Рішення

від 08.05.2024 по справі 915/1745/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року Справа № 915/1745/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., секретар судового засідання Степанова І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, код 40121452 (м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1), яка пред`явлена до відповідача: комунального підприємства ГДМБ (Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва), код 03331466 (м. Миколаїв, вул. 2 Слобідська, буд. 140), про стягнення грошових коштів у розмірі 79195,85 грн.

За участю представника позивача - адвоката Овчарука О.О.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач є постачальником останньої надії на ринку природного газу. У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних мереж, обсяги спожитого відповідачем природного газу автоматично було включено до портфелю позивача. Таким чином, з 11.03.2022 року по 31.03.2022 року відповідачем було спожито належний позивачу природний газ в об`ємі 0,99958 тис. куб. м. на загальну суму 55414,10 грн. (з урахуванням вартості транспортування). Позивач згідно умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", форма якого затверджена постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015 року, направив відповідачу рахунок на оплату поставленого природного газу, який останнім не оплачено.

З огляду на те, що відповідач не виконує свого договірного зобов`язання по оплаті отриманого природного газу, позивач вирішив звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу, а також пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Як на правову підставу позову позивач послався на ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 714 ЦК, ст. ст. 173, 174, 193, 216, 222, 230, 231, 265 ГК, а також Закон України "Про ринок природного газу", Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 року, Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року.

Позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальній сумі 79195,85 грн., з якої: 55414,10 грн. основний борг; 12555,47 грн. пеня; 2213,52 грн. - 3% річних; 9012,76 грн. інфляційні витрати.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Стислий виклад позиції відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погодився з позовними вимогами в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, пославшись на те, що у неналежному виконанні зобов`язання по оплаті отриманого природного газу відсутня його вина.

Так, позивачем було порушено договірне зобов`язання щодо своєчасного направлення рахунку на оплату природного газу, що унеможливило виконання відповідачем свого зобов`язання по оплаті в строк до 01.05.2022 року.

Позивач надіслав рахунок на адресу відповідача із запізненням - не до 10.04.2022 року, як визначено умовами договору, а 21.04.2022 року.

Діяльність відповідача внаслідок масованих обстрілів м. Миколаєва військами Російської Федерації після 24.02.2022 року було фактично паралізовано, в зв`язку із чим на підприємстві для працівників було впроваджено дистанційну роботу, а щодо окремих категорій працівників згодом встановлювався простій. По цій причині відповідач був позбавлений можливості отримати направлений із запізненням, а саме 21.04.2022 року, рахунок на оплату.

Відповідно до положень розділу Х типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За відсутності рахунку у відповідача не було законних підстав для проведення оплати.

Отже, вина у неоплаті спожитого в березні 2022 року газу відсутня, оскільки у відповідача були відсутні підстави для здійснення такої оплати, а саме відсутність рахунку на оплату, а також відсутня вина відповідача в неотриманні такого рахунку через форс-мажорні обставини.

Після того як відповідач у жовтні 2023 року отримав рахунок ним було вжито усіх залежних від нього заходів по оплаті, однак сплатити його самостійно у відповідача немає підстав, оскільки органи Державної казначейської служби приймають до сплати платіжні документи виключно у межах бюджетного року. В зв`язку із тим, що наданий позивачем рахунок датований квітнем 2022 року і охоплює період "березень 2022" Державна казначейська служба не приймає їх до виконання за межами 2022 року.

Отже, у зв`язку із відсутністю вини у невиконанні зобов`язання, відповідач не може бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за несвоєчасну оплату спожитого в березні 2022 року природного газу.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Позивач не погодився із аргументами відповідача, про що зазначив у відповіді на відзив.

Постачання природного газу у спірний період здійснювалось відповідно до типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії.

Згідно з пунктами 4.2-4.4 договору, об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

На виконання умов договору, у спірний період позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 13038, який направлявся на адресу аідповідача поштою (на підтвердження чого до матеріалів справи додано відповідний реєстр з відміткою АТ Укрпошта).

Суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та підповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), мають право користування ресурсами інформаційної платформи. Тому, відповідач може відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС перевіряти дані щодо власного споживання природного газу (постачальника, періоди, обсяги спожитого газу).

Наявність у відповідача доступу до інформаційної платформи та необхідність в силу законодавства контролювати власне газоспоживання дають можливість відповідачу здійснити оплату поставленого природного газу, не очікуючи надходження рахунку на оплату.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав про відсутність вини у невиконанні його обов`язку з оплати в 2023, 2024 роках газу, спожитого в 2022 році, з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву, що виключає можливість притягнення його до відповідальності відповідно до ст. 614 ЦК України. Щодо тверджень позивача відносно наявності у відповідача можливості самостійно перевірити обсяг спожитого у березні 2022 року природного газу завдяки інформаційній платформі, вказує, що по-перше, договором не передбачено, що підставою здійснення оплати є дані інформаційної платформи, по-друге, позивач не довів, що на інформаційній платформі станом на початок квітня 2022 року містилася інформація достатня для здійснення відповідачем оплати за газ. Щодо дії форс-мажорних обставин відповідач зазначив, що ним належним чином обґрунтована наявність дії обставин непереборної сили, як підстави для звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань з оплати спожитого газу.

Заяви і клопотання сторін (учасників).

27.11.2023 року представником позивача подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

23.01.2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

13.03.2024 року, 19.03.2024 року, 06.05.2024 року представниками позивача подані заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду.

Процесуальні дії.

16.11.2023 року позовна заява зареєстрована в канцелярії Господарського суду Миколаївської області.

21.11.2023 року позовну заяву залишено без руху.

05.12.2023 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

11.03.2024 року ухвалою суду призначено судове засідання із розгляду справи по суті.

08.05.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог послався на наступні обставини.

1. Позивач здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

2. Позивача визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

3. Відповідач у період з 02.02.2022 року по 31.03.2022 року в інформаційній платформі з ЕІС- кодом 56ХS0000397СYOOB був закріплений за постачальником останньої надії - позивачем.

4. Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

5. З 11.03.2022 року по 31.03.2022 року позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 0,99958 тис. куб. м. на загальну суму 55414,10 грн.

6. Позивачем на адресу відповідача направлявся рахунок № 13038 на оплату поставленого природного газу.

7. Відповідач оплату за спожитий газ не здійснив.

8. На адресу відповідача позивачем направлялася вимога про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику останньої надії.

На підтвердження викладених у позові обставин позивач приєднав до позову у копіях:

- типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії, затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015 року;

- роздруківку з офіційного сайту позивача архіву цін;

- адвокатський запит від 20.09.2023 року;

- лист оператора ГТС від 27.09.2023 року № ТОВВИХ-23-13599;

- інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії (довідка Форми № 10);

- рахунок на оплату № 13038 з доказами направлення на адресу відповідача;

- вимогу від 23.09.2022 року №119/4.3-15400-2022 з доказами направлення на адресу відповідача;

- лист акціонерного товариства Ощадбанк від 22.09.2023 року № 16/2-09/60103/2023.

Обставини, на які послався відповідач в обґрунтування своєї позиції неможливості своєчасного виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг.

1. Внаслідок масованих обстрілів міста Миколаєва військами Російської Федерації діяльність відповідача була фактично паралізована та не проводилась, на підприємстві було впроваджено дистанційну роботу, а щодо окремих категорій працівників встановлювався простій.

2. Рахунок на оплату № 13038 від 11.04.2022 року був наданий на адресу відповідача разом з листом позивача №119/4.1.3-40231-2023 від 09.10.2023 року щодо повторного надання документів.

3. Відповідач у відповідь на лист позивача №119/4.1.3-40231-2023 від 09.10.2023 року повідомив позивача про неможливість оплати в поточному році вартості газу, спожитого у попередніх бюджетних періодах (березні 2022 року).

4. Відповідач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області з листом № 390 від 27.10.2023 року, в якому просив надати роз`яснення щодо порядку (процедури, механізму тощо) здійснення оплати через органи Державної казначейської служби України зобов`язань за попередній фінансовий період, з урахуванням того, що органи казначейської служби приймають до сплати платіжні документи виключно у межах бюджетного року, а всі отримані підприємством документи датовані березнем, квітнем 2022 року, що унеможливлює їх подання на оплату до органів казначейської служби.

5. У відповідь на звернення відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області надало роз`яснення щодо оплати зобов`язань за попередній бюджетний рік.

На підтвердження викладених у відзиві обставин відповідач приєднав у копіях:

- лист № 119/4.1.3-40231-2023 від 09.10.2023 року щодо повторного надання документів;

- лист № 389 від 09.10.2023 року;

- лист № 390 від 27.10.2023 року з доказами направлення на адресу отримувача;

- лист №02-06-06/1293 від 21.11.2023 року, лист від 26.04.2019 року № 6-15/7562;

- наказ №155 від 27.02.2022 року;

- наказ №182/1 від 30.05.2022 року.

При оцінці доказів та встановленні обставин суд виходив з наступних положень ГПК.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).

У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 року №880 позивач здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р позивача визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

Відповідач з ЕІС-кодом 56ХS0000397СYOOB у період з 02.02.2022 року по 31.03.2022 року в інформаційній платформі був закріплений за постачальником останньої надії - позивачем, що підтверджується листом оператора ГТС від 27.09.2023 року №ТОВВИХ-23-13599, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії ГРМ (Форма № 10).

У вересні 2023 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом на адресу ТОВ Оператор газотранспортної системи України щодо надання інформації про фактичні обсяги споживання природного газу споживачами за період з 01.10.2021 року по дату надання відповіді, зокрема по відповідачу, якому присвоєно ЕІС-код 56ХS0000397СYOOB. Вказане підтверджується копією адвокатського запиту від 20.09.2023 року.

ТОВ Оператор газотранспортної системи України у листі від 27.09.2023 року № ТОВВИХ-23-13599 по споживачу з ЕІС- кодом 56ХS0000397СYOOB повідомило наступне.

В інформаційній платформі даний споживач був закріплений за постачальником останньої надії - ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В), зокрема у період з 02.02.2022 року по 31.03.2022 року. Обсяг природного газу використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХS0000397СYOOB у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України, становить:

з 01.02.2022 року по 28.02.2022 року - 0,00 м. куб.

з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року 999,58 м. куб.

Вказане підтверджується копією листа оператора ГТС від 27.09.2023 року № ТОВВИХ-23-13599 з відповідними додатками (копією Інформації щодо закріплення споживача з ЕІС- кодом 56ХS0000397СYOOB в реєстрі споживачів постачальників, копією Інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС- кодом 56ХS0000397СYOOB в зазначені періоди).

Позивачем відповідачу було виставлено рахунок №13038 на оплату поставленого природного газу за період з 11.03.2022 року по 31.03.2022 року в об`ємі 0,99958 тис. куб.м. на загальну суму 55414,10 грн., що підтверджується копією рахунку №13038.

Вказаний рахунок було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку 25.04.2022 року. Направлення рахунку підтверджується доданою до матеріалів справи копією списку поштових відправлень від 21.04.2022 року, згідно якого відповідачу направлений рекомендований лист за №0600018167309.

У вересні 2022 року на адресу відповідача позивач направив вимогу від 23.09.2022 року №119/4.3-15400-2022 про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику останньої надії у розмірі 55414,10 грн. в строк до 06.10.2022 року. Направлення вимоги підтверджується приєднаними до позову копіями опису вкладення, фіскального чеку та списку згрупованих відправлень від 23.09.2022 року, згідно яких відповідачу направлений рекомендований лист за №0504501877725.

Відповідно до листа акціонерного товариства Державний ощадний банк України від 22.09.2023 року № 16/2-09/60103/2023, копія якого міститься в матеріалах справи, за період з 01.11.2021 року по 20.09.2023 року, зокрема від відповідача грошових коштів на поточний рахунок позивача не надходило.

24.02.2022 року розпочалася масштабна військова агресія російської федерації проти України. В зв`язку з цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 24.02.2022 року на всій території України було введено військовий стан строком на 30 діб. Згодом режим воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України і продовжував діяти, в тому числі на дату пред`явлення позову до суду.

Запровадження воєнного стану є загальновідомою обставиною і з огляду на положення ст. 75 ГПК доказуванню не підлягає.

Наказом керівника відповідача від 27.02.2022 року № 155 на час збройної агресії на підприємстві було запроваджено дистанційну роботу, а наказом від 30.05.2022 року № 182/1 щодо окремих категорій працівників у травні 2022 року встановлювався простій.

Вказане підтверджується копіями наказів від 27.02.2022 року № 155, від 30.05.2022 року № 182/1.

Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України № 119/4.1.3-40231-2023 від 09.10.2023 року щодо повторного надання документів, позивач у відповідь на лист повідомив відповідача, зокрема про те, що згідно даних про фактичний місячний відбір/споживання природного газу через інформаційну платформу по КП ГДМБ (ЕІС- код 56ХS0000397СYOOB) за період постачання з 11.03.2022 року по 31.03.2022 року відповідачем було спожито 999,58 куб.м. природного газу на суму 55414,10 грн. та повторно направлено відповідачу типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", акт приймання-передачі природного газу № 5768 від 31.03.2022 року, акт звірки взаєморахунків та рахунок на оплату (природний газ) № 13038 від 11.04.2022 року.

Вказане підтверджується копією листа № 119/4.1.3-40231-2023 від 09.10.2023 року щодо повторного надання документів.

Як вбачається з листа відповідача № 389 від 27.10.2023 року, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач у відповідь на лист позивача №119/4.1.3-40231-2023 від 09.10.2023 року, повідомив позивача, що починаючи з 22.12.2021 року підприємство є одержувачем бюджетних коштів та вказав, що органи Державної казначейської служби України приймають до сплати платіжні документи виключно в межах бюджетного року, тобто з 01 січня по 31 грудня поточного року. У зв`язку з тим, що всі додані до листа №119/4.1.3-40231-2023 від 09.10.2023 року документи датовані березнем, квітнем 2022 року, вказане унеможливлює їх подання на оплату до органів Державної казначейської служби України.

У жовтні 2023 року відповідач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області з листом № 390 від 27.10.2023 року щодо оплати зобов`язань за попередній бюджетний рік, в якому просив надати роз`яснення щодо порядку (процедури, механізму тощо) здійснення оплати через органи Державної казначейської служби України фінансових зобов`язань за попередній фінансовий період, з урахуванням того, що органи казначейської служби приймають до сплати платіжні документи виключно у межах бюджетного року, а всі отримані підприємством документи датовані березнем, квітнем 2022 року, що унеможливлює їх подання на оплату до органів казначейської служби.

Вказане підтверджується копією листа № 390 від 27.10.2023 року щодо оплати зобов`язань за попередній бюджетний рік. Направлення вказаного листа на адресу Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві підтверджується копією списку поштового відправлення від 27.10.2023 року та копією квитанції про відправлення поштового відправлення від 28.10.2023 року.

У відповідь на звернення відповідача Управління Державної казначейської служби України у м. Миколаєві Миколаївської області надало роз`яснення щодо оплати зобов`язань за попередній бюджетний рік, в якому повідомило відповідача про те, що Управління здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету відповідно до вимог ст. 48 Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року №309. До вказаних роз`яснень Управлінням Державної казначейської служби України у м. Миколаєві було надано лист Державної Казначейської служби України від 26.04.2019 року № 16-15-7562, з якого вбачається, що реєстрація бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань для проведення розрахунків з погашення заборгованості за природний газ за 2018 рік, яка була виявлена у ході звірки у 2019 році та не перевищує загальної суми договору, може бути здійснена відповідно до бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисі поточного року.

Вказане підтверджується копіями листів №02-06-06/1293 від 21.11.2023 року, від 26.04.2019 року № 16-15-7562.

Висновки суду щодо підстав задоволення позову або відмови у задоволенні позову.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, врегульовані положеннями ЦК, зокрема ст. 712 (договір поставки), ст. 655 (договір купівлі-продажу).

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є основний борг за договором постачання природного газу, 3% річних, інфляційні втрати та пеня, нараховані за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором постачання природного газу постачальником останньої надії.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 року, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно п. 3.1 договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 3.3 договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до підпункту 4.2 розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно п. 4.3 договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити рахунок наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1378/27823.

Відповідно до п. 5 гл. 1 р. І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, відповідач, як суб`єкт ринку природного газу має доступ до інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Згідно пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 року у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Отже, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Таким чином, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Виходячи з цього, відповідач мав можливість отримати дані про постачальника природного газу і обсяги споживання шляхом доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Ціна на природний газ зазначається на веб-сайті постачальника, тобто позивача.

З огляду на те, що оплата спожитого природного газу за умовами типового договору відноситься до обов`язків відповідача, то і тягар доведення неможливості здійснити оплату, виходячи з даних про споживання природного газу, які розміщені на інформаційній платформі оператора ГТС, та ціну природного газу, яка публікується на веб-сайті позивача, покладено на відповідача.

Відповідачем така можливість не спростована.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною ч. 2 ст. 193 ГК передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором призвело до порушення умов договору та прав позивача на своєчасне та повне отримання оплати.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як встановлено судом і не заперечувалося відповідачем оплата за спожитий газ за спірний період відповідачем не здійснена.

Інформація щодо кількості отриманого газу була доведена відповідачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу та така інформація була доступна відповідачу на інформаційній платформі оператора ГТС за ЕІС-кодом.

Враховуючи викладене та ту обставину, що у відповідача був доступ до інформаційної платформи, останній мав можливість своєчасно, тобто до 01.05.2022 року, здійснити оплату поставленого природного газу позивачу не очікуючи надходження рахунку на оплату.

Наданими відповідачем доказами не підтверджено, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання по оплаті спожитого природного газу в строк до 01.05.2022 року.

Отже, як встановлено судом неможливість отримання відповідачем рахунку внаслідок дії форс-мажорних обставин (військова агресія з боку Російської Федерації) не могла вплинути на своєчасне виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого позивачем природного газу.

З вказаного слідує, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 55414,10 грн. є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та 3% річних, в зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором, то суд зазначає наступне.

Так, сторони у договорі передбачили, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п.10.1 договору).

Як вказано вище за текстом форс-мажорні обставини не вплинули на можливість виконання відповідачем зобов`язання по оплаті, в зв`язку із чим положення п.10.1 договору застосуванню не підлягають.

Сторони договору (п. 4.5) погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нарахована пеня у розмірі 12555,47 грн., 3% річних у розмірі 2213,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9012,76 грн.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони є арифметично правильними та вірними.

Отже, вимога в цій частині позову є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства ГДМБ (госпрозрахункова дільниця механізації будівництва), код 03331466 (м. Миколаїв, вул. 2 Слобідська, буд. 140) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, код 40121452 (м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) грошові кошти у сумі 79195 (сімдесят дев`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн. 85 коп., з якої: 55414 (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 10 коп. основний борг; 12555 (дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 47 коп. - пеня; 2213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн. 52 коп. 3% річних; 9012 (дев`ять тисяч дванадцять) грн. 76 коп. інфляційні втрати, а також судовий збір, який сплачений за подачу позовної заяви у сумі 2147,20 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2024 року.

Суддя А.П. Алексєєв