Рішення

від 16.05.2024 по справі 927/139/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 травня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/139/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участі секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства ПроКредит Банк, код ЄДРПОУ 21677333, проспект Берестейський, 107-А, м. Київ, 03115 до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія плюс, код ЄДРПОУ 32821534, вул. Молодіжна, 3, с. Іванпуть, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15432, до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Іванівський льонозавод, код ЄДРПОУ 00306319, вул. Молодіжна, 3, с. Іванпуть, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15432 Предмет спору: про стягнення 4 670 276,00 грн Представники сторін: позивача: Онуфрієва О. Д. відповідача-1: Борода А. В. відповідача-2: Борода А. В.

Акціонерне товариство ПроКредит Банк звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Іванівський льонозавод, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №115.52491/FW115.2207 від 18.01.2022, який є невід`ємною частиною рамкової угоди FW115.2207 від 18.01.2022, у розмірі 4 670 276 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за кредитним договором №115.52491/FW115.2207 від 18.01.2022 (далі Кредитний договір від 18.01.2022), та договором поруки №404003-ДП2 від 18.01.2022, які укладені в межах рамкової угоди FW115.2207 від 18.01.2022, в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати кредиту.

Ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 04.03.2024 о 09:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 04.03.2024 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладення підготовчого засідання до 26.03.2024, до 09:30.

25.03.2024 від відповідача-2 надійшла заява про продовження процесуального строку для можливості підготовки та подання процесуальних документів по суті до суду, та про відкладення судового засідання.

В обґрунтування заявленого відповідач-2 зазначив про те, що підприємство знаходиться в Новгород-Сіверському районі, де відбуваються постійні бойові дії. Через обмежений фінансовий стан підприємство здійснює пошук фахівця для надання кваліфікованої правової допомоги, а також зацікавлене в мирному врегулюванні спору та відстроченні/розстроченні виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Положеннями частин 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України установлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення зазначеного клопотання відповідача-2.

У підготовчому судовому засіданні 26.03.2024 суд постановив ухвалу про продовження процесуального строку для підготовки та подання відзиву на позов та відкладення підготовчого засідання до 11.04.2024, 11:00 год. Також суд постановив ухвалу про продовження наступного судового засідання за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних засобів.

У підготовчому засіданні 11.04.2024 суд постановив за наслідками підготовчого засідання, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.04.2024, 11:30. Розгляд справи по суті, призначений на 24.04.2024 на 11:30, здійснити за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

23.04.2024 від відповідача-2 та відповідача-1 надійшли заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі на один рік, які прийняті судом. В обґрунтування заяв відповідачі зазначають, що вони здійснюють сільськогосподарську діяльність в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, де постійно відбуваються обстріли, що значно ускладнює або унеможливлює логістику агропідприємств, робить частину сільськогосподарських земель недоступною або занадто небезпечною для посівних робіт, обробки та збору врожаю. Крім того, деякий час господарська діяльність товариств була повністю паралізована та зупинена внаслідок російської окупації всієї території Новгород-Сіверського району Чернігівської області в період з 24.02.2022 до 03.04.2022.

Зазначені обставини, за твердженнями відповідачів, призвели до зменшення обсягу вирощування і реалізації сільськогосподарської продукції та, як наслідок, понесення збитків.

Як вказують відповідачі, ними вживаються відповідні заходи, спрямовані на те, щоб отримати дохід від своєї господарської діяльності, за рахунок якого вони планують погасити заборгованість перед позивачем, зокрема, здійснено посіви сільськогосподарських культур, однак для їх збору та реалізації потрібен певний час.

На підтвердження зазначених обставин відповідачі надали документи фінансової та бухгалтерської звітності.

Крім того, в обґрунтування такого строку відстрочення, заявники зазначають про те, що лише восени може бути зібраний урожай, який можна буде реалізувати і розрахуватись з кредитором.

В судовому засіданні 24.04.2024 суд оголосив перерву до 16.05.2024 на 10:30, постановив ухвалу про проведення наступного судового засідання за участю представника позивача Онуфрієвої О.Д. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.05.2024 від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення, яких позивач зазначає про те, що з моменту виникнення заборгованості й по теперішній час відповідачі не вживають жодних заходів щодо погашення наявного боргу перед позивачем (хоча б частинами), хоча отримують доходи від здійснення своєї діяльності, у заявах не наведено обставин, не надано доказів, які підтверджують абсолютну «неможливість» виконання судового рішення. Не надано доказів, розрахунків того, що через рік після ухвалення судового рішення «виникне» можливість виконати рішення суду. Доводи заявників про те, що інтереси Позивача в даному випадку залишатимуться збалансованими, адже згідно з умовами Кредитного договору Позивач отримав в заставу майно ТОВ «УЛКП» в якості забезпечення виконання боргових зобов`язань по кредиту» не відповідають дійсності, оскільки перебування майна в заставі не впливає на доходи Банку, та не захищає від інфляції (знецінення грошових коштів). Банк як фінансова установа має також свої зобов`язання перед міжнародними фінансовими установами та вкладниками, які мають бути виконані вчасно у грошовій формі. Фактично обставини, на які заявники посилаються, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для них у даний час та можливість настання для них негативних наслідків у зв`язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі. Твердження про складне фінансове становище, що спричинене тяжкою економічною ситуацією в країні, не може бути прийнято до уваги, оскільки тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Відстрочивши виконання рішення, суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє відповідачам в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надане відстрочення буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідачів у спірних правовідносинах, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.

Відзивів на позов від відповідача-1 та відповідчаа-2, у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідачі не подали відзиви у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.05.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

18.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія (далі - Позичальник) та Акціонерним товариством ПроКредит Банк (далі - Банк) укладено рамкову кредитну угоду № FW115.2207 (далі - Рамкова угода).

Відповідно до пункту 1 Рамкової угоди Банк встановлює для Позичальника наступні кредитні умови: максимальна сума 16 500 000,00 грн, максимальний строк - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних.

Ця Рамкова кредитна угода застосовується до таких кредитних послуг, які Позичальник може одержати від Банку згідно з умовами та положеннями, визначеними в цій угоді: овердрафт, строковий кредит, відновлювальна кредитна лінія, гарантії, акредитиви (документарні операції), кредитні картки.

Використання будь-якої Кредитної послуги в рамках цієї Рамкової угоди можливе лише на підставі позитивного рішення компетентного органу Банку і за умови укладення окремих кредитних договорів, які є невід`ємними частинами цієї угоди і не мають самостійного значення.

Згідно з п. 4 Рамкової угоди кошти за Кредитною послугою видаються згідно з кредитним договором.

За умовами п. 5 Рамкової угоди користування Кредитними послугами Позичальник зобов`язаний сплатити Банку проценти у розмірі та порядку, визначених Рамковою угодою та Кредитними договорами у межах максимального розміру процентів, встановлених Рамковою угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою Кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення.

Проценти за користування кредитом встановлюються відповідним Кредитним договором та не можуть перевищувати максимальний розмір, встановлений цією угодою Проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка не є повернутою Банку (далі - залишок кредиту) за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного погашення та нараховуються щодо чергових платежів у строки, зазначені в Графіку як дні платежу (п. 5.2 Рамкової угоди).

Пунктом 16 Рамкової угоди передбачено, що Банк може вимагати дострокового погашення кредиту по будь-якому з Кредитних договорів з важливої причини й оголосити кредитну послугу належною до сплати, а також вимагати негайного повного погашення кредиту з урахуванням усіх процентів та інших нарахувань, зокрема, у разі прострочення Позичальником належних до сплати платежів більше ніж на 30 календарних днів.

Ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом дії строку кредитування, встановленого п. 1 Рамкової угоди (п. 20 Рамкової угоди).

18.01.2022 між Акціонерним товариством ПроКредит Банк (далі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Іванівський льонозавод (далі - Поручитель) було укладено договір поруки №404003-ДП2.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань Позичальника (ТОВ «Українська лляна компанія плюс») у їх повному обсязі як солідарний із Позичальником боржник.

Розмір зобов`язань Позичальника визначається відповідно до Кредитних договорів. При цьому розмір зобов`язань, які виникають з Рамкової угоди і укладених на її підставі Кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування 16 500 000,00 грн; ліміт строку кредитування - до 18.01.2032 року; максимальний розмір процентів - 40% річних (п. 2.2 договору поруки).

Згідно з п. 2.3 договору поруки порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання Позичальника із врахуванням усіх Кредитних договорів, а також змін та/або доповнень до Кредитних договорів з моменту набрання ними чинності.

Поручитель безумовно та безвідклично погоджується, що усі зміни Кредитних договорів та/чи будь-які інші зміни до Рамкової угоди (у т.ч. зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінюваної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обов`язків сторін тощо), а також укладення нових Кредитних договорів на підставі Рамкової угоди можуть здійснюватися без будь-якого погодження з Поручителем, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов`язання Позичальника з врахуванням усіх таких змін і нових Кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із Поручителем.

За умовами п. 3.2 договору поруки Поручитель зобов`язаний належно повністю виконати зобов`язання Позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості Позичальника у зв`язку із порушенням умов Кредитних договорів чи неможливістю виконання ним його зобов`язань (смерть, тривала відсутність, хвороба, ліквідація, банкрутство тощо). Кредитор може вимагати від Поручителя дострокового виконання усіх зобов`язань Позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами Кредитних договорів.

Відповідно до п. 4.1 догорів поруки порука діє з моменту укладання договору протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії Рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог Кредитора. Припинення окремих Кредитних договорів чи погашення заборгованості Позичальника до моменту припинення строку дії Рамкової угоди, а також непред`явлення Кредитором вимоги про погашення Поручителем заборгованості Позичальника не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред`явити вимогу Поручителю про погашення заборгованості позичальника протягом 3 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості Позичальника.

18.01.2022 року між Позичальником - ТОВ «Українська лляна компанія плюс», та Банком укладено Договір про відкриття кредитної лінії №115.52491/FW/115.2207 (надалі - «Кредитний договір 1»), відповідно до п.1 якого Банк відкриває для Позичальника відновлювальну кредитну лінію (далі Кредитна лінія), у розмірі 4 700 000,00 грн, дата початку строку дії періоду доступності з 18.01.2022, жата закінчення строку дії періоду доступності (включно) по 18.01.2023.

Протягом Періоду доступності Банк надає Позичальнику Кредит в межах відповідного Розміру ліміту за умови, що Банк отримав від Позичальника щонайменше за 1 (один) робочий день до запланованої дати видачі такого Кредиту (надалі - «Дата видачі кредитних коштів») належним чином оформлену заявку на надання кредитних коштів (надалі - «Заявка на надання кредитних коштів»), або за наявності технічної можливості Позичальник самостійно здійснює перерахування необхідної суми кредитних коштів з окремого аналітичного рахунку балансового рахунку 2063 на свій поточний рахунок, зазначений в Розділі 6 цього Договору. Кредит видається в межах дії відповідного Періоду доступності за умови, що Дата видачі кредитних коштів передує Даті погашення (п. 3 Кредитного договору №1).

Згідно з п. 7 Кредитного договору №1 на непогашену частину основної суми кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки - змінювана, розмір процентів - 14 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

Проценти діють з моменту укладення цього договору і до моменту їх зміни відповідно до правил, вказаних нижче.

Через кожні 6 місяців, починаючи з дати видачі кредиту та до моменту його повного погашення (далі - дата зміни процентів), розмір процентів за користування кредитом, виданим на підставі цього Договору, змінюється і встановлюється у розмірі, що визначається за формулою: Проценти = Індекс UIRD 6+5,55%, де дані про величини Індексу є загальнодоступними в мережі Інтернет, зокрема на офіційному сайті Банку (http://www.procreditbank.com.ua).

Для розрахунку процентів застосовується відповідний індекс, який розрахований на основі депозитних ставок у валюті кредиту на строк 6 місяців та оприлюднюється станом на передостанній банківський в Україні день місяця, що передує місяцю, у якому наступає дата зміни процентів. Якщо у передостанній банківський в Україні день місяця, що передує місяцю, у якому наступає дата зміни процентів відповідний Індекс не оприлюднювався, то застосовується останній з оприлюднених до передостаннього банківського в Україні дня місяця, що передує місяцю, у якому наступає дата зміни процентів Індекс.

Змінений розмір процентів застосовується з дати зміни процентів (включно) і діє до останнього календарного дня (включно), що передує дню наступної дати зміни процентів.

Розмір процентів, визначених відповідно до вищенаведеної формули, не може перевищувати максимальний розмір процентів, який вказаний у Рамковій угоді, та бути меншим мінімального розміру процентів. Мінімальний розмір процентів за цим Договором для кредитів, що видаються в національній валюті України становить: 10.00% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Якщо розмір процентів, розрахований за формулою буде більшим ніж максимальний розмір процентів, або меншим ніж мінімальний розмір процентів, то змінений розмір процентів встановлюється на рівні максимального чи мінімального розміру відповідно.

Банк зобов`язаний відправити або вручити письмове повідомлення позичальнику про зміну процентної ставки не менш як за 15 календарних днів до дати зміни процентів. Сторони погоджуються, що оскільки на момент надання такого повідомлення розмір відповідного Індексу може бути невідомий Банку, у повідомлені буде вказано про факт зміни процентної ставки без визначення конкретного розміру процентів. Таке повідомлення буде вважатися належним виконанням Банком свого обов`язку повідомити позичальника про зміну процентної ставки. Підписанням цього договору позичальник дає свою беззаперечну згоду на надсилання банком повідомлень про зміну процентів засобами електронної пошти та/чи факсимільним зв`язком та/чи смс повідомленнями та/чи систем дистанційного обслуговування рахунків клієнтів та іншими засобами зв`язку, дані яких надані позичальником банку. Сторони погодили вважати такі повідомлення письмовими повідомленнями та такими, що відповідають вимогам попереднього абзацу цього пункту.

Відповідно до п.8 Кредитного договору №1 Позичальник зобов`язаний повністю погасити кредитну лінію на дату погашення.

Відповідно до виписки з рахунку з 18.01.2022 по 25.01.2024 позивач перерахував відповідачу-1 кошти в сумі 4 700 000,00 грн згідно з договором про відкриття Кредитної лінії №115.52491/FW115.2207 від 18.01.2022.

12.01.2024 відповідач-1 частково повернув Банку кредитні кошти в сумі 29724,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку та наданим розрахунком заборгованості.

Станом на дату погашення 18.01.2023 та на день звернення до суду, Позичальник заборгованість у повному не погасив.

Заборгованість відповідача-1 за Кредитним договором №1 становить 4 670276,00 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача-1 за кредитним договором становить 4 670 276,00 грн - борг з повернення кредитних коштів.

У зв`язку з порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань за Кредитним договором №1 щодо повернення кредитних коштів, 19.04.2023 Банк надіслав Позичальнику вимогу №19-04-23/1/65 від 19.04.2023 про повне погашення кредиту, у якій вимагав протягом 3-х банківських днів з моменту відправлення даної вимоги погасити існуючу заборгованість за кредитним договором.

Також 19.04.2023 Банк надіслав поручителю вимогу №19-04-23/1/62 від 19.04.2023 про виконання зобов`язань за договором поруки, у яких вимагав протягом 3-х банківських днів повністю погасити заборгованість Позичальника за Кредитним договором №1.

Доказів сплати спірної заборгованості суду не надано.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 Цивільного кодексу України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Як встановив суд, на підставі Кредитного договору №1 позивач надав відповідачу-1 кредит у розмірі 4 700 000,00 грн, який останній зобов`язався повернути у строк до 18.01.2023.

Однак відповідач-1 частково виконав свої зобов`язання з повернення кредитних коштів в сумі 29 724,00грн, а також допустив порушення термінів сплати платежів.

У зв`язку з порушенням відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 16 Рамкової угоди, вимагати дострокове погашення кредиту шляхом направлення відповідачу-1 письмової вимоги, у якій вимагав сплатити заборгованість протягом 3-х банківських днів з моменту її відправлення.

Відповідні вимоги про виконання договору поруки та погашення заборгованості відповідача-1 за кредитними договорами були направлені Банком поручителям (відповідачу-2).

Проте ані відповідач-1 не повернув позивачу кредитні кошти та не сплатив проценти за користування кредитними коштами у встановлений у вимозі строк, ані відповідач-2, як поручитель не виконав такого зобов`язання.

Оскільки відповідач-1 у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не повернув позивачу наданий кредит у повному обсязі, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 4 670 276,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на встановлене судом порушення відповідачем-1 зобов`язань по сплаті кредиту, суд дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Щодо відстрочення виконання рішення.

Відповідач-1 та відповідач-2 просять відстрочити виконання рішення на один рік з дня його ухвалення, враховуючи військову агресію російської федерації проти України.

Відповідачі зазначають, що вони здійснюють сільськогосподарську діяльність в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області, де постійно відбуваються обстріли артилерією, ракетами, безпілотниками, керованими авіабомбами тощо, що значно ускладнює або унеможливлює логістику агропідприємств, робить частину сільськогосподарських земель недоступною або занадто небезпечною для посівних робіт, обробки та збору врожаю. Крім того, деякий час господарська діяльність товариств була повністю паралізована та зупинена внаслідок російської окупації всієї території Новгород-Сіверського району Чернігівської області в період з 24.02.2022 до 03.04.2022.

Зазначені обставини, за твердженнями відповідачів, призвели до зменшення обсягу вирощування і реалізації сільськогосподарської продукції та, як наслідок, понесення збитків.

Як вказують відповідачі, ними вживаються відповідні заходи, спрямовані на те, щоб отримати дохід від своєї господарської діяльності, за рахунок якого вони планують погасити заборгованість перед позивачем, зокрема, здійснено посіви сільськогосподарських культур, однак для їх збору та реалізації потрібен певний час. У підтвердження зазначених обставин відповідачі надали документи фінансової та бухгалтерської звітності.

Крім того, обґрунтовуючи такий строк відстрочення, представник відповідачів у судовому засіданні пояснив тим, що лише восени може бути зібраний урожай, який можна буде реалізувати і розрахуватись з кредитором.

За ч. 1, 3, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

В рішенні Конституційного Суду України N 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява N 22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 р. у справі Корнілов та інші проти України, заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі Крапивницький та інші проти України, заява № 60858/00).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Відповідно до приписів ст. 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин, які унеможливлюють виконання рішення.

Суд враховує, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Загальновідомими обставинами є те, що Новгород-Сіверський район, де здійснюють свою сільськогосподарську діяльність відповідачі, межує з російською федерацією, і у лютому-квітні 2023 на території Чернігівської області велись активні бойові дії. Крім того, прикордонні громади зазнають ворожих обстрілів і по теперішній час.

Також загальновідомим є те, що військовий стан негативно вплинув на більшість суб`єктів господарювання, у тому числі в аграрному секторі: неможливість здійснення посівів сільськогосподарських культур через замінування територій, постійні обстріли, знищення техніки та майна, скоротилися обсяги товарообігу та продаж продукції тощо. У цьому контексті першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізації ризиків та втрат вітчизняного товаровиробника, захист населення держави і національних виробників продукції та послуг.

Зазначені обставини, на думку суду, впливають на здійснення господарської діяльності відповідачами та виникли не з їх вини.

Отже, незадовільний майновий стан відповідачів утворився саме внаслідок об`єктивних, незалежних від них обставин.

Поряд з цим, обставини, на які заявники посилаються, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для них у даний час та можливість настання для них негативних наслідків у зв`язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Твердження про складне фінансове становище, що спричинене тяжкою економічною ситуацією в країні, не може бути прийнято до уваги, оскільки тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Відстрочивши виконання рішення, суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє відповідачам в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надане відстрочення буде істотно порушувати майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов`язання відповідачів у спірних правовідносинах, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для можливості відстрочення виконання рішення суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов Акціонерного товариства ПроКредит Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Іванівський льонозавод, про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №115.52491/FW115.2207 від 18.01.2022, який є невід`ємною частиною рамкової угоди FW115.2207 від 18.01.2022, у розмірі 4 670 276,00 грн задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія плюс (код ЄДРПОУ 32821534, вул. Молодіжна, 3, с. Іванпуть, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15432) та Товариства з обмеженою відповідальністю Іванівський льонозавод (код ЄДРПОУ 00306319, вул. Молодіжна, 3, с. Іванпуть, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15432) на користь Акціонерного товариства ПроКредит Банк (код ЄДРПОУ 21677333, проспект Берестейський, 107-А, м. Київ, 03115) заборгованість за кредитним договором №115.52491/FW115.2207 від 18.01.2022, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди FW115.2207 від 18.01.2022 року в сумі 4 670 276,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія плюс (код ЄДРПОУ 32821534, вул. Молодіжна, 3, с. Іванпуть, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15432) на користь Акціонерного товариства ПроКредит Банк (код ЄДРПОУ 21677333, проспект Берестейський, 107-А, м. Київ, 03115) судовий збір в сумі 28021,66 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іванівський льонозавод (код ЄДРПОУ 00306319, вул. Молодіжна, 3, с. Іванпуть, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15432) на користь Акціонерного товариства ПроКредит Банк (код ЄДРПОУ 21677333, проспект Берестейський, 107-А, м. Київ, 03115) судовий збір в сумі 28021,66 грн.

5. У задоволенні заяви відповідача-1 та відповідача-2 про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2024.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua