Рішення

від 15.05.2024 по справі 910/671/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 910/671/24 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Дерби О.В.

розглянув у порядку загального позовного провадження справу № 910/671/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ейджджи Агро Менеджемент,

вул. Борисоглібська,6Б, м. Київ, 04070;

до відповідача: ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення 5119604,00 грн.

За участю представників:

від позивача: Пляченко В.А.,

від відповідача: Ковтун М.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ейджджи Агро Менеджемент звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 5119604 грн за попереднім договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Заріччя Агро, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рисс М.О. за реєстровим номером 2538.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейджджи Агро Менеджмент" до ОСОБА_1 про стягнення 5119604,00 грн, а також заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейджджи Агро Менеджмент" про забезпечення позову, передано за виключною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

У відповідності до ч.3 ст. 31 ГПК України матеріали справи № 910/671/24 супровідним листом № 910/671/24/777/24 від 05.02.2023 направлено до Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 910/671/24 передано на розгляд судді Ноувен М.П.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

У судовому засіданні 05.03.2024 суд протокольно постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання по розгляду справи по суті на 10.04.2024.

У судовому засідання 10.04.2024 судом оголошувалась перерва в розгляді справи по суті до 08.05.2024.

Судове засідання, призначене на 08.05.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Ноувен М.П. у відпустці, про що сторони повідомлені листом № 910/671/24/628/24 від 08.05.2024.

Ухвалою суду від 10.05.2024 сторін повідомлено про те, що судове засідання у справі відбудеться 15.05.2024.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

У судовому засіданні 15.05.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Позиції учасників справи. Заяви та клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Заріччя Агро» від 24.12.2021.

Відповідач 29.02.2024 подав до суду відзив на позов.

Так, відповідно до відзиву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та посилається на наступне:

- з аналізу пункту 10 Попереднього договору вбачається, що ОСОБА_1 надає ТОВ «ЕйджДжи Агро Менеджмент» не всі документи ТОВ «ЗАРІЧЧЯ АГРО», а лише всі необхідні позивачу документи, обсяг яких мав визначити позивач.

Проте, ТОВ «Ейджджи Агро Менеджемент» не зверталось до ОСОБА_1 з вимогою чи проханням надати якісь документи, що їм необхідні для проведення аудитів;

- сторони спірного договору, керуючись принципом свободи укладення договору, визначили, що строк, до якого відповідач має виконати - забезпечити виконання п. 11 Попереднього договору, визначений до моменту укладення основного договору. Оскільки, сторонами основний договір так і не був підписаний, то ОСОБА_1 не може порушувати пункт 11 Попереднього договору;

- початок повномасштабного вторгнення, тимчасове призупинення роботи Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України обумовили неможливість виконання умов попереднього договору саме у березні 2022 року;

- виконання п. 1, 10, 11 Попереднього договору було неможливе в строки, які передбачені у Попередньому договорі, внаслідок непереборних, невідворотних, незалежних від волі сторін договору обставин, які фактично унеможливили виконання договору незалежно від волі сторін, тобто форс-мажору;

- саме бездіяльність позивача щодо проведення аудиту та невжиття ним будь-яких дій з метою виконання умов договору спричинила неможливість укладення основного договору навіть на момент розгляду цієї справи, а тому вина за таке порушення не може покладатися на відповідача, а навпаки, забезпечувальний платіж не підлягає поверненню позивачу як винуватій стороні, як це передбачено п.6 Попереднього договору.

Судом долучено відзив до матеріалів справи.

05.03.2024 відповідачем подано клопотання про витребування доказів.

Так, відповідач просить суд витребувати від приватного Нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рисс Марини Олександрівни інформацію про те, яка сторона ТОВ «Ейджджи Агро Менеджемент» чи ОСОБА_1 зверталася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рисс М.О. для укладення, узгодження дати укладення Попереднього договору купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Заріччя Агро», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рисс М.О. та зареєстровано в реєстрі за номером 2538.

05.03.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів як таке, що є необґрунтованим та не відноситься до предмету спору.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.

24.12.2021 року між ОСОБА_1 (Відповідач, Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейджджи Агро Менеджемент» (Позивач, Сторона - 2) укладено Попередній договір купівлі продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Заріччя Агро», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рисс М.О. за реєстровим номером 2538 з наступними умовами:

п. 1. Сторони зобов`язуються у майбутньому в строк до 10 (десятого) березня 2022 року включно укласти договір купівлі продажу (основний договір) частини в статутному капіталі у розмірі 100% ТОВ «Заріччя Агро» (Товариство), що відповідають внеску ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства у розмірі 5 000 гривень.

п. 4. Продаж частки в статутному капіталі ТОВ «Заріччя Агро» буде вчинено за 23 401 692,60 грн, що еквівалентно 858 000 доларів США по курсу НБУ на дату кладення даного Договору.

Будь які платежі, що будуть здійснюватися у зв`язку та на виконання цього договору, будуть обраховуватись за курсом гривні до долару США, встановленим Національним банком України на дату виконання таких платежів.

п. 5. Грошові кошти у сумі 1 909 229,00 грн, що еквівалентно 70 000,00 доларів США по курсу НБУ на дату укладення даного Договору, перераховуються Стороною 2 на банківський рахунок Сторони 1 (р/р НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ»), протягом 2 днів з моменту підписання даного попереднього договору та є забезпечувальним платежем.

п. 6. Якщо основний договір купівлі - продажу не буде укладено в обумовлений цим договором строки з вини сторони, яка передала забезпечувальний платіж, дана сума винуватій стороні не повертається. Якщо основний договір купівлі продажу не буде укладено з вини сторони, яка отримала забезпечувальний платіж, дана сторона повинна повернути його у тому ж розмірі що передбачений п. 5 договору, а також додатково сплатити стороні 2 також саму суму, за виключенням спільно узгодженого сторонами зміщення строків виконання зобов`язань, та укладення правочинів. Повернення забезпечувального платежу в такому випадку здійснюється в національній валюті України, еквівалентній до суми в доларах США, зазначеної в п. 5 з урахуванням курсу НБУ на дату повернення, однак в сумі не меншій ніж фактичний розмір сплаченого забезпечувального платежу.

п. 10. До 15 лютого 2022 року Сторона 1 надає Стороні 2 всю необхідну документацію для проведення аудиту (фінансового, юридичного, бухгалтерського, земельного тощо).

п. 11. Сторона 1 гарантує, що станом на момент підписання основного договору, ТОВ «Заріччя Агро», як суб`єкт господарської діяльності буде вільне від будь яких необґрунтованих та/або внутрігрупових зобов`язань перед третіми особами, перед місцевим та державним бюджетом, будуть відсутні будь-які арешти, обтяження, та конфліктні судові спори цивільного, господарського, трудового, адміністративного та кримінального характеру, в тому числі через можливість вплинути на законність даного договору, фактичним домовленостям сторін.

Станом на момент підписання основного договору на балансі ТОВ «Заріччя Агро» має перебувати наступна техніка:

-Трактор John Deere 3135B (1YR6235BCJN500541), 2018 року випуску;

-Плуг ПЛН-3-35 1986 року випуску;

-Пневматична сівалка точного висіву John Deere 1755 8 рядів 2018 року випуску;

-Культиватор КПС-4 1986 року випуску;

-Сівалка КТЗ 3, 6 2003 року випуску;

-Трактор ХТЗ-242К.20 № 34365СВ 2021 року випуску;

-Обприскувач ОПК 3000-24 «ТИТАН» 2020 року випуску;

-Борона дискова важка причипна БДВП-4,2 з катком 2020 року випуску;

-LADA NIVA модифікація 212300 КА 7059 СН 2021 року випуску.

На виконання умов п.5 Попереднього договору, ТОВ ««Ейджджи Агро Менеджемент» перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 забезпечувальний платіж у розмірі 1 909 229,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2669 від 24.12.2021.

31.01.2023 року ТОВ «Ейджджи Агро Менеджемент» звернулось до ОСОБА_1 з вимогою (вих. № 31/01-23-01) повернути протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги суму забезпечувального платежу, відповідно до вимог п.6 попереднього договору в розмірі забезпечувального платежу 2559802,00 грн, що еквівалентно 70 000,00 доларів США (курс 1 Долара США до гривні, встановлений Національним банком України на дату направлення даного листа становить 36,5686 грн), а також додатково сплатити таку ж саму суму, що загалом становить 5 119 604,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Ейджджи Агро Менеджмент» НОМЕР_2 , банк АТ «ОТП Банк».

В матеріалах справи наявні відомості з державного реєстру обтяжень рухомого майна, а саме:

№ витягу 82227625, дата витягу 25.01.2023, відповідно до якого у ТОВ «Заріччя Агро» наявне обтяження рухомого майна, зареєстроване за № 28490004 від 26.01.2021 року, об`єктом якого є Оприскувач ТИТАН Модель: ОПК 3000-24, номер об`єкта: 541720; Борона Модель: БДВП-4,2: рік 2020, номер об`єкта: 3799;

№ витягу 82227350, дата витягу 25.01.2023, відповідно до якого у ТОВ «Заріччя Агро», наявне обтяження рухомого майна, зареєстроване за № 28623123 від 04.03.2021 року, об`єктом якого є транспортний засіб, Марка: Lada Модель: Niva 2021, номер об`єкта: НОМЕР_3 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 ;

№ витягу 82227563, дата витягу 25.01.2023, відповідно до якого у ТОВ «Заріччя Агро», наявне обтяження рухомого майна, зареєстроване за № 28490027 від 26.01.2021 року, об`єктом якого є інший транспортний засіб, СГТ техніка (самохідна) Марка: Трактор ХТЗ Модель: 242К.20 Рік: 2021, Номер об`єкта: 7618, Номер державної реєстрації: НОМЕР_5 .

Позивач, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав зазначає, що наявність вказаних обтяжень, а також ненадання документації для проведення аудиту в строк до 15.02.2022 року є порушенням умов п.п. 10, 11 Попереднього договору, а відтак відповідачка повинна повернути забезпечувальний платіж у розмірі, визначеному п. 6 Попереднього договору.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Статтею 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов`язання.

Відповідно до частин першої-третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

За змістом статті 182 ГК України за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Попереднього договору позивач перерахував відповідачці забезпечувальний платіж в сумі 1909229,00 грн, що еквівалентно 70000 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 2669 від 24.12.2021.

За умовами Попереднього договору відповідачка у строк до 15.02.2022 повинна була надати позивачу всю необхідну документацію для проведення аудиту (фінансового, юридичного, бухгалтерського, земельного тощо), а також сторони повинні були у строк до 10.03.2022 укласти основний договір купівлі- продажу частини в статутному капіталі у розмірі 100% ТОВ «Заріччя Агро» (Товариство), що відповідають внеску ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства у розмірі 5 000 гривень.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачка у строк до 15.02.2022 документацію для проведення аудиту не передала.

При цьому, заперечуючи проти позовних вимог відповідачка зазначила, що ТОВ «Ейджджи Агро Менеджемент» не зверталось до ОСОБА_1 з вимогою чи проханням надати якісь документи, що їм необхідні для проведення аудитів і саме позивач мав визначити, яка документація йому необхідна та повідомити про це відповідача.

Суд критично відноситься до даних заперечень відповідачки, оскільки матеріали справи не містять ані звернення останньої до позивача з вимогою про надання переліку документів, необхідних для перевірки, ані доказів направлення будь-якої документації для проведення аудиту.

Крім того, матеріали справи також не містять доказів звернення відповідачки, зокрема до суду, з позовом про тлумачення умов договору у порядку ст. 213 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, у строк, визначений попереднім договором до 10.03.2022, сторонами основний договір не укладено.

Листом № 31/01-23-01 від 31.01.2023 позивач звернувся до відповідачки з вимогою про повернення 5119604,00 грн, що еквівалентно 70000 дол. США.

Відповідачка доказів повернення 5119604,00 грн не надала.

Посилання відповідачки на наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим неможливо було укласти основний договір у строк до 10.03.2022 не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Так, у відзиві та судових засіданнях відповідачка посилалася на загальний лист ТПП України від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, який був виданий в умовах початку повномасштабної збройної агресії РФ проти України, однак не надала будь яких конкретних доказів того, що до звернення позивача до суду відповідачка повідомляла позивача про настання форс-мажорних обставин, доказів у чому саме полягають і якими є форс-мажорні обставини для відповідачки, а також доказів що вона зверталась до ТПП України за відповідним сертифікатом про засвідчення настання для неї форс-мажорних обставин.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Як зазначає відповідачка, з 24 лютого було повністю було припинено функціонування реєстрів, зокрема, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРПНМ), в якому фіксуються всі дії щодо нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ДРОРМ), в якому фіксуються обмеження щодо розпорядження рухомим майном фізичних та юридичних осіб.

Зазначене обумовило неможливість виконання як позивачем, так і відповідачем пунктів 10 (проведення аудиту та надання документів для нього), 11 (виконати обов`язок щодо вирішення всіх питань, пов`язаних зі зняттям обтяжень) Попереднього договору, оскільки вчинення таких дій беззаперечно вимагало функціонування відповідних реєстрів. А оскільки виконання цих пунктів Попереднього договору є обов`язковою передумовою виконання п. 1 (укласти договір до 10 березня 2022 року) Попереднього договору, то як наслідок і цей пункт виконати в обумовлені сторонами строки не було можливим.

При цьому, матеріали справи не містять будь яких належних та допустимих доказів вчинення відповідачкою дій, направлених на вирішення питання, пов`язаного зі зняттям обтяжень у період до 24.02.2022.

Крім того, відповідачкою не надано доказів, які підтверджують вчинення нею дій, направлених на врегулювання питання з позивачем щодо продовження дії попереднього договору або внесення змін щодо строку укладення основного договору.

Отже, суд вважає, що відповідачкою належними та допустимими доказами не доведено, що форс-мажорні обставини спричинили невиконання нею зобов`язань по попередньому договору.

Щодо посилання відповідачки на те, що умови договору складались позивачем і тлумачення договору повинно здійснюватися на користь останньої суд зазначає наступне.

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 910/11489/22, від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 10.12.2019 у справі № 910/878/19).

До загальних засад цивільного законодавства належить не тільки свобода договору, а й принципи добросовісності, розумності та справедливості.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Так, визначаючи у попередньому договорі алгоритм дій, необхідних для наступного укладення Основного договору, відповідачка взяла на себе певні обов`язки.

Але, при цьому, доказів вчинення будь-яких дій щодо виконання умов попереднього договору до 24.02.2022 ОСОБА_1 не надала, відтак у суду відсутні підстави для застосування принципу "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem".

Всі інші заперечення відповідача не спростовують викладених висновків суду за встановлених фактичних обставин.

Крім того, необхідно звернути увагу, що в грошових зобов`язаннях за попереднім договором визначено еквівалент в іноземній валюті доларах США.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Такий правовий висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 травня 2021 року у справі №754/8160/16-ц, згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За офіційним курсом Національного банку України станом на дату звернення позивача до суду (18.01.2024 року) 1 долар США становив 37,8977 грн, отже сума, яка підлягала поверненню (стягненню), складала 2652839 грн, що є еквівалентом 70000 доларів США, з урахуванням умов п. 6 Попереднього договору сума повернення становила 5305678 грн.

Відповідно до ст. 14, 237 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення забезпечувального платежу із розрахунку 36,5686 грн за 1 долар, у зв`язку з чим сума коштів, що підлягає поверненню становить 5119604,00 грн, тому позовні вимоги в частині стягнення коштів підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір в сумі 76794,06 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейджджи Агро Менеджемент», код 37176244 до ОСОБА_1 , код НОМЕР_6 про стягнення 5119604 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , код АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейджджи Агро Менеджемент», вул.Борисоглібська,6б, м. Київ, 04070, код 37176244 заборгованість в сумі 5119604,00 грн, судовий збір в сумі 76794,06 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2024.

Суддя М.П. Ноувен