Ухвала

від 27.05.2024 по справі 524/7217/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 524/7217/23Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 від 25.05.2024 (вх.№31204/24 від 27.05.2024) про відвід судді Канигіної Т.С. у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду міста Кременчука з позовною заявою до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- зобов`язати Константинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області, Донецьку обласну державну адміністрацію забезпечити позивача грошовою компенсацією за належне йому житлове приміщення як для дитини, яка позбавлена батьківського піклування, у розмірі та у порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 02.11.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в адміністративній справі на 01.12.2023.

Ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 13.03.2024 адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії направлено Полтавському окружному адміністративному суду для розгляду по суті, оскільки справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) цього суду за правилами предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду та за фактичним місцем проживання позивача як ВПО.

Справа №524/7217/23 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 18.04.2024, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями справу №524/7217/23 передана до провадження судді Канигіній Т.С.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії прийнято до провадження. Призначено судове засідання о 10:00 15.05.2024 в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду.

08.05.2024 позивачем подано до суду уточнений адміністративний позов, у якому просить:

- визнати бездіяльність Константинівської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, Донецької обласної державної адміністрації протиправною і зобов`язати вчинити певні дії, а саме: зобов`язати зараховувати ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, на квартирний облік для отримання пільгового безкоштовного житла від держави Україна відповідно до статей 3, 52 Конституції України та статті 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";

- зобов`язати Константинівську міську військову адміністрацію Краматорського району Донецької області, Донецьку обласну державну адміністрацію відшкодувати ОСОБА_1 , який має статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а саме: матеріальної компенсації вартості оренди житла на виконання норм статей 3, 52, 55, 56 Конституції України в сумі 6480000 грн, а також судовий збір 1070 грн, моральної шкоди, завданої за 27 років жебракуванням, що дорівнює 5760000 грн.

У судовому засіданні 15.05.2024 протокольною ухвалою суду відмовлено позивачу в прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви з огляду на одночасну зміну предмета та підстав позову відповідно до статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами другою, п`ятою, сьомою статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Окремим документом викладаються ухвали з питань: 1) залишення позовної заяви без руху; 2) повернення позовної заяви; 3) відкриття провадження в адміністративній справі; 4) об`єднання справ та роз`єднання позовних вимог; 5) забезпечення доказів; 6) визначення розміру судових витрат; 7) продовження та поновлення процесуальних строків; 8) передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду; 9) забезпечення позову; 10) призначення експертизи; 11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок; 12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення; 13) роз`яснення судового рішення; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позовної заяви без розгляду.

Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.

Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Після занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання в режимі конференції 15.05.2024 про відмову у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви позивачем заявлено недовіру до судді ОСОБА_2 .

Протокольною ухвалою суду надано позивачу строк 10 днів для підготування заяви про відвід судді, оголошено перерву до 27.05.2024.

27.05.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 25.05.2024, у якій зазначено "про недовіру та повалення Конституційного ладу фізичною особою ОСОБА_2 , яка в порушення норм статей 3, 52, 55, 56, 69, 71, 124, 125, 129 Конституції України, статті 6 Європейської конвенції з прав людини, статей 1, 2, 4,5, 6,7, 8, 9, 13, 16, 19 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статей 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, Кодексу адміністративного судочинства України є працівницею суб`єкта господарювання приватного права з назвою "Полтавський окружний адміністративний суд" код ЄДРПОУ 35521510, яка узурпувавши Владу Народу України, привласнила без Волі та відома Народу України собі звання судді та здійснюючи правосуддя за межами суду, утвореного законом, у залі засідань, без наявності державних символів України, безпідставно відмовила розглядати вчасно поданий уточнений адміністративний позов Людини, Громадянина України ОСОБА_1 у справі №524/7217/23 зі зміною предмету позову, чим зухвало порушила мої Конституційні права, що само по собі є кримінальним злочином, який має ознаки пункту 3 статті 109 Кримінального кодексу України".

Зазначено, що "у працівниці суб`єкта господарювання приватного права з назвою "Полтавський окружний адміністративний суд" код ЄДРПОУ 35521510, яка узурпувавши Владу Народу України, привласнила без Волі та відома Народу України собі звання судді та здійснюючи правосуддя за межами суду, утвореного законом, у залі засідань, без наявності державних символів України, ОСОБА_2 знаходиться на розгляді справа №524/7217/23 за позовом ОСОБА_1 ".

У заяві вказано, що "під час так званого судового засідання у справі №524/7217/23, яке відбулося 15.05.2024, фізична особа ОСОБА_2 , яка узурпувавши владу Народу України, привласнила собі статус судді, поводила себе зухвало, порушуючи норми норм статей 3, 52, 55, 56, 69, 71, 124, 125, 129 Конституції України, статей 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 13, 16, 19 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статей 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 21, 47 Кодексу адміністративного судочинства України та право Людини на справедливий суд в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною законодавства держави Україна 11.09.1997".

Наведено, що "відсутність державних символів прямо вказує на відсутність існування самої держави та її суверенітету, а як слід органів державної влади, які Народом України наділені владними повноваженнями".

Зауважено про те, що "33 роки незалежності держави Україна вищим законодавчим органом держави Україна - Верховною Радою України не прийнятий закон України Про опис та затвердження Державних Символів Республіка Україна на виконання статті 20 Конституції України, а як слід не існує символів судової влади, які мають знаходитися під час правосуддя в судовому залі".

Зауважено про те, що ОСОБА_1 заявляється не "відвід суду" з назвою "Полтавський окружний адміністративний суд" код ЄДРПОУ 35521510, заявляє "саме вмотивовану недовіру суб`єкту господарювання приватного права з назвою "Полтавський окружний адміністративний суд" код ЄДРПОУ 35521510 та кодом виду економічної діяльності (КВЕД) 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя, який не утворений законом та не має символів державної влади, а як слід не може бути судом, так і особі в чорному мішку ОСОБА_2 , повноваження до якої не надійшли безпосередньо за вільним волевиявленням від єдиного джерела влади в державі Україна - Народу України відповідно до статей 5, 69, 71 Конституції України та Європейської конвенції з прав людини вважати себе суддею. Недовіру особі в чорному мішку ОСОБА_2 та іншим працівникам суб`єкту господарювання з назвою "Полтавський окружний адміністративний суд" код ЄДРПОУ 35521510 та кодом виду економічної діяльності (КВЕД) 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя".

Згідно із заявою позивача від 25.05.2024 (вх.№31204/24 від 27.05.2024) позивачем заявлено: вмотивовану недовіру суб`єкту господарювання з назвою "Полтавський окружний адміністративний суд" код ЄДРПОУ 35521510 та кодом виду економічної діяльності (КВЕД) 84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя, який привласнив статус суду, але не утворений законом та не має символів державної влади, а як слід не може бути судом, так і особі в чорному мішку ОСОБА_2 , повноваження до якої не надійшли безпосередньо за вільним волевиявленням від єдиного джерела влади в державі Україна - Народу України, у зв`язку з цим вимагає:

- добровільно скласти незаконно отримані повноваження судді та взяти самовідвід від розгляду справи № 524/7217/23 згідно з Європейської конвенції з прав людини та практикою Європейського суду;

- справу № 524/7217/23 передати на розгляд до суду, утвореному законом.

У судовому засіданні 27.05.2024 позивач підтримав заяву про недовіру до суду (відвід) з мотивів, викладених у поданій до суду заяві.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленої недовіри (відводу) судді Канигіній Т.С. (інших прізвищ не зазначено), суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

У частині третій статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з частиною першою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право сторони на подання заяви про відвід.

У справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02), 09.11.2006 ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, пункт 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об`єктивно безстороннім, тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.

Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Довіра це суб`єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв`язку з цим викликають недовіру до суду.

При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов`язковість судового рішення. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Водночас, відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Усі доводи заявника є суб`єктивними, посилання заявника на нібито упередженість судді та заінтересованість ОСОБА_2 ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях заявника та будь-якими доказами не підтверджуються.

Також відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, незгода позивача з постановленою суддею Канигіною Т.С. у справі №524/7217/23 протокольною ухвалою суду про відмову у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви з підстав одночасної зміни предмета та підстав позову не є у розумінні вказаних вище приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставами для відводу.

Враховуючи вищезазначене, суд не погоджується з обґрунтуванням заяви про відвід судді Канигіної Т.С.

Отже, відсутні визначені законом обставини, які викликають сумнів у забезпеченні кожному право на справедливий суд відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

За приписами частин третьої, четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Виходячи з положень викладених норм, для вирішення питання про відвід судді Канигіній Т.С. заяву про відвід слід передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підстави вищевикладеного, керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Для вирішення питання про відвід судді Канигіної Тетяни Сергіївни заяву ОСОБА_1 про відвід судді передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію цієї ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.С. Канигіна