Рішення

від 17.05.2024 по справі 557/226/24

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/557/151/2024

Справа 557/226/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Пацка Д.В.,

секретар судового засідання Довгалець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей Гощанської селищної ради Рівненської області, про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову, Позивачка зазначає, що 13.04.2004 було укладено шлюб з відповідачем, про що складено відповідний актовий запис №6, що підтверджує свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу сторони мають дітей, один з яких є неповнолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, посилаючись на ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, просить розірвати шлюб з відповідачем, оскільки в сторін втрачено почуття любові один до одного, що у свою чергу призвело до небажання підтримувати подальші сімейні відносини, зокрема на даний час сторони разом не проживають. На переконання позивача, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим, бажання примиритися відсутнє.

Відповідач відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову не надав.

Від ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов, в порядку, передбаченому ст. 193 ЦПК України

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в позові вказує, що позовні вимоги за первісним позовом визнає в повному обсязі та не заперечує проти його задоволення, оскільки починаючи з лютого 2023 року між сторонами погіршились стосунки. Разом з тим, вказуючи на те, що неповнолітній син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , увесь час проживає з ним та знаходиться на його утриманні, просить в порядку ст. 160 Сімейного кодексу України залишити проживати неповнолітнього сина разом з ним.

Зокрема, вказує, що з моменту фактичного припинення шлюбних відносин неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 мешкає окремо від неповнолітнього сина, що підтверджує довідкою про склад зареєстрованих осіб №11-03-03-349 від 19.02.2024.

Також, на підтвердження своїх позовних вимог вказує, що офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, за місцем роботи характеризується з позитивної сторони, що підтверджує характеристикою з місця роботи ТзОВ «КОРТАКОЗ» від 04.03.2024.

Згідно заяви за вх. №ЕП-473 від 01.05.2024 ОСОБА_2 подав уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просить також, встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком, без участі матері.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 21 лютого 2024 року прийняв вище вказану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу прийнято розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 11 березня 2024 прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 28 березня 2024 вирішено залучити до участі в цивільній справі №557/226/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору - Гощанську селищну раду Рівненської області в особі служби у справах дітей (місцезнаходження: 35400, Рівненська область, Рівненський район, селище Гоща, вул. Незалежності, 72 а).

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 13 травня 2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Первісний позивач ОСОБА_3 (відповідач за зустрічним позовом) в судове засідання не з`явилася, в заяві поданій на адресу суду зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю, просить справу розглянути без її участі.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, в заяві на адресу суду зазначено, що позовні вимоги підтримує повністю, просить справу розглянути без його участі. Вказує, що позов ОСОБА_3 визнає повністю.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, приходить до наступного висновку.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , судом установлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 13.04.2004 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Гощанського управління юстиції Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис №06.

Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_8 ».

Як убачається з матеріалів справи, від даного шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітній син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Позивачка, вказуючи на наявність підстав для розірвання шлюбу, звернулася до суду з вказаним позовом.

Таким чином, спірні правовідносини з приводу припинення шлюбу, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами права, які містяться в главі 11 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу, що визначено ч. 3 ст. 105 СК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин - факту припинення між сторонами шлюбних стосунків, суд вважає, що сім`я сторін розпалась остаточно та подальше спільне проживання лише суперечитиме інтересам останніх, що має істотне значення.

При цьому судом враховуються аргументи позивача, наведені нею в позові на підтвердження підстав для його задоволення, зокрема щодо фактичного припинення подружніх відносин через відсутність взаєморозуміння та різні погляди на сімейні відносини та сімейні обов`язки, втрату фізичних та духовних зв`язків, а також почуття любові, оскільки такі знайшли своє підтвердження в ході дослідження зібраних по справі доказів.

З`ясувавши фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд, приймаючи до уваги наявність у подружжя неповнолітніх дітей, не вбачає підстав для зупинення провадження по справі, в зв`язку з наданням сторонам строку на примирення.

Приймається до уваги судом і та обставина, що сторони будь-якого бажання щодо примирення та збереження сім`ї не висловили. Як позивач, так і відповідач наполягали на розірванні шлюбу, про що кожен з них зазначив у поданих заявах.

Щодо зустрічних позовних вимог, суд приходить до наступного висновку

Судом встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Встановлено, що неповнолітній син сторін по справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про зареєстрованих осіб від 19.02.2024.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №4175 від 12.02.2024.

Встановлено, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, за місцем роботи характеризується з позитивної сторони, що підтверджує характеристикою з місця роботи ТзОВ «КОРТАКОЗ» від 04.03.2024.

Зі слів свідків ОСОБА_11 (паспорт серії НОМЕР_3 видано 11.06.1996) та ОСОБА_12 (паспорт серії НОМЕР_4 видано 09.05.2000) убачається, що ОСОБА_2 , проживає разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_3 , та здійснює належним чином батьківське утримання та виховання. Батько самостійно виховує та утримує дітей, мати участі в їх вихованні та утриманні не приймає.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 задіяний до виконання комплексу робіт оборонного призначення, пов`язаних із будівництвом інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на території Рівненської обл. в складі 56 об. ТрО, що підтверджує копією листа ТОВ «Архітектурне бюро «Янкор» до Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обл. державної адміністрації, з переліком працівників, задіяних до робіт, що додається.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч.ч. 2 і 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Позивач має постійний та достатній дохід, самостійно займається вихованням та утриманням дитини, забезпечує її матеріально та піклується про нього. Позивач як батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує дитину усім необхідним, проявляє батьківську турботу, піклується про її фізичний та духовний розвиток, цікавиться станом здоров`я та успіхами. Тобто з боку позивача відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання дитини разом з ним, чи негативно впливали на її виховання та розвиток. Відповідач залишила дитину на позивача, як мати належним чином не виконує свої батьківські обов`язки по вихованню дитини, наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Відповідач не заперечує щодо визначення місця проживання спільної дитини разом з батьком, про що свідчить відповідна заява про визнання позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечитиме інтересам дитини, зв`язок з батьком, а також те, що в даному випадку відповідач визнає позов та не заперечує щодо того, щоб спільна дитина проживала разом з батьком, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог про визначення місця проживання дитини на даний час разом з батьком.

Судом встановлено та не заперечувалось ОСОБА_13 те, що малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з своїм батьком, який створив всі умови для проживання дитини, здійснює опіку над нею, доглядає та піклується про його стан здоров`я. Дитина проживає окремо від матері.

З урахуванням зазначеного, на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що заявлена вимога ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком підлягає до задоволення.

Питання щодо судових витрат позивачем на ставиться.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 13.04.2004 у відділі РАЦС Гощанського управління юстиції Рівненської області, актовий запис № 06, між ОСОБА_14 та ОСОБА_2 , - розірвати.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком - ОСОБА_2 , та встановити факт самостійного виховання та утримання дитини батьком - ОСОБА_2 , без участі матері.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення виготовлено 27.05.2024.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

С у д д я Д.В. Пацко