Рішення

від 27.05.2024 по справі 153/246/24

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р. Справа153/246/24

Провадження2/153/55/24-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

представника позивача Могилів-Подільської

окружної прокуратури Радька С.Б.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнє підприємство «Цекинівське» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури звернувся до Ямпільського районного суду Вінницької області з вищевказаним позовом. Позовна заява мотивована тим, що Могилів-Подільською окружною прокуратурою було виявлено факт порушення інтересів держави щодо незаконного перебування у приватній власності громадян Російської Федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Так, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 серпня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0525687700:03:004:0047, площею 1,7474 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Реєстрацію права власності проведено на підставі свідоцтва про право на спадщину №1354 від 17.08.2016 року за наслідком оформлення ним права на спадщину після смерті матері. Крім того, 18 листопада 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір оренди вищевказаної земельної ділянки, де орендарем земельної ділянки є Дочірнє підприємство «Цекинівське», договір укладено 18 листопада 2016 року строком на 13 років 11 місяців 29 днів, дата закінчення дії 16 листопада 2030 року.

Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, наданої у листі №0501.4-5883/05.3-23 від 29.08.2023 року відомості щодо документування громадянина ОСОБА_2 паспортом громадянина України, тимчасовим посвідченням громадянина України відсутні. Також Ямпільською міською радою у листі за №02-11/33 від 09.01.2024 повідомлено, що ОСОБА_2 документований посвідкою на постійне проживання, серії та номер ІН108845 видана 28.03.2017 року, країна громадянства російська федерація, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, всупереч положенням ч.4 ст.81 Земельного кодексу України відповідач не відчужив дану земельну ділянку протягом року та продовжує нею володіти по цей час. За вказаних обставин, окружною прокуратурою виявлено порушення ст.ст.13,14,41 Конституції України, ст.ст.80,81,145 Земельного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_2 вищезазначеної земельної ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд припинити право власності ОСОБА_2 , громадянина російської федерації на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0525687700:03: 004:0047, площею 1,7474 га, яка розташовані на території Ямпільської міської ради, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 15 березня 2024 року.

Ухвалою судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 березня 2024 року відкладено підготовче судове засідання за клопотанням представника відповідача на 29 березня 2024 року.

Ухвалою судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача Могилів-Подільської окружної прокуратури Радько С.Б. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

ПредставникГоловного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, надав суду письмові пояснення зі змісту яких встановлено, що представник просив розгляд справи провести у їх відсутність, задовольнити позовну заяву. Пояснення мотивовано тим, що ОСОБА_2 будучи громадянином російської федерації порушив національне законодавство України, оскільки упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0525687700:03:004:0047, площею 1,7474 га, не здійснив її відчуження. За таких підстав вказана земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави в порядку визначеному ст.145 Земельного кодексу України.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Представник відповідача адвокат Натальчук В.В. діючи на підставі ордеру серії АІ №1576670 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову.

Представник відповідачаадвокат КравченкоВ.В.діючи напідставі ордеруАІ №1564005надала заявупро застосуваннястроків позовноїдавності.Заява мотивовананаступним:відповідачем набутоправо власностіна спірнуземельну ділянку17.08.2016,а державав особіГоловного управлінняДержгеокадастру тапрокуратура якорган,який дієв інтересахдержави мігдовідатись те,що ОСОБА_2 ,як громадяниніншої держави,набув правовласності наземельну ділянкусільськогосподарського призначення,оскільки земельнуділянку реєструвавдержавний органта такаінформація моженадаватися наїх запит.Відповідач до 17 серпня 2017 року не відчужив земельну ділянку, позивач з 18 серпня 2017 року набув право вимоги за даним позовом та саме з цієї дати почався перебіг строку позовної давності. Позивач міг знати про своє порушене право і, власне з цього моменту й розпочинається перебіг позовної давності.

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Строк позовної давності сплив 18 серпня 2020 року, а Позивач звернувся до суду лише в лютому 2024 р., тобто поза межами позовної давності. Тобто, позов про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації було подано аж через 4 роки після спливу строку позовної давності. Тому представник відповідача просить суд застосувати в даній справі наслідки спливу позовної давності щодо припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації та відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача адвокат Кравченко В.В. надала суду відзив зі змісту якого вбачається наступне: з позовними вимогами Відповідач не погоджується повністю та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, а доводи такими, що не відповідають дійсності. В позовній заяві Позивач зазначає, що Відповідача потрібно позбавити власності на земельну ділянку шляхом конфіскації в зв`язку з тим, що він, знаючи про вимогу відповідно до п.4 ст.81 Земельного кодексу України протягом року відчужити вищевказану земельну ділянку, не вжив заходів для її відчуження, в зв`язку з чим на теперішній час є власником спірної земельної ділянки на території України, що й стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Дійсно, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі 17.08.2016 за №1354, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином іноземної держави, успадкував після смерті матері ОСОБА_3 , 1930 р.н. земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,7474 га, з кадастровим номером 0525687700:03:004:0047, право на яку посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №252161. Дану земельну ділянку зареєстровано за відповідачем 17.08.2016 та передано в оренду ДП «Цекинівське» на підставі договору оренди землі від 18.11.2016 терміном на 7 років дії якого, було продовжено до 16.11.2030 року.

Перш за все звертають увагу суду на те, що ОСОБА_2 , є етнічним українцем, народився в с.Цекинівка, Могилів-Подільського (ранішеЯмпільського) району, Вінницької області, в 2000 році переїхав до України. Починаючи з 04.04.2001 року має посвідку на постійне проживання на території України. Відповідач не має намірів повертатися до росії, зареєстрований та проживає в селі у якому народився, має тут родину, тісні соціальні зв`язки, сплачує відповідні податки та платежі до бюджету. Як повідомив ОСОБА_2 , він мав намір набути громадянство України, у зв?язку з чим неодноразово звертався до уповноважених на це органів державної влади, однак йому це не вдалось. А з початком збройної агресії Відповідач опинився в особливо вразливому становищі, оскільки громадяни російської федерації, які перебувають на території України на законних підставах, живуть тут не один рік, мають суттєві проблеми з отриманням українського громадянства через складну процедуру виходу з громадянства росії. Щоб стати громадянином України, потрібно пройти процедуру відмови від російського паспорта, проте отримати її можна лише особисто - і лише на території Росії.

Раніше в Україні можна було позбутися російського громадянства через іноземне посольство чи консульство. Але, станом на сьогодні Україна не підтримує будь-які дипломатичні відносини з російською федерацією - відповідно, російські консульства взагалі не функціонують в Україні. Відповідач, як і чимало людей, опинився в подібній ситуації, та не може поїхати до Росії через загрозу арешту.

Відповідач вважає, що перед зверненням до суду із вимогою про конфіскацію земельної ділянки на користь держави повинна передувати процедура по примусовому відчуженні майна, яку позивачем проведено не було, і лише після того, як земельна ділянка не буде примусово відчужена, вже тоді у позивача виникне право для звернення до суду із вимогою про її конфіскацію з відшкодуванням її колишньому власнику сум, визначених рішенням суду. Повідомляють суд, що Відповідач також заперечує проти визначеного позивачем примусового припинення права власності на земельну ділянку шляхом її безоплатної конфіскації.

Звертаючись до суду з позовом про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, прокурор просить припинити право власності Відповідача на спірну земельну ділянку шляхом їх примусового відчуження у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Відчуження спірної земельної ділянки без компенсації Відповідачу вартості указаного майна буде порушення його права власності, оскільки законом передбачено саме припинення права власності зі збереженням права на отримання повного відшкодування вартості зазначеної ділянки, а не конфіскація. У зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту права це є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок неодноразово робила Велика Палата Верховного Суду і його застосовували та продовжують застосовувати суди інших інстанцій, включно з касаційними, які також доклали зусиль для формування позиції стадійності захисту права.

Окрім цього, зазначає, що прокурор неправомірно звернувся до суду із вказаним позовом, у відповідності ст.23 Закону України «Про прокуратуру», реалізуючи покладені від імені держави повноваження щодо захисту інтересів держави. Підсумовуючи вищевикладене, вважають позовні вимоги керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дочірнє підприємство «Цекинівське» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації та вирішення питання розподілу судових витрат шляхом покладення їх на Відповідача - такими, що не підлягають задоволенню.

Представником позивача в.о.керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури надано відповідь на відзив вх.№1857 від 01.04.2024 року з якої вбачається наступне: ОСОБА_2 будучи громадянином іноземної держави, протягом року з моменту переходу до нього права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0525687700:03:004:0047, площею 1.7474 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужив її, чим порушив вимоги ч.4 ст.81 ЗК України, тому позовні вимоги щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом її конфіскації підлягають до задоволенню.

В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника земельної ділянки, оскільки остання мала достатньо часу для виконання свого обов`язку, однак дотепер земельні ділянки не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства України та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. При цьому чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом. Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №513/444/15-ц від 23 січня 2018 року.

Наявність посвідки на постійне проживання у ОСОБА_2 , його походження та належність до етнічності, постійне проживання на території України не є підставою для законного володіння більше 1 року землею сільськогосподарського призначення, отриманою у спадок.

Також не погоджується із доводами щодо відсутності повноважень прокурора на звернення до суду із цією позовною заявою. Так, ГУ Держтеокадастру у Вінницькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельних ділянок, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18.

У даній справі Могилів-Подільська окружна прокуратура, звертаючись до суду з позовом, належним чином обґрунтувала наявність підстав для представництва інтересів держави у суді відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України, зазначивши у чому полягає порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вказавши орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також довівши нездійснення ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що полягають у не зверненні до суду із відповідним позовом. Прокуратура, звертаючись із запитом до ГУ Держгеокадастру вказала особу іноземця, повністю прізвище, ім`я та по-батькові, кадастровий номер земельної ділянки та площу, якою володіє іноземець. Тому ГУ Держгеокадастру мало можливість ідентифікувати особу-власника земельної ділянки. З урахуванням викладеного, вважають доводи представника відповідача ОСОБА_2 , викладені у відзиві на позовну заяву, не обґрунтованими та просять суд задовольнити позовні вимоги Могилів-Подільської окружної прокуратури у повному обсязі.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив вх.№2223 від 10.04.2024 року, де зазначено, що нормами земельного законодавства передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом, а тому, в даному випадку, наявна несправедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено позовні вимоги про припинення права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0525687700:03:004:0047 площею 1,7474 га, шляхом конфіскації. В той же час зазначаємо, позивачем замовчано факт передбаченого чинним законодавством відшкодування вартості земельної ділянки та заявлено вимогу примусового припинення права власності на земельну ділянку шляхом її безоплатної конфіксаціїї. Таким чином, відчуження спірної земельної ділянки без компенсації Відповідачу вартості указаного майна буде порушення його права власності, оскільки законом передбачено саме припинення права власності зі збереженням права на отримання повного відшкодування вартості зазначеної ділянки, а не конфіскація.

Відповідно до даних Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (наданих позивачем в якості додатків до позовної заяви), нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0525687700:03:004:0047 площею 1,7474 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної на праві власності ОСОБА_2 станом на 15.09.2023 становила 76 730,03 грн. Отже, з вищевикладеного вбачається, що розмір компенсації вартості земельної ділянки Відповідачу, після її реалізації на земельних торгах, має становити не менше розміру її нормативно-грошової оцінки, яка складає 76 730,03 грн.

Позивачем також не надано оцінки доводам Відповідача який вважає, що перед зверненням до суду із вимогою про конфіскацію земельної ділянки на користь держави повинна передувати процедура по примусовому відчуженні майна, яку позивачем проведено не було, і лише після того, як земельна ділянка не буде примусово відчужена, вже тоді у позивача виникне право для звернення до суду із вимогою про її конфіскацію з відшкодуванням її колишньому власнику сум, визначених рішенням суду. З вищевикладеного вбачається, що мало місце умисне невиконання уповноваженими органами службових обов`язків, а саме, бездіяльність, що полягає у нездійсненні контролю за використанням та охороною земельних ділянок з метою запобігання порушенням земельного законодавства, що свідчить про службову халатність щодо своєчасного виконання службових обов`язків, оскільки відповідна процесуальна дія у встановлений строк ними не вчинена. Така халатність фактично обмежила право відповідача скористатися механізмом досудового врегулювання спору. Таким чином позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДП «Цекинівське» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 серпня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Ямпільської держаної нотаріальної контори Вінницької області Бешинської Г.А. зареєстрованого в реєстрі за №1354, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин російської федерації, після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 успадкував право на земельну ділянку площею 1,7474 га з кадастровим номером 0525687700:03:004:0047, яка розташована на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯЗ№252161 виданого Ямпільською РДА 09 квітня 2009 року (а.с.32).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером про земельну ділянку 0525687700:03:004:0047 площею 1,7474 га розташованої на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, власником вищезазначеної земельної ділянки починаючи з 17 серпня 2016 року є ОСОБА_2 . Дана земельна ділянка передана в оренду 18 листопада 2016 року, орендарем є ДП «Цекинівське» (а.с.33-34).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за відповідачем ОСОБА_2 , який є громадянином російської федерації, згідно тимчасової посвідки на постійне проживання серія та номер НОМЕР_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером про земельну ділянку 0525687700:03:004:0047 площею 1,7474 га розташованої на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом. Крім того з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та з копії договору оренди землі від 18.11.2016 року, копії акту приймання-передачі об`єкта оренди від 18.11.2016 року вбачається, що щодо вказаної земельної ділянки зареєстровано права оренди на підставі договору, укладеного 18 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ДП «Цекинівське» (а.с.15-17).

Згідно повідомлення Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області №0501.4-5883/05.3-23 від 29.08.2023 встановлено, що відомості щодо документування громадянина ОСОБА_2 паспортом громадянина України, тимчасовим посвідченням громадянина України відсутні (а.с.25).

З копії тимчасової посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 дійсної до 04 квітня 2003 року, з копії тимчасової посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_3 та з копії посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с.Цекинівка Ямпільського району Вінницької області, громадянин росії має право на постійне проживання в Україні. Зареєстрований по АДРЕСА_2 (а.с.109-112).

З копії листа Ямпільської міської ради у листі за №02-11/33 від 09.01.2024 встановлено, що ОСОБА_2 документований посвідкою на постійне проживання, серії та номер ІН108845 видана 28.03.2017 року, країна громадянства російська федерація, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.29-31).

Керівником Могилів-Подільської окружної прокуратури було направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області лист №53/1-3795 вих-23 від 09.08.2023, в якому повідомив про виявлені порушення ст.ст. 81, 145 Земельного кодексу України із вимогою про вжиття заходів щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку, однак уповноваженим державним органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, листом № 53/1-4948вих-23 від 16.10.2023 року повідомлено окружну прокуратуру про неможливість звернення до суду із відповідним позовом, у зв`язку з неможливістю сплати судового збору (а.с.18-23).

З відповіді на запит № 0361/0803/24 від 08.03.2024 року встановлено, що за результатами розгляду звернення було повідомлено адвоката про те, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0525687700:03:004:0047 площею 1,7474 га, яка розташована на території Могилів-Подільського району Вінницької області за період 2017-2022 р.р. не здійснювались (а.с.128).

Оцінюючи вищевказані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Надані сторонами докази прийняті судом до уваги, підстав для їх відхилення не вбачається. Кожний аргумент, наведений позивачем, відноситься до предмета спору, обґрунтований з огляду на законодавство і містить підстави для задоволення позову.

У даній справі існує спір про перебування у власності іноземного громадянина особливо цінних земель сільськогосподарського призначення, що охороняються державою.

Так, статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень статті 41 Конституції України, статей 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 5 статті 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до вимог статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з частиною першою статті 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

У статті 378 ЦК України зазначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно з пунктом "а" частини першої статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до частини другої статті 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з частиною третьою статті 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Згідно з ч.4 ст.81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до пункту "д" статті 140 ЗК України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Разом з тим, відповідно до пункту "в" частини першої статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Відповідно до статті 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Згідно з ч.4 ст.145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

При вирішенні спору суд враховує сталу практику ЄСПЛ щодо захисту права власності, де у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) і пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Як вище зазначено, питання набуття у власність землі в Україні врегульоване нормами Земельного кодексу України; процедура набуття у власність землі іноземцями, а також обмеження, які з цим пов`язані, також чітко визначені даним законодавчим актом, тобто втручання є законним.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Суспільний інтерес в даному випадку проявляється в тому, що земля є власністю Українського народу, землі сільськогосподарського призначення не можуть бути у власності іноземців, що покликане інтересами національної безпеки.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу для виконання свого обов`язку, однак дотепер земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства України та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

ОСОБА_2 будучи громадянином іноземної держави, протягом року з моменту переходу права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 0525687700:03:004:0047 площею 1,7474 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (колишня територія Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області) та перебуває в оренді ДП «Цекинівське» - не відчужив її, чим порушив вимоги ч.4 ст.81 ЗК України, тому позовні вимоги щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом її конфіскації підлягає до задоволення. З огляду на наявну справедливу рівновагу між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, яка мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужила, що порушує вимоги земельного законодавства. Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про те, що належним способом захисту прав держави в даному випадку є вимога, яка відповідає приписам статті 348 ЦК України, оскільки заборона на володіння іноземцями земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що закріплена зокрема у стаття 81, 130 ЗК України, встановлена спеціальним порядком, який визначений нормами статей 140, 145 ЗК України.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 23.01.2018 у справі № 513/444/15-ц, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Статтею 153 ЗК Українипередбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість

Отже, суд звертає увагу відповідача, що примусове відчуження земельної ділянки здійснюється, згідно зіст.145 ЗК України, відповідно до якої конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику, у зв`язку з чим, в подальшому права ОСОБА_2 на отримання вартості конфіскованої земельної ділянки будуть дотримані.

Крім того, відповідно до ст.1 ЗУ «Про громадянство України», громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Тому наявність посвідки на постійне проживання у ОСОБА_2 , його походження та належність до етнічності, постійне проживання на території України не є підставою для законного володіння більше одного року земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, отриманої у спадок.

Що стосується строків позовної давності, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Насамперед для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини сам факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі №369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

З матеріалівсправи вбачається,щоГУ Держгеокадастру у Вінницькій області заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0525687700:03:004:0047 площею 1,7474 га, яка розташована на території Могилів-Подільського району Вінницької області за період 2017-2022 р.р. не здійснювались.

09 серпня 2023 року Вінницькою окружною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області скеровано запит №53/1-3795 вих-23 з метою встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які не були відчужені протягом року, зокрема земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 . Таким чином, в серпні 2023 року прокурору було відомо про порушення права інтересів держави та особу, яка його порушила.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.6-6097/2-23 від 01 листопада 2023 року перевірка дотримання вимог земельного законодавства за фактами невідчуження даних земель не проводилась, вказаний орган до суду не звертався та в найближчий час не планує звертатися до суду з позовом про конфіскацію спірної земельної ділянки, проти звернення до суду з вказаним позовом органами прокуратури не заперечує.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області раніше стало відомо про порушене право, а тому строк позовної давності не пропущений.

Прокурор із даним позовом звернувся в суд 16 лютому 2024 року, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності, з дня коли прокурор дізнався про порушене право та особу, яка його порушила.

Твердження представника відповідача-адвоката Кравченко В.В. про те, що позивач, як державний орган, мав знати про порушене право, так як державну реєстрацію земельної ділянки проводив теж державний орган, суд оцінює критично, оскільки вказане твердженняне ґрунтуються на нормах чинного законодавства, матеріалах справи та є припущенням,крім того, державний реєстратор під час реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 не міг передбачити порушення останнім норм закону, які передбачають відчуження вказаної земельної ділянки протягом року .

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтведження обставин коли позивач ймовірно міг дізнатися про порушення права власності держави на спірну земельну ділянку.

До того ж, на переконання суду, застосування строків давності у вказаних правовідносинах призведе до подальшого порушення відповідачем ОСОБА_2 вимог ст.13, 14, 41 Конституції України, ст.80, 81, 145 Земельного кодексу України, які передбачають заборону перебування в його власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

З урахуванням цих обставин, суд не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності.

Що стосується підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі, суд встановив наступне.

Згідно з ч.2 ст.4 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктами 42 пункту 4 вищевказаного Положення, передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Держгеокадастр реалізує надані йому повноваження самостійно та через територіальні органи.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності. До повноважень ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області належить подання позовів про конфіскацію земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 встановлено, що поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, керівник органу прокуратури у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Керівник органу прокуратури подає до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 924/349/18, від 03 травня 2022 року у справі № 932/2250/21, від 07 червня 2022 року у справі № 209/2263/21.

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18.

У справі, що розглядається Могилів-Подільська окружна прокуратура, звертаючись до суду з позовом, належним чином обґрунтувала наявність підстав для представництва інтересів держави у суді відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України, зазначивши у чому полягає порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вказавши орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також довівши нездійснення ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що полягають у не зверненні до суду із відповідним позовом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути судовий збір, сплачений при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 1, 22, 81, 140, 143, 145 Земельного кодексу України, ст.ст. 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов керівника Могилів-Подільськоїокружної прокуратурив інтересахГоловного управлінняДержгеокадастру уВінницькій областідо ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет споруДочірнє підприємство«Цекинівське» проприпинення прававласності наземельну ділянкушляхом конфіскації- задоволити.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , посвідка на постійне проживання серія та номер НОМЕР_1 видана 22 квітня 2003 року, місце проживання АДРЕСА_1 , громадянин російської федерації на земельну ділянку з кадастровим номером: 0525687700:03:004:0047 площею 1,7474 га, яка розташована на території Ямпільської міської ради, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , посвідка на постійне проживання серія та номер НОМЕР_1 видана 22 квітня 2003 року, місце проживання АДРЕСА_1 , громадянин російської федерації на користь Вінницької обласної прокуратури (49044, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, IBAN UA 568201720343110002000003988, Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909) судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Роман Піголь, місцезнаходження: вул.Покровська,5, м.Могилів-Подільський, Вінницька область, код ЄДРПОУ 02909909.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, місцезнаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, адреса електронної пошти: vinnytsia@land.gov.ua, код ЄДРПОУ 39767547.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , посвідка на постійне проживання серія та номер НОМЕР_1 видана 22 квітня 2003 року, місце проживання АДРЕСА_1 , громадянин російської федерації.

Третя особа: Дочірнє підприємство «Цекинівське» місцезнаходження вул.Центральна, 27 с.Цекинівка,Могилів-Подільськогорайону Вінницькоїобласті,код ЄДРПОУ 33980571.

Суддя : М.М.Дзерин