Окрема думка

від 22.05.2024 по справі 755/10537/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_9

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 755/10537/21

провадження № 61-4609св23

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, поділ кредитних зобов`язань.

Позов мотивовано тим, що позивач у шлюбі із відповідачем ОСОБА_7 набули у спільну власність:

- квартиру, загальною площею 161,50 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- домоволодіння, загальною площею 320,30 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельну ділянку, загальною площею 0,19 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0112).

03 жовтня 2007 року між ОСОБА_7 та Акціонерним банком «Енергобанк» (далі - АБ «Енергобанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк»), було укладено кредитний договір № 20743, за умовами якого банк надав ОСОБА_7 кредит на споживчі цілі у розмірі 3 762 500,00 грн строком до 02 грудня 2012 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 03 жовтня 2007 року та 11 грудня 2007 року між ОСОБА_7 та банком було укладено договори іпотеки, за якими в іпотеку передано їх спільне майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та домоволодіння із земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

ПАТ «Енергобанк» відступив права вимоги за укладеними договорами ТОВ «Фінанс проперті групп», яке в свою чергу відступило права ОСОБА_2 .

У зв`язку із порушенням ОСОБА_7 зобов`язань за кредитним договором, кредитор ОСОБА_2 звернула стягнення на предмети іпотеки - квартиру та будинок із земельною ділянкою на підставі іпотечного застереження, шляхом реєстрації за собою права власності на ці об`єкти нерухомого майна.

У подальшому право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 08 серпня 2019 року № 2225, а також договору про поділ спільного майна подружжя від 22 вересня 2020 року № 1163.

Також стало відомо, що право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , у подальшому перейшло до ОСОБА_8 на підставі договору № 2312 про задоволення вимог іпотекодержателя.

На підставі договору міни від 12 травня 2021 року № 908, право власності на домоволодіння та земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_5 .

На думку позивачки, відчуження іпотечного майна відбулося з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку».

Крім цього, вона, як співвласник спільного сумісного нерухомого майна, не отримувала жодної компенсації вартості предмета іпотеки, зважаючи на те, що вартість предмета іпотеки становить 3 762 500,00 грн, а оціночна ринкова вартість становить 10 590 930,00 грн.

Крім того, зазначала, що право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 30 серпня 2018 року під час дії заборони на її відчуження згідно запису про обтяження від 13 липня 2010 року № 1328000 і обтяження припинено 15 липня 2019 року, на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2010 року.

Також ОСОБА_1 зазначала, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 30 серпня 2018 року під час дії заборони на її відчуження на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про арешт майна боржника від 01 червня 2011 року № 337/12 (номер запису про обтяження 29799913 від 22 липня 2011 року). Таке обтяження припинено 01 квітня 2021 року.

Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_7 не досягнуто згоди щодо поділу спірного майна, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29 листопада 2021 року, позивачка просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр реєстрації» - Хоменко І. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42769532 від 30 серпня 2018 року, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850378080000) за ОСОБА_2 , проведену 30 серпня 2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр реєстрації» - Хоменко І. О., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42769532 від 30 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27701331;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850378080000), яка є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ;

- припинити право власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850378080000);

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Мамонтова К. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42770378 від 30 серпня 2018 року, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на домоволодіння загальною площею 320,30 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1632934632224);

- скасувати державну реєстрацію права власності на домоволодіння, загальною площею 320,30 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1632934632224) за ОСОБА_2 , проведену 30 серпня 2019 року державним реєстратором Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Мамонтовим К. С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42770378 від 30 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27702180;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 домоволодіння загальною площею 320,30 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1632934632224), яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ;

- припинити право власності ОСОБА_5 на домоволодіння загальною площею 320,30 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1632934632224);

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація плюс» - Товкайло У. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 44993186 від 09 січня 2019 року, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,19 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0112, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1739400232224);

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 0,19 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0112, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1739400232224) за ОСОБА_2 , проведену 09 січня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстрація плюс» - Товкайло У. С., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 44993186 від 09 січня 2019 року, номер запису про право власності 29799477;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 0,19 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0112, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1739400232224), яка є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ;

- припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 0,19 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0112, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1739400232224);

- визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850378080000);

- визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850378080000);

- визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини домоволодіння загальною площею 320,30 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1632934632224);

- визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частини домоволодіння загальною площею 320,30 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1632934632224);

- визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,19 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0112, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1739400232224);

- визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,19 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3222482004:02:001:0112, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1739400232224);

- визнати кредитні кошти у розмірі 3 762 500,00 грн, отримані за кредитним договором від 03 жовтня 2007 року № 2734, такими, що використані в інтересах сім`ї та є спільним борговим зобов`язанням подружжя;

- здійснити поділ у рівних частках між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 спільного боргового зобов`язання за кредитним договором від 03 жовтня 2007 року № 2734 в загальному розмірі 3 762 500,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відчуження іпотечного майна відбулося з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

ОСОБА_1 була належним чином обізнана про укладення кредитного договору та іпотечних договорів, а тому відсутні підстави стверджувати, що відчуження іпотечного майна відбулося без її відома та згоди. Вона передбачала можливість відчуження спірного майна у разі неналежного виконання договірних зобов`язань, а тому не можна вважати, що іпотечне майно вибуло з власності поза волею позивачки ОСОБА_1 та волею відповідача ОСОБА_7 .

При цьому суд зазначив, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 березня 2023 року змінив, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

По суті, колегія суддів Верховного Суду погодилась з наявністю підстав для відмови у позові, проте з інших підстав, висловивши правову позицію з якою погодитись не можу.

Зокрема, колегія суддів відмовила у позові з підстав того, що права позивачки у цій справі непорушені, вказавши, що оскільки позивачка ОСОБА_1 не є стороною кредитного або іпотечних договорів (кредитором, боржником або іпотекодавцем), наявні правові підстави вважати, що позов у цій справі в частині вимог про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, скасування державної реєстрації права власності пред`явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені).

Вказаний висновок суперечить Конституції України, Європейській конвенції з прав людини, законам та порушує права позивачки як на судовий захист так і право власності.

Стаття 125 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Європейська конвенція з прав людини у статті 6 також гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Європейської конвенції з прав людини, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Отже, право, зокрема власника майна, на звернення до суду за захистом свого права власності гарантовані як Основним законом так і Європейською конвенцією. Забезпечення судами його реалізації відповідатиме основному принципу цивільного судочинства - верховенство права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 2,3 статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Обов`язок суду захистити порушене право у спосіб який передбачений законом визначено у частині 1 статті 5 ЦПК України, згідно якої, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У цій справі судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 06 квітня 2000 року до 11 березня 2016 року та ними було набуто спільне нерухоме майно, зокрема, квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку під цим будинком.

Оскільки майно набуте подружжям за час шлюбу воно в силу статті 60 СК України вважається їх спільним сумісним майном, а тому відповідно до статті 63 СК України 1/2 у праві власності на це нерухоме майно належить позивачу ОСОБА_1 .

Оскільки на підставі іпотечних застережень оспореними рішенням державних реєстраторів було зареєстровано право власності на нерухоме майно подружжя ОСОБА_1 за кредитором ОСОБА_2 , очевидно, що з цього часу позивач у справі ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 були позбавлені права власності на це майно.

Враховуючи фундаментальні принципи як вітчизняного законодавства так і міжнародного права, що кожна особа має право на судовий захист своїх порушених прав, зокрема і права власності, ці права гарантуються та захищаються державою, відмова позивачу як співвласнику майна на оскарження рішень державних реєстраторів, якими позивача позбавлено права власності, посилаючись на відсутність в неї права вимоги судового захисту (так як її права не порушені та не оспорені), не відповідає принципу верховенства права, вищенаведеним нормам законів України так і статтям 6, 13, статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини.

У цій справі суди мали б надати відповіді на аргументи позивача, щодо порушення на її думку законів та, відповідно, її прав реєстрацією права власності на спірне майно за ОСОБА_2 , що позбавило позивача права власності, а не відмовляти з підстав відсутності в неї права на пред`явлення цього позову.

Суддя ОСОБА_9