Постанова

від 15.05.2024 по справі 910/9742/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа№ 910/9742/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 про відмову в відстрочці виконання рішення

у справі № 910/9742/22 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг"

2) ОСОБА_1

про солідарне стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - позивач; АТ "Райффайзен Банк"; Стягувач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" (надалі - відповідач-1; ТОВ "Торговий дім "ДНІПРО-торг"; Боржник-1) та ОСОБА_1 (по тексту - відповідач-2; ОСОБА_1 ; Боржник-2; апелянт) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/150-2/1667 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/01-00-3-0/322 від 09.12.2014 у розмірі 12 856 109,58 грн, з яких 12 000 000,00 грн основного боргу та 856 109,58 грн відсотків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/9742/22 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 12 000 000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 481 315 грн 06 коп.; у решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/9742/22 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/9742/22 змінено в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрат по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп., виключивши з резолютивної частини рішення абзац 5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення у справі № 910/9742/22 відмовлено.

За висновками місцевого господарського суду, викладені ОСОБА_1 у заяві обставини не можуть підтверджувати реальності виконання рішення суду у цій справі після закінчення терміну, на який відповідач-2 просить відстрочити його виконання.

При цьому, заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження гарантованого виконання рішення суду після спливу 12-ти місяців та доказів, що у останнього протягом цього часу з`являться кошти щоб погасити заборгованість в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою Господарським судом м. Києва ухвалою від 04.03.2024, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.03.2024 у справі № 910/9742/22 і прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 910/9742/22 на дванадцять місяців з дня ухвалення такого судового рішення про відстрочення.

В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції через неповне з`ясування всіх обставин, які мають значення для справи, що призвело до порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

Зокрема, мотивуючи доводи апелянт вказує, що судом першої інстанції належним чином не було досліджено відсутність власної вини у виникненні спору ( ОСОБА_1 є поручителем і майновим поручителем, а не основним боржником), наявність інвалідності та серйозного захворювання і проведеної операції, часткове погашення заборгованості перед AT «Райффайзен Банк» і, насамперед, повномасштабну агресію російської федерації щодо України, внаслідок чого було введено воєнний стан, і відбулась передача у встановленому законодавством порядку Силам Оборони України транспортних засобів, які передавались як предмет застави відповідно до договору застави № 12/01-00-3-0/704, посвідченого 11.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І., що зареєстровано в реєстрі за № 2395.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 апеляційна скарга відповідача-2 у справі № 910/9742/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/9742/22; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/9742/22 призначено на 17.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 про відстрочку виконання рішення № 910/9742/22 відкладено на 01.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 про відстрочку виконання рішення у справі № 910/9742/22 відкладено на 15.05.2024.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився.

Поряд із цим, 13.05.2024 до апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій останній просить провести судове засідання за його відсутності.

Представник позивача в судовому засідання проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився. ТОВ "Торговий дім "ДНІПРО-торг" про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином, що підтверджується направленням на юридичну адресу останнього, згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поштового повідомлення № 0600264645520.

Разом з цим в матеріалах справи містяться конверти з копіями ухвал суду апеляційної інстанції від: 29.03.2024, 17.04.2024 та 01.05.2024, які надсилались на адресу ТОВ "Торговий дім "ДНІПРО-торг". Вказані конверти містять відмітку «Судова повістка», однак причиною повернення зазначено: "за закінченням терміну зберігання" або "адресат відсутній за вказаною адресою". Також з даних «Трекінг відправлення» з офіційного сайту «Укрпошта» вбачається про заходження станом на 08.05.2024 поштового відправлення № 0600264645520 у точці видачі/доставки, як не врученого адресату.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п.п. 15, 83, 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідач-1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, а не отримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представника відповідача-1 обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ТОВ "Торговий дім "ДНІПРО-торг", повідомленого про здійснення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 про відмову в відстрочці виконання рішення.

Також апеляційний суд вказує, що відзиви на апеляційну скаргу від позивача та відповідача-1 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Згідно ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось апеляційним судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/9742/22 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 12 000 000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 481 315 грн 06 коп.; у решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/9742/22 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/9742/22 змінено в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрат по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп., виключивши з резолютивної частини рішення абзац 5.

24.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, яку постановою Верховною Суду від 19.10.2023 - залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 910/9742/22 - без змін.

21.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшла заява про відстрочку виконання рішення, в якій ОСОБА_1 просив відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 910/9742/22 на дванадцять місяців з дня ухвалення такого судового рішення про відстрочення.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи згідно приписів ст. 331 ГПК України.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Як було зазначено вище, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. А в системному розумінні відповідної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

У рішенні від 29.06.2004 № 56849/00 Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність засобів платежу як "виняткові обставини". За висновками суду, представлені відповідачем докази скрутного фінансового становища, не можна вважати винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення, оскільки такі докази є тільки одним з елементів, який свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Апеляційним господарським судом зазначається, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012). Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 17/2013.

Виходячи з того, що згідно зі статтею 1 Конституції України, Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апеляційний господарський суд констатує, що враховуючи існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання ухваленого на його користь судового рішення та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

З огляду на правовідносини сторін у цьому спорі, апеляційний господарський суд зазначає, що як передбачено статтею 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У контексті наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції при розгляді справи № 910/9742/22, а відповідно зазначено в рішенні Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/9742/22, 09.12.2014 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДНІПРО-торг» укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/01-00-3-0/322.

29.04.2020 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДНІПРО-торг» було укладено кредитний договір № 010/150-2/1667 «Кредитування траншами для корпоративних клієнтів» до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/01-00-3-0/322 від 09.12.2014.

Цього ж дня з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 01/01-00-3-0/322 від 09.12.2014 та кредитним договором № 010/150-2/1667 «Кредитування траншами для корпоративних клієнтів» від 29.04.2020 між АТ "Райффайзен Банк " та громадянином України ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 12/150-2/2924, за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов договорів, за умовами яких позичальник зобов`язаний повернути кредит у розмірі 12 000 000,00 гривень (кредит) в порядку передбаченому договорами; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, порядку та строки, визначені договорами або у будь-якому розмірі, зміненому відповідно до умов договорів та/або визначеному додатковими договорами/правочинами до Кредитного договору, укладеними після набуття чинності цим договором поруки; сплатити комісії в розмірах, передбачених договорами; сплатити пені, штрафи, передбачені договорами, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов договорів.

Позивачем 13.07.2022 на адресу поручителя направлена вимога про погашення заборгованості вих. № 188/2/181 від 04.07.2022. Докази надсилання містяться в матеріалах справи.

Зазначена вимога 15.07.2022 отримана відповідачем-2.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 2.2. Договору поруки поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, поручитель зобов`язався відповідати перед банком за зобов`язання позичальника, в разі порушення останнім зобов`язань за договором.

В наведеному колегія суддів вказує, що відповідач-2, як поручитель, об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики виконання зобов`язань за договором поруки.

Так, судовою колегією зазначається, що введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище відповідача-2, відсутність достатніх коштів, не є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Щодо посилань апелянта про те, що він є особою з інвалідністю 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, то колегією суддів вказується, що посвідчення заявника датоване 28.07.2019, тобто зазначений соціальний статус відповідач-2 набув до укладення договору поруки.

Тобто, укладаючи договір поруки та беручи на себе зобов`язання повернути кредитні кошти в строк, заявник повинен був враховувати свій соціальний статус та стан здоров`я.

Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі звертає увагу на проведення йому в травні 2022 року операції, через що, як вказано самим апелянтом, він був змушений приділити значний час на післяопераційну реабілітацію, і наявність хвороби стала причиною виходу в червні 2022 року зі складу засновників ТОВ "Торговий дім "ДНІПРО-торг".

Втім дані обставини, зважаючи також, що ще 15.07.2022 відповідач-2, як поручитель, отримав вимогу про погашення заборгованості вих. № 188/2/181 від 04.07.2022 за кредитним договором і в період з березня по червень 2023 року лише частково погасив заборгованість перед позивачем, не можуть бути підставою для відстрочення виконання судового рішення в розумінні приписів ст. 331 ГПК України.

Апеляційним господарським судом також враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/9742/22 стягнуто з відповідачів грошові кошти, втім не було здійснено звернення стягнення на транспортні засоби останніх, а тому колегією суддів критично оцінюються аргументи відповідача-2 в частині щодо передачі ІНФОРМАЦІЯ_1 належних останньому транспортних засобів: Мersedes-Benz 413 CDI 2005 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та Mersedes-Benz Sprinter 416 CDI 2005 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), як предмета застави, відповідно до договору застави № 12/01-00-3-0/704, посвідченого 11.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І., що зареєстрований в реєстрі за № 2395, реалізація яких або відшкодування їх вартості дозволили б здійснити часткове погашення заборгованості перед позивачем, що, на думку апелянта, є підставою для відстрочення виконання рішення.

Апеляційний господарський суд, з урахуванням дотримання справедливого балансу між відповідачем-2 та позивачем і можливістю тимчасового обмеження права останнього на законне сподівання отримати кошти, вважає, що наведені апелянтом в апеляційній скарзі обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення про стягнення грошових коштів.

Таким чином, враховуючи матеріальні інтереси сторін, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача-2 про відстрочення виконання рішення у справі № 910/9742/22.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, взяті колегією судів до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи щодо наявності правових підстав для відстрочення виконання судового рішення є необґрунтованими, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали, що розглядається, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оскільки підстави для скасування оскаржуваної ухвали у справі та задоволення апеляційної скарги відсутні, судовий збір за її подання слід покласти на апелянта (відповідача-2 у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/9742/22 про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на ОСОБА_1 .

4. Справу № 910/9742/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.05.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак