Рішення

від 16.05.2024 по справі 260/10620/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Ужгород№ 260/10620/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судових засідань Гавій Л.В.

за участі представників

позивача Коваль В.Б.

відповідача 1: ОСОБА_1

відповідача 2: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 травня 2024 проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складене 27 травня 2024 року.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі відповідач 1), Закарпатської обласної військової адміністрації (далі відповідач 2), про визнання незаконним та скасування наказу військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2023 року № 1156-АГ "Про вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану" та рішення ради оборони Закарпатської обласної військової адміністрації "Про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави" від 21.07.2023 року № 22 в частині погодження військовій частині примусове вилучення майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлова будівля (Ресторан Карпати), площею 935,6 кв.м., реєстраційний номер 490258721110, яке перебуває на балансі виробничого підрозділу вокзал станції Івано-Франківськ філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" та належить на праві власності акціонерному товариству "Українська залізниця", для потреб оборони у порядку встановленому Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану".

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що Закарпатською обласною військовою адміністрацією було погоджено, а НОМЕР_1 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_2 ) здійснено примусове вилучення майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлова будівля (Ресторан Карпати), площею 935.6 кв.м., реєстраційний № 490258721110, яке перебуває на балансі виробничого підрозділу вокзал станції Івано-Франківськ філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" та належить на праві власності акціонерному товариству "Українська залізниця", для потреб оборони у порядку встановленому Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану".

Так, позивач просить визнати незаконними та скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 про вилучення майна та рішення ради оборони Закарпатської обласної військової адміністрації, яким погоджено вилучення такого майна, з тих підстав, що відповідачем не вірно трактуються, і як наслідок, неправомірно застосовано норми ст. 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", оскільки, до позивача не може бути застосована процедура вилучення майна, а може застосовуватись лише правовий механізм примусового відчуження майна з подальшим відшкодуванням Товариству вартості такого майна.

Ухвалою судді від 18.12.2023 відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.01.2024 року.

29.12.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Закарпатської обласної військової адміністрації, зі змісту якого, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Зазначає, що процедура примусового вилучення нерухомого майна, яке перебуває на балансі Виробничого підрозділу вокзал станції Івано-Франківськ філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця", що належить на праві власності акціонерному товариству "Українська залізниця" та знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Чоп, площа Героїв Майдану, 3, була здійснена виключно з дотриманням вимог законодавства України, оскільки акціонерне товариство "Українська залізниця" має всі ознаки державного підприємства.

01.01.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від НОМЕР_1 прикордонного загону, зі змісту якого вимоги позивача не визнає повністю і вважає, що вони не ґрунтуються на законі, є формальними та безпідставними і тому не підлягають задоволенню.

Зазначає, що спірна нежитлова будівля, являється індивідуально визначеним нерухомим майном, що належить до державної власності яке перебуває на балансі виробничого підрозділу вокзал станції Івано-Франківськ філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" та належить на праві власності акціонерному товариству "Українська залізниця" - яке в свою чергу являється державним підприємством.

03.01.2024 року представником позивача до суду направлено відповідь на відзив НОМЕР_1 прикордонного загону, зі змісту якої, позивач категорично не погоджується з доводами викладеними в ньому, вважає їх такими, що протирічать самі собі, а докази на які посилається відповідач 1 не спростовують позиції позивача. Окремо звертає увагу, що як вбачається з відзиву, відповідач 1 в окремих частинах свого відзиву, фактично визнає позов.

08.01.2024 року до суду представником НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) подано заперечення (на відповідь на відзив), зі змісту яких, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України в жодній частині не визначає позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця".

Вказує, що посилання позивача на Рішення Закарпатської обласної військової адміністрації № 22 від 21.07.2023 року та Розпорядження № 668 в контексті того, що в назвах вказаних документів йдеться про примусове відчуження для потреб оборони - є нічим іншим як маніпуляцією фактами.

Щодо доводів позивача з приводу того, що доказом того, що до спірного майна була застосована не правильна процедура вилучення, є факт проведення оцінки майна. Вважає, що вказане твердження позивача не є ніяким доказом, а лише припущенням, а оцінка майна була проведена: для встановлення реального технічного стану будівлі, яка до речі не використовується щонайменше з 2013 року по теперішній час; встановлення реальної вартості будівлі та фіксування загального вигляду приміщення; встановлення орієнтовного об`єму робіт для проведення ремонту будівлі; з метою можливості поставлення вказаного майна на фінансовий облік НОМЕР_1 прикордонного загону, проте аж ніяк не для процедури примусового відчуження.

Щодо доводів позивача з приводу права власності майна, позивач не оспорює той факт, що спірна нежитлова будівля перебуває на балансі виробничого підрозділу вокзал станції Івано-Франківськ філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" - яке є державної компанією. При цьому, незважаючи на те, що мова йде про Державну компанію (100 % акцій належить Кабінету Міністрів України), про Фонд державного майна України, позивач стверджує, що майно державної компанії, належить товариству на праві приватної власності, тому до нього не може бути застосована процедура примусового вилучення майна. Вважає, що вказані доводи не корелюються з вимогами чинного законодавства є не логічними та взаємовиключними.

Відтак, до вказаного майна була застосована єдино можлива, за даних умов, процедура примусового вилучення майна.

Підготовче судове засідання, призначене на 09.01.2024 року не відбулось, у зв`язку з повідомленням про замінування приміщення суду та вимушеною евакуацією працівників та відвідувачів суду, про що свідчить відповідна довідка.

12.01.2024 року до суду представником позивача направлено відповідь на відзив Закарпатської обласної військової адміністрації, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача 2 викладеними в ньому, вважає їх такими, що зроблені при невірному трактуванні норм права, а висновки зроблені відповідачем 2 стосовно того, що акціонерне товариство "Українська залізниця" має всі ознаки державного підприємства є хибними та такими, що порушують основи корпоративного права.

Ухвалою суду від 30.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.03.2024 року представником позивача до суду направлено клопотання про долучення додаткових доказів, що були витребувані в судовому засіданні 30.01.2024 року, а саме, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.03.2024 № 368975353.

Також, на виконання вимог протокольної ухвали суду від 29.02.2024 року про витребування доказів, НОМЕР_1 прикордонним загоном подано до суду наступні докази: лист № 702/783-23-Вих. від 30.01.2023 року НОМЕР_1 прикордонного загону на адресу голови правління AT "Укразлізниця" про наміри проведення процедури вилучення будівлі за адресою АДРЕСА_1 у власність військової частини НОМЕР_2 , відповідно до статті 4 пункту 2 Закону України від 17.05.2012 року № 4765 - VI "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"; лист № 70/1/2049-23-Вих. від 09.03.2023 року НОМЕР_1 прикордонного загону на адресу в.о. голови правління AT "Укразлізниця" аналогічного змісту; лист №702/2658-23-Вих. від 28.03.2023 року НОМЕР_1 прикордонного загону на адресу в.о. голови правління AT "Укразлізниця" аналогічного змісту; відповідь AT "Укразлізниця" від 26.04.2023 року № ЦКМ 14/155; лист № 14/5536-23-Вих. від 13.06.2023 року НОМЕР_1 прикордонного загону на адресу народного депутата України ОСОБА_3 за допомогою з метою отримання необхідної інформації стосовно нерухомого майна (реєстраційний номер 490258721110), що перебуває на балансі Виробничого підрозділу вокзал станції Івано - Франківськ філії "Вокзальна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що належить на праві власності Акціонерному товариству "Українська залізниця" (ЄДРПОУ 40075815) та знаходиться за адресою: Закарпатська обл. м.Чоп, пл. Героїв Майдану,3; лист народного депутата України ОСОБА_3 за №274/292 від 18.07.2023 року (вх. №5556-23-Вх від 19.07.2023 pоку) про надання відповіді Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та AT "Укрзалізниця" на депутатські запити народного депутата України ОСОБА_3 в інтересах НОМЕР_1 прикордонного загону.

18.03.2024 року до суду надійшло клопотання представника Закарпатської ОВА про долучення доказів, а саме: належним чином завірена копія листа начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_4 № 702/6817-23 від 19.07.2023 року з додатками: наказ НОМЕР_1 прикордонного загону "Про вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану" № 1156-АГ від 09.06.2023 року, відповідь народного депутата України Роберта Горвата № 274/292 від 18.07.2023 року, відповідь Мінрозвитку громад, територій та інфраструктури № 10136-16 -10-23 від 30.06.2023 року народному депутатові України Роберту Горвату з додатками; відповідь акціонерного товариства "Українська залізниця" від 01.06.2023 року № Ц-91/1209-23 адвокату Кравчуку Д.; витяг з Реєстру нерухомості; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витяг з протоколу № 13 закритого засідання ради оборони області від 21.07.2023 Закарпатської обласної військової адміністрації.

19.04.2024 року до суду надійшли додаткові пояснення по справі від представника позивача.

Позивач проаналізувавши всі документи надані до матеріалів справи та заслухавши позицію відповідачів звертає увагу на наступне.

Так, з наданих відповідачем 1 документів вбачається, що приймаючи наказ про примусове вилучення майна, останній мав у своєму розпорядженні неодноразово викладену позицію АТ "Укрзалізниці" щодо належності цього майна саме акціонерному товариству на праві власності, як майно, яке внесене до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця", проте знехтував нею.

Така ж позиція викладена позивачем в межах заявленого позову. Позивач наголошував і продовжує наголошувати на тому, що товариством створеним державою є юридична особа приватного права, заснована державою в особі уповноваженого державного органу, яка має особливий порядок формування статутного капіталу (фонду), порядок управління та спеціальну правоздатність, у статутному капіталі (фонді) якої державі належить кількість акцій, що відповідно до законодавства забезпечує право вирішального впливу на прийняття рішень цим товариством.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, представники відповідачів проти задоволення позову заперечили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.06.2023 року начальником НОМЕР_1 прикордонного загону видано Наказ 1156-АГ "Про вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану", відповідно до якого було вирішено вилучити нерухоме майно (реєстраційний номер 490258721110), що перебуває на балансі Виробничого підрозділу вокзал станції Івано-Франківськ філії "Вокзальна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що належить на праві власності Акціонерному товариству "Українська залізниця" та знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Чоп, площа Героїв Майдану, 3, для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану.

21.07.2023 року Закарпатською обласною військовою адміністрацією прийнято Рішення № 22 яким погоджено військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін) примусове відчуження для потреб оборони у порядку, визначеному Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" нерухомого майна (реєстраційний номер 490258721110 Закарпатська область, місто Чоп, площа Героїв Майдану, 3) яке знаходиться на балансі Виробничого підрозділу вокзал станції Івано-Франківськ філії "Вокзальна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що належить на праві власності Акціонерному товариству "Українська залізниця" для потреб оборони.

Одночасно, 21.07.2023 року Закарпатською обласною військовою адміністрацією видано Розпорядження № 668 "Про введення в дію рішень ради оборони області", яким серед іншого, введено в дію рішення ради оборони області від 21.07.2023 року щодо погодження військовій частині НОМЕР_2 примусового відчуження для потреб оборони у порядку, визначеному Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" нерухомого майна (реєстраційний номер 490258721110 Закарпатська область, місто Чоп, площа Героїв Майдану, 3) яке перебуває на балансі Виробничого підрозділу вокзал станції Івано-Франківськ філії "Вокзальна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що належить на праві власності Акціонерному товариству "Українська залізниця" для потреб оборони.

20.10.2023 року на адресу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5) та адресу Виробничого підрозділу станції Івано-Франківськ "Вокзальна компанія" АТ "Українська залізниця" (м. Івано-Франківськ, вул. Привокзальна, 15) було скеровано лист за №702/10406-23-Вих, яким повідомлено, що 07.11.2023 року об 11 год. 00 хв. відповідно до Наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 1156-АГ який погоджено рішенням Ради оборони області від 21.07.2023 року № 22 буде вилучено нерухоме майно (реєстраційний номер 490258721110), що перебуває на балансі Виробничого підрозділу вокзал станції Івано-Франківськ філії "Вокзальна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що належить на праві власності Акціонерному товариству "Українська залізниця" та знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Чоп, площа Героїв Майдану, 3, для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, та запропоновано забезпечити прибуття уповноваженого представника.

07.11.2023 року складено Акт про примусове відчуження або вилучення майна на підставі якого було здійснено вилучення нерухомого майна яке знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Чоп, площа Героїв Майдану, 3, а саме ресторану "Карпати" (реєстраційний номер 490258721110), номер об`єкта РПВН 15693464.

08.11.2023 року на адресу Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Виробничого підрозділу станції Івано-Франківськ "Вокзальна компанія" АТ "Українська залізниця" і Виробничого підрозділу Вокзал станції Ужгород Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Ужгород, вул. Станційна, 9) було скеровано листи за №14/11128-23-Вих, якими проінформовано про вилучення майна, а саме ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (реєстраційний номер 490258721110) а також копію Акту про примусове відчуження або вилучення майна для ознайомлення.

Позивач просить визнати незаконними та скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 про вилучення майна та рішення ради оборони Закарпатської обласної військової адміністрації, яким погоджено вилучення такого майна позивача, з тих підстав, що відповідачем не вірно трактуються, і як наслідок, неправомірно застосовано норми ст. 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", оскільки, до позивача не може бути застосована процедура вилучення майна, а може застосовуватись лише правовий механізм примусового відчуження майна з подальшим відшкодуванням Товариству вартості такого майна.

Фактично, спірні правовідносин у цій справі полягають в тому, що позивач оскаржує спірні рішення в частині визначення способу передачі майна в умовах правового режиму воєнного стану, а саме: замість безоплатного вилучення майна передбачити примусове відчуження майна з відшкодуванням його вартості, позаяк заперечує обставини щодо поширення на нього положень п.2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" в частині вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, який передбачає - позбавлення державних підприємств, відповідного майна з метою його передачі для потреб держави в умовах воєнного стану без відшкодування вартості такого майна.

При цьому, позивач покликається на висновки Верховного Суду у постанові від 09.10.2018 року у справі № 826/11262/15.

В контексті наведеного суд зазначає, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, що затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який станом на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення у даній справі - триває.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 68/2022 вирішено утворити, окрім інших, Закарпатську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року № 181-р відповідно до пункту 1 статті 4 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", затверджений план запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні, пунктом 5 якого визначено: найменування заходу правового режиму воєнного стану: примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка, строк виконання: на час введення воєнного стану, орган, відповідальний за запровадження заходу згідно із законом: рада оборони відповідного регіону або військові адміністрації (у разі утворення) військове командування, органи, що залучаються до здійснення заходу: ... AT Укрзалізниця... держадміністрації військові адміністрації (у разі їх утворення), органи місцевого самоврядування всіх рівнів...

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" від 17.05.2012 року № 4765-VI (далі - Закон № 4765-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 1 Закону № 4765-VI встановлено, що примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 3 Закону № 4765-VI примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Згідно ст. 4 Закону № 4765-VI примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

З урахуванням приведених положень законодавства, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України відноситься до військового командування, таким чином, уповноважений на прийняття рішення про вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану за погодження обласної військової (державної) адміністрації.

Зі змісту відзиву на позовну заяву, 94 прикордонний загін у складі сил оборони бере активну участь у відбитті збройної агресії російської федерації, а відтак, враховуючи постановлені перед відповідачем 1 завдання та у зв`язку із збільшенням його штатної чисельності виникла необхідність щодо вилучення нерухомого майна.

Як уже було вказано вище, 09.06.2023 року начальником НОМЕР_1 прикордонного загону видано Наказ 1156-АГ "Про вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану", відповідно до якого було вирішено вилучити нерухоме майно (реєстраційний номер 490258721110), що перебуває на балансі Виробничого підрозділу вокзал станції Івано-Франківськ філії "Вокзальна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця", що належить на праві власності Акціонерному товариству "Українська залізниця" (ЄДРПОУ 40075815) та знаходиться за адресою: Закарпатська область, місто Чоп, площа Героїв Майдану, 3, для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану.

Так, на переконання позивача, АТ "Укрзалізниця" є юридичною особою приватного права, а майно, передане державою до статутного капіталу товариства, є його приватною власністю.

В контексті наведеного судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Постанова № 200) утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 (Перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство Українська залізниця).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 року № 452) затверджено Статут акціонерного товариства "Українська залізниця" у новій редакції та доручено Міністерству інфраструктури - забезпечення оформлення та підписання рішення про приватне розміщення (випуск) акцій товариства; здійснити для формування статутного капіталу товариства приватне розміщення першого випуску простих іменних акцій у кількості 229879115 штук номінальною вартістю 1000 гривень кожна; затвердити результати приватного розміщення акцій товариства; здійснити в установленому порядку інші заходи, пов`язані з утворенням товариства. Також доручено Голові правління товариства - здійснити в установленому порядку заходи, пов`язані з державною реєстрацією товариства; здійснити заходи щодо реєстрації в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій товариства; забезпечити укладення договору про обслуговування випуску акцій між товариством та Центральним депозитарієм цінних паперів і вчинити дії щодо відкриття рахунка; забезпечити відкриття рахунка для обліку акцій, отриманих товариством; здійснити переоформлення правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки.

Відповідно до Статуту Акціонерного товариства Українська залізниця затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 (далі - Статут) Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Згідно з п. 2 Статуту Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до п. 18 Статуту Товариство в установленому порядку має право бути засновником, співзасновником та учасником інших юридичних осіб. Товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень. Утворення, реорганізація та ліквідація юридичних осіб, засновником, співзасновником або учасником яких є товариство, здійснюються відповідно до законодавства та цього Статуту. Товариство не відповідає за зобов`язаннями юридичних осіб, засновником, співзасновником або учасником яких воно є, а такі юридичні особи не відповідають за зобов`язаннями товариства, крім випадків, передбачених законодавством чи договором.

Згідно з п. 31 Статуту майно товариства складається з основних фондів, обігових коштів, майнових прав, зокрема права господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання, та права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, акцій (часток) у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, цінних паперів, а також інших активів, відображених у самостійному балансі товариства.

Відповідно до п. 26 Статуту визначено, що засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу товариства, здійснює товариство.

Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018 року затверджено нову редакцію Статуту товариства і 27.11.2018 року державним реєстратором проведено реєстрацію змін до Статуту Укрзалізниці, зокрема, в частині зміни найменування товариства з публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на акціонерне товариство "Українська залізниця".

Так, представник позивача з посиланням на правову позицію, викладену в постанові від 09.10.2018 року у справі № 826/11262/15, зазначає що держава, набувши корпоративні права товариства, має право брати участь в управлінні ним, при цьому власником майна, яке передано до статутного капіталу третьої особи, є саме це Товариства, а не держава.

Водночас ухвалою Верховного Суду від 23.05.2023 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 917/1212/21 з огляду на наявність підстав для відступлення від правових висновків щодо застосування статті 80 Господарського кодексу України, статей 115, 155 Цивільного кодексу України, викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 826/11262/15, які стосуються визначення правового режиму майна акціонерних товариств, 100% акцій яких належить державі.Кінець формиКінець форми

Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо зміни державної форми власності виключно шляхом приватизації виснувала, що Закон України "Про приватизацію державного майна" не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства, а тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю, і з огляду на свої висновки, викладені у цій постанові, відступила від висновку, сформульованого в постанові КАС ВС від 09.10.2018 року у справі № 826/11262/15, щодо того, що власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме товариство, а не держава.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. її постанови від 27.03.2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22.09.2022 року у справі № 462/5368/16-ц, пункт 42; № у ЄДРСР 106558740, від 26.10.2022 року у справі № 201/13239/15-ц, пункт 43; № у ЄДРСР 108930839, від 14.06.2023 року у справі № 448/362/22, пункт 66; № у ЄДРСР 111647957).

У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому нею рішенні чи рішенні Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 161/12771/15-ц, пункт 88, від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, пункт 93, від 01.04.2020 року у справі № 520/13067/17, пункт 27.3, від 23.06.2020 року у справі № 179/1043/16-ц, пункт 49, від 30.06.2020 року у справах № 264/5957/17, пункт 43, і № 727/2878/19, пункт 40, від 29.09.2020 року у справі № 712/5476/19, пункт 43, від 09.02.2021 року у справі № 381/622/17, пункт 44, від 25.05.2021 року у справі № 149/1499/18, пункт 31, від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.20, від 12.10.2021 року у справі № 233/2021/19, пункт 40, від 02.11.2021 року у справі № 917/1338/18, пункт 92, від 09.11.2021 року у справі № 214/5505/16, пункт 36, від 08.06.2022 року у справі № 362/643/21, пункт 67).

За приведених положень законодавства та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивач не має право на відшкодування вартості майна вилученого в умовах правового режиму воєнного стану, позаяк є державним підприємством. Відповідно, позивач не має право на відшкодування вартості майна вилученого в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки по суті не є юридичною особою комунальної чи приватної форми власності.

З урахуванням наведеного, в суду немає правових підстав для визнання протиправними та скасування спірних рішень з наведених позивачем підстав, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Інші обставини, про які зазначають сторони у даній справі судом не враховуються і не оцінюються, оскільки виходять за межі предмету доказування згідно предмету спору по даній справі.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Вокзальна компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 код ЄДРПОУ 40075815) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Закарпатської обласної державної (військової) адміністрації (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 0022496), про визнання протиправним та скасування рішення та наказу відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті