Постанова

від 24.07.2024 по справі 910/9742/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9742/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М.- головуючого, Губенко Н. М., Мамалуя О. О.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Андреїшиної І.О.

від 18 березня 2024 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Алданової С. О., Євсікова О. О., Корсака В. А.,

від 15 травня 2024 року (повний текст складений і підписаний 27 травня 2024 року)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк",

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг",

2) ОСОБА_1

про солідарне стягнення коштів,

за скаргою ОСОБА_1

на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Івана Михайловича щодо подання заявки про проведення аукціону з продажу майна боржника

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору, короткий зміст судових рішень.

У вересні 2022 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/150-2/1667 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/01-00-3-0/322 від 09 грудня 2014 року у розмірі 12 856 109,58 грн, з яких: 12 000 000,00 грн - основний борг та 856 109,58 грн - відсотки.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21 листопада 2022 року прийняв цю позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі № 910/9742/22.

Господарський суд міста Києва рішенням від 22 березня 2023 року у справі № 910/9742/22 позов задовольнив частково: стягнув солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 12 000 000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 481 315,06 грн, у решті позовних вимог відмовив, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" по 93 609,86 грн витрат по сплаті судового збору з кожного.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 04 липня 2023 року змінив рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2023 року у справі № 910/9742/22 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" 93 609,86 грн витрат по сплаті судового збору, виключивши з резолютивної частини рішення абзац п`ятий.

Верховний Суд постановою від 19 жовтня 2023 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 04 липня 2023 року у справі № 910/9742/22 залишив без змін.

2. Обставини виконання судового рішення, встановлені судами попередніх інстанцій.

28 липня 2023 року Господарський суд міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22 березня 2023 року, зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 липня 2023 року у справі № 910/9742/22, видав відповідні накази, які разом із заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" № 188/2/544 від 02 серпня 2023 року про примусове виконання були пред`явлені до виконання приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Мойсею І. М.

08 серпня 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей І. М. (далі по тексту - приватний виконавець) прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9742/22 від 28 липня 2023 року.

Стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", боржником - ОСОБА_1 (далі по тексту - боржник).

20 жовтня 2023 року приватний виконавець виніс вимогу № 2609-72479789/23 про зобов`язання боржника забезпечити приватному виконавцю 26 жовтня 2023 року з 06:00 до 22:00 вільний та безперешкодний доступ до нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий № 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житлового будинку, загальною площею 355,3 кв.м, житловою площею 212,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - майно боржника), з метою перевірки майнового стану боржника, виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а також проведення його опису та арешту та передачі на відповідальне зберігання боржнику. Зазначена вимога була відправлена 20 жовтня 2023 року приватним виконавцем на адресу боржника засобами поштового зв`язку (поштове повідомлення № 0600054640657). Поштове повідомлення № 0600054640657 станом на 24 жовтня 2023 року знаходилося у точці видачі/доставки.

26 жовтня 2023 року приватний виконавець склав акт про відсутність доступу до нерухомого майна боржника, зазначеного у вимозі № 2609-72479789/23 від 20 жовтня 2023 року.

17 листопада 2023 року приватний виконавець виніс вимогу № 3137-72479789/23 про зобов`язання боржника забезпечити приватному виконавцю 23 листопада 2023 року з 06:00 до 22:00 вільний та безперешкодний доступ до майна боржника з метою перевірки майнового стану боржника, виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, а також проведення його опису та арешту та передачі на відповідальне зберігання боржнику. Зазначена вимога була направлена приватним виконавцем засобами поштового зв`язку на адресу боржника (поштове повідомлення № 0505128897539).

23 листопада 2023 року приватний виконавець склав акт про непроведення відповідних виконавчих дій у зв`язку з хворобою боржника, про яку останній повідомив приватного виконавця у телефонному режимі, а також 23 листопада 2023 року виніс постанову про відкладення проведення виконавчих дій, призначених на 23 листопада 2023 року, до 28 листопада 2023 року, про що повідомив боржника, направивши 24 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку на адресу боржника поштове повідомлення № 0600063593645, яке повернулося на адресу відправника у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

28 листопада 2023 року приватний виконавець склав акт про відсутність доступу до нерухомого майна боржника та про проведення опису та арешту майна боржника, а також прийняв постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки, кадастровий № 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); житлового будинку, загальною площею 355,3 кв.м, житловою площею 212,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

30 листопада 2023 року боржник звернувся до приватного виконавця із заявою, в якій просив звернути стягнення в першу чергу на належні йому житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий № 3221286401:01:046:0073, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

11 грудня 2023 року приватний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Приватного підприємства "Експерт-Аналітик", код ЄДРПОУ 25405318, який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України 28 жовтня 2022 року за № 521/2022 (строк дії - до 28 жовтня 2025 року) для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 для проведення оцінки, визначення вартості описаного та арештованого майна боржника відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 28 листопада 2023 року ВП № НОМЕР_3 та надання письмового звіту про вартість майна. Зазначена постанова була направлена приватним виконавцем засобами поштового зв`язку на адресу боржника (поштове повідомлення № 0600068643438). Поштове повідомлення № 0600068643438 повернулося 23 січня 2024 року на адресу відправника у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

15 грудня 2023 року приватний виконавець виніс вимогу № 4098-72479789/23 про зобов`язання боржника забезпечити приватному виконавцю та представникам суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Приватного підприємства "Експерт-Аналітик" 21 грудня 2023 року з 06:00 до 22:00 вільний та безперешкодний доступ до майна боржника з метою отримання необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Зазначена вимога була направлена приватним виконавцем на адресу боржника засобами поштового зв`язку (поштове повідомлення № 0505139651850) та 09 січня 2024 року повернулася на адресу відправника у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

21 грудня 2023 року приватний виконавець склав акт про відсутність доступу до нерухомого майна боржника, зазначеного у вимозі № 4098-72479789/23, та провів огляд майна ззовні.

27 грудня 2023 року на адресу приватного виконавця від Комунального підприємства КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» надійшов лист № 353 з долученими до нього матеріалами інвентаризації.

19 січня 2024 року приватний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_2 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України 15 липня 2021 року за № 540/21 (строк дії: до 15 липня 2024 року) для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 для проведення оцінки, визначення вартості описаного та арештованого майна боржника відповідно до постанови про опис та арешт майна боржника від 28 листопада 2023 року, а також для надання письмового звіту про вартість зазначеного майна.

22 січня 2024 року приватний виконавець виніс вимогу № 376-72479789/23 про зобов`язання боржника забезпечити приватному виконавцю та суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання ОСОБА_2 29 січня 2024 року з 06:00 до 22:00 вільний та безперешкодний доступ до нерухомого майна боржника з метою отримання необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Зазначена вимога була направлена приватним виконавцем на адресу боржника засобами поштового зв`язку (поштове повідомлення № 0505151100176) та 20 лютого 2024 року повернулася на адресу відправника у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

29 січня 2024 року приватний виконавець склав акт про відсутність доступу до нерухомого майна боржника, зазначеного у вимозі № 376-72479789/23, та проведення огляду майна ззовні.

05 лютого 2024 року на адресу приватного виконавця від суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_2 надійшов лист № 02/02 від 02 лютого 2024 року з доданим до нього звітом про оцінку майна боржника

05 лютого 2024 року приватний виконавець направив боржнику до відома копію висновку про вартість майна (поштове повідомлення № 0503694293397). Поштове повідомлення № 0503694293397 було вручене адресату 21 лютого 2024 року.

08 лютого 2024 року приватний виконавець направив до Державного підприємства «Сетам» заявку № 644-72479789/23 про реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

3. Короткий виклад вимог та змісту скарги відповідача (боржника) на дії приватного виконавця.

04 березня 2024 року відповідач-2, який є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, - ОСОБА_1 звернувся у порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Івана Михайловича, у якій просив:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей І. М. стосовно подання заявки про проведення аукціону з продажу майна ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, заг. площею 355,3 кв.м, житл. площею 212,6 кв.м та земельної ділянки, К/Н 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 , оголошення про проведення якого було опубліковано 09 лютого 2024 року о 12:20, дата проведення аукціону: 11 березня 2024 року 09:00 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей І. М. відкликати заявку про проведення аукціону та здійснити інші необхідні заходи щодо скасування проведення аукціону з продажу майна ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, заг. площею 355,3 кв.м, житл. площею 212,6 кв.м та земельної ділянки, К/Н 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 , оголошення про проведення якого було опубліковано 09 лютого 2024 року о 12:20, дата проведення аукціону: 11 березня 2024 року 09:00 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Крім того, відповідач-2 у скарзі на дії приватного виконавця також заявив клопотання про зупинення передачі майна ОСОБА_1 на реалізацію, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, заг. площею 355,3 кв.м, житл. площею 212,6 кв.м та земельної ділянки, К/Н 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 , оголошення про проведення якого було опубліковано 09 лютого 2024 року о 12:20, дата проведення аукціону: 11 березня 2024 року 09:00 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

В обґрунтування вимог зазначених скарги та заявленого клопотання відповідач-2 (боржник) послався на те, що:

- майно боржника було передане на реалізацію за заниженою ціною, що не відповідає дійсній ринковій вартості такого майна, вартість майна боржника була визначена з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну правничу оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1, без доступу оцінювача до об`єкта оцінки, без належного ознайомлення оцінювача з об`єктом, що підлягав оцінці, що вплинуло на достовірність оцінки;

- приватний виконавець повідомив боржника про результати визначення вартості чи оцінки майна з порушенням строку такого повідомлення, встановленого частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»;

- дії приватного виконавця щодо передачі майна боржника на реалізацію є незаконними, оскільки були вчинені невідкладно після надсилання боржнику повідомлення про оцінку майна до спливу встановленого частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» строку на оскарження боржником результатів визначення вартості чи оцінки майна.

4. Короткий виклад оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, їх обґрунтування.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18 березня 2024 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Івана Михайловича у справі № 910/9742/22.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 15 травня 2024 року залишив без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 18 березня 2024 року, судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, поклав на ОСОБА_1

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що:

- боржник не довів обставини того, що майно боржника було передане на реалізацію за заниженою ціною, що не відповідає дійсній ринковій вартості такого майна, не надав суду альтернативний звіт про оцінку, не послався на відповідні ринкові ціни, не замовив рецензію звіту, не надав достатніх доказів того, що саме не здійснення особистого огляду майна оцінювачем вплинуло на викладені у звіті висновки;

- приватний виконавець повідомив боржника про визначену вартість описаного та арештованого майна з дотриманням строку такого повідомлення, встановленого у частині п`ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: 05 лютого 2024 року - в день отримання від суб`єкта оціночної діяльності звіту про оцінку, і відповідно до цієї норми права боржник з дати надіслання виконавцем такого повідомлення є ознайомленим з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна;

- заявка на реалізацію арештованого майна була подана приватним виконавцем з додержанням встановлених чинним законодавством строків, зокрема з дотриманням пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач (боржник) - ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18 березня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 травня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду відповідач-2 (боржник) послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували та порушили норми процесуального та матеріального права.

За твердженням скаржника суди попередніх інстанцій:

1) неправильно застосували положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, дійшли помилкового висновку про не доведення боржником обставин заниження вартості переданого на реалізацію його майна, в порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц про те, що реалізація описаного та арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків сторонам виконавчого провадження;

- Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15 про те, що ознайомлення з об`єктом оцінки полягає у дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки;

- Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10 про те, що визначення достовірної вартості майна боржника має бути проведене з дотриманням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», Національного стандарту № 1 та з належним ознайомленням оцінювача з об`єктом, що підлягає оцінці;

- Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18 про те, що оцінка майна, зроблена дистанційно, без огляду нерухомого майна, є порушенням вимог закону;

- Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17 про те, що нездійснення суб`єктом оціночної діяльності повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду, може вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та призвести до реалізації описаного та арештованого майна за заниженою ціною;

2) не надали правову оцінку оголошенню про проведення аукціону щодо особи, визначеної зберігачем майна, не врахували ряд фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: зазначення приватним виконавцем у поштових відправленнях неправильної інформації щодо номеру телефону боржника; встановлення приватним виконавцем строків проведення виконавчих дій щодо огляду належного боржнику майна, в які у боржника була відсутня можливість виконати вимоги виконавця та надати доступ до майна; включення Національним агентством з питань запобігання корупції банківської групи Raiffeisen Bank International до переліку міжнародних спонсорів війни; не здійснення оцінювачем особистого огляду майна боржника, зокрема в середині будівлі, не проведення ідентифікації об`єкта оцінки.

Також скаржник послався на те, що суд апеляційної інстанції порушив пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не врахував те, що відповідач-2 є інвалідом 2-ї групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції та є звільненим від сплати судового збору, з огляду на що помилково та безпідставно поклав на відповідача-2 обов`язок сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу відповідача-2 залишити без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є безпідставними, дії відповідача-2 щодо подання скарги на дії приватного виконавця та в подальшому оскарження судових рішень з цього питання направлені на затягування виконання судового рішення про стягнення з нього кредитної заборгованості.

Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей Іван Михайлович у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу відповідача-2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що висновки Верховного Суду, на які послався скаржник, зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах та є нерелевантними для цієї справи, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень є необґрунтованими та скаржник всупереч частині третій статті 13 Господарського процесуального кодексу не довів обставини, на які він послався, як на обставини, що мають значення для справи. Крім того, приватний виконавець зазначив про те, що електронні торги з примусової реалізації майна боржника не відбулись через відсутність зареєстрованих учасників, стягувач відмовився залишити за собою нереалізоване майно, з огляду на що відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна боржника був знятий, що свідчить про відсутність порушених прав скаржника та про використання скаржником господарського судочинства не для захисту порушених прав, а для перешкоджання виконанню судового рішення, яке набрало законної сили.

Позиція Верховного Суду

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені відповідачем-2 (боржником) у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, доводи позивача (стягувача) та приватного виконавця, викладені у відзивах на касаційну скаргу, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Отже можливість оскарження до суду дій або бездіяльності державних / приватних виконавців є гарантією прав сторін виконавчого провадження.

При цьому, відповідно до наведених норм закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржити до суду як кожне окреме рішення, дію чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення, так і сукупність певних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, які на думку скаржника порушують його права, свободи чи інтереси. Заборони на оскарження якихось рішень, дій чи бездіяльності виконавця чинне законодавство не містить.

Як вбачається до Господарського суду міста Києва у межах справи № 910/9742/22 зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича, вчинені у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, звернувся боржник - ОСОБА_1 .

Предметом оскарження боржник визначив дії державного виконавця щодо подання заявки № 644-72479789/23 на реалізацію арештованого майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. Тобто фактично боржник оскаржує дії приватного виконавця щодо передачі майна боржника на реалізацію.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з частинами першою, третьою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Початкова ціна продажу нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

За змістом частини четвертої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок реалізації іншого майна (крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, та цінних паперів) визначається Міністерством юстиції України

Наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року був затверджений Порядок реалізації арештованого майна» (далі по тексту - Порядок), відповідно до пункту 1 розділу ІІ якого реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Вартість майна, що передається на реалізацію, зазначається в заявці на реалізацію арештованого майна відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною).

За змістом пункту 3 розділу ІІ Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу, зокрема інформацію про вартість майна, що передається на реалізацію, визначену рішенням суду або відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»,

Як встановили суди попередніх інстанцій приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей Іван Михайлович направив Державному підприємству «Сетам» заявку № 644-72479789/23 на реалізацію арештованого майна боржника - ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. Майно боржника було передане на реалізацію за ринковою вартістю у розмірі 12 108 809,00 грн, що була визначена згідно з висновком про вартість майна від 22 січня 2024 року, складеним оцінювачем ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої, третьої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Як встановили суди попередніх інстанцій вартість майна боржника ( ОСОБА_1 ), за якою приватний виконавець передав це майно на реалізацію, була визначена у висновку про вартість майна від 22 січня 2024 року суб`єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_2 , який був залучений приватним виконавцем у визначеному законом порядку для проведення оцінки нерухомого майна боржника. Згідно з цим висновком вартість майна боржника станом на 22 січня 2024 року склала 12 108 809,00 грн. При цьому, суди встановили, що відповідач-2 (боржник), посилаючись на те, що зазначений розмір вартості його майна є заниженим та визначеним з порушенням норм чинного законодавства, не надав жодних доказів того, що цей визначений суб`єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_2 розмір вартості майна боржника не відповідає дійсній ринковій вартості такого майна, не надав суду альтернативний звіт про оцінку, не послався на відповідні ринкові ціни, не замовив рецензію звіту, не надав достатніх доказів того, що саме не здійснення особистого огляду майна оцінювачем вплинуло на викладені у звіті висновки.

Крім того, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 339 Господарського процесуального кодексу України дії виконавця щодо оцінки майна, вчинені в ході примусового виконання судового рішення, результати визначення вартості чи оцінки майна є предметом оскарження в судовому порядку.

Однак, суд касаційної інстанції зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження боржником - ОСОБА_1 результатів визначення вартості чи оцінки майна, дій приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Іван Михайлович, що стосуються визначення вартості чи оцінки майна боржника, вчинених в ході примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Як вбачається предметом оскарження за скаргою ОСОБА_1 є дії державного виконавця з передачі арештованого майна боржника на реалізацію. ОСОБА_1 в обґрунтування цієї скарги послався, зокрема на те, що вартість майна боржника була визначена з порушенням вимог чинного законодавства, є заниженою та не відповідає дійсній ринковій вартості такого майна. Отже, фактично ці доводи скаржника зводяться до оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна та / або дій приватного виконавця щодо визначення вартості чи оцінки майна боржника. Однак, такі вимоги (щодо оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна та / або дій приватного виконавця щодо визначення вартості чи оцінки майна боржника) ОСОБА_1 у межах скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей Івана Михайловича від 04 березня 2024 року не заявлялися. Тобто, зазначені доводи ОСОБА_1 стосуються вимог, які ним не заявлялися.

З огляду на викладене Верховний Суд не бере до уваги посилання боржника у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою обставини не здійснення оцінювачем особистого огляду майна боржника та не проведення ідентифікації об`єкта оцінки, оскільки ці обставини не стосуються предмета оскарження за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця. Крім того, зазначені доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

У зв`язку з цим Верховний Суд також вважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/15-ц, від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, оскільки у зазначених справах предметом оскарження за скаргами на дії державного / приватного виконавця були результати визначення вартості чи оцінки майна, дії виконавців щодо визначення вартості чи проведення оцінки майна боржника, щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, що не є предметом оскарження за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця у цій справі № 910/9742/22, що розглядається. Отже, зазначені висновки Верховного Суду є такими, що сформовані у неподібних до цієї справи правовідносинах, та є нерелевантними для цієї справи.

Скаржник у касаційній скарзі також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали правову оцінку оголошенню про проведення аукціону щодо особи, визначеної зберігачем майна, не врахували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: зазначення приватним виконавцем у поштових відправленнях неправильної інформації щодо номеру телефону боржника, відсутність у боржника можливості виконати вимоги виконавця та надати доступ до майна, включення Національним агентством з питань запобігання корупції банківської групи Raiffeisen Bank International до переліку міжнародних спонсорів війни.

Однак, Верховний Суд не бере до уваги ці посилання скаржника, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Крім того, касаційна скарга відповідача-2 (боржника) не містить доводів, які б стосувалися інших висновків судів попередніх інстанцій, зроблених по суті розгляду скарги на дії приватного виконавця, з огляду на що Верховний Суд, керуючись межами розгляду справи судом касаційної інстанції, не перевіряє правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині висновків, щодо яких відсутні наведені у касаційній скарзі доводи скаржника.

Разом з цим Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Як вбачається суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 залишив її без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 18 березня 2024 року про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей І.М. залишив без змін. Врахувавши те, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали у справі та задоволення апеляційної скарги відсутні, суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 129 Господарського процесуального кодексу України вирішив покласти сплату судового збору за подання апеляційної скарги на апелянта (відповідача-2 у справі).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» особи з інвалідністю І та ІІ груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях.

Однак, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що відповідач-2 у цій справі (апелянт) є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , та не врахував те, що відповідач-2 відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» є звільненим від сплати судового збору, з огляду на що помилково та безпідставно поклав на відповідача-2 обов`язок сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Також суд апеляційної інстанції не врахував те, що Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01 травня 2024 року у цій справі задовольнив клопотання та звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за апеляційний перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 18 березня 2024 року про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей І.М. у справі №910/9742/22.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної та резолютивної частин постанови Північного апеляційного господарського суду від 15 травня 2024 року у цій справі в частині покладення судових витрат у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги на ОСОБА_1 .

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом частини першої, другої, четвертої третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції при розподілі судового збору за подання апеляційної скарги порушив норми процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що мотивувальна та резолютивна частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 15 травня 2024 року у цій справі № 910/9742/22 в частині висновків, що стосуються розподілу судового збору, підлягають зміні. В інших частинах постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 травня 2024 року, а також ухвалу Господарського суду міста Києва від 18 березня 2024 року у справі № 910/9742/22 слід залишити без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням та дотриманням норм матеріального і процесуального права.

10. Судові витрати.

Враховуючи те, що відповідач-2 звільнений від сплати судового збору, суд касаційної інстанції за правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснює розподіл судових витрат за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 травня 2024 року у справі № 910/9742/22 змінити в частині покладення на ОСОБА_1 судових витрат у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги, виключивши з мотивувальної частини постанови речення такого змісту: «Відповідно до ст. 129 ГПК України оскільки підстави для скасування оскаржуваної ухвали у справі та задоволення апеляційної скарги відсутні, судовий збір за її подання слід покласти на апелянта (відповідача-2 у справі).» та виключивши з резолютивної частини постанови пункт третій.

3. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 травня 2024 року, а також ухвалу Господарського суду міста Києва від 18 березня 2024 року у справі № 910/9742/22 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Н. Губенко

О. Мамалуй