Постанова

від 23.05.2024 по справі 350/203/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 350/203/20

Провадження № 22-ц/4808/774/24

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Струтинської Д.В.,

з участю представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про скасування рішень сільської ради, реєстрації відомостей про земельну ділянку і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 29 лютого 2024 року під головуванням судді Пулика М.В. у селищі Рожнятів,

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Петранківська сільська рада (правонаступником якої є Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області), про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначив, що до 1970 року він проживав в с. Петранка разом з матір`ю ОСОБА_4 в належному їй житловому будинку на АДРЕСА_1 .

В користуванні його матері в урочищі «Город», тобто по АДРЕСА_2 , завжди було 0,13 га землі, з яких 0,03 га для обслуговування житлового будинку, а 0,10 га. для ведення сільського господарства.

Географічно зазначені земельні ділянки є одним масивом, вони примикають одна до одної, при чому земельна ділянка для обслуговування житлового будинку знаходиться та межує з вулицею Шевченка, а за нею продовжується земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства (город), яка географічно розташована перпендикулярно вулиці Шевченка, і заїзд до неї завжди здійснювався з вулиці Шевченка через земельну ділянку, необхідну для обслуговування житлового будинку його матері, тобто через її подвір`я.

Суміжним землекористувачем була відповідачка ОСОБА_3

В 2005 році старий житловий будинок його матері було розібрано, мати переїхала на проживання в с. Старе місто Підгаєцького району Тернопільської області, а вищезгадану земельну ділянку мати в усній формі заповіла йому, в зв`язку з чим 15.05.2006 зверталась з заявою до Петранківської сільської ради з проханням вилучити в неї земельну ділянку площею 0,13 га, з яких 0,03 га для обслуговування житлового будинку та 0,10 га для ведення сільського господарства, та надати цю земельну ділянку йому.

ОСОБА_4 18.01.2009 померла, проте як при її житті, так і після її смерті, він продовжував користуватись її земельною ділянкою і жодних перешкод в цьому ніколи не виникало.

Для документального підтвердження та оформлення права власності на зазначену земельну ділянку Петранківська сільська рада своїм рішенням від 21.03.2019 надала йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтованою площею 0,18 га в натурі (на місцевості) в т.ч. по урочищах «Біля Іляшки» - 0,050 га, урочище «Город» - 0,1300 га в с. Петранка для ведення особистого селянського господарства.

В процесі реалізації зазначеного рішення сільської ради та виготовлення технічної документації Петранківська сільська рада актом комісії від 16.10.2019, який затверджений рішенням Петранківської сільської ради від 11.11.2019, погодила межі його земельної ділянки та дійшла висновку про можливість виготовлення для нього правовстановлюючого документа на землю без підпису суміжних землекористувачів.

Рішенням Петранківської сільської ради від 24.12.2019 йому затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею - 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» с. Петранка, кадастровий номер: 2624884401:01:001:0028, та передано дану земельну ділянку у власність.

Виявилось, що на належній йому земельній ділянці відповідачка самовільно, без будь-якого дозвільного документу, без його відома та згоди встановила 2 господарські споруди - шопи, що створює йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою та практично унеможливлює її використання.

При цьому, спірною є самовільно встановлена шопа, яка являє собою частину старого житлового будинку, самовільно перетягнута відповідачкою ОСОБА_3 на належну йому земельну ділянку та обкладена цеглою.

Посилаючись на викладене та те, що позовна давність на вимоги за цим позовом не вважається пропущеною, просив зобов`язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,1300 га., кадастровий номер якої - 2624884401:01:001:0028, що знаходиться в урочищі «Город» с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, та зобов`язати її знести господарські споруди - шопи, що знаходяться на цій земельній ділянці.

ОСОБА_3 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ) 04.03.2020 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , Петранківської сільської ради (правонаступником якої є Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про визнання незаконними рішень сільської ради та скасування реєстрації відомостей про земельну ділянку.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 зазначила, що рішенням сесії Петранківської сільської ради від 11.11.2019 № 205-1/2019 було затверджено ОСОБА_1 акт погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії від 16.10.2019 з межівниками нею та ОСОБА_5 .

Рішенням сесії Петранківської сільської ради від 24.12.2019 № 211-3/2019 було затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) площею - 0,13 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» села Петранка, кадастровий номер 2624884401:01:001:0028, та передано вказану земельну ділянку ОСОБА_1 в приватну власність і він здійснив реєстрацію цієї ділянки 17.12.2019 в відділі у Рожнятівському районі Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) від 03.12.2019.

Про завідомо незаконність вказаних рішень та дій відповідачів свідчить те, що 23.10.2019 вона звернулася до суду з позовом про визнання незаконним рішення сесії Петранківської сільської ради від 21.03.2019 №183-9/2019 про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення тех. документації із землеустрою щодо встановлення (відновленя) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га в натурі на місцевості, в т.ч. по урочищах «Біля Іляшки» - 0,050 га, урочище «Город» - 0,1300 га в с. Петранка для ведення особистого селянського господарства. 25.10.2019 було відкрито провадження у справі №350/1832/19 за її позовом та призначено підготовче засідання на 20.11.2019. Ухвалою суду від 17.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Таким чином, як ОСОБА_1 так і Петранківська сільська рада добре знали про наявність земельного спору та їм було достовірно відомо про оскарження рішення сесії Петранківської сільської ради від 21.03.2019 в судовому порядку. Відповідачі умисно та свідомо знехтували приписами ч.1 ст. 161 ЗК України і не зважаючи на оскарження рішення сесії Петранківської сільської ради в суді, яке призупинило виконання вказаного рішення, продовжили його виконувати.

Прийняте рішення сесії Петранківської сільської ради від 11.11.2019, яким було затверджено гр. ОСОБА_1 акт погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії від 16.10.2019, та рішення сесії Петранківської сільської ради від 24.12.2019 є похідними від оскаржуваного в суді рішення сесії Петранківської сільської ради від 21.03.2019 і їх прийняття є неможливим без виконання цього рішення сільської ради. Тому з цих підстав вони є завідомо незаконні, так як реалізують рішення сесії сільської ради, дія якого є призупинена у відповідності до ст. 161 ЗК України.

Крім того, оскаржувані рішення були прийняті за її відсутності, на сесії її не запрошували, про розгляд цих питань вона взагалі не знала, в той час як існує земельний спір, про що свідчить як акт узгоджувальної комісії від 16.10.2019, так і судова справа №350/1832/19.

Про існування земельного спору також свідчить те, що на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості, що належить їй з 2004 року у відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.09.2004 та витягу про реєстрацію права власності - шопа.

Також земельної ділянки в урочищі «Город» розміром 0,1300 га в с. Петранка для ведення особистого селянського господарства не існувало ніколи. Там завжди була земельна ділянка площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства. А земельна ділянка площею 0,03 га мала інше цільове призначення - для обслуговування та будівництва житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_2 , що підтверджують і записи в погосподарській книзі, які долучено самим ОСОБА_1 . Тобто сільська рада мало того, що з`єднала дві різні ділянки в одну, так ще й в невстановлений спосіб змінила цільове призначення земельної ділянки.

Щодо акта узгоджувальної комісії, то на час встановлення - відновлення меж вона взагалі була відсутня в с. Петранка і до неї з цього приводу ніхто не звертався. Вона тривалий час перебувала на лікуванні та оздоровленні в Полтавській області у своєї дочки і аж ніяк не могла відмовитися від підпису як суміжний землекористувач через недобросусідські відносини, як це зазначено в акті, так як взагалі була відсутня в селі дуже тривалий час. Це свідчить про недостовірність вказаного акта. Більше того, як їй стало відомо, член комісії ОСОБА_6 акт не підписав, це зроблено було ним пізніше, так як ОСОБА_1 ввів його в оману, що між ними спір вирішено.

Посилаючись на те, що оскаржувані рішення порушують її права на земельну ділянку, на якій знаходиться належне їй нерухоме майно, є незаконними, ОСОБА_1 не має права вимагати знесення належної їй шопи і є незаконною реєстрація відомостей в Державному земельному кадастрі про спірну земельну ділянку, позивачка за зустрічним позовом, з урахуванням заяви від 20.08.2021, просила: визнати незаконними рішення Петранківської сільської ради від 11.11.2019 № 205-1/2019, яким затверджено ОСОБА_1 акт погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії від 16.10.2019, та від 24.12.2019 № 211-3/2019, яким затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею - 0,13 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» села Петранка, кадастровий номер 2624884401:01:001:0028, та передано вказану земельну ділянку ОСОБА_1 в приватну власність; скасувати реєстрацію відомостей в Державному земельному кадастрі про цю земельну ділянку за кадастровим №2624884401:01:001:0028; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50838896 від 28.01.2020 державного реєстратора Рожнятівської селищної ради Казимирович Оксани Андріївни; скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий №2624884401:01:001:0028 за ОСОБА_1 від 24.01.2020 номер запису про право власності: 35211623.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 05.03.2020 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду із первісним позовом. Розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 18.12.2020 у зв`язку з смертю ОСОБА_3 здійснено заміну відповідача на спадкоємця ОСОБА_2 .

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 15.02.2021 залучено до участі в розгляді справи в якості правонаступника Петранківської сільської ради - Рожнятівську селищну раду.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 29 лютого 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,1300 га, кадастровий номер якої - 2624884401:01:001:0028, що знаходиться в урочищі «Город» с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, та зобов`язати його знести господарські споруди - шопи, які знаходяться на цій земельній ділянці згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (реєстровий номер 120422) під літерами "З" та "Е".

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській про скасування рішення сесії сільської ради, реєстрації відомостей про земельну ділянку, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) і реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає про безпідставність висновку суду першої інстанції, що оскаржувані рішення сесії сільської ради прийняті в спосіб, передбачений законодавством.

Оскаржувані рішення сесії сільської ради прийняті як з порушенням норм матеріального законодавства, так і з порушенням процедури. Про завідомо незаконність вказаних рішень свідчать обставини, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

ОСОБА_1 і Петранківська сільська рада добре знали про наявність земельного спору та їм було достовірно відомо про оскарження рішення сесії сільської ради від 21.03.2019 в судовому порядку.

Відповідачі умисно та свідомо знехтували приписами ч. 1 ст. 161 ЗК України і не зважаючи на оскарження рішення сесії сільської ради продовжили його виконувати. При цьому, Петранківська сільська рада умисно зловживала своїми процесуальними правами не з`являючись на розгляд справи в суді та не повідомляючи суд про причини неявки, чим затягувала розгляд справи для того, щоб у незаконний спосіб, продовжувати реалізацію оскаржуваного рішення сільської ради.

Тобто незалежно від результату розгляду справи рішення сесії сільської ради від 21.03.2019 не могло реалізовуватися та не потребувалося додатково встановлення судом заборони на ухвалення будь-яких рішень з приводу спірної ділянки, як на це посилається суд в оскаржуваному рішенні.

Рішення сесії сільської ради від 11.11.2019 та від 24.12.2019 були прийняті за відсутності ОСОБА_3 , на сесії її не запрошували, про розгляд даних питань вона взагалі не знала. Все це відбувалося в той час як існував земельний спір, про що свідчить як акт узгоджувальної комісії, так і судова справа №350/1832/19.

Сам позов ОСОБА_1 свідчить про наявність земельного спору, а такі спори органами місцевого самоврядування розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься.

Крім того, допитані свідки підтвердили, що ОСОБА_3 від узгодження меж земельної ділянки не відмовлялася, оскільки була відсутня.

При прийняті оскаржуваних рішень було порушено не лише вимоги закону, а й саму процедуру. В своєму рішенні суд жодним словом не згадує про покази двох депутатів сільської ради, які не були присутні на сесії сільської ради, не дає їм належної оцінки. Більше того суд їх покази перекручує, зазначаючи, що вони стверджували про присутність при прийнятті оскаржуваних рішень сесії і дотримання регламенту.

При цьому, протокол і список депутатів від 10.11.2019, а рішення сесії від 11.11.2019, а список депутатів присутніх на 20 сесії 7-го демократичного скликання Петранківської сільської ради від 24.12.2019 взагалі відсутній, що повністю унеможливлює перевірку повноважень 20 сесії 7-го демократичного скликання Петранківської сільської ради.

Це свідчить про грубі порушення процедури та допущені фальсифікації при прийнятті оспорюваних рішень сільської ради.

Сільська рада ще й у невстановлений спосіб змінила цільове призначення земельної ділянки.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою з 2006 року, оскільки з кінця 90-х років вся земельна ділянка, призначена для обслуговування двох житлових будинків, використовувалася батьками ОСОБА_2 вже виключно для обслуговування нового житлового будинку і господарських будівель, так як старий будинок вже не існував. Подвір`я не було розділене, а після руйнування старої хати ОСОБА_4 проживала в новому будинку разом з сином ОСОБА_8 (батьком ОСОБА_2 ) і практично на місці старої хати ОСОБА_8 було споруджено шопу. Оскільки ОСОБА_8 помер в 2001 році, то свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2 було видано 14.09.2004 на ОСОБА_3 . До складу домоволодіння ввійшла і вказана вище шопа.

У випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

В 2000 році ОСОБА_4 вибула на інше місце проживання в с. Старе Місто Підгаєцького р-ну Тернопільської області, де й проживала до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому з цього часу вона перестала бути землекористувачем земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,03 га, а ОСОБА_3 нею стала з 2004 року, у відповідності до ст. 377 ЦК України, ст. 120, 125 ЗК України, так як на цій земельній ділянці знаходилася офіційно належна їй на праві приватної власності будівля - шопа.

Відтак, оскаржувані рішення порушували її права на земельну ділянку, на якій знаходиться належне їй нерухоме майно.

Також у справі ними було заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача за первісним позовом, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_2 та його представника, тобто позивача за зустрічним позовом, а чинне законодавство не передбачає розгляду справи в порядку загального позовного провадження за відсутності позивача (його представника), якщо не було подано заяви про розгляд справи в їх відсутність. Такої заяви суду не подавалося, навпаки представником позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом було подано заяву про відкладення розгляду справи.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті заявлених позовних вимог.

Учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, з мотивів наведених у ній.

Представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Представники Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подав письмові пояснення, в яких вказав, що при ухвалення рішення покладається на розсуд суду та просив проводити розгляд справи за відсутності представника управління.

Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду справи в апеляційному порядку, явку представників сторін, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод у розгляді справи в зв`язку з неявкою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представників третіх осіб не вбачає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.

Відповідно до ч.1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що згідно плану, виданого ОСОБА_4 , їй на підставі рішення Петранківської сільської ради народних депутатів від 28.12.1993, протокол № 13, передається у приватну власність, в т.ч., земельна ділянка по АДРЕСА_2 , з визначеною у плані конфігурацією і розмірами.

Комісією Петранківської сільської ради 16.10.2019 складено акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 , згідно якого комісією проведено в натурі узгодження та встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 в селі Петранка та встановлено, що існуючі межі не порушено між суміжними землекористувачами, однак через недобросусідські відносини ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відмовляються від підпису в плані зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 . Комісія вважала, що ОСОБА_1 має право виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку без підпису представників суміжних землекористувань, зокрема ОСОБА_3 і ОСОБА_5 . Комісія рекомендувала сесії сільської ради затвердити акт встановлення меж.

Рішенням сесії Петранківської сільської ради від 11.11.2019 № 205-1/2019 затверджено ОСОБА_1 акт погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії від 16.10.2019 з межівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовлено 03.12.2019 та відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку 17.12.2019 проведено реєстрацію відомостей в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку за кадастровим №2624884401:01:001:0028 на підставі вказаної технічної документації.

Рішенням сесії Петранківської сільської ради від 24.12.2019 № 211-3/2019 затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею - 0,13 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» села Петранка, кадастровий номер - 2624884401:01:001:0028, та передано вказану земельну ділянку площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» села Петранка, кадастровий номер - 2624884401:01:001:0028 ОСОБА_1 в приватну власність.

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50838896 від 28.01.2020 державним реєстратором Рожнятівської селищної ради Казимирович Оксаною Андріївною 24.01.2020 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2624884401:01:001:0028 за ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 35211623.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01.11.2023, яке відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 04.12.2023, у справі №350/338/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатира Бориса Михайловича про скасування рішення державного реєстратора, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 39872808 від 6 вересня 2022 року 11:19:07, прийняте державним реєстратором Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатирем Б.М. та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 25018439 від 9 вересня 2022 року про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, який розташований в АДРЕСА_2 і складається з: житлового будинку А загальною площею 83,0 кв.м., стодоли Б площею 33,2 кв.м., стайні В площею 28,8 кв.м., літньої кухні Г загальною площею 21,8 кв.м., комори Д площею 15,4 кв.м., сараю З площею 13,5 кв.м., сараю Е площею 12,7 кв.м., криниці 1, воріт 2 та огорожі 3, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 64778565 від 13 вересня 2022 року 10:34:05, прийняте державним реєстратором Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатирем Б.М. та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 47836512 від 8 вересня 2022 року про право власності ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна, який розташований в АДРЕСА_2 і складається з: житлового будинку А загальною площею 83,0 кв.м., стодоли Б площею 33,2 кв.м., стайні В площею 28,8 кв.м., літньої кухні Г загальною площею 21,8 кв.м., комори Д площею 15,4 кв.м., сараю З площею 13,5 кв.м., сараю Е площею 12,7 кв.м., криниці 1, воріт 2 та огорожі 3, загальною площею 32,4 кв.м.

При розгляді справи №350/338/23 судом встановлено, що право власності на будинковолодіння, що розташоване по АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 було зареєстроване ще в 2004 році.

Дані технічні характеристики об`єкта нерухомості будинковолодіння зазначені у свідоцтві про право власності на нерухоме майно, виданого Петранківською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області 14 вересня 2004 року, та у довідці ФОП ОСОБА_4 № 11 від 12 квітня 2021 року відрізняються від технічних характеристик об`єкта житлової нерухомості будинковолодіння, щодо якого державним реєстратором ОСОБА_10 здійснено 8 вересня 2022 року реєстраційний запис 47836512 про право власності. Зокрема, загальна площа житлового будинку літ. А збільшилася на 23,6 кв. м., а саме була 59 4 кв.м. (згідно свідоцтва про право власності) 83 кв.м.; свідоцтва про право власності не містить таких складових, як сарай літ. З площею 13,5 кв.м. та сарай літ. Е площею 12,7 кв.м.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 не набула права власності на сарай літ. З площею 13,5 кв.м. та сарай літ. Е площею 12,7 кв.м, тому дані споруди є самовільно встановленими та не входили до складу нерухомого майна ОСОБА_3 .

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ч. 2 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0,25 га, в селищах не більше 0, 15 га, в містах не більше 0, 10 га; для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, наведеними правовими нормами встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішувати питання у галузі земельних відносин, зокрема приймати рішення щодо безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення(викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 118 ЗК України (у редакції станом на 21.03.2019 року) передбачено наступний порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 6 ст. 118 ЗК України).

У земельному законодавстві поняття «проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та «технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» не є тотожними, однаковими за своїм змістом та відповідно за процедурою виконання цієї документації. Законодавець відносить проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до різних за своєю суттю документів із землеустрою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення (далі - Закон №858-IV) технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Статтею 25 Закону №858-IV встановлено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до положень статті 55 Закону №858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, вказує на те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

При цьому, технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - це один з видів землевпорядної документації, отримання дозволу на виготовлення якої є етап процедури відведення безоплатно у приватну власність громадян земельних ділянок.

Відповідно до пунктів 2 та 10 Розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Зі змісту ч. 2 ст. 144 Конституції України та ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів не відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації у справі.

У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Конституційний суд України у п. 4 рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Пунктом 5 цього рішення Конституційного Суду України встановлено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, дійшов правильного висновку, що рішення сесії Петранківської сільської ради від 11.11.2019 № 205-1/2019, яким затверджено ОСОБА_1 акт погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії від 16.10.2019 з межівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , та рішення сесії Петранківської сільської ради від 24.12.2019 № 211-3/2019, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею - 0,13 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» села Петранка та передано вказану земельну ділянку в приватну власність прийняті в спосіб передбачений законодавством.

Судом першої інстанції надано належну правову оцінку посиланням апелянта щодо незаконності оспорюваних рішень з підстав, що в провадженні Рожнятівського районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Петранківської сільської ради від 21.03.2019 №183-9/2019.

Під час розгляду справи щодо оскарження вказаного рішення Петранківської сільської ради судом не було встановлено заборони на ухвалення будь-яких рішень з приводу спірної ділянки, а також вказано, що таке не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку в процесі її відведення, не має самостійного значення з метою відновлення та/або захисту права позивача щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. При цьому, суд зазначив, що під час розгляду справи позивачем не надано суду доказів, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні у позивача з 2004 року. У справі відсутні висновки експерта чи спеціаліста щодо порушення меж земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача.

Доводи апелянта на те, що відповідачі умисно та свідомо знехтували приписами ч. 1 ст. 161 ЗК України є неспроможними.

Відповідно до ст. 158 ЗК України (в редакції до 26.05.2021) земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Статтею 161 ЗК України (в редакції до 26.05.2021) встановлено порядок виконання рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа ОСОБА_1 , про визнання незаконним рішення Петранківської сільської ради від 21.03.2019 №183-9/2019, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га в натурі (на місцевості), в т.ч. по урочищах «Біля Іляшки» - 0,050 га, урочище «Город» - 0,1300 га в с. Петранка для ведення особисто селянського господарства, а не вирішено земельний спір.

Безпідставними є посилання апелянта щодо незаконності прийняття рішення сільської ради від 24.12.2019 без присутності ОСОБА_3 Сільською радою вирішено питання затвердження технічної документації та передачі у приватну власність земельної дліянки ОСОБА_1 , а не вирішувався земельний спір відповідно до ст. 158 ЗК України. Тому визначений ст. 159 ЗК України порядок розгляду земельних спорів не повинен застосовуватися.

Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції доводи апелянта про розгляд питання затвердження акта погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії від 16.10.2019 за відсутності ОСОБА_3 , а також про порушення процедури при прийнятті оспорюваних рішень сільської ради. Комісією сільської ради встановлено, що існуючі межі між суміжними землекористувачами не порушено, однак через недобросусідські відносини ОСОБА_3 відмовилася від підпису в плані зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 , що відповідає матеріалам справи, зокрема плану, який надано ОСОБА_4 на підставі рішення Петранківської сільської ради народних депутатів від 28.12.1993 з визначеною у ньому конфігурацією і розмірами спірної земельної ділянки.

Необґрунтованими є доводи апелянта, що оскаржувані рішення порушували права ОСОБА_3 на земельну ділянку, на якій знаходиться належне їй нерухоме майно.

Відповідно до ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Твердження позивача за зустрічним позовом, що на земельній ділянці, на яку хоче оформити право власності ОСОБА_1 , знаходиться шопа ОСОБА_3 спростовується встановленими судом при розгляді справи №350/338/23 обставинами, а саме, що ОСОБА_3 не набула права власності на сарай літ. З площею 13,5 кв.м. та сарай літ. Е площею 12,7 кв.м. Суд у цій справі виснував, що такі споруди є самовільно встановленими та не входили до складу нерухомого майна ОСОБА_3 .

Згідно ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею певних дій, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною другою ст. 95 ЗК України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У доводах позову ОСОБА_1 зазначав, що на належній йому земельній ділянці відповідачка самовільно, без будь-якого дозвільного документу, без його відома та згоди встановила дві господарські споруди - шопи, що створює йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою та практично унеможливлює її використання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» села Петранка, кадастровий номер - 2624884401:01:001:0028. Спірні споруди - шопи, що знаходяться на ній, є самовільно встановленими, тому він вправі вимагати усунення перешкод в її користуванні шляхом знесення самовільно встановлених споруд.

Суд першої інстанції правильно вказав про доведеність факту існування перешкод позивачу ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_2 , який є правонаступником ОСОБА_3 . Порушення земельних прав позивача стверджується наявністю на його земельній ділянці господарських споруд - шоп, тому їх необхідно знести. При цьому реєстрація відомостей в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку за кадастровим №2624884401:01:001:0028, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер :50838896 від 28.01.2020 державного реєстратора Рожнятівської селищної ради Казимирович О.А. і реєстрація права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2624884401:01:001:0028 за ОСОБА_1 від 24.01.2020 здійснені в межах повноважень та на підставі законних рішень, а вимога про їх скасування не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню.

Посилання апелянта, що при розгляді справи ним було заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача за первісним позовом, не є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справу № 648/533/16-ц.

Не є підставою для скасування оскаржуваного рішення посилання апелянта, що розгляд справи відбувся за відсутності позивача за зустрічним позовом та його представника і ними не було подано заяви про розгляд справи в їх відсутність.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Рожнятівського районного суду від 18.12.2020 здійснено заміну відповідача на спадкоємця ОСОБА_2 та судові засідання в суді першої інстанції призначалися неодноразово.

Про судове засідання, призначене на 29.02.2024, сторона відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом була повідомлена належним чином та представник ОСОБА_2 29.02.2024 подала клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки вона захворіла. Однак будь-яких доказів на обґрунтування поважності причини неявки не надала.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності такого учасника справи у зв`язку з неявкою його та представника в судове засідання без поважних причин.

Крім того, колегія суддів зауважує, що залишення зустрічного позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача (за первинним позовом він є відповідачем у цій справі) в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки може сприяти неповному дослідженню дійсних обставин справи в сукупності з зустрічними позовними вимогами і буде суперечити завданням та основним засадам (принципам) цивільного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції був вправі вирішити спір на підставі наявних у ній даних та доказів.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у ній, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду від 29 лютого 2024 року залишити без зміни.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 травня 2024 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин