.2023, 30.01.2023, 21.04.2023, а також неодноразово при зустрічах та по телефону, але ОСОБА_3 своїх зобов`язань по договору - оплатити залишок вартості товару і погодити дату доставки не виконав. При цьому, ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» звертає увагу на те, що у зустрічному позові ним нараховано плату за зберігання меблів від дати останнього повідомлення про готовність продукції у телеграм 14.01.2023 +10 днів - із 25.01.2023, що спростовує заперечення ОСОБА_3 .

Також ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» у відповіді на відзив заперечувало отримання від ОСОБА_3 заяви пророзірвання договоруз проханнямповернути сплаченікошти, оскільки по-перше, позивач не надав суду разом із відзивом заяву від 24.03.2023, на яку він посилається у відзиві, а відповідач заперечує отримання такого документу. Якщо мова йде про лист Позивача від 23.03.2023 (наданий із зустрічним позовом, зображення №1 до листа Відповідача від 21.04.2023), то його зміст зовсім інший.

Так,у зазначеномулисті від23.03.2023Позивач вказав:«Якщо ТОВ«Люкс Мобілі Студіо» в односторонньому порядку відмовляється від виконання обов`язків згідно вказаного договору, прошу мене письмово про це повідомити та повернути мені сплачені кошти в сумі еквівалентній 9524 доларам США та неустойку в сумі 20% від суми договору» (а.с.90).

По-друге, у листі від 23.03.2023 безпідставно вказано про повну оплату позивачем за виготовлення меблів, так як було голослівно вказано про нібито сплату ним відповідачу 13.01.2022коштів всумі 61598,00грн., що не відповідає дійсності.

Надані ОСОБА_3 із його первісною позовною заявою чеки про оплату продукції за договором від 11.01.2022 свідчать про сплату ним відповідачу лише передоплати в розмірі 70% від ціни договору в сумі 200 000,00 грн., а докази сплати позивачем інших коштів відповідачу за цим договором (у т.ч. 61 598,00 грн.) до суду надані не були, бо такі кошти ним не сплачувались.

Отже, твердження позивача про розірвання ним договору заявою від 23 березня 2023 року не відповідають дійсності.

По-третє, юридичні підстави розірвання договору позивачем в односторонньому порядку у відзиві позивачем не наведені. Більше того, у первісному позові позивач якраз і просить суд розірвати спірний договір. Отже, заперечення позивача проти позовної вимоги зобов`язати позивача прийняти меблі не ґрунтуються також на вимогах законодавства України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2024 року позов ОСОБА_3 до ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, стягнення авансового платежу, пені за порушення умов договору, трьох відсотків річних, інфляційних витрат та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Розірвано договір на виготовлення меблів за індивідуальним замовленням від 11 січня 2022 року, укладений між ОСОБА_3 як покупцем та ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» як продавцем. Стягнуто з ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» на користь ОСОБА_3 авансовий платіж в розмірі 200 000 грн, пеню за порушення умов договору відповідно до п. 7.4. станом на 23 червня 2023 у розмірі 12 042,81 грн. та 30 000 грн. моральної шкоди. В задоволенні іншої частини вимог за первісним позовом відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» на користь держави судовий збір в розмірі 2 420,42 грн. В задоволенні зустрічного позову ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» до ОСОБА_3 про зобов`язання прийняти товар та стягнення коштів за зберігання товару відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем вказаний договір у встановлений строк виконано не було, придбаний позивачем товар виготовлено не було. Відповідач постійно просив доплатити позивача залишок суми за договором від 11 січня 2022 року, зокрема і навесні 2023 року, маючи кошти позивача у розмірі 93 209,00 грн. за договором від 13 січня 2022 року на поставку побутової техніки за індивідуальним замовленням, який він не міг виконати не лише через недоплату позивачем коштів за цим договором, а і через знищення складу ТОВ «Алтєк». Водночас коштів у розмірі 93 209,00 грн. було достатньо для погашення доплати за договором від 11 січня 2022 та поставку меблів позивачу, проте відповідач у заяві від 24 липня 2023 року, посилаючись лише на невиконання ОСОБА_3 своїх договірних зобов`язань за договором від 13 січня 2022 року перед ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» протягом більше ніжпівтора роки, подорожчання за цей час імпортної техніки, зняття окремих позицій техніки з виробництва, на підставі ч. 3 ст. 538, ст. 615, ст. 693, ч. 2 ст. 706 ЦК України повідомив позивача у п. 1 цього листа про припинення договору від 13 січня 2022 року внаслідок відмови від цього Договору (а.с.99-101). Більш того, у п. 2 цієї заяви ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» повідомило позивача, що в односторонньому порядку здійснює зарахування коштів у розмірі 93209,00 грн., які були сплачені ОСОБА_3 за договором від 13 січня 2022 року на поставку побутової техніки за індивідуальним замовленням в рахунок повної оплати ОСОБА_3 коштів на користь ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» за Договором на виготовлення меблів за індивідуальним замовленням від 11.01.2022 року в сумі 82459,76 грн. та 10 749,24 грн. утримано в рахунок часткової оплати вартості зберігання меблів ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» (а.с.99-101). На думку суду, така поведінка відповідача ставить позивача як споживача у вкрай невигідне положення, оскільки знаючи про неможливість поставки позивачу побутової техніки за договором від 13.01.2022 через знищення складу ТОВ «Алтєк», він все одно вимагав від ОСОБА_3 доплати коштів за виготовлення меблів за договором від 11.01.2022, про що свідчить переписка сторін та пояснення представників сторін у судових засіданнях. Тим більше, що одностороння відмова відповідача від договору від 13.01.2022 (повідомлення про його припинення) сталася 24.07.2023 вже після пред`явлення первісного позову у цій справі (13.07.2023), пред`явлення позову у справі № 489/3880/23 (13.07.2023) та звернення позивача до поліції 28.06.2023, в результаті чого до ЄРДР було внесено відомості та заведено кримінальне провадження. При цьому, посилання відповідача на протиправність поведінки позивача щодо неузгодження ним дати поставки меблів після їх виготовлення поза межами строку передбаченого у договорі не мають правового значення, оскільки таку вимогу до позивача ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» пред`являло разом із вимогою щодо доплати коштів за договором від 11.01.2022, хоча у Товариства були кошти позивача за невиконаним договором від 13.01.2022 навіть у більшому розмірі ніж доплата за договором від 11.01.2022.

За такого, суд приходить до висновку, що є підстави для задоволення первісного позову в частині розірвання договору на виготовлення меблів за індивідуальним замовленням від 11.01.2022 відповідно до ст. 651 ЦК України, оскільки ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» істотно порушило умови цього договору та стягнення з відповідача авансового платежу у розмірі 200 000,00 грн., що були сплачені позивачем відповідно до п. 6.3.1 цього договору згідно із ст. 653 ЦК України.

Щодо вимог первісного позову в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд виходить з такого правового обґрунтування.

Відповідно до п. 7.4 Договору у разі порушення термінів поставки товару та/або строків надання Послуг, Продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,01% від загальної вартості Товару за кожен день прострочення.

Згідно ч. 5 ст. 10 Закону № 1023-XII у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Згідно із ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що у п. 7.4 Договору сторони узгодили наслідки порушення термінів поставки товару та/або строків надання Послуг - сплату продавцем покупцеві пені в розмірі 0,01% від загальної вартості Товару за кожен день прострочення, суд з врахуванням встановлених ним обставин вважає, що стягненню з відповідача підлягає саме сума у розмірі 12 042,81 грн. станом на 23.06.2023 за 462 дня прострочки, що складає 26,07 грн. 0,01 % від загальної вартості товару 260 667,00 грн.

А в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), що становить станом на 23.06.2023 9 877,00 грн. слід відмовити, оскільки ч. 5 ст. 10 Закону № 1023-XII так само передбачає відповідальність, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншийрозмір процентівне встановленийдоговоромабо законом.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про розірвання договору від 11 січня 2022 року та стягнення з відповідача авансового платежу у розмірі 200 000,00 грн., що були сплачені позивачем відповідно до п. 6.3.1 цього договору лише у мотивувальній частині цього рішення вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат відповідно до ст. 625 ЦК України є передчасними, а тому у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Що стосується вимог первісного позову в частині відшкодування моральної шкоди, то суд виходив з того, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 1023-XII споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування, зокрема моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Згідно ч. 2 ст. 22 цього Закону при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

На переконання суду позивач поза всяким розумним сумнівом зазнав моральних та душевних страждань у вигляді втрати душевного спокою, порушення сну, хвилювання, роздратування, порушення звичайного укладу життя у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо невиконання зобов`язань за договором від 11 січня 2022 року. Вищевказані прояви душевних страждань є типовими для будь-якої звичайної людини, яка має змінити свій нормальний уклад життя для здійснення заходів з приводу відновлення порушеного права.

Визначаючи розмір моральної шкоди, враховуючи глибину та тривалість душевних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважав, що вказаний позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн., тому позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в частині розірвання договору на виготовлення меблів за індивідуальним замовленням від 11 січня 2022 року відповідно до ст. 651 ЦК України, оскільки ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» істотно порушило умови цього договору, а відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняється, встановивши обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, суд вважає зустрічний позов ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити у повному обсязі та підстав для призначення судового засідання на виконання вимог ч. 2 ст. 246 ЦПК України, для вирішення питання про судові витрати відповідача не вбачає.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, адвокат Бордаченко О.В. діючи в інтересах ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду в частині, в якій було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Люкс Мобілі Студіо», а також відмовлено у зустрічному позові ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» до ОСОБА_3 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» повністю, зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не вірно встановлені фактичні обставини проте, що меблі нібито не були виготовлені, про що свідчать наявні докази у справі. Судом не було застосовано норми ст. ст. 612, 613 ЦК України, згідно яких сторона не несене відповідальності за порушення свого зобов`язання за весь час прострочення другої сторони. Не взято до уваги що жоден нормативний акт не покладає на продавця обов`язок відмовитись від договору поставки та зарахувати сплачені покупцем кошти в рахунок виконання обов`язку цього покупця сплати коштів продавця за іншим договором, як безпідставно мотивував своє рішення суд. Суд безпідставно підмінив право особи відмовитися від договору, від права особи здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог, обов`язком що суперечить ст. 601,615 ЦК України.

Судом не було застосовано норми ст. 525, 526, 601, 612, 613, 615, 629 ЦК України, які підлягали застосуванню. Суд абсолютно безпідставно вважав доведеним факт завдання моральної шкоди позивачу, та невірним є посилання на п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів». Судом не було враховано, що зустрічні вимоги ґрунтуються на умовах договору, вимогах законодавства та підтверджені належними доказами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 11 січня 2022 року між ОСОБА_3 як покупцем та ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» як продавцем укладено договір на виготовлення меблів за індивідуальним замовленням - кухні зі стільницею, визначеній в специфікації до Договору з ціною товару 260 667,00 грн. (п.6.2) (т. 1 а.с.10-19).

За вказаним договором ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» зобов`язалося виготовити та передати у власність позивача вказаний комплект меблів, а ОСОБА_3 оплатити цей товар на умовах, визначених в розділі 6 цього договору (т. 1 а.с.18).

Згідно п. 4.2 Договору термін виробництва меблів складає до 45 робочих днів, починаючи з наступного робочого дня після дати внесення передплати, тобто за умови надходження Продавцю авансового платежу від Покупця в розмірі, визначеному п.6.3. Договору, тобто в розмірі 70% від ціни товару, що становили 200 000,00 грн.

Порядок оплати вартості Товару визначений у п. 6.3-6.4 Договору, згідно якого покупець зобов`язаний оплатити у готівці.

Пунктом 6.3.1. встановлено, що під час підписання даного Договору - авансовим платежем у розмірі 70% від ціни товару, що становить 200 000 грн (що становить еквівалент 7307,00 доларів США).

За три дні до готовності до відвантаження (поставки) Товару - остаточним платежем в розмірі 30% від вартості товару, що становить 60 667,00 грн (що становить еквівалент (2217,00 доларів США) (п. 6.3.2).

У разі зміни курсу валюти по відношенню до гривні (в сторону зростання) на момент оплати більше ніж на 0,5%, по відношенню до курсу на момент підписання даного Договору, Продавець має право в односторонньому порядку змінити вартість Товару, позначену на момент підписання даного Договору, перерахувавши ціну Товару, позначену в п. 6.2 даного Договору з урахуванням збільшення курсу (п.6.3.3.).

Про дату готовності Товару Продавець повідомляє Покупця за телефоном або повідомлення, надісланим на електронну пошту зазначену в реквізитах даного Договору, у месенджері «Вайбер» чи будь-якому іншому месенджері (п. 6.3.4).

На виконання умов Договору з 11 січня 2022 року по 14 січня 2022 року позивач сплатив відповідачу кошти в розмірі 200000 грн., що підтверджується копіями товарних чеків № 11/01, 12/01, 13/01 та 14/01 (т. 1 а.с. 20-21).

Отже, з 17 січня 2022 року (наступний робочий день після сплати авансового платежу) до 18 березня 2022 року (45 робочих днів), відповідач мав виготовити замовлення.

Крім того, 13 січня 2022 року між сторонами укладено договір на поставку побутової техніки за індивідуальним замовленням, в якому сторони погодили конкретну вбудовану техніку у меблі кухні, що передбачено пунктами 3.4, 3.4.2, 4.2, 6.2 договору від 11 січня 2022 року (т. 1 а.с.82-83).

Як на підставу задоволення своїх вимог ОСОБА_3 посилався на те, що відповідач станом на день подачі позову зобов`язання з виготовлення меблів не виконав у зв`язку з чим договір на підставі положень ст. 651 ЦК України має бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення авансованого внеску, а також пені за порушення умов договору, суд виходив з того, що саме ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» істотно порушило умови цього договору щодо своєчасного виготовлення та поставки меблів кухні.

Між тим з таким висновком суду погодитися не можливо, оскільки він суперечить встановленим обставинам справи та умовам, укладеного між сторонами договору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно - правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Закон України «Про захистправ споживачів»№ 1023-XII регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ч.1 ст.1Закону №1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями статей 691-693, 697 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Згідно зі статтями 662, 673, 679 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (стаття 651 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 ЦК України).

За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (див. пункти 78, 82 - 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (див. пункти 116 - 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, вказано, що «ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; - форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; - наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».

У статті 629ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20) зазначено, що «відповідно до частини четвертої статті 653ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 3 частини третьої статті 1212ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України».

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 на підставі статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно з пунктом 2.10 Розділу 2 «Території активних бойових дій» у «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Мінреінтеграції України від 22 грудня 2022 року №309 (у первісній редакції Наказу), датою початку активних бойових дій у місті Києві, де розташовано підприємство, є 24 лютого 2022 року, а датою завершення активних бойових дій у місті Києві - є 10 серпня 2022 року.

Так, відповідно до п. п.4.2, 6.3.4 Договору встановлено, що про готовність Товару на конкретну дату і час доставки Продавець повідомляє покупця одним із способів: по телефону надісланим на електронну пошту зазначену в реквізитах даного Договору, у месенджері «Вайбер» чи будь-якому іншому месенджері.

Згідно п. 6.5 Договору у разі не узгодження Покупцем дати відвантаження (поставки) Товару та/або не внесення або відмови від внесення остаточного платежу протягом 10 календарних днів з дати повідомлення про готовність Товару, Товар переходить на платне зберігання на склад Продавця.

Отже, за умовами договору саме на позивача, як на покупця покладено обов`язок узгодження дати поставки товару після повідомлення відповідача про готовність товару.

Як встановлено під час розгляду справи, внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації проти України ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» з 25 лютого 2022 року тимчасово зупинило свою господарську діяльність та яку відновило 25 липня 2022 року (т. 1 а.с. 137 зв., 138).

Після відновлення своєї діяльності ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» виготовило меблі та повідомило ОСОБА_3 про це 23 вересня 2022 року у передбачений договором спосіб про, що свідчить скріншот із месенджера. Крім того, повідомляло про необхідність сплатити залишок у 30% вартості товару (т. а.с. 85).

В подальшому на неодноразові повідомлення ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» про готовність товару та сплати залишку вартості товару (27 вересня 2022 року, 12 жовтня 2023 року, 14 січня 2023 року, 18 січня 2023 року, 19 січня 2023 року, 24, 26 січня 2023 року 30 січня 2023 року), позивач належним чином не відреагував та не узгодив дату поставки виготовленої кухні (т. 1 а.с.85-87, 91, 189-190).

Навпаки ОСОБА_3 25 березня 2023 року звернувся до відповідача із заявою-вимогою від 23 березня 2023 року, в якій посилався на повне виконання ним як покупцем умов договору щодо сплати коштів за товар та неповідомлення продавцем строків поставки, просив надати повну інформацію про строки поставки, сплаченої ним в повному обсязі продукції, а також поставити її із зазначенням суми неустойки, яка буде йому виплачена за невиконання в обумовлені строки умов договору, в іншому випадку просив повернути сплачені кошти в сумі еквівалентній 9 524 доларів США та неустойку в сумі 20% від суми договору (т. 1 а.с. 90).

21 квітня 2023 року ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» відповіло на лист-вимогу ОСОБА_3 листом, в якому не погодилося про повну оплату за товар, оскільки платіж на суму 61598 грн. не надходив та не підтверджений відповідним платіжним документом. У черговий раз ТОВ «ЛюксМобілі Студіо» просило позивача повідомити про готовність прийняти товар та внести залишок суми відповідно до умов договору (т. 1 а.с. 88-89).

У липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом до ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплачених коштів, пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат та відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо виготовлення та доставки меблів кухні.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, спілкування позивача з відповідачем надалі, після укладення договору та початку військової агресії відбувалося через електронні засоби, а саме через месенджер VIBER, що передбачено п. 6.3.4. договору, а також поштовим листуванням. Надана переписка між сторонами, яка ними не оспорюється, свідчить про те, що кухня не була виготовлена в обумовлені договором строки, з причин початку 24 лютого 2022 року повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну та запровадженням в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим Товариство вимушено було припинити тимчасово свою господарську діяльність. Тривалість виготовлення кухні відповідачем спричинена об`єктивними обставинами, зокрема, введенням воєнного стану на території України і такі обставини в жодній мірі не залежали від волі виконавця.

Отже, відповідач вчасно, відповідно до умов укладеного договору приступив до його виконання, вчиняв усі необхідні дії на виконання зобов`язань, покладених на нього умовами договору, не ухилявся від виконання умов договору та сприяв в отриманні очікуваних результатів виконання договору покупцем. Про узгодження дати поставки товару, а саме засобами електронного та поштового зв`язку, неодноразово повідомлявся позивач, як покупець, але чіткої позиції, щоб підтверджувалася його подальшими діями, спрямованими на отримання очікуваного результату за договором, позивачем відповідачу надано не було та залишок 30% вартості товару не погоджено і не сплачено.

Посилання позивача про здійснення платежу на суму 61 598 грн. саме в рахунок виконання умов договору від 11 січня 2022 року спростовується платіжною інструкцію №126 від 31 січня 2024 року про повернення вказаної суми ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» ФОП ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 200-202).

Отже, наведене свідчить про те, що саме позивач на час звернення до суду не в повній мірі виконав умови договору, а відтак посилання позивача на істотне порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором не підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене вище, позивачем не доведено обставин істотного порушення умов договору відповідачем, які б вказували на значну міру позбавлення того, на що він розраховував при укладенні договору, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору.

До того, ж на теперішній час позивач не позбавлений можливості отримати виготовлені відповідачем меблі за договором від 11 січня 2022 року.

Встановлене є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 .

Що стосується зустрічних вимог ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» до ОСОБА_3 про зобов`язання прийняти товар та стягнення коштів за зберігання товару, колегія виходить з наступного.

За положеннями статей 936, 937 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього кодексу.

Так, умовами договору від 11 січня 2022 року, укладеного сторонами передбачено, якщо покупець не сплачує залишок 30% від вартості товару чи не приймає товар, чи не погоджує дату поставки товару протягом 10 днів з дня повідомлення про готовність товару, товар переміщається на склад продавця на платне зберігання для покупця із розрахунку 1% вартості товару за кожен день зберігання, починаючи з 11 календарного дня від дати неприйняття товару чи не внесення остаточного платежу до моменту остаточного розрахунку та отримання товару (пункт 5.4, 6.5 договору).

До того ж 13 січня 2022 року між сторонами укладено договір на поставку побутової техніки за індивідуальним замовленням, в якому сторони погодили конкретну вбудовану техніку у меблі кухні, що передбачено пунктами 3.4, 3.4.2, 4.2, 6.2 договору від 11 січня 2022 року (т. 1 а.с.82-83).

За умовами вказаного договору загальна вартість товару становить 154 808 грн. Терміни поставки складають 120 календарних днів, починаючи з наступного робочого дня, після дати внесення передплати, тобто за умови надходження продавцю авансового платежу від покупця в розмірі 100% (п.4.2.,6.2).

Як встановлено судом, ОСОБА_3 не виконав свої зобов`язання за договором на поставку побутової техніки за індивідуальним замовленням, оскільки сплатив лише 93 209 грн. (т. 1 а.с. 82-83, 97-98).

У зв`язку з невиконанням позивачем вказаного договору, відповідачем на підставі ч.3 ст. 538, ст. 615, ст. 693, ч.2 ст.706 ЦК України було надіслано позивачу 24 липня 2023 року заяву, в якій повідомлено про припинення договору від 13 січня 2022 року в односторонньому порядку внаслідок відмови ОСОБА_3 від договору та зарахування вказаної суми в рахунок повної оплати за договором на виготовлення меблів за індивідуальним замовленням у сумі 82 459,76 грн (30% від вартості залишку на день сплати) та 10 749,24 грн. в рахунок часткової оплати вартості зберігання меблів ТОВ «Люкс Мобілі Студіо». Крім того, відповідач просив позивача узгодити час та дату доставки меблів (т. 1 а.с.99-101).

Вказаний лист ОСОБА_3 було отримано 29 липня 2023 року, між тим протягом 10 днів останній вимоги щодо погодження дати доставки меблів не виконав.

Отже, після повної сплати за виготовлені меблі кухні та непогодження ОСОБА_3 дати доставки після отримання повідомлення саме з 09 серпня 2023 року до відповідача перейшло право на платне зберігання виготовлених меблів.

За такого, з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» підлягають стягненню кошти за зберігання меблів за період з 09 серпня 2023 року по 08 вересня 2023 року у розмірі 80 806 77 грн. (31 день х 2 606,67 грн. (260 667 грн х1%).

Разом з цим враховуючи те, що ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» на оплату за зберігання меблів було враховано 10 749, 24 грн., а відтак з ОСОБА_3 підлягає стягненню 70 057,53 грн (80 806,77 грн - 10 749,24 грн) у зв`язку з чим вимоги про стягнення коштів за зберігання меблів підлягають частковому задоволенню.

Що стосується вимог ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» про зобов`язання ОСОБА_3 забрати виготовлені меблі згідно договору від 11 січня 2022 року протягом 10 днів з дати набрання рішенням суду законної сили за місцем доставки: АДРЕСА_1 , то колегія виходить з наступного.

Так, датою поставки є дата отримання покупцем товару в місці доставки. Отримання товару покупцем фіксується у видатковій накладній (підпис про отримання), один примірник якої залишається у покупця (п.4.4. Договору)

Пунктом 4.5. договору від 11 січня 2022 року передбачено, що товар доставляється в розібраному вигляді, за погодженням сторін збирається та/або встановлюється за місцем в присутності покупця або його законного представника в приміщенні покупця протягом 10 робочих днів з дня поставки товару, за умови замовлення таких послуг покупцем і узгодження покупцем протягом 48 годин після поставки товару з представником продавця щодо конкретної дати і часу проведення збору товару та/або встановлення товару за місцем. Даний термін продовжується на строк, протягом якого необхідно провести заміну, доукомплектування та/або усунення дефектів товару, зазначених в Акті рекламації або виявлених в процесі збирання. Термін збирання та/або встановлення може бути продовжений за бажанням Покупця та узгодження з Продавцем встановлення стільниці зі штучного каменю (акрил, кварцит, кварц, мармур, керамограніт тощо) проводиться після установки і вирівнювання по рівню нижніх тумб протягом 15 робочих днів. Встановлення скіналі (стінової панелі) здійснюється після встановлення стільниці протягом 30 робочих днів від дати останнього узгодження.

Покупець має право відмовитися від послуг зі збирання/встановлення Товару та повідомити продавцю письмово в спосіб зазначений в пункті 4.5. Договору (п. 4.7.).

Підписанням даного договору сторони домовились, що під складанням (збором) товару сторони розуміють складання окремих меблевих модулів з навішуванням фасадів з подальшим встановленням товару за місцем (до робіт по встановленню (збору) товару за місцем відносяться: встановлення на поверхні; стяжка модулів, навішування шаф і полиць, вирівнювання товару по горизонталі за допомогою регулювання ніжок) (п.4.8.).

Отже, умовами договору сторони узгодили всі необхідні дії, що стосуються збирання та встановлення виготовлених меблів в тому числі, встановлення стільниці, вартість якої увійшла у загальну вартість за договором.

За такого, зобов`язання ОСОБА_3 забрати виготовлені меблі, які, як пояснив представник ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» на даний час в розібраному вигляді складені у коробки та зберігаються на складі продавця, не відповідає умовам діючого договору, укладеному між сторонами, а крім того може ставити позивача як споживача у вкрай невигідне положення, оскільки буде потребувати від нього зайвих зусиль та коштів для збирання та встановлення меблів для кухні

Отже, колегія суддів вважає, що вказані вимоги не можуть бути задоволені.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення, яким слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі -продажу, повернення сплачених коштів, пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат та відшкодування моральної шкоди, а позов ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» до ОСОБА_3 про зобов`язання прийняти товар та стягнення коштів за зберігання товару задовольнити частково шляхом стягнення коштів за зберігання у розмірі 70 057,53 грн.

Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов та апеляційну скаргу ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» задоволено частково на 12,11% (70 057,53 грн : 578 358,18 грн. х 100), то з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Люкс Мобілі Студіо» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 626,47 грн. ((1050,59 грн. (8 675,37 грн. х 12,11%) - за подання зустрічного позову + 1 575, 88 грн. (1050,59 грн. х 150%)) - за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Мобілі Студіо», подану в його інтересах адвокатом Бордаченком Олександром Володимировичем - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Мобілі Студіо» про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплачених коштів, пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Мобілі Студіо» до ОСОБА_3 про зобов`язання прийняти товар та стягнення коштів за зберігання товару - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Мобілі Студіо» (код ЄДРПОУ 41474228) кошти за зберігання товару за договором на виготовлення меблів за індивідуальним замовленням від 11 січня 2022 року, укладений між ОСОБА_3 як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Мобілі Студіо» як продавцем у розмірі 70 057,53 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Мобілі Студіо» судовий збір у розмірі 2 626,47 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.І. Темнікова

Н.О. Тищук

Повний текст постанови складено 27 травня 2024 року.