Ухвала

від 07.08.2024 по справі 927/139/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

07 серпня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/139/24 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участю секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія плюс про відстрочення та розстрочення виконання рішення у справі

за позовом: Акціонерного товариства ПроКредит Банк,

код ЄДРПОУ 21677333, проспект Берестейський, 107-А, м. Київ, 03115

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія плюс, код ЄДРПОУ 32821534, вул. Молодіжна, 3, с. Іванпуть, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15432,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Іванівський льонозавод,

код ЄДРПОУ 00306319, вул. Молодіжна, 3, с. Іванпуть, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 15432,

про стягнення 4 670 276,00 грн

Представники сторін:

позивача: не прибув.

відповідача-1: Борода А. В.

відповідача-2: Борода А. В.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/139/24 від 16.05.2024 позов задоволено: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Іванівський льонозавод на користь Акціонерного товариства ПроКредит Банк заборгованість за кредитним договором №115.52491/FW115.2207 від 18.01.2022, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди FW115.2207 від 18.01.2022 року в сумі 4 670 276,00 грн; стягнуто з відповідачів судовий збір порівну з кожного в сумі 28021,66 грн. Пунктом 5 резолютивної частини рішення у задоволенні заяви відповідача-1 та відповідача-2 про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія плюс на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 повернуто заявнику.

29.07.2024 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 видано накази.

29.07.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія плюс, сформована в системі «Електронний суд» 29.07.2024, про відстрочення та розстрочення виконання рішення у справі №927/139/24.

В обґрунтування заяви ТОВ Українська лляна компанія плюс посилається на те, що військова агресія проти України критично вплинула на підприємницьку діяльність та платоспроможність заявника, позбавивши його можливості гарантувати повернення кредитних коштів. Виробничі потужності та посівні площі ТОВ Українська лляна компанія плюс (більше 2,5 тис. га) знаходяться на території Новгород-Сіверської міської та Семенівської міської територіальних громад Новгород-Сіверського району Чернігівської області, які безпосередньо межують на півночі України з Російською Федерацією, де постійно відбуваються обстріли, що значно ускладнює або унеможливлює логістику агропідприємства, робить частину сільськогосподарських земель недоступною або занадто небезпечною для посівних робіт, обробки та збору врожаю. До війни, за 2021 рік, ТОВ Українська лляна компанія плюс реалізувало 30 876 ц зернових та зернобобових культур на суму 19 496 913 грн та 24 261 ц насіння олійних культур на суму 37 468 020 грн; посівна площа склала 1 714 га с/г угідь в Семенівській міській територіальній громаді та 182 га с/г угідь в Новгород-Сіверській міській територіальній громаді; чистий дохід від реалізації продукції склав 58 739 300 грн. З початком повномасштабного військового вторгнення обсяг вирощування та реалізації сільськогосподарських культур істотно скоротився. На відміну від довоєнного періоду, за 2022 рік ТОВ Українська лляна компанія плюс обсяги вирощування та реалізації с/г продукції скоротились в рази, а саме: підприємство реалізувало 2 158 ц зернових та зернобобових культур на суму 1 098 185 грн. та 16 161 ц насіння олійних культур на суму 19 662 850 грн.; чистий дохід від реалізації продукції склав 24 347 900 грн., але чистого прибутку у підприємства не було, а фінансові результати 2022 року були збитковими. В 2023 році чистий дохід від реалізації продукції склав 32 867 800 грн., але чистого прибутку у заявника не було, фінансові результати 2023 року були збитковими. Як зазначає заявник, ним вживаються відповідні заходи, спрямовані на отримання прибутку від господарської діяльності, та погашення заборгованість перед позивачем, зокрема, здійснено посіви сільськогосподарських культур, однак для їх збору та реалізації потрібен певний час. У підтвердження зазначених обставин відповідачем надано документи фінансової та бухгалтерської звітності. Заявник зазначає про те, що на сезон 2024 року вже посіяно: ріпак 395 га, озима пшениця 154 га, ячмінь 35 га, соя 434 га, соняшник 258 га, пшениця яра 25 га. Планується отримання виручки в сумі 51 866,7 тисяч гривень. Як зазначено у заяві, у відповідності до звіту за перший квартал вбачається значне покращення фінансової діяльності в якому за звітний період за останні два роки підприємство отримало чистий прибуток, а не збитки як за попередні роки з початку військової агресії. ТОВ Українська лляна компанія плюс у заяві просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі № 927/139/24 строком на шість місяців. А також розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/139/24 про стягнення 4 670 276,00грн. з наступним графіком погашення: до 28.02.2025 - 1 млн. грн. До 31.03.2025 - 1 млн. грн. До 30.04.2025 - 1 млн. грн. До 31.05.2025 - 1 млн. грн. До 30.06.2025 - 670 276,00 грн.

