Рішення

від 27.05.2024 по справі 922/695/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. ХарківСправа № 922/695/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення (вх. № 12574 від 14 травня 2024 року, вх. № 12775 від 16 травня 2024 року), а також заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення (вх. № 12852 від 16 травня 2024 року), у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВАРАН ГРУП», місто Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЗАЛЬ ТОВ», місто Харків, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, перебувала справа № 922/695/24. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13 травня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВАРАН ГРУП задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю МАЗАЛЬ ТОВ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВАРАН ГРУП заборгованість за договором субпідряду в розмірі 40 657,32 грн, а також судові витрати (судовий збір) у розмірі 1 798,47 грн.

14 та 16 травня 2024 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 12574 від 14 травня 2024 року, вх. № 12775 від 16 травня 2024 року). 16 травня 2024 року до суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 12852 від 16 травня 2024 року). 17 травня 2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 12856).

Розглянувши заяву позивача та відповідача про ухвалення додаткового рішення, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Приписами статті 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 13 травня 2024 року у справі № 922/695/24 не було здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). У частині 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У клопотанні позивача (вх. № 12574 від 14 травня 2024 року) вказано, що з метою отримання правничої допомоги щодо ведення справи між ТОВ «ВАРАН ГРУПП» та адвокатом Зудер`янц Вікторією Вікторівною укладено договір про надання правничої допомоги б/н від 30 січня 2024 року. Також між ТОВ «ВАРАН ГРУПП» та адвокатом Селезень Світланою Володимирівною укладено договір про надання правничої допомоги б/н від 30 січня 2024 року, за якими адвокатами отримано плату: згідно квитанції б/н від 30.01.2024 року В.В. Зудер`янц отримано 10 000,00 грн. (попередня консультація, досудова підготовка, складання позову та інших процесуальних документів, участь в суді першої інстанції та інше.). Також, згідно квитанції б/н від 30.01.2024 року отримано адвокатом Селезень С.В. оплату 10 000,00 грн. (попередня консультація, досудова підготовка, складання позову та інших процесуальних документів участь в суді першої інстанції та інше). З метою демонстрації витраченого часу, який брався до уваги при розрахунку суми витрат, які поніс позивач в зв`язку з розглядом справи (витрати на правничу допомогу), позивачем зазначається у заяві наступний розрахунок: складання позовної заяви 7 100,00 грн. (розмір 1 мзп); складання відповіді на відзив 16 000,0 грн. (розмір 2 мзп); аналіз практики ВС - 4 000,00, а всього: 27 100,0 грн. У зв`язку із цим, позивач просить стягнути із відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У заяві відповідача (вх. № 12852 від 21 травня 2024 року) вказано, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу на суму 17 500 гривень. Згідно додатків (детальний опис, акт), серед іншого, було здійснено надання усної консультації з вивченням позовної заяви з додатками (28 арк.) та наданих клієнтом документів щодо виконання робіт на об`єкті (60 арк.), укладання договору про надання правової допомоги; складання, підготовка та подання відзиву на позовну заяву з додатками; складання, підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив; складання клопотання про витребування доказів та заяви про поновлення строку. У зв`язку із цим, відповідач просить стягнути із позивача 17 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Досліджуючи надані позивачем та відповідачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в цій частині, суд прийшов до наступного висновку.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього ГПК України). Витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником, клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 ГПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Відповідач скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 12856 від 17 травня 2024 року).

Судом також враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, зокрема, з огляду на положення частини 6 статті 126 ГПК України. Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд звертає увагу у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначає Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 911/739/15, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана Палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі № 922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВІДНОСНО ЗАЯВИ, ПОДАНОЇ ПОЗИВАЧЕМ

04 березня 2024 року до суду надійшла позовна заява, що підписана директором ТОВ «ВАРАН ГРУП». Після залишення позову без руху, заяву про усунення недоліків надано адвокатом Зудер`янц В.В., на підтвердження повноважень якої представлено ордер на надання правничої (правової) допомоги від 11 березня 2024 року. При цьому, в цьому ордері вказаний договір про надання правової допомоги, на підставі якого діє адвокат, від 11 березня 2024 року. Цей договір НЕ представлений позивачем до матеріалів справи. У зв`язку з цим, суд позбавлений можливості надати оцінку наявній між сторонами домовленості щодо надання правової допомоги, а також вартості цих послуг. Хоча, судом визнається, що адвокат Зудер`янц В.В. надавала певну правову допомогу позивачу, зокрема, заява про усунення недоліків, а також відповідь на відзив підписані цим представником, однак не представлення до суду первинних документів за договором від 11 березня 2024 року, що підтверджують надання цих послуг, позбавляють суд можливості надати оцінку наданим послугам та їх вартості.

Окремо суд звертає увагу, що позовна заява датована 04 березня 2024 року. Тобто, якщо договір про надання правової допомоги був укладений 11 березня 2024 року, це означає, що позов не був складений адвокатом Зудер`янц В.В.

В свою чергу, до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем надається договір про надання правової допомоги від 30 січня 2024 року із адвокатом Зудер`янц В.В. З цього приводу суд зазначає, що має місце невідповідність по даті договору, який представлений до суду (30 січня 2024 року), з датою договору, що вказана в ордері (11 березня 2024 року). Тобто, суд не може достеменно встановити на підставі якого договору позивачу надавалися послуги САМЕ у справі № 922/695/24.

Незважаючи на це, суд зазначає, що в «Розділі 2» договору від 30 січня 2024 року міститься абстрактний перелік послуг, що надається позивачу, що не пов`язаний із розглядом справи № 922/695/24. Також, позивач надає в якості підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн квитанцію № б/н від 30 січня 2024 року. Однак, квитанція не містить ані посилання на договір, ані посилання на те, що оплата здійснюється за послуги, що надаються в межах виниклих між сторонами правовідносин за Договором. Окрім цього, позивач надає до суду додаткову угоду № 1 від 30.01.2024 року до договору. У цій додатковій угоді зазначено, що сума гонорару адвоката є фіксованою та складає 10 000,00 грн та не залежить від кількості судових засідань. Суд вчергове звертає увагу, що додаткова угода не містить посилання на зміст виниклих правовідносин, з приводу яких адвокатом надавалася допомога, тобто будь-яка прив`язка до того, що послуги надавалися з приводу спірної ситуації за договором підряду. Жодних первинних документів, як то акта наданих послуг з описом наданих послуг, а також їх вартістю, до суду позивачем не представлено.

За таких обставин, суд констатує про те, що позивачем не підтверджено понесення витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом Зудер`янц В.В. в межах правовідносин, що були предметом розгляду у справі № 922/695/24, адже:

1) позивачем не представлено договір про надання правової допомоги від 11 березня 2024 року, що був вказаний в ордері від 11 березня 2024 року;

2) представлений до суду договір про надання правової допомоги від 30 січня 2024 року, а також квитанція та додаткова угода, не підтверджують понесення витрат на надання правової допомоги саме в межах виниклих між сторонами правовідносин, що були предметом розгляду у справі № 922/695/24.

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем також представлені аналогічні документи (договір від 30 січня 2024 року, додаткова угода та квитанція) щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Селезень С.В. Окрім вищеописаного, що релевантно і до документів, поданих відносно адвоката Селезень С.В., суд зазначає наступне. Жодного документа по справі не було підписано цим адвокатом. Так само, до суду не представлено акта наданих послуг або інших первинних документів, що підтверджують участь цього адвоката по складанню процесуальних документів.

Отже, понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи, що надана адвокатом Селезень С.В., не підтверджено позивачем.

Окремо суд звертає увагу, що наданий на 4 аркуші заяви розрахунок понесених витрат складений некоректно та не підтверджений первинними документи до договору про надання правової допомоги.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що позивачем не доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу. Надані документи містять абстрактні відомості без посилання на зміст виниклих правовідносин, номер справи, сторін або інших ідентифікаційних даних, на підставі яких можна б було встановити і обсяг наданих послуг. Позивачем не підтверджено, що ним було сплачено по 10 000,00 грн адвокатам саме в межах цієї справи. При цьому, суд враховує сталу судову практику про те, що сторона не зобов`язана надавати платіжні документи щодо реального понесення судових витрат, а достатньо лише надання документів, що підтверджують отримання цих послуг.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення (вх. № 12574 від 14 травня 2024 року, вх. № 12775 від 16 травня 2024 року).

ВІДНОСНО ЗАЯВИ, ПОДАНОЇ ВІДПОВІДАЧЕМ

Відповідачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 06 квітня 2024 року, що укладений між відповідачем та адвокатом Малишевським С.В. Відповідно до п. 1.1. Договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання по наданню клієнту правової допомоги щодо представництва прав та інтересів клієнта в усіх судових органах України будь-якої інстанцій за позовом ТОВ «ВАРАН ГРУП» до ТОВ «МАЗАЛЬ ТОВ» з приводу стягнення заборгованості.

Відповідно до детального опису робіт та наданих послуг до договору, а також акта виконаних робіт № 1 від 08 травня 2024 року до договору адвокатом були виконані, а клієнтом прийняті наступні види робіт: 1) надання усної консультації з вивченням позовної заяви з додатками та наданих клієнтом документів щодо виконання робіт на об`єкті, укладання договору про надання правової допомоги 3 750,00 грн.; 2) складання, підготовка та подання відзиву на позов 7 500,00 грн.; 3) складання, підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив 5 000,00 грн; 4) складання клопотання про витребування доказів та заяви про поновлення строку 1 250,00 грн, а всього на 17 500,00 грн. Квитанцією від 02 травня 2024 року підтверджується сплата відповідачем адвокату 9 000,00 грн за договором, а квитанцією від 07 травня 2024 року 8 750,00 грн

Суд вчергове звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на нескладність справи, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання відзиву та заперечень не вимагали вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів), з урахуванням того, що адвокатом відповідача були надані послуги з формування позиції, врахованої судом при постановленні рішення (відмова у задоволенні частини позовних вимог), на думку суду, у даному випадку розумним та пропорційним є стягнення 3 000,00 грн.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що вивчення позовної заяви з додатками та наданих клієнтом документів щодо виконання робіт на об`єкті охоплюється наданням послуг зі складання відзиву. Укладання договору про надання правової допомоги не є належними витрати на професійну правничу допомогу. Щодо витрат на складання клопотання про витребування доказів та заяви про поновлення строку, ухвалою від 01 травня 2024 року судом відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку та залишено без задоволення клопотання про витребування доказів через недотримання адвокатом вимог ГПК України.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача і стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 42, 123, 129, 232-233, 236, 244, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРАН ГРУП», про ухвалення додаткового рішення (вх. № 12574 від 14 травня 2024 року, вх. № 12775 від 16 травня 2024 року) - відмовити.

Заяву відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЗАЛЬ ТОВ», про ухвалення додаткового рішення (вх. № 12852 від 16 травня 2024 року) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРАН ГРУП» (61054, місто Харків, вулиця Барабашова, будинок 6, літ. "Б-6"; код ЄДРПОУ: 40668966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЗАЛЬ ТОВ» (61001, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 38632972) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Додаткове рішення підписано 27 травня 2024 р.

Суддя Н.В. Калініченко