Рішення

від 21.05.2024 по справі 933/896/23

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №933/896/23

Провадження № 2/933/15/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 травня 2024 року смт Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Попович І.А.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ)

секретаря судового засідання - Осадчої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_3 про конфіскацію земельної ділянки, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство "Лактус", Краматорська районна військова адміністрація Донецької області, ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2023 року представник позивача Косовненко Є.О., яка діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство "Лактус", в якому просить конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 , з кадастровим номером 142038550:01:000:0314, загальною площею 6,3695 га, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Олександрівського району Донецької області (нині Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області), відомості про яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 30.03.2018 за № 25576316, шляхом припинення права власності та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

А також, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що Головне управління організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель, припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону, а також подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

На сьогодні Головним управлінням вживаються заходи стосовно врегулювання деяких питань конфіскації земельних ділянок сільськогосподарського призначення та їх продажу на земельних торгах.

Під час здійснення моніторингу було встановлено, що ОСОБА_3 , який є громадянином Республіки Білорусь, відповідно до паспорту № НОМЕР_1 , виданого 22.08.2011 року Первомайським РУВД міста Мінська, має у власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДН № 098283 від 24.03.2006 року, який видано на підставі розпорядження Олександрівської райдержадміністрації від 26.12.2005 року № 438, вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 1420385500:01:00:0314, загальною площею 6,37 га, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради, є ОСОБА_3 .

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна 30.03.2018 року за № 25576316 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1523526114203). В подальшому, ОСОБА_3 укладено з ПП «Лактус» договір оренди земельної ділянки № 8 від 29.03.2018 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1420385500:01:000:0314, площею 6,3695 га., яка розташована на території Михайлівської сільської ради Олександрівського (нині Краматорського) району Донецької області, строком на 15 років, про що здійснено запис № 25576516 від 30.03.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, ОСОБА_3 , будучи громадянином Республіки Білорусь, має у приватній власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1420385500:01:000:0314, загальною площею 6,3695 га., та упродовж року добровільно не здійснив її відчуження. У зв`язку з цим, просить конфіскувати у ОСОБА_3 вказану земельну ділянку, шляхом припинення права власності на неї, з одночасним визнанням права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадстру у Донецькій області.

Представник позивача просить, також, стягнути з ОСОБА_3 на їх користь судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Донецької області від 15 грудня 2023 року дану позовну заяву було залишено без руху, і позивачеві було надано строк для усунення недоліків.

28.12.2023 року позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі судді від 15.12.2023 року.

29.12.2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 08:30 год. 29.01.2024 року, з викликом сторін.

08.01.2024 року на адресу суду надійшло пояснення директора ПП «Лактус» ОСОБА_5 , разом з копією договору оренди земельної ділянки № 8 від 29.03.2018 року, актом приймання-передачі земельної ділянки від 29.03.2019 року, та копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДН № 098283, відповідно до яких між відповідачем ОСОБА_3 та ПП «Лактус» укладено договір оренди земельної ділянки № 8 від 29.03.2018 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1420385500:01:000:0314, площею 6,3695 га строком на 15 років, про що здійснено запис № 25576516 від 30.03.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно п. 12.4 вказаного Договору зазначено, що: «У випадку продажу орендодавцем земельної ділянки (земельних ділянок) або передачі її (їх) в іпотеку, або відчуження її (їх) будь-яким іншим способом, право оренди у орендаря залишається на тих самих умовах та на строк, вказаний в цьому договорі». У зв`язку з чим, у разі задоволення позовних вимог, просить суд врахувати наявність діючого Договору оренди № 8 від 29.03.2018 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1420385500:01:000:0314, площею 6,3695 га строком на 15 років, та вирішити питання щодо внесення змін до цього договору (а.с.41-49).

29.01.2024 року ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області було відкладено підготовче судове засідання на 09:30 год. 19.02.2024 року, у зв`язку з неявкою сторін.

19.02.2024 року ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області було закрито підготовче провадження по справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10 год. 00 хв. 19.03.2024 року. До участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, залучено Краматорську районну військову адміністрацію Донецької області та ОСОБА_4 .

11.03.2024року досуду надійшлопояснення відтретьої особи Краматорської районної військової адміністрації Донецької області, де зазначено, що з 01 липня 2021 року набули чинності зміни до ст. 145 ЗК України, відповідно до яких позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Тому, Краматорська районна військова адміністрація Донецької області не заперечує проти задоволення позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (а.с.90-92).

19.03.2024 року ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області було задоволено клопотання представника позивача, про витребування доказів, та відкладено судове засідання на 10:00 год. 19.04.2024 року.

18.04.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, та пояснення щодо позовної заяви про конфіскацію земельної ділянки від ОСОБА_4 , які мають відомості про те, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ДН № 098283 виданого Олександрівським районним відділом ДРФ ДП «ЦДЗК» 24.03.2003 року, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01061650048 громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином Республіки Білорусь, набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 142038550:01:000:0314, загальною площею 6,3695 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Олександрівського району Донецької області (нині Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області), відомості про яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 30.03.2018 року за № 25576316. ОСОБА_3 , в особі ОСОБА_4 (за довіреністю), 29 березня 2018 року укладено договір оренди землі з ПП «Лактус», строком на 15 років, та 29.03.2018 року за актом приймання-передачі вказана земельна ділянка була передана ПП «Лактус» у оренду, яка перебуває у користуванні ПП «Лактус» по теперішній час. 14.12.2023 року ГУ Держгеокадастру у Донецькій області звернулося до Олександрівського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 , з кадастровим номером 142038550:01:000:0314, загальною площею 6,3695 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач ОСОБА_3 став власником земельної ділянки площею 6,3695 га, кадастровий номер якої 142038550:01:000:0314, 30 березня 2018 року. На час виникнення у відповідача ОСОБА_3 права власності, редакція статті 145 Земельного кодексу України була наступною: «Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду». 31.03.2020 року Законом України були внесені зміни до статті 145 Земельного кодексу України, та редакція цієї норми стала наступною: «Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду». Тобто, на момент отримання відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки у власність (на 30.03.2018 року) такої санкції, як конфіскація, у разі якщо земельну ділянку не буде відчужено протягом одного року, законодавство України не містило, а тому ця норма не має зворотної сили у часі. Таким чином, при застосуванні матеріального права в редакції не на момент виникнення правовідносин, може бути погіршено становище не тільки власника земельної ділянки, а й особи, у якої зазначена земельна ділянки знаходиться у користуванні, оскільки при примусовому відчуженні земельної ділянки, відповідно до положень статті 9 Закону України «Про оренду землі», орендар має переважне право на придбання у власність такої земельної ділянки. Тому, ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні позову ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про конфіскацію земельної ділянки з кадастровим номером 142038550:01:000:0314, загальною площею 6,3695 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Олександрівського району Донецької області (нині Олександрівської селищної ради Краматорського району Донецької області), відомості про яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 30.03.2018 за № 25576316 (а.с.157-158, 162-163).

19.04.2024 року ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 11:00 год. 08 травня 2024 року, у зв`язку з витребуванням доказів.

24.04.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої з викладеним ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву Головне управління не погоджується та зазначає, що згідно з частиною 5 статті 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу. Пунктом 10 ч. 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності. Відповідно до п. «в» ч. 1 статті 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (ч. 4 ст. 145 ЗК України). У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (а.с.181-182).

08.05.2024 року ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 13:00 год. 21 травня 2024 року, у зв`язку з клопотанням представника позивача.

Представник позивача-Головного управлінняДержгеокадастру уДонецькій областів судовомузасіданні заявленівимоги підтрималау повномуобсязі,надала поясненняаналогічні викладениму позовнійзаяві.Стосовно інформації,викладеної улисті УправлінняДМС Україниу Херсонськійобласті від23.04.2024року зазначила,що ДМСпровадила своїелектронні реєстрипочинаючи з2012року.До цьогочасу всядокументація оформлюваласьна паперовихносіях.Вони масовоотримують відповідь,що міграційнаслужба немає інформаціїпро те,що людинастала громадяниноміншої держави,що вонамає паспорт,як наприклад,в даномувипадку ОСОБА_3 є громадяниномРеспубліки Білорусь.У своїхвідповідях міграційнаслужба роз`яснює,що цепов`язано зтим,що допевного часудокументація веласьна паперовихносіях,і внашому випадку ОСОБА_6 вже в2011році ставгромадянином Республіки Білорусь.Під часдержавної реєстраціїоренди,яка здійснюєтьсяодночасно здержавною реєстрацієюправа власності,інформацію про ОСОБА_3 було внесеноз урахуваннямданих наявногопаспорту громадянинаРеспубліки Білорусь.Ця інформаціяперезавантажилась доних вДержавний земельнийкадастр.Хоча,в державномуакті направо власностіна земельнуділянку незазначено,що вінє громадяниномРеспубліки Білорусь,а зазначено,де ОСОБА_3 проживає,вважає,що зурахуванням цьогопроживання,він отримавпізніше громадянство,тобто,пізніше отриманнядержавного акту,але додати здійсненнядержавної реєстраціїв державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно.Відповідно дост.125ЗК Україниправо власностівиникає змоменту державноїреєстрації такихправ.Тому,фактично вбачаєтьсядві датинабуття прававласності наземельну ділянку це2006рік,коли буввиданий державнийакт,а у2018році ОСОБА_3 здійснив державнуреєстрацію прававласності,яке визнаєтьсядержавою,і зареєструвавправо орендичерез уповноваженуособу ОСОБА_4 .З цьогочасу вважає,що порушуєтьсяземельне законодавствов тійчастині,що сільськогосподарськіземлі належатьіноземцю,тому,вважає,що єпідстави дляконфіскації,оскільки ст.348ЦК Українипередбачено,що навітьякщо набувправо власностіна підставізакону,який ранішедозволяв такенабуття,але наданий часмайно неможе належатицій особі,змінилося законодавство,воно маєбути відчуженевласником протягомвстановленого строку. ОСОБА_3 не відчуживцю земельнуділянку,тому,вважає,що євсі підставидля конфіскації.Навіть,якщо бвін набуввторинний спосіб, він у 2018 році здійснив державну реєстрацію право власності, держава знову визнала це право, чим порушується чинне законодавство.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив (а.с.127,172,216).

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі ( а.с.135-136, 177,187, 203,218).

Представник третьої особи ПП «Лактус» - Стукал П.М., в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі. Проти заявлених позовних вимог не заперечує (а.с.85-86,173,188,214).

Представник третьої особи - Краматорської районноївійськової адміністраціїДонецької області в судове засідання не з`явився. До суду було надіслано заяву, в якій представник ОСОБА_7 просив розглянути справу у відсутності їх представника, прийняти законне рішення по справі, та повідомити про прийняте рішення у будь-який прийнятний спосіб (а.с.166,174,215).

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДН № 098283 від 24.03.2006 року, виданого на підставі розпорядження Олександрівської райдержадміністрації від 26.12.2005 року № 438, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1420385500:01:000:0314, загальною площею 6,37 га, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради. Місце проживання (знаходження) ОСОБА_3 зазначено: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо об`єкта нерухомого майна від 02.12.2023 року, номер інформаційної довідки 356814659, зареєстровано за ОСОБА_3 30.03.2018 року за № 25576316 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1523526114203) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1420385500:01:000:0314 загальною площею 6,37 га (а.с.17).

Із інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку наявні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1420385500:01:000:0314 загальною площею 6,3695 га, яка передана в оренду ПП «Лактус» (а.с.19).

Відповідно до довіреності від 05.09.2017 року, складеної нотаріусом Мінського міського нотаріального округу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Білорусь, паспорт № НОМЕР_1 , виданий Первомайським РУВД м. Мінська 22 серпня 2011 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , уповноважив громадянку України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_3 , управляти, і розпоряджатися належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 6,37 га сільськогосподарського призначення (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДН № 098283), яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради, Олександрівського району Донецької області, укладати будь-які передбачені законодавством України угоди, у тому числі договори міни, договори оренди з правом отримання орендної плати у грошовій або натуральній формі,….. а також представляти його справи в усіх судових інстанціях (а.с.49).

29 березня 2018 року між ОСОБА_3 , від імені якої на підставі довіреності діяла ОСОБА_4 , та ПП «Лактус» в особі керівника ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки № 8. Об`єктом оренди за договором є земельна ділянка загальною площею 6,3695 га, кадастровий номер 1420385500:01:000:0314, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Олександрівського району Донецької області. Строк дії договору 15 (п`ятнадцять) років. Зазначене підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 29.03.2018 року (а.с.20-24, 43-47).

22.03.2024 року на виконання ухвали суду від 19.03.2024 року, надійшла інформація від Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Донецькій області, в якій зазначено, що за наявними обліками ГУ ДМС у Донецькій області, згідно бази даних ЄІАС УМП ДМС України, відомості щодо факту документування паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон територіальними підрозділами ГУ ДМС у Донецькій області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні. Відомості, щодо виходу або втрати громадянства України ОСОБА_3 у ГУ ДМС України в Донецькій області, відсутні (а.с.129). Згідно ІП "Заява про видачу паспорта громадянина України" ЄІАС УМП ДМС України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України органом 6515 (Бериславський відділ УДМС у Херсонській області). Інформують, що у ГУ ДМС у Донецькій області відсутня технічна можливість доступу до заяв про видачу паспорта громадянина України, виданих іншими територіальними органами ДМС України. Інформація, щодо документування паспортом громадянина України, знаходиться у володінні УДМС у Херсонській області (а.с.156).

09.04.2024 року на запит суду архівний відділ Краматорської районної державної адміністрації надав до суду копію розпорядження голови Олександрівської райдержадміністрації від 26.12.2005 року № 438 «Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Суворова та заміну сертифікатів на держані акти на право власності на землю», та архівний витяг з додатку до розпорядження голови Олександрівської райдержадміністрації від 26.12.2005 № 438.

Як вбачається з архівного витягу списку власників сертифікатів колишнього КСП ім. Суворова Михайлівської сільської ради, під № 250 № паю 11 значиться ОСОБА_3 , площа 6,37 га (а.с.139-140).

24.04.2024 року на виконання ухвали суду, надійшла інформація від Управління ДМС України у Херсонській області про те, що відповідно до наявних обліків УДМС громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Червоний Яр, Бериславського району Херсонської області, України, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , оформленим 25.07.1996 року Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області, у зв`язку із загальним обміном, на підставі паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 , оформленим 27.05.1983 року Новокаховським РВВС Херсонської області, вперше по досягненню віку. За відомостями Реєстру територіальної громади відомчої інформаційної системи ДМС на офіційному вебсайті ДМС станом на 23.04.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим з 25.07.1996 року за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , оформленим 25.07.1996 року Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , унікальний номер запису у реєстрі (УНЗР) не присвоювався. З питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, документів для постійного проживання за кордоном, виходу з громадянства України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до УДМС не звертався (а.с.179).

Зобов`язання іноземця, а також особи без громадянства, які прийняли у спадщину землі сільськогосподарського призначення, протягом року відчужити отриману земельну ділянку сільськогосподарського призначення, є зобов`язанням у сфері майнових прав на нерухоме майно, відповідно до якого на іноземця, або особу без громадянства, які прийняли у спадщину землі сільськогосподарського призначення покладається обов`язок протягом року відчужити отриману земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а у випадку порушення такого обов`язку на іноземця, або особу без громадянства які прийняли у спадщину землі сільськогосподарського призначення, накладається санкція у виді конфіскації за рішенням суду такої земельної ділянки.

До встановлених правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч.ч. 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України).

Частиною 5 ст.41Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

За вимогамич.1ст.81Земельного КодексуУкраїни уредакції якадіяла часвиникнення спірнихправовідносин (2006рік)(даліЗК),громадяни Українинабувають прававласності наземельні ділянкина підставі: ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 4 ст. 81 ЗК передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

За вимогами ч. 1 ст. 116 ЗК, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Нормами ст. 125, 126 ЗК України, було передбачено, що право власності на земельні ділянку виникає після одержання власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються КМ України.

За вимогами ст. 140 ЗК, підставою припинення права власності на земельну ділянку, поміж інших є: д) конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

За вимогами ст. 143 ЗК примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Статтею 145 ЗК передбачено, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Аналогічні норми, щодо зобов`язання іноземців та осіб без громадянства при отриманні у спадок земельних ділянок сільськогосподарського призначення відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права та у випадку порушення такого зобов`язання конфіскації земельної ділянки, яка фактично є оплатним вилученням, передбачені діючим Земельним Кодексом України (ст. 81,140, 143,145).

Відповідно до п. 1.1 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року за № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» (далі Наказ № 43), у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (2006 рік) - право власності на землю посвідчується державним актом на права власності на земельну ділянку.

Пунктом 3Наказу №43,передбачено,що державніакти направо власностіна земельнуділянку видаютьсяструктурними підрозділамиЦентру державногоземельного кадаструпри ДержкомземіУкраїни.Державна реєстраціядержавних актівна правовласності наземельну ділянкуздійснюється структурнимипідрозділами Центрудержавного земельногокадастру приДержкомземі України.

Згідно п.3Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - до 01 січня 2013 року державна реєстрація: права власності на земельні ділянки проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Підпунктом 33 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1302), передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності. У п. 8 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру зазначено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - Головне управління), затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктами 27, 34 п. 4 Положення про Головне управління передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, зокрема у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом (а.с.11-16).

Суд на підставі ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК).

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом у судовому засіданні встановлені наступні обставини.

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Червоний Яр, Бериславського району Херсонської області, України, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , оформленим 25.07.1996 року Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області, у зв`язку із загальним обміном, на підставі паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 , оформленим 27.05.1983 року Новокаховським РВВС Херсонської області, вперше по досягненню віку. За відомостями Реєстру територіальної громади відомчої інформаційної системи ДМС на офіційному вебсайті ДМС станом на 23.04.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим з 25.07.1996 року за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , оформленим 25.07.1996 року Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , унікальний номер запису у реєстрі (УНЗР) не присвоювався. З питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, документів для постійного проживання за кордоном, виходу з громадянства України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до УДМС не звертався (а.с.179).

24.03.2006 року відповідач, що проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та який був власником сертифікату колишнього КСП ім. Суворова Михайлівської сільської ради, під № 250, номер паю 11, на підставі розпорядження Олександрівської райдержадміністрації від 26.12.2005 року за № 438 «Про погодження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Суворова та заміну сертифікатів на держані акти на право власності на землю», отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДН № 098283 від 24.03.2006 року, та став власником земельної ділянки з кадастровим номером 1420385500:01:000:0314, загальною площею 6,37 га, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради.

29 березня 2018 року відповідач, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_4 , уклав договір оренди з ПП «Лактус» земельної ділянки загальною площею 6,3695 га, з кадастровим номером 1420385500:01:000:0314, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до довіреності від 05.09.2017 року, на підставі якої діяла представник, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Білорусь, паспорт № НОМЕР_1 , виданий Первомайським РУВД м. Мінська 22 серпня 2011 року, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності відповідача на земельну ділянку та її оренда зареєстровані у «Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна» 30.03.2018 року за № 25576316 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1523526114203).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач не перебуває у громадянстві України, втрати або виходу відповідача з громадянства України позивачем не надано.

Таким чином суд дійшов до висновку, що відповідач отримав від держави «Державний актна правовласності наземельну ділянку» на заміну сертифікату на державні акти на право власності на землю, будучи громадянином України. Дана, встановлена судом обставина, що не спростована позивачем у судовому засіданні, не дає суду право застосувати до визначених правовідносин вимоги п. «е» ч. 1 ст.140 та ст. 145 Земельного кодексу України.

Цивільним та земельним законодавством України не передбачена можливість конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, отриманої громадянином України у передбачений законодавством спосіб, після отримання ним іншого громадянства та не передбачений обов`язок громадянина України при отримані ним іншого громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

З огляду на вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції, сталої практики ЄСПЛ, суд дійшов до висновку, що втручання у право власності відповідача, зважаючи на відсутність загальновідомого, чітко визначеного Цивільним та Земельним Кодексом Україниобов`язку громадянина України після отримання ним громадянства іншої країни відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, - є незаконним.

У справі яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин та встановлені обставини, суд вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не перебуваєу громадянствіУкраїни, вийшов або позбавлений громадянства України, підстави для конфіскації спірної земельної ділянки у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, - відсутні, та позовні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_3 про конфіскацію земельної ділянки не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, Земельним кодексом України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_3 про конфіскацію земельної ділянки, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне підприємство "Лактус", Краматорська районна військова адміністрація Донецької області, ОСОБА_4 , - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 травня 2024 року.

Повний текст рішення складено 28 травня 2024 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, Полтавська область), 36039, ЄДРПОУ 39767332.

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Треті особи:

Приватне підприємство "Лактус" (вул. Миру, 1, с. Очеретине, Краматорського району Донецької області, ЄДРПОУ 32418592;

Краматорська районна військова адміністрація Донецької області (б-р Машинобудівників, б.37, м. Краматорськ Донецької області) , ЄДРПОУ 43991155;

ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Суддя Олександрівського

районного суду Попович І.А.