Ухвалою від 29.07.2024 суд призначив зазначену заяву до розгляду 07.08.2024, 11:00.

05.08.2024 та 06.08.2024 через систему «Електронний суд» від заявника надійшла заява про відстрочення виконання рішення (уточнена), яка прийнята судом. У зазначеній заяві ТОВ Українська лляна компанія плюс уточнює вимоги та просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі №927/139/24 на один рік з дати винесення рішення.

Ухвала суду від 29.07.2024 направлена позивачу до електронного кабінету в системі «Електронний суд», згідно з довідкою про доставку електронного листа, роздрукованого з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 30.07.2024 19:27.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 29.07.2024 є такою, що отримана адресатом 30.07.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 07.08.2024 судовому засіданні позивач не скористався.

За змістом ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Зважаючи на скорочений строк, встановлений ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду заяви, а також необов`язковість явки в судове засідання представників сторін, суд вважає за можливе розглянути заяву.

Процесуальним правом на подання заперечень на заяву позивач не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, господарський суд встановив:

частинами 1 та 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 910/1180/19.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для звернення сторони до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення є наявність обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим у визначений строк.

За змістом ст. 2, 13, 14, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, серед іншого, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Як вже зазначалось вище, підставою для звернення до суду із заявою стало існування об`єктивних обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення.

В заяві про відстрочення виконання рішення відповідач-1 вказує, що військова агресія проти України критично вплинула на підприємницьку діяльність та платоспроможність заявника, позбавивши його можливості гарантувати повернення кредитних коштів. Заявник зазначає про те, що на сезон 2024 року вже посіяно: ріпак 395 га, озима пшениця 154 га, ячмінь 35 га, соя 434 га, соняшник 258 га, пшениця яра 25 га. Планується отримання виручки в сумі 51 866,7 тисяч гривень. Як зазначено у заяві, у відповідності до звіту за перший квартал вбачається значне покращення фінансової діяльності в якому за звітний період за останні два роки підприємство отримало чистий прибуток, а не збитки як за попередні роки з початку військової агресії.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Суд зазначає, що передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду.

Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

В даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже відстрочення виконання рішення надасть відповідачу можливість належним чином виконати рішення суду на користь позивача.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лляна компанія плюс» є вирощування зернових культур, прядивних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, післяурожайна діяльність.

Зважаючи на встановлені факти та обставини, які обґрунтовують ускладнення виконання рішення відповідачем, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, виходячи із загальних засад господарського судочинства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, з метою недопущення погіршення фінансового стану відповідача та позивача, суд дійшов висновку про задоволення заяви.

Виходячи з викладеного та враховуючи всі доводи зазначені заявником, відсутність заперечень з боку позивача, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення на один рік для надання можливості заявнику зібрати врожай, реалізувати його та розрахуватись з наявною заборгованістю по виконанню рішення Господарського суду Чернігівської області у даній справі.

Керуючись ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Українська лляна компанія плюс від 26.07.2024 про відстрочення виконання рішення у справі задовольнити.

2.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.05.2024 у справі № 927/139/24 на один рік з дати винесення рішення - до 16.05.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк і у порядку, визначеному ст.256, ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.08.2024.

Суддя М.В. Фесюра

: http://reyestr.court.gov.ua /.