Рішення

від 26.10.2010 по справі 1/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.10                                                                                 Справа № 1/238

За позовом Прокурора міста Антрацит в інтересах держави в особі Крепінської селищної ради,   с. Крепінське, м. Антрацит Луганської області

до Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит  Луганської області

про стягнення 10509 грн. 84 коп.

   Суддя Н.М.Зюбанова

                                                            П р е д с т а в н и к и :

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув;

прокурор  Колесніченко В.І.

  Суть спору: про стягнення 10509 грн. 84 коп.  шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земель.

У відповідності до розпорядження від 17.09.10 заступника голови господарського суду –в.о. голови суду Луганської області Рябцевої О.В. справу № 1/238 передано на розгляд судді Зюбановій Н.М.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за листом від 16.09.10 № 09/402 проти позову заперечує з посиланням на непідвідомчість спору господарському суду.

           Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов до наступного.

Так, згідно ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 № 280/97-ВР /далі –Закон України № 280/97-ВР/, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

          Також ст. 33 Закону України № 280/97-ВР щодо повноважень у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, як делеговані повноваження, належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства.

Крім того, згідно ст.15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", місцеві ради здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; координують діяльність відповідних спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів на території місцевої ради.

Частиною 4 статті 46 вищевказаного Закону визначено, що кошти від збору за забруднення навколишнього природного середовища розділяються між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласними, Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у спеціальному відношенні. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються згідно вимог ч. 2 ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, зокрема, ст.. 2 ГПК України, яка передбачає обов’язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому закон зобов’язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовувати  необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обгрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції України розуміється орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В ст. 143 Конституції України зазначено, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

Враховуючи викладене, а також те, що порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулося на території Крепінської селищної ради, зазначена рада є належним позивачем по справі, оскільки місцеві ради як представницький орган територіальної громади вправі виступати в інтересах територіальної громади, у тому числі щодо відшкодування шкоди, заподіяної екологічному середовищу, тому прокурором належним чином обґрунтовано наявність інтересів держави за поданим позовом.

Щодо фактичних обставин справи, то її матеріалами підтверджено, що у вересні 2008 року Державною екологічною інспекцією у Луганській області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем –відокремленим підрозділом Державного підприємства "Антрацит" Шахтою "Крепінська", за результатами якої був складений відповідний акт перевірки та встановлений факт несанкціонованого розміщення відходів вуглевидобутку –породи на земельній ділянці в межах границь земельного відводу на загальній площі 11250 м2,, що є порушенням ст. 96 ЗК України.

Розмір шкоди на суму 10509 грн. 84 коп. складений належним чином на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 27.10.97 № 171.

За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією в Луганській області було ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення № 006409 від 12.09.08.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону земель" об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 35 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що власники і

землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської

діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування еколого-безпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості грунтів  тощо.

У відповідності до ст. 96 ЗК України, яка регулює обов‘язки землекористувачів, останні зобов‘язані у тому числі додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно ст. 56 Закону України "Про охорону земель"  юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни  зобов'язані відшкодовувати шкоду,  заподіяну    ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного  середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв"язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Матеріалами справи підтверджено у повному обсязі зазначені вище складові шкоди, тому позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Заперечення відповідача з посиланням на непідвідомчість спору господарському суду відхиляються з огляду на приписи ст. 21 КАС України через відсутність вимоги про вирішення публічно-правового спору.

Судові витрати покладаються  на відповідача  відповідно  до ст. 49 ГПК України та підлягають стягненню на користь державного бюджету, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому законодавством порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

                 в и р і ш и в:

             1. Позов задовольнити повністю.

 2. Стягнути з Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, б. 38, ідент. код 32226065 :

- на користь Крепінської селищної ради, с. Крепінське, м. Антрацит Луганської області, ідент. код 04337794 - 10509 грн. 84 коп. шкоди;

- в доход Державного бюджету України 105 грн. 10 коп. державного мита на п/р 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у  м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУДКУ у Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200;    витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. на п/р 31217264700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264,  видати наказ  Антрацитівській об‘єднаній державній податковій інспекції у Луганській   області після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного рішення –01.11.10.

  Суддя                                                                                                         Н.М.Зюбанова

   Помічник судді                                                                                             Г.А.Кравцова