Постанова

від 23.05.2024 по справі 908/1387/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1387/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючий, Картере В. І., Огородніка К. М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 2150/2024

на постанову Центрального апеляційного господарський суду від 21.02.2024

у складі колегії суддів: Чус О.В. (головуючого), Дармін М.О., Кощеєва І.М.

та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2023

у складі колегії суддів: Проскурякова К.В (головуючий), Корсун В.Л., Ярешко О.В.

(в частині накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 )

у справі № 908/1387/23

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до 1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_1

3. Приватного підприємства "БТ-22"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006"

про стягнення 171 672,23 доларів США та 238 886 430,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

1. У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/1387/23 за позовом АТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства "БТ-22", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" про стягнення 171 672,23 доларів США та 238 886 430,99 грн.

2. 27.06.2023 АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся з заявою про забезпечення позову, в якій просив в межах ціни позову в розмірі 171 672,23 дол. США та 238 886 430,99 грн. накласти арешт на:

1.1. нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ):

- об`єкт нерухомого майна земельна ділянка площею (га): 5.0122, кадастровий номер 2322755100:08:002:0050, реєстраційний номер 1669686023227, дата державної реєстрації земельної ділянки: 01.01.2013;

- об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею (га): 142,3, кадастровий номер 2322782700:04:001:0206, реєстраційний номер 496583823227, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 09.11.2012, місце знаходження: Запорізька область, Більмацький район , сільська рада Гусарківська;

- об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 0111948100:02:001:0082, реєстраційний номер: 2659201119, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0.146 га;

- об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею (га): 0.146, кадастровий номер 0111948100:02:001:0082, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

1.2. грошові кошти розміщені на банківських рахунках ОСОБА_2 в банківських установах, зокрема, але не виключно в : АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (ідентифікаційний код 14361575) ; АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК"; АТ "СЕНС БАНК"; АТ "УКРСИББАНК"; АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК"; ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "ПІВДЕННИЙ" .

1.3 грошові кошти розміщені на банківських рахунках ОСОБА_1 , в банківських установах, зокрема, але не виключно в: АТ "СЕНС БАНК", АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" ; АТ "МЕТАБАНК", АТ "ОТП БАНК".

1.4. грошові кошти розміщені на банківських рахунках ПП "БТ-22", в банківських установах, зокрема, але не виключно в АТ "Державний експортно-імпортний банк України",

1.5. рухоме майно (транспортні засоби, частки в статутних капіталах юридичних осіб), яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. 10.10.2023 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №908/1387/23:

1. Заяву АТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 27.06.2023 про забезпечення позову у справі № 908/1837/23 - задоволено.

2. В порядку забезпечення позову накладено арешт в межах ціни позову в розмірі 171 672 дол. 23 центи США та 238 886 430 грн. 99 коп на:

2.1. нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ):- - об`єкт нерухомого майна земельна ділянка площею (га): 5.0122, кадастровий номер 2322755100:08:002:0050, реєстраційний номер 1669686023227, дата державної реєстрації земельної ділянки: 01.01.2013;

- об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею (га): 142,3, кадастровий номер 2322782700:04:001:0206, реєстраційний номер 496583823227, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 09.11.2012, місце знаходження: Запорізька область, Більмацький район , сільська рада Гусарківська; - об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, об`єкт житлової нерухомості, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 0111948100:02:001:0082, реєстраційний номер: 2659201119, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа: 0.146 га; - об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею (га): 0.146, кадастровий номер 0111948100:02:001:0082, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

2.2. грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_2 в банківських установах, зокрема, але не виключно в: АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"; АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК"; АТ "СЕНС БАНК" ; АТ "УКРСИББАНК"; АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК"; ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "ПІВДЕННИЙ", що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.

2.3. грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_1 , в банківських установах, зокрема, але не виключно в: АТ "СЕНС БАНК", АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"; АТ "МЕТАБАНК", АТ "ОТП БАНК", що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.

2.4. грошові кошти, розміщені на банківських рахунках Приватного підприємства "БТ-22" в банківських установах, зокрема, але не виключно в АТ "Державний експортно-імпортний банк України", що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.

2.5. рухоме майно (транспортні засоби, частки в статутних капіталах юридичних осіб), яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та які будуть виявлені державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду.

4. 21.02.2024 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови складений 07.03.2024) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2023 про забезпечення позову у справі №908/1387/23 - скасовано в частині, виключивши з ухвали абзац 2 п.п.2.1. (об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею (га): 142,3, кадастровий номер 2322782700:04:001:0206, реєстраційний номер 496583823227, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 09.11.2012, місце знаходження: Запорізька область, Більмацький район, сільська рада Гусарківська). Відмовлено в цій частині у задоволені заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 27.06.2023 про забезпечення позову у справі № 908/1387/23. В іншій частині ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2023 про забезпечення позову у справі №908/1387/23 - залишено без змін.

5. За висновком суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

6. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви АТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 27.06.2023 про забезпечення позову у справі № 908/1837/23. Так, перевіривши обставини справи, апеляційний суд відмовив у задоволенні вимоги заявника щодо накладення арешту на нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2 - об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею (га): 142,3, кадастровий номер 2322782700:04:001:0206, реєстраційний номер 496583823227, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 09.11.2012, місце знаходження: Запорізька область, Більмацький район, сільська рада Гусарківська, оскільки ОСОБА_2 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, є орендарем зазначеної земельної ділянки.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. 26.03.2024 (через підсистему "Електронний суд") ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

- скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2023 у справі № 908/1387/23 в частині накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 ;

- відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" від 27.06.2023 про забезпечення позову у справі № 908/1837/23 в частині накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 .

8. Скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення в зазначеній частині є незаконними, необґрунтованими, ухвалені із порушенням норм процесуального права (статей 136, 137, 139, 140, частини четвертої статті 170, статті 236 ГПК України).

9. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно на стадії підготовчого засідання вже надав неправильну оцінку обставинам, що є предметом позову і повинні досліджуватися й оцінюватися на стадії розгляду справи по суті; вжив найбільш обтяжливі заходи для ОСОБА_1 (арештовував не тільки майно, але і грошові кошти), що призвело до невиправданого обмеження його майнових прав, не враховуючи обставини й докази того, що вжиття заходів забезпечення позову в цій справі взагалі не є необхідним, оскільки грошові вимоги позивача, заявлені в цій справі, є вимогами, що забезпечені заставою майна.

10. ОСОБА_1 наголошує, що заява позивача про забезпечення позову не містила обов`язкових відомостей (пропозицій щодо зустрічного забезпечення), а тому вона не відповідала вимогам пункту 6 частини першої статті 139 і частини першої статті 170 ГПК України і повинна бути повернута позивачу без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України.

11. Також на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій, з яким погодився апеляційний суд, у порушення статей 136, 137, 139, 140 і 236 ГПК України задовольнив необґрунтовану заяву про забезпечення позову, у якій позивачем не наведено та не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_1 . При цьому, судами не враховано висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.10.2021 у справі № 910/7029/21, про те, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

12. Скаржник стверджує, що вжитий судом арешт коштів ОСОБА_1 , що є фізичною особою, не є розумним, адекватним, співмірним заходом та не враховує збалансованість інтересів сторін. Застосування судами цього заходу призвело до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-2, до відсутності коштів на існування в умовах воєнного стану, до неможливості утримувати себе та двох своїх неповнолітніх дітей.

13. ОСОБА_1 наголошує, що він позов не визнає, не є позичальником, боржником за спірним зобов`язанням і не вважає себе будь-яким іншим чином зобов`язаним за ним, будь-яких вимог від позивача не отримував.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

14. 30.04.2024 від АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2023 у справі № 908/1387/23 (в частині накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 ) з підстав необґрунтованості касаційної скарги та законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

15. Статтею 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

17. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. На розгляд суду у цій справі поставлено питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідачів.

20. Відповідно до частини першої статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

21. Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

22. Суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини третя та четверта статті 137 ГПК України).

23. За приписами частини одинадцятої статті 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується про суті.

24. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

25. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

26. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18, від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21).

27. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

28. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2023 у справі № 908/2317/22, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19.

29. Питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру заявлених позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв`язку з предметом позовної вимоги.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ПП "БТ-22", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ПП "Бізон-Тех 2006" про стягнення 171 672,23 доларів США та 238 886 430,99 грн.

31. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

32. Між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Банк) та ПП Бізон-Тех 2006" (Позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду № 18-13КG0003 від 27.07.2018 (далі - Генеральна кредитна угода), в рамках якої укладено кредитні договори: № 18-13КV0007 від 27.07.2018 з кінцевим терміном погашення Кредиту 30.11.2021 (далі - Кредитний договір -1), а також № 20-13КО0001 від 10.01.2020 з кінцевим термін погашення Кредиту 24.12.2021 (далі - Кредитний Договір -2)

33. На виконання умов Генеральної угоди та кредитних договорів Банк виконав свої зобов`язання, та перерахував позичальнику кредитні кошти, що підтверджується виписками по рахункам.

34. Згідно з пунктом 9.2. Кредитного договору -1 та пунктом 9.2.3. Кредитного договору -2, Позичальник взяв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі погашати Банку Кредит, сплачувати Проценти за Кредитом, комісії та інші платежі за цим Договором.

35. Проте, Позичальник свої зобов`язання не виконав та не повернув у погоджений з Банком строк кредит, нараховані проценти та інші платежі з кредитними угодами.

36. В забезпечення виконання Позичальником умов Генеральної кредитної угоди між Банком та ОСОБА_2 (Поручитель 1) укладено Договір поруки № 18-13ZР0013 від 27.07.2018 (далі - Договір Поруки 1), та ОСОБА_1 (Поручитель 2) - Договір поруки №18-13ZР0012 від 27.07.2018 (далі - Договір Поруки 2) із змінами та доповненнями, згідно яких Поручителі зобов`язалися перед Банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником Основного зобов`язання в повному обсязі за Генеральною кредитною угодою (п. 2.1 Договорів поруки)

37. Відповідно п. 3.1.1. Договорів Поруки, у випадку невиконання Позичальником Основного зобов`язання (або його частини) Кредитор має право вимагати виконання цього зобов`язання у Поручителя та /або Позичальника, як у солідарних боржників.

38. Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ПП Бізон-Тех 2006" від 21.12.2021, створено ПП "БТ-22" код ЄДРПОУ 44564001 шляхом виділу з ПП Бізон-Тех 2006".

39. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань про юридичну особу ПП Бізон-Тех 2006" внесено зміни, а саме в графі Юридичні особи - правонаступники зазначено ПП "БТ-22". Запис про державну реєстрацію юридичної особи шляхом виділу (в т.ч. за судовим рішенням), ПП "БТ-22" внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань 28.12.2021. З урахуванням наведеного, ПП "БТ-22" несе повну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли на підставі Генеральної кредитної угоди.

40. У зв`язку з невиконанням Позичальником умов Генеральної кредитної угоди (порушення строків оплати основного боргу та процентів), Банк направив Позичальнику Вимогу № 0000600-2688 від 10.12.2021 щодо погашення заборгованості за Генеральною кредитною угодою відповідно до умов Кредитних договорів, яка виконана не була.

41. Також Банк направив ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ПП "БТ-22" відповідні вимоги щодо погашення заборгованості за Генеральною кредитною угодою відповідно до умов Кредитних договорів, Банк вимагав сплати Поручителем 1, Поручителем 2 та ПП "БТ-22" непогашеної частини кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, а також інших платежів за Кредитним договором протягом 10 банківських днів відповідно з дати отримання Вимоги. Проте, вказані вимоги Банку виконані не були та залишені без задоволення.

42. Посилаючись на наведені обставини, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" зазначив, що прострочена заборгованість за Генеральною кредитною угодою станом на 07.03.2023 склала 171 672,23 доларів США та 238 886 430,99 грн., у зв`язку з чим Банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення цієї заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ПП "БТ-22" .

43. Разом з цим, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" будо подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти відповідачів в межах ціни позову в розмірі 171 672,23 дол. США та 238 886 430,99 грн.

44. У заяві про забезпечення позову АТ "Державний експортно-імпортний банк України" вказує, що предметом позову у даній справі є вимоги майнового характеру - стягнення грошових коштів, а тому судом має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зазначає, що відповідачі у даній справі згідно з інформацією з реєстру прав власності є власниками майна та, відповідно, не позбавлені можливості розпоряджатися об`єктами нерухомості на свій розсуд, зокрема, але не виключно шляхом їх відчуження.

45. АТ "Державний експортно-імпортний банк України" вважає, що накладення арешту на рахунки, які відкриті у банківських установах, на нерухоме майно, що є предметом договорів купівлі-продажу, та заборона вчинення щодо нього реєстраційних дій, є співмірним із заявленими позовними вимогами, адже, незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки у випадку відчуження відповідачем-1 належного йому на праві власності майна, виконання рішення суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та припинення права власності на нерухоме майно стане неможливим.

46. При цьому зазначає, що обрані види забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-1, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним, а заборона вчинення реєстраційних дій виключає можливість здійснення будь яких дій щодо нерухомого майна з боку третіх осіб.

47. З огляду на те, що ПП "Бізон Тех 2006", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ПП "БТ-22", порушуючи вимоги статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, ухиляються від виконання обов`язків, передбачених Генеральною кредитною угодою, умисно та свідомо ігнорують виконання своїх обов`язків за договорами, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові суми, що знаходяться на рахунках банківських установ та належать відповідачам, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Крім того, без такого забезпечення позовних вимог неможливим буде ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

48. Вказує, що накладення арешту на грошові кошти у межах суми заборгованості, з урахуванням положень статті 137 ГПК України та статті 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність", є співмірним та адекватним заходом забезпечення позову із позовними вимогами, направленим на ефективне поновлення в правах.

49. Наголошує, що оскільки предметом заяви є вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що не перешкоджатиме володінню та користуванню таким майном, то немає підстав для зустрічного забезпечення.

50. Надавши належну оцінку доводам сторін та наявним у справі доказам, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що обраний заявником захід забезпечення позову є адекватним, розумним і співмірним з заявленими позовними вимогами, та може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

51. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, враховуючи зміст позовних вимог у цій справі, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про забезпечення позову у цій справі та накладення арешту на грошові кошти та на майно ОСОБА_1 .

52. Відносно доводів скаржника про те, що позивачем не наведено та не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_1 , а вжиті судом заходи забезпечення позову не є розумними, адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, їх застосування призвело до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-2, Верховний Суд зазначає таке.

53. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

54. Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06).

55. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16 та ін.).

56. Верховний Суд вважає вірним висновок апеляційного господарського суду про те, що накладення арешту на майно відповідачів, зокрема, на рухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , та яке буде виявлено державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду, не може призвести до невиправданого обмеження майнових прав скаржника, оскільки у будь-якому випадку арештоване майно фактично залишається у володінні власника, а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним. Вказане дійсно може слугувати додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. При цьому ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначає які саме його права, свободи та інтереси порушуються внаслідок застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту його рухоме майно та на нерухоме майно відповідача-1, яке, як зазначає скаржник, перебуває в заставі.

57. Разом з тим, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, враховуючи, що предметом позову є вимога АТ "Державний експортно-імпортний банк України" до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за кредитом в загальній сумі 171 672,23 доларів США та 238 886 430,99 грн, то виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідачів зокрема, у ОСОБА_1 , грошові кошти у відповідному розмірі. Отже, за встановлених судами обставин, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 в межах ціни позову є безпосередньо пов`язаним з предметом позову.

58. Також Верховний Суд зауважує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (висновок, викладений Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі №905/448/22).

59. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 в межах предмета позову у цій справі, оскільки вжиті судом заходи є розумними, адекватними та співмірними з предметом спору, сприятимуть досягненню балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечать ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

60. Отже, вказані вище доводи касаційної скарги ОСОБА_1 (пункт 52 цієї постанови) Верховний Суд вважає безпідставними та відхиляє їх.

61. Водночас, колегія суддів звертає увагу скаржника, що він не позбавлений права відповідно до статті 145 ГПК України звернутись до суду з вмотивованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, зокрема, в частині накладення арешту на його грошові кошти.

62. При цьому колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.10.2021 у справі № 910/7029/21, оскільки застосування судами положень статей 136, 137 ГПК України у вказаній справі залежало від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

63. Разом з цим Верховний Суд вважає помилковими і доводи скаржника про те, що заява позивача про забезпечення позову не містила обов`язкових відомостей (пропозицій щодо зустрічного забезпечення), а тому вона не відповідала вимогам пункту 6 частини першої статті 139 і частини першої статті 170 ГПК України і повинна бути повернута позивачу без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України.

64. Так, порядок застосування інституту зустрічного забезпечення врегульовано приписами статті 141 ГПК України, відповідно до якої суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

65. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у заяві про забезпечення позову АТ "Державний експортно-імпортний банк України" було зазначено про відсутність підстав для зустрічного забезпечення.

66. Виходячи із зазначених вимог господарського процесуального законодавства, застосування заходів зустрічного забезпечення позову за зверненням особи, якою подано заяву про забезпечення позову, є правом суду.

67. У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 20.08.2020 у справі №910/6503/19, від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 11.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 14.08.2019 у справі №910/3802/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, згідно з якими частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов`язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.

68. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає вірним застування судом апеляційної інстанції положень статтей 136, 137, 139, 140 ГПК України.

69. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення апеляційним судом вимог статтей 86, 136, 137, 140, 236 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду, у зв`язку з чим Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги.

70. Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

71. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), суди застосовують при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

72. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання при розгляді спору у даній справі, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови.

Б Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

74. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та ухвала Господарського суду Запорізької області від 10.10.2023 у справі № 908/1387/23 (в частині накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 )- залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

75. Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.10.2023 у справі №908/1387/23 (в частині накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_1 ) - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік