Рішення

від 11.04.2024 по справі 915/61/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року Справа № 915/61/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Шараєвої М.В.,

за участю представників учасників справи

від позивача: Авраменко Т.М.

від відповідача: Цюпа В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КИП (54044, м. Миколаїв, вул. Яворницького Дмитра, буд. 2/2; ідентифікаційний код 38457925)

про: стягнення заборгованості з орендної плати

У С Т А Н О В И В:

18.01.2022 Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 211/02.02.01-22/02.06/14/22 від 11.01.2022 (з додатками), в якій просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИП на користь Миколаївської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 65350,65 грн за користування з 01.03.2016 до 01.03.2019 земельною ділянкою площею 594 кв.м для обслуговування нерухомого майна по вул. Привільній, 39/1 у м. Миколаєві (отримувач УК у м. Миколаїв/ Центральний р-н/24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992781; рахунок №UA588999980314000611000014483);

- стягнути з відповідача на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 2270 грн (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок №UA448201720344260001000027733);

- про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську міську раду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2022 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/61/22 та визначено головуючим у справі суддю Ткаченка О.В.

Ухвалою суду від 24.01.2022 постановлено позовну заяву Миколаївської міської ради № 211/02.02.01-22/02.06/14/22 від 11.01.2022 залишити без руху, позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки у 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог ухвали суду від 24.01.2022 позивачем 03.02.2022 подано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 10.02.2022 за такими вимогами відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою від 31.10.2022 призначено дану справу до розгляду в підготовчому засіданні на 06.12.2022.

Ухвалою від 06.12.2022, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 07.02.2023.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю КИП надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6703/22 від 23.12.2022), в якому відповідач не визнає позовні вимоги, просить відмовити в задоволенні позову з підстав недоведеності та необґрунтованості позову; необґрунтованості та неправильності розрахунку наданого позивачем та пропуску позивачем строку позовної давності. Крім того, відповідач зазначає, що Миколаївська міська рада вже зверталася до суду з позовом про стягнення коштів в такій самій сумі, стягнення якої є предметом спору і в даній справі, за користування тією самою земельною ділянкою та за той самий період, який заявлено в даній справі. Рішенням Господарського сулу Миколаївської області від 04.03.2020 у справі № 915/2091/19 позовні вимоги Миколаївської міської ради було задоволено, а у подальшому постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 вказане рішення скасоване, а в задоволенні позовних вимог Миколаївської міської ради відмовлено. Вказані обставини, на думку відповідача, є підставою для закриття провадження в даній справі у порядку ст. 231 ГПК України.

Ухвалою від 07.02.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2023 у справі №915/61/22 закрито провадження за позовом Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю КИП про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КИП на користь Миколаївської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 65 350,65 грн за користування з 01.03.2016 до 01.03.2019 земельною ділянкою площею 594 кв.м для обслуговування нерухомого майна по вул. Привільній, 39/1 у м.Миколаєві.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задоволено. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2023 у справі № 915/61/22 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2023, справу № 915/61/22 передано для розгляду судді Адаховській В.С.

Ухвалою суду від 26.06.2023 прийнято справу № 915/61/22 до свого провадження суддею Адаховською В.С.; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; призначено підготовче засідання у справі на 25.07.2023 о 10:30.

Ухвалою суду від 25.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26 вересня 2023 року о 10:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 04.08.2023.

В поданій до суду відповіді на відзив, сформованої в системі Електронний суд 27.07.2023 (вх. № 9955/23 від 27.07.2023), позивач просить відмовити в застосуванні позовної давності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що

- при виникненні у відповідача права власності на об`єкт нерухомості майна, право попереднього власника припиняється без припинення дії вказаного договору оренди землі, що свідчить про автоматичну заміну орендаря в договорі;

- позивачем правомірно була визначена сума розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 24.04.2012 № 1629-01 та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, які були встановлені органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр) у відповідні роки;

- твердження відповідача про наявність підстав для застосування позовної давності є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, оскільки з подачею позову у справі № 915/2091/19 перебіг позовної давності було перервано, тому строк позовної давності не сплив.

В поданих до суду запереченнях (на відповідь на відзив) (вх. № 12448/23 від 21.09.2023) відповідач не погоджується з доводами позивача, вказаними у відповіді на відзив та зазначає, що

- наданий позивачем розрахунок орендної плати зроблений за відсутності обґрунтованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки в спірний період, виготовленої компетентним органом, довідки та витягу з Державного земельного кадастру чи висновку експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, є необґрунтованим і не може бути належним та допустимим доказом розміру заборгованості з орендної плати за спірний період;

- не погоджується з твердженнями позивача, що строк позовної давності перервався поданням позову у справі №915/2091/19, оскільки позови у справах №915/2091/19 та №915/61/22 подано з різних підстав.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу визначеного для проведення розгляду справи, з 10:28 по 11:14 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 26.09.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 16.10.2023 призначено підготовче засідання на 30.10.2023 об 11:00.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу визначеного для проведення розгляду справи, з 11:05 по 12:53 у Миколаївській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі 30.10.2023 не відбулось.

Ухвалою суду від 03.11.2023 призначено у даній справі підготовче засідання на 20.11.2023 о 10:30.

Позивачем подано до суду додаткові пояснення у справі, сформовані в системі Електронний суд 19.11.2023 (вх. № 15333/23 від 20.11.2023), в яких міська рада зазначає, що строк позовної давності у даній справі не застосовується з урахуванням Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), яким розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 щодо продовження строків позовної давності на строк дії такого карантину, у зв`язку з чим просить відмовити в застосуванні позовної давності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20.11.2023 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 20.12.2023 призначено у даній справі підготовче засідання на 25.12.2023 о 10:30.

25.12.2023 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 15.01.2024 призначено підготовче засідання на 18.01.2024 о 13:15.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у період часу, визначеного для проведення судового засідання з 11:44 по 13:18 та з 13:19 по 13:30 у Миколаївській області були оголошені повітряні тривоги, судове засідання у даній справі 18.01.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 31.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.02.2024 о 14:00.

Від відповідача до суду надійшли пояснення на додаткові пояснення позивача (вх. №1843/24 від 15.02.2024), в яких товариство не погоджується з висновком позивача, що строк позовної давності було продовжено Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX у зв`язку з урахуванням дії карантину в Україні та зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 № 731-ІХ було скасовано дію положень щодо автоматичного продовження/поновлення процесуальних строків, пов`язаних з дією карантину, тому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності для звернення з поданим позовом.

Ухвалою суду від 26.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 11.04.2024 о 14:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 13.03.2024.

11.04.2024 в судове засідання з`явилися повноважні представники сторін, які підтримали правові позиції, викладені ними у поданих до суду заявах по суті справи та інших поясненнях у справі.

Відповідно до змісту статті 240 ГПК України, 11.04.2024 за результатами розгляду даної справи, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17.03.2009 на підставі рішення Миколаївської міської ради №23/40 від 25.04.2008 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальності ІДМ (орендар) укладено Договір оренди землі №6421 (надалі Договір), за яким останньому було передано в оренду земельну ділянку для обслуговування магазину по вул. Привільній, 39/1 /Центральний район/.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 594 кв.м, у тому числі 168 кв.м під капітальною забудовою, 23 кв.м під спорудами, 401 кв.м під проїздами, проходами, площадками, 2 кв.м під зеленими насадженнями, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходяться споруди, які належать ТОВ ІДМ.

Згідно п. 2.3 Договору земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів.

У відповідності до п. 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.08.2008 за № 118 (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,152), на час укладення цього договору становить 221230,31 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Договір діє протягом 10 /десяти/ років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до з клопотанням про продовження строку оренди.

Згідно п. 4.2 Договору розмір орендної плати: Річна орендна плата за земельну ділянку (594 кв. м) встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки, де: нормативна грошова оцінка земельної ділянки (594 кв.м) (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,152) на час укладання цього договору становить 221230,31 грн. Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає: 6636,91 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору термін і порядок внесення орендної плати за землю:

- орендна плата за землю вноситься орендарем за період з 25.04.2008 до 01 числа місяця наступного за тим, у якому відбулася реєстрація договору одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати (якщо термін оренди менше місяця, розмір орендної плати встановлюється пропорційно строку користування землею у місяці), протягом 30 днів місяця наступного за звітним на: р/р 33214812700006 (поточний рахунок) Місцбюджет Центрального району (отримувач платежу), ГУДКСУ у Микол. обл. (банк-отримувач), МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096 (ідентифікаційний код отримувача), 13050200 (код платежу).

Відповідно до п. 4.6 Договору умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді договору про зміни, що буде невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. в п. 9.1 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.п. д, и п. 9.4 Договору орендар зобов`язаний:

- своєчасно вносити орендну плату;

- у разі відчуження усіх будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар може звернутися до міської ради з клопотанням дострокового розірвання договору, при цьому він зобов`язаний повідомити нового власника про необхідність переоформлення на себе правових документів на землю. Договір оренди буде достроково розірваний з ініціативи орендаря з дати укладення договору оренди землі між міською радою та новим власником споруд.

Відповідно до п. 12.2 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 14.1 Договору).

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 24.04.2012 № 1629-01 нормативна грошова оцінка земельної ділянки для обслуговування магазину по вул. Привільна, 39/1 загальною площею 594 кв.м складає 388844,28 грн.

Рішенням Миколаївської міської ради №3/40 від 27.01.2011 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва, яке набрало чинності з 01.06.2011 (https://mkrada.gov.ua/documents/2721.html) (зі змінами № 6/39 від 09.06.2011, №12/58 від 23.12.2011, №15/24 від 01.03.2012) затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва. Встановлено, що рішення набирає чинності з 01.06.2011.

Позивачем у позові зазначено та підтверджено даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що з 27.12.2012 право власності на нерухоме майно по вул.Привільній, буд. 39/1 у м.Миколаєві Миколаївської області належить Товариству з обмеженою відповідальністю КИП.

Таким чином, відповідачем було набуте речове право власності на нерухоме майно по вул.Привільній, буд. 39/1, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 594 кв.м по вул.Привільній, буд. 39/1, внаслідок чого саме відповідач став фактичним користувачем цієї земельної ділянки, яка перебувала у користуванні попереднього землекористувача для обслуговування зазначеного нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі №6421 від 17.03.2009 було укладено з попереднім власником нерухомого майна Товариством з обмеженою відповідальності ІДМ, який був чинним до 17.03.2019. З відповідачем, як власником нерухомого майна вул.Привільній, буд. 39/1 у м.Миколаєві - Товариством з обмеженою відповідальністю КИП, відповідний Договір оренди землі не укладався.

Позивач вказує, що об`єкт нерухомого майна по вул.Привільній, буд. 39/1 у м.Миколаєві, який перебуває у власності відповідача, розташований на земельній ділянці, що належить до земель комунальної власності, загальною площею 594 кв.м. Тобто, відповідач повинен був сплачувати кошти за користування зазначеною земельною ділянкою.

У період з 01.03.2016 до 01.03.2019 користувачем земельної ділянки площею 594 кв.м, на якій розташований вказаний об`єкт нерухомості, був відповідач, який не сплачував кошти у вигляді орендної плати за Договором оренди землі, чим порушені права Миколаївської міської ради як органу місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки.

Відповідно до інформації Головного управління ДФС у Миколаївській області №74/9/14-29-50-05 від 13.12.2018, зазначено, що:

ТОВ ДНІПРО ЮГ ЛТД (попередня назва платника ТОВ ІДМ), код ЄДРПОУ 32612699) знаходиться на основному обліку в ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра. На підставі рішення Миколаївської міської ради від 25.04.2008 року № 23/40 ТОВ ДНІПРО ЮГ ЛТД (ТОВ ІДМ) була передана в оренду земельна ділянка площею 594 кв.м для обслуговування магазину по вул. Привільній, 39/1, та укладено договір оренди землі від 17.03.2009 № 6421. Термін дії договору оренди землі від 17.03.2009 № 6421 до 17.03.2019 року. Всього згідно наданої до ДПІ податкової звітності з плати за землю по договору оренди землі від 17.03.2009 № 6421 платником задекларовані такі суми орендної плати: - за 2015 рік задекларовано грошових зобов`язань у сумі 11655,33 грн. По ТОВ ДНІПРО ЮГ ЛТД (ТОВ ІДМ) за податкові періоди 2016-2018 роки податкову звітність з плати за землю до ДПІ не надано. ТОВ ДНІПРО ЮГ ЛТД (ТОВ ІДМ) до місцевого бюджету було сплачено орендної плати в 2015 році 4860,55 грн, з 2016 року сплата орендних платежів не здійснювалась. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності ТОВ КИП (код ЄДРПОУ 38457925) з 22.12.2012 знаходиться нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці по вул. Привільній, 39/1. По ТОВ КИП за податкові періоди 2016-2018 роки податкова звітність з плати за землю за земельну ділянку по вул. Привільній, 39/1, загальною площею 594 кв.м для обслуговування магазину до ДПІ не надавалась.

У зв`язку з цим, позивачем розмір недоотриманого доходу у вигляді орендної плати за безоплатне використання спірної земельної ділянки розраховано як розмір орендної плати за землю, який нараховано виходячи з розміру орендної плати за Договором оренди землі №6421 від 17.03.2009 та відповідно до рішення Миколаївської міської ради №3/40 від 27.01.2011 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Миколаєва, яке набрало чинності з 01.06.2011 (https://mkrada.gov.ua/documents/2721.html) (зі змінами № 6/39 від 09.06.2011, №12/58 від 23.12.2011, №15/24 від 01.03.2012) та за період часу з 01.03.2016 до 01.03.2019, протягом якого земельна ділянка використовувалась відповідачем без відповідних правових підстав, що становить 65350,65 грн.

01.02.2019 позивач звернувся з листом № 339/02.02.01-22/11/14/19 до відповідача, в якому повідомив, що у зв`язку з нездійсненням відповідачем плати за землю, останній запрошується на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

20.02.2019 на засіданні комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській міській раді ТОВ КИП, у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою у період з 01.03.2016 до 01.03.2019 у сумі 65350,65 грн, про що складено Акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 20.02.2019, який затверджено рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 342 від 12.04.2019.

23.04.2019 Миколаївська міська рада звернулась до ТОВ КИП з листом №1785/02.02.01-22/11/14/19 від 22.04.2019, в якому повідомила останнього про визначення комісією, засідання якої відбулось 20.02.2019, розміру збитків, нанесених Миколаївській міській раді, у зв`язку з несплатою за використання земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна у період з 01.03.2016 до 01.03.2019 у розмірі 65350,65 грн та просила сплатити вищевказану суму, долучивши акт комісії та витяг з рішення виконкому про затвердження акту № 342 від 12.04.2019.

Відповідач нараховану суму не сплатив, заперечень або зауважень не надав, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення, що зумовило звернення позивача до суду з вимогами про стягнення коштів.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов наступних висновків.

Щодо правового регулювання використання землі.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 93 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) плата за землю загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до абз. 1 п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Щодо правового регулювання переходу прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розміщений на ній.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 920/675/17, від 07.11.2018 року у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17, від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18).

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості (п. 24 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17). Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17 у подібних правовідносинах.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16).

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно (постанова ВС від 31.01.2018 року по справі № 825/308/17).

Вищевказана правова позиція щодо переходу права оренди від попереднього користувача новому власнику нерухомості (шляхом внесення майна до статутного капіталу іншої юридичної особи) також викладена Верховним Судом в постанові від 29.08.2018 року по справі № 920/675/17.

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (п. 26 постанови ВС від 07.11.2018 року по справі № 910/20774/17; постанова ВС від 27.02.2019 у справі №913/661/17; постанова ВС від 13.06.2019 року у справі № 922/2427/18; постанова ВС від 27.02.2019 року у справі № 913/661/17).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (п. 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16; п. 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 263/6022/16-ц).

Щодо правового регулювання порушення виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1, п. 288.2, п. 288.4, п. 288.7 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Розділу XII Податкового кодексу.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України та ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України Про оцінку земель).

Відповідно до приписів п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Отже, за змістом вказаних норм, для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Тобто, кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначаються щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років, то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки (постанова палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ВС від 18.12.2019 № 804/937/16 (К/9901/38469/18)).

Судом встановлено, що на виконання вказаної норми ПК України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (яка, в свою чергу, є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин) листом від 06.01.2021 №22-28-0.222-171/2-21 повідомила, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять, зокрема:

- 2016 для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель несільськогосподарського призначення 1,06;

- 2017 1,0;

- 2018 1,0;

- 2019 1,0.

Відомості зазначені у цьому листі є загальнодоступними для всіх платників, організацій, підприємств та відповідачем не спростовані.

А тому, зазначена вище інформація, надана Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, необхідна для обчислення і справляння плати за землю.

Протилежного відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІДМ (орендар) було укладено договір оренди землі № 6421 від 17.03.2009, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 594 кв.м. для обслуговування магазину по вул. Привільній, 39/1 у м. Миколаєві, Центральний район (п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 5.1 Договору). Строк дії договору 10 років з дати його державної реєстрації (п. 3.1 Договору), тобто до 17.03.2019.

Суду не подано доказів визнання недійсним або припинення (в т.ч. розірвання) договору оренди землі.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що з 20.02.2013 право власності на нерухоме майно по вул.Привільній, буд. 39/1 у м.Миколаєві Миколаївської області належить Товариству з обмеженою відповідальністю КИП.

Отже, в силу приписів ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. 7 Закону України Про оренду землі після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припинився щодо відчужувача, однак діяв на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набув також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

В спірному випадку заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбулась автоматично, в силу прямої норми закону.

Суду не подано доказів сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.03.2016 до 01.03.2019, що зумовило звернення позивача Миколаївської міської ради до суду із даним позовом про стягнення коштів недоотриманої орендної плати в сумі 65350,65 грн.

При розрахунку суми орендної плати суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.09.2008 за № 118 (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,152) на час укладання цього договору становить 221230,31 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору розмір орендної плати:

Річна орендна плата за земельну ділянку (594 кв. м.) встановлюється у розмірі 3% (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки, де:

нормативна грошова оцінка земельної ділянки (594 кв. м.) (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,152) на час укладання цього договору становить 221230,31 грн.

Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладення складає: 6636,91 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим та змінюється з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до договору.

Відповідно до п. 4.6 Договору умови цього договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді договору про зміни, що буде невід`ємною частиною цього договору.

Судом встановлено, що позивачем під час розрахунку орендної плати взято нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2016 році в розмірі 695960,10 грн (з урахуванням коефіцієнтів індексації, а саме 388844,28 грн х 1,0 х 1,0 х 1,249 х 1,433); у 2017 році в розмірі 737717,71 грн (з урахуванням коефіцієнтів індексації, а саме 695960,10 грн х 1,06); у 2018 році в розмірі 737717,71 грн (з урахуванням коефіцієнтів індексації, а саме 695960,10 грн х 1,06 х 1,0); у 2019 році в розмірі 737717,71 грн (з урахуванням коефіцієнтів індексації, а саме 695960,10 грн х 1,06 х 1,0 х 1,0).

Розмір неотриманої орендної плати у сумі 65350,65 грн розраховано Миколаївською міською радою наступним чином:

За період часу з 01.03.2016 до 01.01.2017 за формулою:

695960,10 грн х 3% : 12 міс. х 10 міс. = 17399,0 грн, де:

695960,10 грн нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2016 році;

3% умови щодо розміру річної орендної плати за договором оренди землі;

12 міс. кількість місяців у році;

10 міс. кількість повних місяців (період) користування земельною ділянкою з 01.03.2016 до 01.01.2017.

За період часу з 01.01.2017 до 01.01.2018 за формулою:

737717,71 грн х 3% = 22131,53 грн, де:

737717,71 грн нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2017 році;

3% умови щодо розміру річної орендної плати за договором оренди землі.

За період часу з 01.01.2018 до 01.01.2019 за формулою:

737717,71 грн х 3% = 22131,53 грн, де:

737717,71 грн нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2017 році;

3% умови щодо розміру річної орендної плати за договором оренди землі.

За період часу з 01.01.2019 до 01.03.2019 за формулою:

737717,71 грн х 3% : 12 міс. х 2 міс. = 3688,59 грн, де:

737717,71 грн нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2019 році;

3% умови щодо розміру річної орендної плати за договором оренди землі;

12 міс. кількість місяців у році;

2 міс. кількість повних місяців (період) користування земельною ділянкою з 01.01.2019 до 01.03.2019.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У поданих заявах по суті справи, відповідач вказує на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом та не погоджується з висновком позивача, що строк позовної давності перервався поданням позову у справі № 915/2091/19 та що строк позовної давності було продовжено Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX у зв`язку з урахуванням дії карантину в Україні та зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 № 731-ІХ було скасовано дію положень щодо автоматичного продовження/поновлення процесуальних строків, пов`язаних з дією карантину, тому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності для звернення з поданим позовом.

Щодо твердження позивача що строк позовної давності у даній справі перервався поданням позову у справі № 915/2091/19 суд зазначає наступне.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 712/21651/12, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.12.2020 у справі №909/1165/19.

Таким чином, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, а також те, що у справі № 915/2019/19 Миколаївська міська рада визначила правовими підставами позову про стягнення з ТОВ КИП грошових коштів у сумі 65350,65 грн за користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих підстав, а саме норми статей 1212, 1213 ЦК України (які регулюють кондикційні зобов`язання), подання зазначеного позову не перервало перебігу строку позовної давності за вимогами позивача у цій справі (які обґрунтовані порушенням відповідачем договірного зобов`язання в силу ст.120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та ст. 7 Закону України Про оренду землі), що підтверджується висновками суду апеляційної інстанції в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у даній справі № 915/61/22, у зв`язку з чим суд погоджується з запереченнями відповідача та вважає помилковими твердження позивача про переривання строку позовної давності у даній справі поданням позову у справі №915/2091/19.

Водночас, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 постановлено: відмінити з 24 години 00 хвили 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання ощиренню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Суд зауважує відповідачу на тому, що положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 № 731-ІХ стосуються процесуальних строків, продовжених відповідними процесуальними кодексами, а саме ГПК України, ЦПК України, КАС України, та, відповідно, не стосуються положень щодо строків позовної давності, які регулюються ЦК України.

Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У свою чергу, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Позивач звернувся до суду з позовом 18.01.2022.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заявлена до стягнення з відповідача сума нарахована позивачем за період з 01.03.2016 до 01.03.2019.

З урахуванням викладеного, нарахована сума за період з 01.03.2016 по 11.03.2017, заявлена позивачем до стягнення поза межами строку позовної давності.

Разом з цим, за період з 12.03.2017 до 01.03.2019, враховуючи продовження Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ строків, визначених статтями 257-259 ЦК України, позивачем заявлено вимоги в межах строку позовної давності.

Таким чином, загальна сума орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача за період з 12.03.2017 до 01.03.2019 становить 43608,64 грн, а саме:

- за період з 12.03.2017 до 01.01.2018 становить 17788,52 грн;

- за період з 01.01.2018 до 01.01.2019 становить 22131,53 грн;

- за період з 01.01.2019 до 01.03.2019 становить 3688,59 грн.

Відповідно до ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України. Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підсумовуючи викладене, господарський суд задовольняє позов частково.

За приписами ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИП (54044, м. Миколаїв, вул. Яворницького Дмитра, буд. 2/2; ідентифікаційний код 38457925) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) заборгованість з орендної плати в сумі 43608,64 грн за користування земельною ділянкою площею 594 кв.м для обслуговування нерухомого майна по вул. Привільній, 39/1 у м. Миколаєві (отримувач УК у м. Миколаїв/Центральний район/24062200, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код в ЄДРПОУ отримувача 37992781, рахунок № UA588999980314000611000014483).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КИП, (54044, м. Миколаїв, вул. Яворницького Дмитра, буд. 2/2; ідентифікаційний код 38457925) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 04056612) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1655,58 грн (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344260001000027733).

4. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення суду складено та підписано 24.05.2024.

Суддя В.С. Адаховська