Постанова

від 22.05.2024 по справі 320/39105/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/39105/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-к позивача Крестантович В.Л.

пр-к відповідача Коваленко Я.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІО-ІНВЕСТ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІО-ІНВЕСТ» про стягнення податкового боргу, -

У С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у м. Києві звернулося з позовом до «МАРІО-ІНВЕСТ», в якому просило суд про стягнення податкового боргу в розмірі 308484081,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено суму узгодженого податкового боргу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року позов задоволено повністю:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріо-Інвест» (код ЄДРПОУ 39077437, 04080, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 15/15/6 ЛІТ.1, офіс 407) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, суму податкового боргу в розмірі 308484081,84 грн. (триста вісім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі вісімдесят одна гривні 84 коп.).

Не погоджуючись із ухваленим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що контролюючим органом пред`явлено позов про стягнення податкового боргу після закінчення строку, встановленого ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, відповідач наголошує, що податкове повідомлення-рішення, що стало підставою для стягнення податкового боргу, є предметом оскарження в адміністративній справі №640/17298/19.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 травня 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

01 травня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення Головного управління ДПС у м. Києві.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДПС у м. Києві звернулось із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріо-Інвест» податкового боргу, самостійно не сплаченого платником податків.

В обґрунтування позову зазначено, що з інтегрованої картки платника податків убачається, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємств у розмірі 308484081,84 грн., заборгованість виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 26.04.2019 №0021431404 на суму 236550713,00 грн. та нарахованої, відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України, пені в розмірі 71933368,84 грн. на податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 №0021431404.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає - ПК України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті ПК контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 54.5 статті 54 ПК передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Отже, у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, сума податкового зобов`язання, самостійно визначена платником податків у відповідній декларації чи розрахунку, є угодженою.

Як встановлено пунктом 56.1 статті 56 ПК, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Строк подання скарги про перегляд рішення про визначення грошового зобов`язання визначено у пункті 56.3 статті 56 ПК, положеннями абзацу першого якого встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

За змістом абзаців першого, четвертого пункту 56.18 статті 56 ПК з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, то визначені в них грошові зобов`язання вважаються узгодженими на наступний день за останнім днем строку для подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, передбаченого у пункті 56.3 статті 56 ПК. Водночас, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 14.12.2018 №18231 ГУ ДФС у м.Києві призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Маріо-Інвест».

За результатами перевірки складено Акт від 02.04.2019 №341/26-15-14-04-04/39077437 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Маріо-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 03.04.2014 по 30.09.2018».

Надалі Головним управлінням ДПС у м. Києві складені податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 №0021451404, №0021431404, №0021441404.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріо-Інвест» вказані податкові повідомлення-рішення оскаржило в судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2021 у справі №640/17298/19 визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №0021451404, №0021431404, №0021441404.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022 у справі №640/17298/19 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року у справі №640/17298/19 скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріо-Інвест» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Вказана постанова набрала законної сили.

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Маріо-Інвест» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022.

Наразі, дія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022 не зупинена.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зазначено, що рішення суду у справі №640/17298/19 набрало законної сили 27.07.2022, а тому сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні від 26.04.2019 №0021431404 вважається узгодженою з 27 липня 2022 року.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що "податкова вимога" - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Наразі, контролюючим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 29.03.2023 №0002313-1302-2615, поштове відправлення з якою повернулось на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням встановлено терміну зберігання» (а.с.34-35).

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами статті 87 Податкового кодексу України. Крім того, в силу приписів пункту 87.9 статті 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази сплати або оскарження відповідачем нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань згідно вказаної податкової вимоги.

Таким чином, оскільки узгоджене податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств не було сплачене відповідачем у встановлені строки, таке зобов`язання визнається податковим боргом, який підлягає стягненню у судовому порядку.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги доводи апелянта про те, що контролюючим органом порушено приписи ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в частині строку звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Крім того, у постанові від 25.02.2020 у справі №1340/5767/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно якого положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 КАС України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом, проте норми пункту 102.4 статті 102 ПК України не є такими, що обмежують суд у праві ухвалювати судове рішення про стягнення податкового боргу після закінчення 1095-денного строку, з вимогою про стягнення якого контролюючий орган звернувся вчасно.

Водночас, абзацом 10 пункту 52-2 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (зі змінами, внесеними згідно Законом №591-ІХ) передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення податкового органу здійснено у межах 1095 календарних днів.

З урахування наведених обставин колегія суддів вважає, що відповідач доказів погашення податкового боргу суду не надав, сума податкового зобов`язання є узгодженою, відтак, позовні вимоги Головного управлінням ДПС у м. Києві про стягнення податкового боргу з товариства з обмеженою відповідальністю «Маріо-Інвест» в розмірі 308484081,84 грн. підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРІО-ІНВЕСТ» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 27.05.2024р.)