Рішення

від 27.05.2024 по справі 733/4/24

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/109/24

Єдиний унікальний №733/4/24

Рішення

Іменем України

27 травня 2024 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,

за участю секретаря Ткаченко В.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 та

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Ічнянська державна нотаріальна контора та ОСОБА_3 , про зменшення обов`язкової частки у спадщині,

установив:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Після смерті матері відкрилася спадщина на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 та земельні ділянки. Її мати за життя 23 липня 2014 року склала заповіт, яким заповідала спадкове майно їй та її сестрі ОСОБА_3 . Позивачка разом з її сестрою ОСОБА_3 , як спадкоємиці за заповітом, у встановлений законом строк подали до Ічнянської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, однак під час подачі заяви виявилося, що відповідач ОСОБА_2 також подав заяву про прийняття спадщини за законом, так як має право на обов`язкову частку у спадщині у розмірі 1/6 спадкового майна. Позивачка, зважаючи на негативні відносини відповідача з померлою ОСОБА_4 , якій він ніколи не допомагав, при цьому неодноразово тероризував та доводив до нервових зривів, просила зменшити ОСОБА_2 обов`язкову частку у спадщині, що залишилась після смерті ОСОБА_4 до 1/18 частини.

За клопотанням позивачки ухвалою судді від 25 січня 2024 року витребувано від Ічнянської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 47); на виконання ухвали суду від 25 січня 2024 року Ічнянською державною нотаріальною конторою надано копію спадкової справи заведеної д майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 71); 13.03.2024 року позивачкою ОСОБА_1 подана заява про доручення документів до справи (а.с. 95); ухвалою суду від 25 березня 2024 року залучено до участі в справі у якості третьої особи ОСОБА_3 (а.с. 106-107); ухвалою суду від 16 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 117).

09 лютого 2024 року відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи тим, що він являється сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та має інвалідність ІІ групи загального захворювання, з 2001 року є пенсіонером. Вважає, що заповіт був складений під впливом його сестер ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У нього були добрі відносини з померлими батьком та матір`ю. З раннього дитинства він їм допомагав по господарству і не тільки. Батьки навпаки допомагали сестрам. Коли захворіла матір, він відвідував її в лікарні. Але після написання останньою заповіту, ОСОБА_1 заборонила йому зустрічатися з матір`ю. Періодично він бачив її зі свого двору, як вона поралась по господарству. Пізніше стали матір закривати в будинку. ОСОБА_1 разом з чоловіком проживали в материному будинку, отримувала її пенсію, гроші за пай, користувалась пільгами, так як мати мала статус «учасника війни». А коли померла ОСОБА_4 , то від нього вимагали, щоб приймав участь у похованні останньої. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 надуманими та безпідставними, хоча дійсно з 2014 року він з матір`ю не спілкувались, не підтримували жодних відносин, але йому не давали бачитись та спілкуватись з нею. А тому просить виділити йому належну частку у спадщині (а.с. 54-61).

26 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 надала суду відповідь на відзив, мотивуючи тим, що заповіт був написаний матір`ю ОСОБА_4 добровільно і без будь-якого примусу. За життя їх батьки домовились, що після їх смерті все майно залишиться ОСОБА_1 , як найменшій дитині. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вони допомагали в будівництві їхніх будинків, а їй залишиться батьківський будинок. Але відповідач провокував конфлікти з приводу спадкового майна. Все це негативно впливало на батьків. Коли помер їх батько, то поховання відбули вона, мати та сестра. ОСОБА_2 участі в цьому не приймав. Коли мати залишилася одна, то вона постійно приходила до неї та допомагала по господарству. Відповідач теж до неї приходив, але коли він був у нетверезому стані, то виникали конфліктні ситуації з приводу спадщини. Батьки йому допомагали та підтримували весь час, ніколи не відмовили. Вона перейшла жити до матері, коли остання потребувала стороннього догляду у зв`язку із станом здоров`я, так як останні роки вона була прикута до ліжка. ОСОБА_4 померла у віці 91 рік. Після її смерті вона з сестрою здійснили поховання, поставили пам`ятник. Відповідач в цьому участі не брав. На даний час вона живе у батьківському будинку, так як іншого житла не має. А тому підтримує свої позовні вимоги та просить зменшити ОСОБА_2 обов`язкову частку у спадщині (а.с. 81-88).

19 березня 2024 року відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, згідно якого зазначив, що все зазначене ОСОБА_1 у відповіді на відзив є видуманим (а.с. 101).

Пояснень щодо позову та відзиву третіми особами не надано.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, при цьому пояснила, що коли відповідач приходив до матері, майже завжди перебував у стані алкогольного сп`яніння, після чого вчиняв сварки з приводу спадщини та говорив, що він є спадкоємцем, висловлювався нецензурною лайкою, чим пригнічував свою матір, яку вона часто бачила заплаканою. Після того як у матері стався інсульт, починаючи з 2003 року вона переїхала жити до неї та доглядала її. З 2014 року, після того як її брат ударив, останній перестав ходити до матері. За три роки до смерті матері остання була прикута до ліжка, однак відповідач жодного разу її не провідав та не поцікавився її життям, не допомагав матеріально. Бачитися з матір`ю відповідачу ніхто не забороняв.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з посиланням на те, що все зазначене позивачкою є видуманим, у нього з матір`ю були гарні відносини, а перестав він ходити до неї з 2014 року через те, що ОСОБА_1 вигнала його та заборонила ходити до матері, в якої до того ж хвіртка завжди була замкненою.

Третя особа ОСОБА_3 , допитана у судовому засіданні з її згоди як свідок, у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову, при цьому показала, що неодноразово була свідком того, як відповідач приходив до матері у п`яному вигляді та вчиняв з нею сварки з приводу спадщини. Така поведінка відповідача дуже засмучувала матір. Відповідач взагалі матері матеріально та фізично не допомагав. З 2014 року до матері взагалі не приходив, окрім одного разу, коли її привезли додому з лікарні, та вона попросила допомогти їй з матір`ю. Навіть незважаючи на те, що мати останні роки була прикута до ліжка відповідач до неї не навідувався. Ніхто ОСОБА_2 з будинку матері не виганяв, однак вона з сестрою говорила останньому, щоб він не ходив до неї у п`яному вигляді та не вчиняв сварки.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що відповідач, коли приходив до своєї матері, то був у п`яному вигляді та вчиняв з нею сварки з приводу спадщини, вона неодноразово була безпосереднім свідком цього, про це їй говорила і сама ОСОБА_4 , яку вона часто бачила заплаканою. ОСОБА_2 своїй матері взагалі не допомагав, якою весь час опікувалася ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що живе по сусідству з померлою ОСОБА_4 . Йому відомо, що ОСОБА_2 дуже рідко ходив до своєї матері, якій не допомагав. Він був здивований, коли дізнався, що ОСОБА_2 претендує на спадщину, так як за матір`ю весь час доглядала ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що їй відомо про те, що за померлою ОСОБА_4 весь час доглядала її дочка ОСОБА_1 , яка і провела поховання своєї матері. ОСОБА_2 часто вживав алкогольні напої, а коли приходив до матері, то вона часто чула як з подвір`я останньої лунали сварки за участю ОСОБА_2 . Вона ніколи не бачила, щоб ОСОБА_2 допомагав своїй матері.

Представник третьої особи Ічнянської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, та заслухавши показання свідків, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с. 11), яка доводилася матір`ю позивачці (а.с. 25, 26), відповідачу ОСОБА_2 (а.с. 63) та третій особі ОСОБА_3 (а.с. 23, 24).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 21) та земельні ділянки площею 0,16 га згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЧН № 042376 (а.с. 96), площею 5,02 га згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 130664 (а.с. 97), площею 0,48 га згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 170148 (а.с. 98).

23 липня 2014 року спадкодавець ОСОБА_8 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЧН № 042376. Земельні ділянки площею 5,02 га згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 130664 та площею 0,48 га згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 170148 ОСОБА_8 в рівних частинах заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 22).

Як убачається з копії спадкової справи № 227/2022, заведеної Ічнянською державною нотаріальною конторою 10.11.2022 року, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 72-75).

Таким чином спадкоємцями ОСОБА_8 є її діти - дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як спадкоємиці за заповітом, а також син померлої - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємець за законом першої черги, що має право на обов`язкову частку у спадщині, яка відповідно до ст. 1241 ЦК України становить відповідно 1/6.

ОСОБА_4 тривалий час знаходилася в тяжкому стані, потребувала стороннього догляду та знаходилася під наглядом лікаря, що підтверджується довідкою лікаря ЗПСМ від 30.10.2023 року (а.с. 20).

Відповідачу ОСОБА_2 у травні 2023 році діагностували рак астрального відділу шлунка (а.с. 69), а в липні йому була призначена 2 група інвалідності (а.с. 70).

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України).

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин маж цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.1241 ЦК України).

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

Позбавлення особи права на обов`язкову частку судом ЦК не передбачає, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу її відкриття.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного суду Україні від 30.05.2008 N 7 « Про судову практику у справах про спадкування» суд може зменшити розмір обов`язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця.

Підставами для зменшення обов`язкової частки у спадщині можуть бути: 1) непідтримання спадкоємцем зв`язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому; 2) погане поводження із ним; 3) нездійснення належного догляду; 4) надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця; 5) звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину; 6) неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця; 7) не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці; 8) аморальна поведінка обов`язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов`язкову частку; 9) виокремлення спадкоємцю певної частки майна ще за життя спадкодавця.

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тлумачення абзацу другого частини першої статті 1241 ЦК України свідчить, що зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення. Позбавлення особи права на обов`язкову частку судом ЦК України не передбачено, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України.

Так, судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що відповідач з 2014 року і по день смерті своєї матері не спілкувався нею та не навідував її.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що причиною не спілкування його з матір`ю була заборона зі сторони сестри ОСОБА_1 , так як жодними доказами це не спростовано.

Не заслуговують на увагу і твердження відповідача про те, що хвіртка у його матері завжди була закрита, що позбавляло його можливості зайти до неї, оскільки належними та допустимими доказами це не підтверджено.

Натомість суд приймає доводи позивачки, підтверджені третьою особою ОСОБА_3 про те, що відповідачу ніхто не забороняв спілкуватися з матір`ю, але так як останній майже весь час приходив до неї у стані алкогольного сп`яніння та вчиняв з нею сварки, тому його попередили, щоб у такому стані він до матері не з`являвся.

Про те, що ОСОБА_2 часто приходив до матері у стані алкогольного сп`яніння та вчиняв з нею сварки підтвердила у судовому засіданні і свідок ОСОБА_5 .

Згідно ст. 12 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК).

Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 дійсно тривалий час не підтримував зв`язків зі своєю матір`ю, незважаючи на те, що жив навпроти її будинку, при цьому остання три роки була прикута до ліжка і потребувала допомоги, яку відповідач не надавав, який, будучи часто у стані алкогольного сп`яніння, вчиняв з нею сварки з приводу спадщини, що негативно впливало на неї, тобто відповідач фактично належного догляду за своєю матір`ю не здійснював, що є підставою для зменшення йому розміру обов`язкової частки у спадщині на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яку суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає необхідним зменшити з 1/6 частки - до 1/12 частки, таким чином задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Ічнянська державна нотаріальна контора та ОСОБА_3 , про зменшення обов`язкової частки у спадщині задовольнити частково.

Зменшити розмір обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_2 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 з 1/6 частки - до 1/12 частки.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: Ічнянська державна нотаріальна контора, місце розташування: вул. Воскресінська, 17, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, ЄДРПОУ 02901606.

Третя особа: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 28 травня 2024 року.

Головуючий суддя В.М.Овчарик