Постанова

від 09.12.2024 по справі 350/203/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 350/203/20

провадження № 61-9398св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Крикун Тетяна Олександрівна, на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, у складі судді Пулик М. В., від 29 лютого 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О., від 23 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

2. Позов обґрунтовано тим, що до 1970 року він проживав в с. Петранка разом з матір`ю ОСОБА_5 в належному їй житловому будинку на АДРЕСА_1 .

3. В користуванні його матері в урочищі «Город» на АДРЕСА_2 завжди було 0,13 га землі, з яких 0,03 га - для обслуговування житлового будинку, а 0,10 га - для ведення сільського господарства.

4. Географічно зазначені земельні ділянки є одним масивом, вони примикають одна до одної, при чому земельна ділянка для обслуговування житлового будинку знаходиться та межує з АДРЕСА_1 , а за нею продовжується земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства (город), яка на площині розташована перпендикулярно АДРЕСА_1 , і заїзд до неї завжди здійснювався з АДРЕСА_1 через земельну ділянку, необхідну для обслуговування житлового будинку його матері, тобто через її подвір`я.

5. Суміжним землекористувачем була ОСОБА_2 .

6. У 2005 році старий житловий будинок його матері було демонтовано, мати переїхала на проживання в с. Старе місто Підгаєцького району Тернопільської області та мала намір зазначену земельну ділянку залишити йому, у зв`язку з чим 15 травня 2006 року зверталася до Петранківської сільської ради із заявою про вилучення в неї земельної ділянки площею 0,13 га, (з яких 0,03 га для обслуговування житлового будинку та 0,10 га для ведення сільського господарства), та надання цієї земельної ділянки йому.

7. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Як і за її життя, він ( ОСОБА_4 ) продовжував користуватись її земельною ділянкою.

8. Для документального підтвердження та оформлення права власності на зазначену земельну ділянку рішенням Петранківської сільської ради від 21 березня 2019 року йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтованою площею 0,18 га в натурі (на місцевості), у тому числі в урочищах «Біля Іляшки» - 0,050 га, «Город» - 0,1300 га у с. Петранка для ведення особистого селянського господарства.

9. В процесі реалізації зазначеного рішення та виготовлення технічної документації Петранківська сільська рада актом комісії від 16 жовтня 2019 року, затверджениим рішенням Петранківської сільської ради від 11 листопада 2019 року, погодила межі його земельної ділянки та дійшла висновку про можливість виготовлення для нього правовстановлюючого документа на землю без підпису суміжних землекористувачів.

10. Рішенням Петранківської сільської ради від 24 грудня 2019 року йому затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» с. Петранка, кадастровий номер 2624884401:01:001:0028, та передано йому цю земельну ділянку у власність.

11. Водночас він виявив, що на належній йому земельній ділянці відповідачка ОСОБА_2 самовільно, без будь-якого дозвільного документу, без його відома та згоди, встановила 2 господарські споруди (шопи), що створює йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

12. При цьому, спірною є самовільно встановлена господарська споруда (шопа), яка являє собою частину старого житлового будинку, самовільно переміщена відповідачкою ОСОБА_2 на належну йому земельну ділянку та обкладена цеглою.

13. Посилаючись на викладене, ОСОБА_6 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,1300 га, кадастровий номер 2624884401:01:001:0028, що знаходиться в урочищі «Город» с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, та зобов`язати її знести господарські споруди (шопи), що знаходяться на цій земельній ділянці.

14. 04 березня 2020 року ОСОБА_2 (правонаступником якої є ОСОБА_3 ) подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 , Петранківської сільської ради (правонаступником якої є Рожнятівська селищна рада Калуського району Івано-Франківської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області), про визнання незаконними рішень сільської ради та скасування реєстрації відомостей про земельну ділянку.

15. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначила, що рішенням Петранківської сільської ради від 11 листопада 2019 року

№ 205-1/2019 затверджено ОСОБА_4 акт погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії від 16 жовтня 2019 року з межівниками: нею та ОСОБА_7 .

16. Рішенням Петранківської сільської ради від 24 грудня 2019 року

№ 211-3/2019 затверджено ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» с. Петранка, кадастровий номер 2624884401:01:001:0028, та передано вказану земельну ділянку ОСОБА_4 в приватну власність і він здійснив реєстрацію цієї ділянки 17 грудня 2019 року у місцевому відділі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) від 03 грудня 2019 року.

17. Про завідомо незаконність вказаних рішень та дій відповідачів свідчить те, що 23 жовтня 2019 року вона звернулася до суду з позовом про визнання незаконним рішення сесії Петранківської сільської ради від 21 березня 2019 року № 183-9/2019 про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновленя) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га в натурі на місцевості, у тому числі по урочищах «Біля Іляшки» - 0,050 га, «Город» - 0,1300 га в с. Петранка для ведення особистого селянського господарства. 25 жовтня 2019 року було відкрито провадження у справі № 350/1832/19 за її позовом та призначено підготовче засідання на 20 листопада 2019 року. Ухвалою суду першої інстанції від 17 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

18. Таким чином, як ОСОБА_4 , так і Петранківська сільська рада добре знали про наявність земельного спору та їм було достовірно відомо про оскарження рішення сесії Петранківської сільської ради від 21 березня 2019 року в судовому порядку. Відповідачі умисно та свідомо знехтували приписами частини першої статті 161 ЗК України і не зважаючи на оскарження рішення сесії Петранківської сільської ради в суді, яке призупинило виконання вказаного рішення, продовжили його виконувати.

19. Прийняте рішення сесії Петранківської сільської ради від 11 листопада 2019 року, яким затверджено ОСОБА_4 акт погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії від 16 жовтня 2019 року, та рішення сесії Петранківської сільської ради від 24 грудня 2019 року є похідними від оскаржуваного в суді рішення сесії Петранківської сільської ради від 21 березня 2019 року і їх прийняття є неможливим без виконання цього рішення сільської ради. Тому з цих підстав вони є завідомо незаконні, так як реалізують рішення сесії сільської ради, дія якого є призупинена відповідно до статті 161 ЗК України.

20. Крім того, оскаржувані рішення були прийняті за її відсутності, на сесії її не запрошували, про розгляд цих питань вона взагалі не знала, в той час як існує земельний спір, про що свідчить як акт узгоджувальної комісії від 16 жовтня 2019 року, так і судова справа № 350/1832/19.

21. Про існування земельного спору також свідчить те, що на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомості (шопа), що належить їй з 2004 року відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 вересня 2004 року та витягу про реєстрацію права власності.

22. Також земельної ділянки в урочищі «Город» розміром 0,1300 га в с. Петранка для ведення особистого селянського господарства не існувало ніколи. Там завжди була земельна ділянка площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства. А земельна ділянка площею 0,03 га мала інше цільове призначення - для обслуговування та будівництва житлового будинку і господарських споруд на АДРЕСА_2 , що підтверджують і записи в погосподарській книзі, які долучено тим же ОСОБА_4 . Тобто сільська рада не тільки з`єднала дві різні ділянки в одну, але ще й у невстановлений спосіб змінила цільове призначення земельної ділянки.

23. Щодо акта узгоджувальної комісії, то на час встановлення/відновлення меж вона взагалі була відсутня в с. Петранка і до неї з цього приводу ніхто не звертався.

24. Посилаючись на те, що оскаржувані рішення порушують її права на земельну ділянку, на якій знаходиться належне їй нерухоме майно, та є незаконними, а також є незаконною реєстрація відомостей в Державному земельному кадастрі про спірну земельну ділянку, ОСОБА_2 , з урахуванням заяви від 20 серпня 2021 року, просила:

- визнати незаконними рішення Петранківської сільської ради від 11 листопада 2019 року № 205-1/2019 про затвердження ОСОБА_4 акта погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії від 16 жовтня 2019 року, та від 24 грудня 2019 року № 211-3/2019 про затвердження ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» с. Петранка, кадастровий номер 2624884401:01:001:0028, та передачу вказаної земельної ділянки ОСОБА_4 у приватну власність;

- скасувати реєстрацію відомостей в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, кадастровий номер № 2624884401:01:001:0028;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50838896, від 28 січня 2020 року державного реєстратора Рожнятівської селищної ради Казимирович О. А.;

- скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий № 2624884401:01:001:0028, за ОСОБА_4 від 24 січня 2020 року, номер запису про право власності: 35211623.

25. Ухвалою Рожнятівського районного суду від 05 березня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_8 . Розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.

26. Ухвалою Рожнятівського районного суду від 18 грудня 2020 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 здійснено заміну відповідача за первісним позовом на спадкоємця ОСОБА_3 .

27. Ухвалою Рожнятівського районного суду від 15 лютого 2021 року залучено до участі в розгляді справи Рожнятівську селищну раду як правонаступника Петранківської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

28. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 травня 2024 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 перешкод в користуванні земельною ділянкою, площею 0,1300 га, що знаходиться в урочищі «Город» с. Петранка Рожнятівського району Івано-Франківської області, та зобов`язано його знести господарські споруди - шопи, які знаходяться на цій земельній ділянці згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (реєстровий номер 120422) літ. «З» та «Е».

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

29. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що рішення сесії Петранківської сільської ради від 11 листопада 2019 року № 205-1/2019, яким затверджено ОСОБА_4 акт погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії від 16 жовтня 2019 року з межівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , та рішення Петранківської сільської ради від 24 грудня 2019 року № 211-3/2019, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею - 0,13 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» с. Петранка та передано вказану земельну ділянку в приватну власність прийняті в спосіб, передбачений законодавством.

30. Перебування в провадженні Рожнятівського районного суду цивільної справи № 350/1832/19 за позовом ОСОБА_3 до Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення Петранківської сільської ради від 21 березня 2019 року №183-9/2019 не впливає на законність оспорюваних рішень. Під час розгляду вказаної справи судом не встановлено заборони на ухвалення будь-яких рішень з приводу спірної ділянки, а також вказано, що таке не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку в процесі її відведення, не має самостійного значення з метою відновлення та/або захисту права позивача щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. При цьому, суд зазначив, що позивачем не надано суду доказів перебування спірної земельної ділянки у користуванні позивача з 2004 року. У справі відсутні висновки експерта чи спеціаліста щодо порушення меж земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача. Оскільки ОСОБА_2 звернулася з позовом про визнання незаконним рішення сільської ради від 21 березня 2019 року № 183-9/2019, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особисто селянського господарства, а не вирішено земельний спір, посилання ОСОБА_3 на умисне та свідоме нехтування відповідачами приписами частини першої статті 161 ЗК України є необґрунтованими.

31. Комісією сільської ради встановлено, що існуючі межі між суміжними землекористувачами не порушено, однак через недобросусідські відносини ОСОБА_2 відмовилася від підпису в плані зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_4 , що підтверджується, зокрема, планом, який надано ОСОБА_5 на підставі рішення Петранківської сільської ради народних депутатів від 28 грудня 1993 року з визначеною у ньому конфігурацією і розмірами спірної земельної ділянки.

32. Твердження позивача за зустрічним позовом, що на земельній ділянці, на яку хоче оформити право власності ОСОБА_4 , знаходиться шопа ОСОБА_2 , спростовується встановленими судом при розгляді справи № 350/338/23 обставинами, а саме, що ОСОБА_2 не набула права власності на сарай літ. З площею 13,5 кв. м та сарай літ. Е площею 12,7 кв. м. Суд у цій справі виснував, що такі споруди є самовільно встановленими та не входили до складу нерухомого майна ОСОБА_2 .

33. Судом встановлено, що ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» села Петранка, кадастровий номер 2624884401:01:001:0028. Спірні споруди - шопи, що знаходяться на ній, є самовільно встановленими, тому він вправі вимагати усунення перешкод в її користуванні шляхом знесення самовільно встановлених споруд.

34. Суд першої інстанції правильно вказав про доведеність факту існування перешкод позивачу ОСОБА_4 в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3 , який є правонаступником ОСОБА_2 . Порушення земельних прав позивача стверджується наявністю на його земельній ділянці господарських споруд - шоп, тому вони підлягають знесенню. При цьому реєстрація відомостей в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку за кадастровим №2624884401:01:001:0028, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50838896, від 28 січня 2020 року державного реєстратора Рожнятівської селищної ради і реєстрація права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2624884401:01:001:0028 за ОСОБА_4 від 24 січня 2020 року здійснені в межах повноважень та на підставі законних рішень, а вимога про їх скасування не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню.

35. Посилання ОСОБА_3 на те, що при розгляді справи ним було заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача за первісним позовом, не є підставою для відмови у позові, оскільки до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

36. 25 червня 2024 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_3 - адвокат Крикун Т. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року та постановуІвано-Франківського апеляційного суду від 23 травня 2024 року.

37. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , витребувано справу із суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного провадження.

38. У серпні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

39. Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року зупинено виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року до закінчення касаційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

40. У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Крикун Т. О. просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

41. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

42. Зазначає, що вирішуючи спір, суди не врахували судову практику, яка стосується застосування принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості відповідно до статей 120, 125 ЗК України.

43. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , виданого 14 вересня 2004 року ОСОБА_2 як спадкоємиці ОСОБА_9 , до складу домоволодіння входить шопа літ. «3».

44. Знехутавши принципом цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про знесення шопи літ. «З», яка не є самовільно спорудженою, і яку включено в свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14 вересня 2004 року.

45. Обставини, встановлені у справі № 350/338/23, на які посилається апеляційний суд, не стосувалися ні свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 вересня 2004 року, ні об`єктів нерухомості, які перелічені в цьому свідоцтві.

46. Незалежно від результату розгляду справи № 350/1832/19 рішення Петранківської сільської ради від 21 березня 2019 року № 183-9/2019 про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення тех. документації із землеустрою щодо встановлення (відновленя) меж земельної ділянки не могло реалізовуватися, оскільки його оскарження в суді в силу вимог частини першої статті 161 ЗК України зупиняє його виконання. А тому не потребувалося додатково встановлення судом заборони на ухвалення будь-яких рішень щодо спірної ділянки.

47. Під час ухвалення судом першої інстанції рішення від 29 серпня 2024 року порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_3 .

Доводи інших учасників справи

48. У серпні 2024 року ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області подало до Верховного Суду пояснення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вказувало, що визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Натомість вимога про скасування відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі не поновить порушеного права позивача.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

49. Згідно з планом, виданим ОСОБА_5 на підставі рішення Петранківської сільської ради народних депутатів від 28 грудня 1993 року, протокол № 13, передається у приватну власність, у тому числі, земельна ділянка на АДРЕСА_2 , з визначеними у плані конфігурацією і розмірами.

50. 16 жовтня 2019 року комісією Петранківської сільської ради складено акт погодження меж земельної ділянки ОСОБА_4 , згідно з яким проведено в натурі узгодження та встановлення меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 у с. Петранка та встановлено, що існуючі межі не порушено між суміжними землекористувачами, однак через недобросусідські відносини ОСОБА_2 і ОСОБА_7 відмовляються від підпису в плані зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_4 . Комісія вважала, що ОСОБА_4 має право виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку без підпису представників суміжних землекористувань, зокрема ОСОБА_2 і ОСОБА_7 . Комісія рекомендувала сесії сільської ради затвердити акт встановлення меж.

51. Рішенням сесії Петранківської сільської ради від 11листопада 2019 року № 205-1/2019 затверджено ОСОБА_4 акт погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії від 16 жовтня 2019 року з межівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

52. Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовлено 03 грудня 2019 року та відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку 17 грудня 2019 року проведено реєстрацію відомостей в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку за кадастровим № 2624884401:01:001:0028 на підставі вказаної технічної документації.

53. Рішенням сесії Петранківської сільської ради від 24грудня 2019 року № 211-3/2019 затверджено ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,13 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Город» с.Петранка, кадастровий номер 2624884401:01:001:0028, та передано ОСОБА_4 вказану земельну ділянку в приватну власність.

54. Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50838896, від 28 січня 2020року державним реєстратором Рожнятівської селищної ради Казимирович О. А. 24 січня 2020 рокупроведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2624884401:01:001:0028,за ОСОБА_4 , номер запису про право власності: 35211623.

55. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення Петранківської сільської ради від 21 березня 2019 року № 183-9/2019 (справа № 350/1832/19).

56. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 350/1832/19 рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2022 року змінено щодо мотивів відмови у позові.

57. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року, яке набрало законної сили 04 грудня 2023 року, у справі № 350/338/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатира Б. М. про скасування рішення державного реєстратора, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:39872808, від 06 вересня 2022 року 11:19:07, прийняте державним реєстратором Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатирем Б. М. та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 25018439 від 09 вересня 2022 року про право власності ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна, який розташований в АДРЕСА_2 і складається з: житлового будинку А загальною площею 83,0 кв. м, стодоли Б площею 33,2 кв. м, стайні В площею 28,8 кв. м, літньої кухні Г загальною площею 21,8 кв.м, комори Д площею 15,4 кв. м, сараю З площею 13,5 кв. м, сараю Е площею 12,7 кв. м, криниці 1, воріт 2 та огорожі 3, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 64778565 від 13 вересня 2022 року 10:34:05, прийняте державним реєстратором Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатирем Б. М. та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 47836512 від 08 вересня 2022 року про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, який розташований в АДРЕСА_2 і складається з: житлового будинку А загальною площею 83,0 кв. м, стодоли Б площею 33,2 кв. м, стайні В площею 28,8 кв.м, літньої кухні Г загальною площею 21,8 кв. м, комори Д площею 15,4 кв. м, сараю З площею 13,5 кв. м, сараю Е площею 12,7 кв. м, криниці 1, воріт 2 та огорожі 3, загальною площею 32,4 кв. м.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

58. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

59. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

60. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

61. Частиною першою статті13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

62. Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

63. Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

64. Згідно з частиною другою статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

65. За змістом частини першої статті 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вказаного Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

66. За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

67. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

68. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

69. Статтею 118 ЗК України передбачено наступний порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118 ЗК України).

Аналіз законодавства, яким урегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок у власність, дає підстави для висновку, що всі дії відповідних суб`єктів (органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх структурних підрозділів), які наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної дялнки у власність.

70. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України«Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

71. Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. У сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

72. Можливість оскарження рішень органу місцевого самоврядування, як ненормативних актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію їх виконанням, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 та полягає в наступному.

Відповідно достатті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

73. За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

74. Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

75. Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

76. Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно до вимог частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

77. Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

78. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

79. Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

80. Предметом розгляду цієї справи за зустрічним позовом ОСОБА_2 , (правонаступником якої є ОСОБА_3 ), є вимоги про визнання незаконними рішень сільської ради (основні вимоги) та скасування реєстрації відомостей про земельну ділянку (похідні вимоги), а тому для правильного вирішення відповідного спору необхідно встановити чи було дотримано органом місцевого самоврядування вимоги законодавства під час прийняття таких рішень.

81. Оспорювані рішення Петранківської сільської ради від 11 листопада 2019 року № 205-1/2019 та від 24 грудня 2019 року № 211-3/2019 стосуються затвердження ОСОБА_4 акта погодження меж земельної ділянки узгоджувальної комісії, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки ОСОБА_4 у приватну власність.

82. Як на основну підставу незаконності вказаних рішень сторона позивача за зустрічним позовом посилалася на те, що на момент їх прийняття у провадженні суду на розгляді перебувала цивільна справа за її позовом про визнання незаконним рішення Петранківської сільської ради від 21 березня 2019 року № 183-9/2019 про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновленя) меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,1800 га в натурі на місцевості, у тому числі по урочищах «Біля Іляшки» - 0,050 га, «Город» - 0,1300 га в с. Петранка для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого прийнято оспорювані рішення.

83. З Єдиного державного реєстру судових рішень відомо, що рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення Петранківської сільської ради від 21 березня 2019 року № 183-9/2019 (справа № 350/1832/19).

84. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 350/1832/19 рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2022 року змінено щодо мотивів відмови у позові.

У межах розгляду вказаної справи суди не встановили заборони на ухвалення будь-яких рішень щодо спірної ділянки, а також вказали, що прийняття оспорюваного рішення не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку в процесі її відведення, не має самостійного значення з метою відновлення та/або захисту права позивача щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. При цьому, зазначено судами, що під позивачем не надано суду доказів, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні позивача з 2004 року. У справі відсутні висновки експерта чи спеціаліста щодо порушення меж земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача.

85. Крім того рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року у справі № 350/338/23 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , державного реєстратора Брошнів-Осадської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області Локатира Б. М. про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за відповідачем прав та їх обтяжень та записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на об`єкт нерухомого майна в АДРЕСА_2 .

У вказаній справі встановлено, що право власності на будинковолодіння, що розташоване на АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 було зареєстроване ще в 2004 році. Технічні характеристики об`єкта нерухомості будинковолодіння, зазначені у свідоцтві про право власності на нерухоме майно, виданого Петранківською сільською радою Рожнятівського району Івано-Франківської області 14 вересня 2004 року, та у довідці ФОП ОСОБА_10 № 11 від 12 квітня 2021 року, відрізняються від технічних характеристик об'єкта житлової нерухомості будинковолодіння, щодо якого державним реєстратором здійснено 08 вересня 2022 року реєстраційний запис 47836512 про право власності. Зокрема, загальна площа житлового будинку літ. А збільшилася на 23,6 кв. м, а саме була 59,4 кв. м (згідно зі свідоцтвомпро право власності) 83 кв. м; свідоцтва про право власності не містить таких складових, як сарай літ. З площею 13,5 кв. м та сарай літ. Е площею 12,7 кв. м.

86. Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 не набула права власності на сарай літ. З площею 13,5 кв. м. та сарай літ. Е площею 12,7 кв. м.

87. З огляду на це, не встановивши невідповідність законові оспорюваних рішень Петранківської сільської ради від 11 листопада 2019 року

№ 205-1/2019 та від 24 грудня 2019 року № 211-3/2019, а також обставин порушення цивільних прав або інтересів власників нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка є предметом оспорюваних рішень, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову правнонаступника ОСОБА_11 - ОСОБА_3 .

88. Згідно зі статтею 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею певних дій, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

89. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

90. Частиною другою статті 95 ЗК України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

91. Встановивши, що господарські споруди (шопи) літ. З площею 13,5 кв. м та літ. Е площею 12,7 кв. м. не входили до складу нерухомого майна ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , та фактично є самовільно встановленими, що підтверджується судовим рішенням, ухваленим у справі № 350/338/23, суди попередніх інстанцій у справі, що переглядається, дійшли правомірного висновку про задоволення первісного позову ОСОБА_4 .

92. В цілому, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, аналогічні доводам апеляційної скарги ОСОБА_3 та значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

93. Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18, зокрема щодо врахування принципу єдності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаних справах на підставі їх доказової бази встановлені інші фактичні обставини.

94. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

95. Отже підстави для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

96. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

97. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

98. Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

99. Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

100. Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року зупинено виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року до закінчення касаційного розгляду справи.

101. Враховуючи те, що касаційний розгляд справи завершено, виконання вказаного судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1 Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Крикун Тетяна Олександрівна, залишити без задоволення.

2 Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 травня 2024 року залишити без змін.

3 Поновити виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 29 лютого 2024 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара