Постанова
від 15.05.2024 по справі 910/10989/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа№ 910/10989/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" та ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024

та апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024

у справі №910/10989/23 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін"

до ОСОБА_1 (відповідач - 1),

ОСОБА_3 (відповідач - 2),

ОСОБА_2 (відповідач - 3),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

Приватне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс" (третя особа - 1),

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (третя особа - 2),

про визнання права іпотекодержателя, вчинення запису у реєстрі та закриття розділу,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (далі - ТОВ "Ріо Фін") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в якому просило суд:

- визнати за ТОВ "Ріо Фін" права іпотекодержателя за договором іпотеки від 27.06.2008, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - ПАТ "АКБ "Київ") та Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (далі - ВАТ "АК "Укртранс"), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою Ольгою Василівною та зареєстровано у реєстрі за №1980, стосовно іпотечного майна: квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41006380000), загальною площею 261,8 кв.м, житлова площа 112,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , про що зробити відповідний запис у Державному реєстрі прав;

- закрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1347410680000): квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 136,9 кв.м, житлова площа 71,6 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ТОВ "Ріо Фін" в повному обсязі перейшло право вимоги за кредитним договором №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 та за іпотечним договором від 27.06.2008 №1980, який було укладено в забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором;

- оскільки предметом іпотеки виступала квартира АДРЕСА_3 , позивач є іпотекодержателем зазначеного об`єкта нерухомого майна;

- з огляду на відсутність підстав щодо припинення іпотеки та відчуження предмета іпотеки третім особам, належним способом захисту є визнання за позивачем права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеку;

- закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зумовлено наявністю суперечливих відомостей щодо речових прав на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1 ), а саме внесенням нового запису про право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1347410680000) після скасування наказом Міністерства юстиції України №1813/5 від 06.06.2017 рішення державних реєстраторів про поділ предмета іпотеки на квартири АДРЕСА_4 та закриття по ним розділів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23 позов ТОВ "Ріо Фін" задоволено частково. Визнано за позивачем права іпотекодержателя за договором іпотеки від 27.06.2008, що укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") та ВАТ "АК "Укртранс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстрований у реєстрі за №1980, стосовно іпотечного майна: квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41006380000), загальною площею 261,8 кв.м, житлова площа 112,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , про що зробити відповідний запис у Державному реєстрі прав. Стягнуто з кожного з відповідачів 1, 2, 3 на користь позивача по 894,66 грн судового збору. У задоволенні позову в частині закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що 30.04.2019 до ТОВ "Ріо Фін" перейшло право вимоги до ПрАТ "АК "Укртранс", що виникло із договору №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін і доповнень до нього, та право вимоги за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980;

- з огляду на те, що запис про іпотеку квартири АДРЕСА_3 у Державному реєстрі іпотек відсутній, а іпотека не була припинена, позовні вимоги ТОВ "Ріо Фін" про визнання права іпотекодержателя за договором іпотеки від 27.06.2008 щодо вказаного нерухомого майна та вчинення відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

- у той же час позовна вимога щодо закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не підлягає задоволенню в судовому порядку, оскільки наказом Міністерства юстиції України №1813/5 від 06.06.2017 рішення державних реєстраторів про поділ предмета іпотеки на квартири АДРЕСА_4 та закриття по ним розділів вже були скасовані, а сам наказ є підставою для закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- про порушення своїх прав позивач міг дізнатися із 30.04.2019 (дати укладення договору відступлення права вимоги за іпотечним договором), однак внаслідок введення на всій території України карантину та воєнного стану, згідно з положеннями пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивачем не пропущено строк позовної давності на звернення до суду із цим позовом, а відтак заява ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає задоволенню.

05.02.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Ріо Фін" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10989/23, в якій позивач просив стягнути із відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/10989/23 заяву позивача задоволено частково, стягнуто з кожного з відповідачів 1, 2, 3 по 8 333,33 грн, виходячи з пропорційно задоволених позовних вимог (50 000,00 грн/2 (кількість позовних вимог)/3 (кількість відповідачів).

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволеної позовної вимоги та ухвалити в цій частині нове - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального справа у зв`язку з чим рішення в частині задоволеної позовної вимоги (визнання за позивачем права іпотекодержателя на нерухоме майно) є незаконним та необґрунтованим.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 наголосила на тому, що співвідповідачем у цій справі, окрім ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , також повинно бути ПрАТ "АК "Укртранс", оскільки саме останнє є боржником за кредитним договором та іпотекодавцем майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 ;

- у випадку залучення ПрАТ "АК "Укртранс" у якості співвідповідача, згідно з положеннями статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства справу №910/10989/23 необхідно надіслати до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/2116/21 про банкрутство (неплатоспроможність) ПрАТ "АК "Укртранс";

- предметом іпотеки були майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , а станом на час укладення як іпотечного договору (27.06.2008), так і договору про внесення змін до іпотечного договору (25.07.2008) стаття 5 Закону України "Про іпотеку" не визначала майнові права як предмет іпотеки;

- після введення у 2012 році в експлуатацію будинку, у порушення пункту 4 договору про внесення змін від 29.07.2011 до іпотечного договору, сторони не вносили жодних змін до іпотечного договору щодо зміни опису предмета іпотеки з майнових прав на квартиру на безпосередньо нерухомість - квартиру АДРЕСА_3 , що складається з 4-х житлових кімнат загальною площею 261,8 кв.м, житловою площею 112,9 кв.м, а відтак за позивачем не може бути визнано право іпотекодержателя саме на квартиру;

- вищезазначена квартира на праві власності належить ОСОБА_1 , яка була придбана останньою 27.02.2018 за договором купівлі-продажу, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., за реєстраційним №1384;

- відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2018 №115735350 на момент набуття у власність ОСОБА_1 вказаної квартири та реєстрації права власності (27.02.2018) будь-які обмеження, арешти чи заборони, в тому числі записи про іпотеку за ПАТ АБ "Укргазбанк" чи ПАТ "АКБ "Київ" були відсутні;

- з огляду на зазначене та правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, скаржниця є добросовісним набувачем квартири;

- у випадку визнання судом позовних вимог обґрунтованими, у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності;

- перебіг строку позовної давності до вимоги про визнання права іпотекодержателя повинен починатися з 18.09.2015, коли ТОВ "ФК "Джерело Фінансів" на підставі заяви №2116 від 17.09.2015 припинило іпотеку шляхом оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а не з 30.04.2019, коли ТОВ "Ріо Фін" набуло прав за договором про відступлення права вимоги;

- з урахуванням обставин переривання строку позовної давності шляхом внесення запису від 15.12.2017 (навіть у випадку неврахування того, що запис про іпотеку та заборону в реєстр не було внесено згідно договору від 25.07.2008) та його вилучення з реєстру 27.02.2018, строк позовної давності сплив 29.12.2018, натомість із позовом ТОВ "Ріо Фін" звернулося 10.07.2023;

- надана позивачем довідка від ПАТ АБ "Укргазбанк" від 02.02.2023 №148/3990/2023 та пояснення самого банку, не є беззаперечними доказами, що свідчать про незаконність дій реєстратора щодо внесення запису про припинення іпотеки.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024 вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10989/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

29.02.2024 матеріали справи №910/10989/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23, ОСОБА_2 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права у зв`язку з чим рішення є незаконним та необґрунтованим.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 наголосила на тому, що позов ТОВ "Ріо Фін" має майновий характер, оскільки стосується спору про право власності, а тому має розглядатися за правилами цивільного, а не господарського судочинства, що є підставою для скасування рішення та закриття провадження у справі;

- позов подано до неналежних відповідачів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, натомість належними відповідачами у даній справі є сторони іпотечних зобов`язань, які вказані судом як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а тому саме вони повинні бути залучені судом у якості відповідачів;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що припинення іпотеки 27.02.2018 було здійснено саме ПАТ АБ "Укргазбанк", який безпідставно залучений до участі у справі в якості третьої особи;

- перебіг позовної давності розпочався після припинення 27.08.2018 ПАТ АБ "Укргазбанк" іпотеки на квартиру, а тому ТОВ "Ріо Фін" подало позов з пропуском трирічного строку позовної давності, а тому у разі обґрунтованості позовних вимог, у задоволенні позову необхідно відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.02.2024 вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23, ТОВ "Ріо Фін" також звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у закритті розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та ухвалити в цій частині нове - про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права у зв`язку з чим рішення є незаконним та необґрунтованим.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "Ріо Фін" наголосило на тому, що після скасування Міністерством юстиції України рішення про поділ об`єкта нерухомості та скасування об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 972544680000 (квартира АДРЕСА_1 ) у реєстрі з`являється новий запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 . Тобто після скасування незаконного запису ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без правових на те підстав, здійснили реєстрацію нового розділу на право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- наявні суперечливі дані між зареєстрованими речовими правами на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_1 , оскільки остання є частиною квартири АДРЕСА_1 та була створена внаслідок поділу, реєстрація якого була скасована наказом Міністерства юстиції України;

- закриття розділу "двійника" допускається виключно на підставі судового рішення, відтак вимога про закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 є належним способом захисту та відповідає положенням статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.02.2024 вказану апеляційну скаргу ТОВ "Ріо Фін" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/10989/23, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, у випадку задоволення її апеляційної скарги на основне рішення - відмовити у стягненні витрат позивача на правову допомогу, а у випадку залишення основного рішення без змін - зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача є суттєво завищеним, а обсяг наданої правничої допомоги не відповідає фактичному обсягу затраченого часу. Зі змісту заяви (клопотання) позивача про компенсацію витрат на правничу допомогу адвоката не вбачається, з кого саме позивач просить суд стягнути такі витрати.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 04.03.2024 вказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В.

04.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшли доповнення до її апеляційної скарги на рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23, в яких відповідач-3 наголосила про пропущення строку позовної давності; реєстрація іпотеки майнових прав чинним на момент укладення договору законодавством не передбачена, а тому позивач не може вимагати визнання за собою права іпотеки на річ (майно), а саме на квартиру АДРЕСА_4 ; квартира є об`єктом речового права, оскільки вже виділена у натурі та зареєстрована як об`єкт цивільного права; положення статті 16 Закону України "Про іпотеку" не поширюються на вказану квартиру; суд першої інстанції належним чином не врахував постанову Верховного Суду від 26.04.2024 у справі №757/8549/21-ц, якою підтверджено законність реєстрації та створення квартири АДРЕСА_1 та наявність права власності на дану квартиру за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_5 на лікарняному з 04.03.2024, питання щодо подальшого руху вищевказаної апеляційної скарги було вирішено після виходу її з лікарняного.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Ріо Фін" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/10989/23. Спільний розгляд зазначених апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Ріо Фін" у справі №910/10989/23 призначено на 17.04.2024. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на вищезазначені апеляційні скарги до 29.03.2024.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/10989/23, ОСОБА_2 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, а у випадку задоволення її апеляційної скарги на основне рішення - відмовити у стягненні витрат позивача на правову допомогу.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначила, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пред`явленої до відповідачів 2, 3, а тому безпідставним є стягнення з останніх судових витрат. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є суб`єктами, на яких можуть бути покладені витрати позивача на професійну правничу допомогу. Зі змісту заяви (клопотання) позивача про компенсацію витрат на правничу допомогу адвоката не вбачається, з кого саме позивач просить суд стягнути такі витрати.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.03.2024 вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В.

ТОВ "Ріо Фін" скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подало до Північного апеляційного господарського суду відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких просило апеляційні скарги відповідачів 1, 3 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23 в частині задоволеної позовної вимоги про визнання за позивачем права іпотекодержателя - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційних скарг відповідачів 1, 3, ТОВ "Ріо Фін" вказало, що:

- спір щодо правомірності передання майнових прав в іпотеку може бути вирішений виключно у разі визнання недійсним у судовому порядку договору іпотеки №1980, а відповідні докази відсутні у матеріалах справи, а з огляду на презумпцію правомірності правочину, вказаний договір є дійсним;

- доводи апелянта про те, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства не відповідають положенням пунктів 1, 6 частини 1 статті 20 ГПК України, оскільки предметом спору є визнання за позивачем речового права на нерухоме майно що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, а сторонами такого зобов`язання є юридичні особи - ПАТ "Укртранс" та ПАТ "АК "Київ";

- ПАТ "АК "Укртранс" не є стороною у справі №910/10989/23, відтак немає підстав для передачі даної справи до суду для розгляду в межах справи №910/2116/21 про банкрутство ПАТ "АК "Укртранс";

- відсутність у статті 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору) прямої вказівки про право на передачу в іпотеку майнових прав, відсутність заборони на передання в іпотеку майнових прав, не свідчить про неможливість такого передання або про недійсність такого правочину;

- положення чинного на момент укладення іпотечного договору законодавства не містять вимог, за яких передача майнових прав на іпотеку є наслідком недійсності правочину;

- стаття 583 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору) прямо передбачала право на передання в іпотеку майнових прав;

- твердження щодо відсутності підстав для визнання за позивачем права іпотекодержателя саме на квартиру, як об`єкт нерухомості, а не на майнові права на квартиру, суперечать положенням пункту 1.4. іпотечного договору, відповідно до яких після завершення будівництва збудована нерухомість/квартири, майнові права на яку є предметом іпотеки за цим договором, продовжують бути його предметом; крім цього, 10.04.2013 ПАТ "АК "Укртранс" реєструє право власності на об`єкт нерухомості на підставі свідоцтва про право власності від 13.04.2013 №2391613;

- відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- внаслідок зупинення строку позовної давності на строк дії карантину на всій території України та на строк дії воєнного стану в Україні, згідно з положеннями пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позивачем не пропущено строк позовної давності на звернення до суду із цим позовом;

- самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат;

- втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення його розміру можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам;

- доводи апелянтів не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на відповідачів витрат позивача на професійну правничу допомогу.

ПАТ АБ "Укргазбанк" скористалося правом, наданим статтею 263 ГПК України, та подало до Північного апеляційного господарського суду відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких просило апеляційні скарги відповідачів 1, 3 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23 в частині задоволеної позовної вимоги про визнання за позивачем права іпотекодержателя - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційних скарг відповідачів 1, 3, окрім доводів, зазначених позивачем, третя особа-2 вказала, що:

- квартира АДРЕСА_1 була предметом іпотеки за іпотечним договором №1980 від 27.06.2008, який був укладений в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №45/07 та була незаконно відчужена та виведена з іпотеки, законним іпотекодержателем якої, станом на дату розгляду цієї справи, є ТОВ "Ріо Фін";

- ОСОБА_1 є недобросовісним набувачем квартири;

- враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/1733/18, дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки спір стосується майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи;

- перехід права власності на квартиру АДРЕСА_4 , до відповідачів 2, 3 відбувся в межах умов іпотечного договору, а тому вимоги позивача про закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також підлягають розгляду в порядку господарського судочинства;

- подання позову до ПАТ АБ "Укргазбанк" не поновить порушених прав ТОВ "Ріо Фін" з огляду на те, що останнє не є іпотекодержателем спірного майна внаслідок укладення ряду договорів відступлення права вимоги, а відтак ПАТ АБ "Укргазбанк" не є належним відповідачем у даній справі;

- позовна давність починає перебіг після укладення 30.04.2018 між позивачем та ТОВ "ФК "Реверс Інвест" договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, враховуючи положення пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строк позовної давності не пропущено.

ОСОБА_3 скористалася правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Ріо Фін", в якому просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволеної позовної вимоги та ухвалити в цій частині нове - про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "Ріо Фін", відповідач-2 вказала, що:

- абзац 4 частини 6 та частина 7 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин в частині закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- в межах справи №757/8549/21-ц судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 а є законною власністю відповідачів 2, 3 у рівних частинах, відповідні реєстраційні дії є також законними, відтак реєстраційний номер 134740680000 не підлягає скасуванню;

- підпункт а) пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2022 у справі №3-70/2019(6302/19) було визнано неконституційним та незаконним;

- початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати після 23.12.2015, оскільки ОСОБА_6 є бенефіціаром позивача та як представник ПАТ АБ "Укргазбанк" був присутній у судовому засіданні 23.12.2015 по справі №910/28036/15, а тому трирічний строк позовної давності сплив, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/10989/23. Спільний розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Ріо Фін" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/10989/23 призначено на 17.04.2024. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/10989/23 до 15.04.2024.

11.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, який за змістом відповідає відзиву відповідача-2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у розгляді справи №910/10989/23 оголошено перерву до 01.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у розгляді справи №910/10989/23 оголошено перерву до 15.05.2024 та зобов`язано скаржників надати копії всіх судових рішень, які стосуються предмета спору у справах, ініційованих відповідачами з метою захисту порушених прав.

02.05.2024 та 06.05.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли копії судових рішень у справах, які стосуються іпотечного майна.

Третя особа-1 не скористалася правом, наданим статтею 263 ГПК України на подання відзивів на апеляційні скарги.

Разом із цим, відсутність відзивів на апеляційні скарги не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 15.05.2024 третя особа-1 явку своїх уповноважених представників не забезпечила, про поважність причин нез`явлення в судове засідання суд не повідомляла, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційних скарг за відсутності представників третьої особи-1, явка якої у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що остання про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції не повідомляла та не заявляла клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування пояснень зазначеного учасника справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі вказаної особи.

У судовому засіданні 15.05.2024 представники відповідачів 1, 3 підтримали свої апеляційні скарги та просили суд їх задовольнити, скасувавши рішення місцевого господарського суду від 29.01.2024 в частині задоволеної позовної вимоги про визнання за позивачем права іпотекодержателя на об`єкт нерухомості та ухвалити в цій частині нове - про відмову у задоволенні позову, а в частині відмови у задоволенні вимоги про закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - залишити без змін. Додаткове рішення суду першої інстанції від 19.02.2024 представники відповідачів 1, 3 просили скасувати, а у випадку залишення основного рішення без змін - зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу. Також представники відповідачів 1, 3 заперечили проти апеляційної скарги позивача, просили суд відмовити у її задоволенні.

Представники позивача підтримали апеляційну скаргу ТОВ "Ріо Фін", просили суд її задовольнити, скасувавши рішення місцевого господарського суду від 29.01.2024 в частині відмови у закритті розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у хвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а в частині визнання за позивачем права іпотекодержателя на об`єкт нерухомості - залишити без змін. Також представники позивача заперечили проти апеляційних скарг відповідачів 1, 3 та просили суд відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача-2 заперечив проти апеляційної скарги позивача, просив суд відмовити у її задоволенні, скасувавши рішення місцевого господарського суду від 29.01.2024 в частині задоволеної позовної вимоги про визнання за позивачем права іпотекодержателя на об`єкт нерухомості та ухвалити в цій частині нове - про відмову у задоволенні позову. Також представник відповідача-2 заперечив проти апеляційної скарги відповідача-1 та просив суд відмовити у її задоволенні.

Представник третьої особи-2 заперечив проти апеляційних скарг відповідачів 1, 3, просив суд відмовити у їх задоволенні, а рішення місцевого господарського суду від 29.01.2024 в частині визнання за позивачем права іпотекодержателя на об`єкт нерухомості - залишити без змін. Також представник третьої особи-2 підтримав апеляційну скаргу позивача та просили суд її задовольнити.

15.05.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ "Ріо Фін" та відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, 14.06.2007 між Акціонерним комерційним банком "Київ", який змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" (далі - кредитодавець, ПАТ "АКБ "Київ") та Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс", яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс" (далі - позичальник, ПрАТ "АК "Укртранс") укладено договір про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії №45/07, відповідно до пункту 2.1. якого кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії на інвестування робіт, пов`язаних із будівництвом житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на розі вулиць Димитрова та А. Барбюса у місті Києві на наступних умовах: ліміт кредиту: 2 000 000,00 грн, строк користування кредитом з 14.06.2007 по 13.06.2008 (включно), розмір плати за користування кредитом - 17% річних.

Надалі між ПАТ "АКБ "Київ" та ПрАТ "АК "Укртранс" вносились зміни до цього договору шляхом укладення додаткових угод (двадцять шість), зокрема, щодо ліміту кредитування (збільшено до 82 182 425,01 грн), строку користування кредитом, розміру плати за користування кредитом (встановлено у розмірі 15%), а також порядку погашення заборгованості за вказаним правочином.

27.06.2008 між Акціонерним комерційним банком "Київ", який змінив своє найменування на ПАТ "АКБ "Київ" (далі - іпотекодержатель) та ВАТ "АК "Укртранс", яке змінило своє найменування на ПрАТ "АК "Укртранс" (далі - іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. за реєстровим № 1980, відповідно до пункту 1.1. якого, за цим договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) із договору №45/07 від 14.06.2007 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, усіх змін та доповнень до нього, в тому числі додаткових угод №1 від 26.06.2007, №2 від 12.07.2007, №3 від 30.10.2007, №4 від 22.11.2007, №5 від 21.12.2007, №6 від 10.01.2008, №7 від 25.01.2008, №8 від 22.02.2008, №9 від 14.03.2008, №10 від 28.03.2008, №11 від 09.04.2008, №12 від 30.04.2008, №13 від 08.05.2008, №14 від 05.06.2008, за яким іпотекодавець - ВАТ "АК "Укртранс", отримало кредит у сумі 42 000 000,00 грн, 1 600 000,00 доларів США та 1 000 000,00 євро, зі сплатою 19,4% річних по гривневому залишку, та 17% річних по залишку в доларах США та 14,9% річних в євро, терміном повернення по 28.10.2008 включно - далі - основне зобов`язання.

У відповідності до пункту 1.2. іпотечного договору, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, неустойки, відшкодування витрат, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, витрат страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов цього договору.

Предметом іпотеки є майнові права, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 250,70 кв.м, жилою площею 97,40 кв.м, шістнадцятий-сімнадцятий поверхи, секція 1 квартири у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) АДРЕСА_2 (пункт 1.3. іпотечного договору в редакції договору від 25.07.2008 про внесення змін до іпотечного договору від 27.06.2008, реєстровий №1980). Зазначений договір про внесення змін посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстровано у реєстрі за №2353.

Також вказаним нотаріусом на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріат" до припинення дії іпотечного договору накладено заборону на відчуження зазначених у договорі майнових прав, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 250,70 кв.м, жилою площею 97,40 кв.м, шістнадцятий-сімнадцятий поверхи, секція 1 квартири у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) АДРЕСА_2 , що належать ВАТ "АК "Укртранс". Зареєстрована у реєстрі за №2354, 2355.

Згідно з пунктом 1.4. іпотечного договору майнові права, що передаються за цим договором, належать іпотекодавцю на підставі договору №315 участі у будівництві житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва від 12.09.2003, укладеного між Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією та Комунальним підприємством "Печерськ-Інвест", додатку №2 до договору №315 від 12.09.2003, від 29.11.2007, договору підряду №20р на будівництво житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем (місцями для паркування машин) на розі вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва, укладеного 27.04.2006 між КП "Печерськ-Інвест", ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України.

Пунктами 1.7.-1.9. іпотечного договору на строк дії договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавця. Право іпотеки, зазначене у пункті 1.1. цього правочину, виникає у іпотекодержателя з моменту нотаріального посвідчення цього договору. В день нотаріального посвідчення цього договору нотаріус накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.

Пунктом 1.14. іпотечного договору встановлено, що після завершення будівництва збудована нерухомість /квартири/, майнові права на яку є предметом іпотеки за цим договором, продовжує бути його предметом. У цьому разі обтяження прав власника на збудовану нерухомість /квартири/ реєструється іпотекодержателем у встановленому законом порядку на підставі правовстановлюючих документів.

При зміні характеристик нерухомості /квартир/, що залишились предметом іпотеки за цим договором /зміна площ, нумерації, планування приміщень тощо/, нотаріусом на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість, робиться відповідна відмітка на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю (пункт 1.16. іпотечного договору).

Відповідно до підпунктів 2.1.2., 2.1.8. пункту 2.1. іпотечного договору, іпотекодавець зобов`язаний, в тому числі, до моменту повного виконання основного зобов`язання без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати відступлення предмета іпотеки третім особам; без письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його у спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

23.08.2012 між ПАТ "АКБ "Київ" та ПрАТ "АК "Укртранс" укладено додаткову угоду №26, якою сторони погодили внести зміни до договору №45/07, а саме: збільшити ліміт кредитування у гривні та встановити його у сумі 82 182 425,01 грн; розмір плати за користування кредитом у гривні встановити на рівні 15% річних у гривні; встановлено порядок погашення заборгованості за договором.

Також, 23.08.2012 між ПАТ "АКБ "Київ" та ПрАТ "АК "Укртранс" укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 27.06.2008, реєстровий №1980, згідно якого сторони погодили внести відповідні зміни до пункту 1.1. іпотечного договору.

Як вбачається з Інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 25.07.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. у зв`язку із посвідченням іпотечного договору №1980 накладено заборону відчуження предмету іпотеки квартири АДРЕСА_3 та внесено запис до Державного реєстру іпотек за №655038.

19.06.2015 між ПАТ "АКБ "Київ" (далі - неплатоспроможний банк) та ПАТ АБ "Укргазбанк" (далі - приймаючий банк) укладено договір про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, відповідно до якого неплатоспроможний банк передає, а приймаючий банк приймає активи неплатоспроможного банку та права вимоги за договорами забезпечення, перелік яких визначено у: реєстрі активних операцій із фізичними особами (додаток 1); реєстрі активних операцій з юридичними особами (додаток 2); реєстрі забезпечення за активними операціями із фізичними особами (додаток 3); реєстрі забезпечення за активними операціями із юридичними особами (додаток 4); реєстрі активних рахунків (додаток 5); реєстрі цінних паперів (додаток 6); реєстрі основних засобів (додаток 7); реєстрі нематеріальних активів та необоротних матеріальних активів (додаток 8); реєстрі графіків та історії діючих кредитів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб (додаток 11 в електронному вигляді); реєстрі судових справ (додаток 12); реєстрі інших активів (додаток 13); як є складовою частиною реєстру договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення, що складений станом на 19.06.2015, в обсязі та на умовах, які існували на дату складання реєстру активів, за ціною (ринковою вартістю) 266 166 275,94 грн (без ПДВ), визначеною у порядку, передбаченому пунктом 1.6. цього договору.

Згідно із пунктом 1.4. вказаного договору, передача прав вимоги за нотаріально посвідченими договорами застави та іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань боржників (позичальників) перед неплатоспроможним банком, що підлягають передачі від неплатоспроможного банку до приймаючого банку, здійснюється на підставі окремого договору, визначеного у пункті 9.2. цього договору.

У пункті 9.2. вказаного договору передбачено, що цей договір укладається одночасно з укладенням між приймаючим банком та неплатоспроможним банком, зокрема договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави.

На виконання умов договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, 19.06.2015 між ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстровано у реєстрі за номером №3060.

Відповідно до пункту 1.1. договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, неплатоспроможний банк відступив, а приймаючий банк набув права вимоги, в тому числі за договорами іпотеки, перелік яких визначено у реєстрі договорів іпотеки юридичних осіб (додаток 4 до цього договору), зокрема: за договором іпотеки від 27.06.2008, за реєстровим №1980, укладеним між ПАТ "АКБ "Київ" та ПрАТ "АК "Укртранс".

Як вбачається з Інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 23.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. внесено відомості про іпотеку квартири АДРЕСА_3 , згідно яких іпотекодавцем є ПрАТ "АК "Укртранс", а іпотекодержателем - ПАТ АБ "Укргазбанк".

Разом із тим, з матеріалів справи також вбачається, що у жовтні 2015 року ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання недійсними (справа №910/28036/15):

- договору про надання фінансових послуг факторингу р/н 1720 від 20.08.2015, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О., укладений між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (далі - ТОВ "ФК "Кредит Гарант");

- договору про відступлення права вимоги р/н 1721 від 20.08.2015, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О., укладений між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Кредит Гарант";

- договору про надання фінансових послуг факторингу р/н 1942 від 27.08.2015, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., укладений між ТОВ "ФК "Кредит Гарант" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів" (далі - ТОВ "ФК "Джерело Фінансів");

- договору про відступлення права вимоги р/н 1943 від 27.08.2015, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., укладений між ТОВ "ФК "Кредит Гарант" та ТОВ "ФК "Джерело Фінансів".

18.11.2015 Господарським судом міста Києва постановлено ухвалу у справі №910/28036/15, якою заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" про забезпечення позову задоволено, зокрема, накладено арешт на майно, яке у тому числі виступає предметом іпотеки за договором іпотеки від 27.06.2008, зареєстрований у реєстрі за №1980, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №45/07 від 14.06.2007, а саме на квартиру АДРЕСА_6 - справа №910/28036/15.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 у справі №910/28036/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, яка також залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017, встановлено такі обставини:

- 19.06.2015 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ПАТ "АКБ "Київ" був укладений договір про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, за яким позивач прийняв права вимоги, в тому числі, до ПАТ "АК "Укртранс", що виникли з кредитних договорів №65/04 від 16.07.2004, №25/04 від 29.09.2004, №01/2005 від 11.01.2005, №24/2005 від 31.05.2005, №45/07 від 14.06.2007, а також права вимоги за договорами, що їх забезпечують;

- на забезпечення виконання зобов`язань, визначених кредитними договорами, були укладені забезпечувальні договори: застави транспортних засобів від 28.02.2005, зареєстрований в реєстрі за №561; застави транспортних засобів від 13.08.2004, зареєстрований в реєстрі за №3174; застави майна №5-06/54 від 19.06.2007; застави майна №5-02/60-07 від 30.11.2007; застави від 27.09.2005, зареєстрований в реєстрі за №4349; застави від 27.11.2008, зареєстрований в реєстрі за №7103; застави від 23.02.2008, зареєстрований в реєстрі за №1478; іпотеки від 30.06.2006, зареєстрований в реєстрі за №2559; іпотеки від 22.07.2004, зареєстрований в реєстрі за №2906; іпотеки від 28.11.2008, зареєстрований в реєстрі за №3622; іпотеки від 27.02.2008, зареєстрований в реєстрі за №1400; іпотеки від 27.06.2008, зареєстрований в реєстрі за №1980; іпотеки від 28.12.2007, зареєстрований в реєстрі за №2675, іпотеки від 30.05.2008, зареєстрований в реєстрі за №1564;

- 20.08.2015 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Кредит Гарант" був підписаний договір про надання фінансових послуг факторингу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1720;

- відповідно до пунктів 1.1., 2 цього договору ТОВ "ФК "Кредит Гарант" зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ПАТ АБ "Укргазбанк" в сумі 3 000 000,00 грн, а ПАТ АБ "Укргазбанк" - відступити ТОВ "ФК "Кредит Гарант" права вимоги по кредитному портфелю ПрАТ "АК "Укртранс", який ПАТ АБ "Укргазбанк" отримав згідно із договором про відступлення прав вимоги за договором іпотеки та застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 19.06.2015 за реєстровим №3060 та договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку від 19.06.2015;

- 20.08.2015 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Кредит Гарант" був підписаний договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1721.

- відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору ПАТ АБ "Укргазбанк" передає (відступає) ТОВ "ФК "Кредит Гарант" право вимоги до ПрАТ "АК "Укртранс" на підставі кредитних договорів та забезпечувальних договорів, а ТОВ "ФК "Кредит Гарант"" приймає зазначене вище право вимоги та зобов`язується перерахувати ПАТ АБ "Укргазбанк" кошти у сумі 3 000 000,00 грн на умовах визначених договором;

- 27.08.2015 між ТОВ "ФК "Кредит Гарант" та ТОВ "ФК "Джерело Фінансів" були укладені договори про надання фінансових послуг факторингу реєстровий №1942 та про відступлення права вимоги реєстровий №1943, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., предметом яких стало відчуження належного ТОВ "ФК "Кредит Гарант" права вимоги до ПрАТ "АК "Укртранс" за кредитними та забезпечувальними договорами на користь ТОВ "ФК "Джерело Фінансів";

- 30.11.2015 Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України надано висновок експерта, який виконано на підставі постанови Прокуратури міста Києва про призначення судової почеркознавчої експертизи від 26.11.2015 в рамках кримінального провадження №42015100000001087;

- висновком почеркознавчої експертизи №203 від 30.11.2015, проведеної Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, підтверджується, що підписи на спірних договорах від імені ПАТ АБ "Укргазбанк" іншою особою.

- саме у ПАТ АБ "Укргазбанк" знаходяться оригінали кредитних та забезпечувальних договорів, які є предметом спірних договорів;

- зазначені договори виконані у простій письмовій та нотаріальній формах, з відмітками та візами посадових осіб первісного кредитора ПАТ "АКБ "Київ", які свідчать про їх належність саме ПАТ АБ "Укргазбанк" у відносинах кредиту та забезпечення його виконання. Оригінали вказаних договорів надавалися для огляду місцевому суду, що зазначено у рішенні суду;

- ПАТ АБ "Укргазбанк" жодних документів, на підставі яких йому належить право вимоги ТОВ "ФК "Кредит Гарант" не передавало.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 у справі №910/28036/15 договір про надання фінансових послуг факторингу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О., за реєстровим №1720 від 20.08.2015, та договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О., за реєстровим №1721 від 20.08.2015, на підставі частини 3 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України визнано недійсними.

У той же час у задоволенні позову в частині визнання недійсними договорів про надання фінансових послуг факторингу р/н 1942 та про відступлення права вимоги р/н 1943 від 27.08.2015, укладених між ТОВ "ФК "Кредит Гарант" та ТОВ "ФК "Джерело Фінансів", відмовлено з огляду на те, що зазначені договори не створили для позивача жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з недійсністю правочинів від 20.08.2015.

Разом із цим, 18.09.2015 ТОВ "ФК "Джерело Фінансів" на підставі заяви №2116 від 17.09.2015 припинило іпотеку шляхом оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується відомостями із Державного реєстру іпотек.

У той же день, 18.09.2015 між ТОВ "ФК "Джерело Фінансів" (далі за текстом договору - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інтер Капітал Груп" (далі - ТОВ "КУА "Інтер Капітал Груп"), яке діяло в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Індекскапітал" (далі - покупець, ЗНВПІФ "Індекскапітал"), укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. за реєстровим №2122, відповідно до якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 261,8 кв.м, житловою площею - 112,90 кв.м.

Судами у межах цивільної справи №757/8549/21-ц було встановлено:

- 15.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. здійснено державну реєстрацію права власності на зазначене житлове приміщення за ТОВ "Фактор Інвест Плюс" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №14/1506-2016, виданого 15.06.2016 ТОВ "ФК "Джерело Фінансів" та ТОВ "Фактор Інвест Плюс";

- 16.06.2016 проведено державну реєстрацію переходу права власності на квартиру від ТОВ "КУА "Інтер Капітал Груп" до ТОВ "Фактор Інвест Плюс" на підставі акту приймання-передачі №14/1506-2016 від 15.06.2016 (рішення про державну реєстрацію прав №30078280);

- 29.06.2016 ТОВ "Фактор Інвест Плюс" відчужило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Гарант Актив" (далі - ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив"), яке надалі змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаргона" (далі - ТОВ "Гаргона") спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, про що також внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.06.2016;

- 29.06.2016 проведено державну реєстрацію переходу права власності на квартиру від ТОВ "Фактор Інвест Плюс" до ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" (рішення про державну реєстрацію прав №30236863);

- згідно з висновком Фізичної особи-підприємця Мурина С.О. від 30.06.2016 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості вбачається, що за технічними показниками квартира АДРЕСА_3 може бути поділена на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ;

- 15.07.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв`язку з поділом квартири АДРЕСА_3 на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ;

- 15.07.2016 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" на квартиру АДРЕСА_3 , а також у Державному реєстрі прав закрито розділ на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 41006380000: квартира АДРЕСА_7 , у зв`язку з її поділом на квартири АДРЕСА_4 (рішення про державну реєстрацію прав №30472499);

- 15.07.2016 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" на квартиру АДРЕСА_1 із відкриттям окремого розділу у Державному реєстрі прав (рішення про державну реєстрацію прав №30472231, 30473272);

- згідно відповідей Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в місті Києві від 30.08.2019 та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 09.10.2019, стверджується, що документи та дозволи на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкта будівництва квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 не видавалися та не реєструвалися;

- 15.07.2016 ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" (нове найменування ТОВ "Гаргона") за договором купівлі-продажу відчужило ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_3 , яка, в свою чергу, передала вказане житлове приміщення в іпотеку ОСОБА_8 в якості забезпечення виконання зобов`язання по сплаті боргу за укладеним між ними договором позики від 15.07.2016, про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- 15.07.2016 проведено державну реєстрацію переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 від ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" до ОСОБА_7 (рішення про державну реєстрацію прав №30487089);

- 15.07.2016 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" на квартиру АДРЕСА_1 із відкриттям окремого розділу у Державному реєстрі прав (рішення про державну реєстрацію прав №30472499);

- 24.11.2016 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 по 1/2 її частці. Зазначена підстава - договір купівлі-продажу від 24.11.2016, укладений з ОСОБА_7 ;

- 24.11.2016 проведено державну реєстрацію переходу права власності на квартиру АДРЕСА_3 від ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав №32533828);

- 22.12.2016 ОСОБА_9 набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" (після зміни назви ТОВ "Гаргона");

- 22.12.2016 проведено державну реєстрацію переходу права власності на квартиру АДРЕСА_3 від ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" до ОСОБА_9 (рішення про державну реєстрацію прав №33107251).

Наказом Міністерства юстиції України від 06.06.2017 №1813/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" задоволено скаргу ОСОБА_10 , представника за довіреністю ОСОБА_11 від 23.05.2017 та скасовано наступні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

від 16.06.2016 №30076052, від 29.06.2016 №30236842, від 16.06.2016 №30078952, від 29.06.2016 №30236856, від 16.06.2016 №30078280, від 29.06.2016 №30236863, від 16.06.2016 №30075783, від 29.06.2016 №30236789, прийняті нотаріусом Левінець В. Ю.;

від 08.08.2016 №30838591, від 05.08.2016 №30813309, від 10.08.2016 №30879008, від 15.07.2016 №30472499, від 15.07.2016 №30473272, від 15.07.2016 №30472231, від 15.07.2016 №30472499, від 22.12.2016 №33107251, від 08.08.2016 №30837716, від 31.08.2016 №31178715, від 31.08.2016 №31178729, від 31.08.2016 №31178689, від 31.08.2016 №31178715, прийняті нотаріусом Рогачем В. В.;

від 15.07.2016 №30487089, від 15.07.2016 №30487733, від 15.07.2016 №30487803, від 24.11.2016 №32530761, від 24.11.2016 №32531043, від 24.11.2016 №32533828, прийняті нотаріусом Дерев`янко В. В.;

від 22.12.2016 №33107712, від 22.12.2016 №33107880, прийняті нотаріусом Ковальчуком С.П.

З інформаційної довідки №324768752 від 03.03.2023 вбачається, що після скасування Міністерством юстиції України рішень про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки було зареєстровано за ТОВ "КУА "Інтер кепітал груп", останнє, в свою чергу, формує статутний капітал ТОВ "СОКО" шляхом внесення до нього предмету іпотеки на підставі акту приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "СОКО" від 07.06.2017, протоколу загальних зборів учасників ТОВ "СОКО" від 07.06.2017 №07/07/2017.

Рішенням приватного нотаріуса КМНО Мельник Н.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.06.2017 №35608690 право власності на квартиру перейшло до ТОВ "СОКО".

04.10.2017 ТОВ "СОКО" формує статутний капітал ТОВ "Система груп" на підставі протоколу Загальних зборів останнього від 04.10.2017 №2420, 2421, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Войтовською Ю.С., акту приймання-передачі від 04.10.2017 №2422, 2423, які посвідчені приватним нотаріусом КМНО Войтовською Ю.С., протоколу Загальних зборів ТОВ "СОКО" від 04.10.2017 №04/10/2017 (рішення приватного нотаріуса КМНО Войтовської Ю.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2017 №39913180).

21.12.2017 ПАТ АБ "Укргазбанк" поновлено записи про іпотеку квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

19.01.2018 Господарським судом міста Києва ухвалою у справі №910/28036/15 заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києві від 18.11.2015, скасовано.

Заочним рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 30.11.2017 у справі №237/4698/17 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_13 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Система Груп" (далі - ТОВ "Система Груп"), ОСОБА_14 про стягнення заборгованості по договору позики, вказані позовні вимоги задоволено.

З урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.08.2020 у вищезазначеному заочному рішенні, звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості на користь ОСОБА_12 за договором позики від 10.08.2017, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_15 на суму 2 500 000,00 грн на підставі іпотечного договору від 10.10.2017, зареєстрованого в реєстрі за №15321 і посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу - Швець Р.О., що укладався між ОСОБА_12 та ТОВ "Система Груп", а саме на квартиру АДРЕСА_8 , шляхом продажу вищезазначеної квартири будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною реалізації в розмірі 2 500 000,00 грн.

Надано ОСОБА_12 право подавати та отримувати від імені власника предмету іпотеки довідки та документи, які необхідні для підготовки предмета іпотеки до продажу, сплачувати всі необхідні платежі, а також виконувати всі інші дії, які пов`язані з продажем предмету іпотеки.

Заочне рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 30.11.2017 у справі №237/4698/17 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;

27.02.2018 ОСОБА_12 за договором купівлі-продажу відчужив ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 .

При цьому, того ж дня 27.02.2018, іпотеку квартири АДРЕСА_3 було припинено на підставі листа ПАТ АБ "Укргазбанк" за вих. №134/127/18 від 12.02.2018.

У вересні 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом (адміністративна справа №826/11134/17), в якому просили визнати протиправними та скасувати пункти 9-19 Наказу Міністерства юстиції України №1813/5 від 06.06.2017 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та зобов`язати Міністерство юстиції України відновити реєстраційні дії, зазначені в пунктах 9-19 оскаржуваного наказу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 у справі №826/11134/17 у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 у справі №826/11134/17 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункти 9-19 наказу Міністерства юстиції України №1813/5 від 06.06.2017 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №826/11134/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 скасовано, провадження у справі №826/11134/17 закрито. Роз`яснено позивачу про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом (цивільна справа №757/530/20-ц) до Міністерства юстиції України, в якому просила суд:

визнати незаконним наказ Міністерства юстиції України №1813/5 від 06.06.2017, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.11.2016 №32533828, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В. про державну реєстрацію права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

зобов`язати Міністерство юстиції України відновити наступні реєстраційні дії:

індексний номер 30078280 від 16.06.2016, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_3 , зареєстроване за ТОВ "Фактор Інвест Плюс";

індексний номер 30236863 від 29.06.2016, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_3 , зареєстроване за ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив";

індексний номер 30472499 від 15.07.2016, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., за яким погашено право власності на квартиру АДРЕСА_3 в зв`язку з її поділом;

індексний номер 30473272 від 15.07.2016, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., за яким закрито розділ та реєстраційну справу на квартиру АДРЕСА_3 в зв`язку з її поділом на квартиру АДРЕСА_4 ;

індексний номер 30472231 від 15.07.2016, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В. В., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстроване за ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив", з відкриттям розділу;

індексний номер 30487089 від 15.07.2016, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстроване за ОСОБА_7 ;

індексний номер 30487733 від 15.07.2016, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким зареєстровано заборону на нерухоме майно в інтересах ОСОБА_8 ;

індексний номер 30487803 від 15.07.2016, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким зареєстровано іпотеку на квартиру АДРЕСА_3 за іпотекодержателем ОСОБА_8 ;

індексний номер 32530761 від 24.11.2016, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким припинено обтяження квартири АДРЕСА_3 ;

індексний номер 32531043 від 24.11.2016, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В., за яким припинено іпотеку на квартиру АДРЕСА_3 ;

індексний номер 32533828 від 24.11.2016, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В. В., за яким було зареєстроване право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №757/530/20-ц позов ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ТОВ "КУА "Інтер Кепітал Груп", про визнання незаконним рішення органу державної влади та відновлення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості - задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 15.06.2022, яка залишена без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.11.2022, рішення Печерського районного суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №757/530/20-ц скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду мотивована тим, що Міністерство юстиції України як орган, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом першої інстанції обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тобто особами, речові права на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №757/8549/21-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного суду від 05.10. 2022 у справі №757/8549/21-ц вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про часткове задоволення позову: визнано недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна №14/1506-2016 від 15.06.2016 щодо передачі до статутного капіталу квартири АДРЕСА_3 , підписаний між ТОВ "ФК "Джерело Фінансів" та ТОВ "Фактор Інвест Плюс";

визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 29.06.2016, укладений між ТОВ "Фактор Інвест Плюс" та ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" (після зміни назви ТОВ "Гаргона"), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. за реєстровим №104;

визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 15.07.2016, укладений між ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" (після зміни назви ТОВ "Гаргона") та ОСОБА_7 , що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1384;

визнано недійсним договір іпотеки від 15.07.2016, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1390;

визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 24.11.2016, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. та зареєстрований в реєстрі за №2114;

визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 22.12.2016, укладений між ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" (після зміни назви ТОВ "Гаргона") та ОСОБА_9 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за №12981;

скасовано рішення про право власності №22252167 та №22252164 від 09.09.2017 (рішення від 09.09.2017, індексний номер: 36995357) державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Кривошей А.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/2 частці на квартиру АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1347410680000.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26.04.2023 у справі №757/8549/21-ц касаційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 05.10.2022, задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 05.10.2022 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 24.11.2016 недійсним та скасування рішення про реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 по 1/2 частки в праві власності на квартиру скасовано.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20.12.2021 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири від 24.11.2016 недійсним та скасування рішення про реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 по 1/2 частки в праві власності на квартиру залишено в силі.

Постанову Київського апеляційного суду від 05.10.2022 в частині позовних вимог про визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу товариства нерухомого майна, визнання наступних договорів недійсними та скасування записів про право власності скасовано, рішення Печерського районного суду міста Києва від 20.12.2021 в цій частині змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 05.10.2022 в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним акту щодо приймання-передачі до статутного капіталу ТОВ "Фактор Інвест Плюс" нерухомого майна, визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири від 29.06.2016, від 15.07.2016, від 22.12.2016 та визнання недійсним договору іпотеки від 15.07.2016 залишено без змін.

Однак, незважаючи на скасування Міністерством юстиції України рішення про поділ об`єкту нерухомості квартири АДРЕСА_1 на два об`єкти, у реєстрі наявний запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Також у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала справа №757/49934/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "КУА "Інтер Кепітал Груп", ТОВ "ФК "Джерело Фінансів", третя особа: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Соко", ТОВ "Система Груп", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі продажу об`єкту нерухомого майна, скасування державної реєстрації.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2022 у справі №757/49934/19-ц у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначає, що станом на 20.02.2019 погашення заборгованості за договором №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін і доповнень до нього на користь банку не відбулося, в тому числі за рахунок предмету іпотеки за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980.

У зв`язку з викладеним, 20.02.2019 між ПАТ АБ "Укргазбанк" (далі - клієнт/первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (далі - фактор/новий кредитор) укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги), відповідно до пункту 1.1. якого новий кредитор зобов`язується передати в розпорядження первісного кредитора грошові кошти без ПДВ за відступлення права вимоги за кредитною заборгованістю без ПДВ, зазначеною в пункті 1.2. цього договору, а первісний кредитор - відступити новому кредитору свої права грошової вимоги до боржника в розмірі та на умовах, передбачених цим правочином.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що за вказаним договором відступається право грошової вимоги (кредитна заборгованість, що розрахована на дату укладення цього договору згідно умов кредитних договорів без ПДВ), яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ "АКБ "Київ" (АБ "Укргазбанк" є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного 16.06.2015між ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ АБ "Укргазбанк") та ВАТ "АК "Укртранс", правонаступником якого є ПрАТ "АК "Укртранс", зокрема за договором №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін і доповнень, до кредитного договору в сумі 341 574 156,39 грн (в т.ч. по кредиту - 74 466 196,01 грн, по процентам - 67 077 315,71 грн, по пені - 200 030 644,67 грн), а також у сумі 418 684,94 євро по процентам та у сумі 669 895,90 доларів США по процентам.

Крім того, 20.02.2019 між ПАТ АБ "Укргазбанк" (далі - клієнт/первісний іпотекодержатель) та ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (далі - новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. за реєстровим №873, відповідно до пункту 1.1. якого первісний іпотекодержатель відступає у повному обсязі, а новий іпотекодержатель приймає всі права та обов`язки іпотекодержателя, що існують станом на дату укладення цього договору, зокрема за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980, укладений між ПАТ "АКБ "Київ" (АБ "Укргазбанк" є первісним іпотекодержателем в силу договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки та застави, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та АБ "Укргазбанк" та посвідченого 19.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №3060) та ВАТ "АК "Укртранс", правонаступником якого є ПрАТ "АК "Укртранс".

30.04.2019 між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (далі - фактор) укладено договір №30/04 факторингу (відступлення права грошової вимоги), відповідно до пункту 1.1. якого фактор зобов`язується передати в розпорядження клієнта грошові кошти без ПДВ за відступлення права вимоги за кредитною заборгованістю без ПДВ, зазначеною в пункті 1.2. цього договору, а клієнт - відступити фактору свої права грошової вимоги до ВАТ "АК "Укртранс", правонаступником якого є ПрАТ "Укртранс" (далі - право вимоги).

Клієнт є власником права вимоги на підставі договору факторингу (відступлення права грошової вимоги), укладеного 20.02.2019 з ПАТ АБ "Укргазбанк" (договір факторингу) (пункту 1.2. договору).

Згідно з пунктом 1.3. договору за вказаним правочином відступається право вимоги (кредитна заборгованість що розрахована на дату укладення договору факторингу згідно умов кредитних договорів без ПДВ), яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ "АКБ "Київ" (АБ "Укргазбанк" є першим кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та АБ "Укргазбанк" від 19.06.2015) та боржником ПрАТ "АК "Укртранс", зокрема за договором №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін і доповнень, до кредитного договору сумі 341 574 156,39 грн (в т.ч. по кредиту - 74 466 196,01 грн, по процентам - 67 077 315,71 грн, по пені - 200 030 644,67 грн), а також у сумі 418 684,94 євро по процентам та у сумі 669 895,90 доларів США по процентам.

Також, 30.04.2019 між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" (далі - первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Ріо Фін" (далі - новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. за реєстровим №2098, відповідно до пункту 1.1. якого первісний іпотекодержатель відступає у повному обсязі, а новий іпотекодержатель приймає всі права та обов`язки іпотекодержателя, що існують станом на дату укладення цього договору, зокрема за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980, укладений між ПАТ "АКБ "Київ" (АБ "Укргазбанк" є первісним іпотекодержателем в силу договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та АБ "Укргазбанк", посвідченого 19.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №3060) та ВАТ "АК "Укртранс", правонаступником якого є ПрАТ "АК "Укртранс".

За доводами ТОВ "Ріо Фін" внаслідок укладення вищезазначених договорі відступлення права вимоги до останнього перейшло право вимоги до ПрАТ "АК "Укртранс", що виникло із договору №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін і доповнень до нього, та право вимоги за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980.

Однак під час дослідження майна, яке передано в іпотеку, позивачем було встановлено, що іпотека на квартиру АДРЕСА_3 була припинена на підставі листа ПАТ АБ "Укргазбанк" від 12.02.2018 №134/127/18 та заяви від 27.02.2018, яка подана ОСОБА_17 (номер запису про іпотеку 23960687), а також припинено обтяження (номер запису про обтяження 23962849).

ТОВ "Ріо Фін" звернулося до ПАТ АБ "Укргазбанк" із запитом за вих. №24.01-2023-Є від 24.01.2023, в якому просив надати інформацію чи видавався лист ПАТ АБ "Укргазбанк" №134/127/18 та чи вирішувалось питання щодо зняття іпотеки та обтяження з квартири АДРЕСА_3 .

02.02.2023 у відповідь на цей запит ПАТ АБ "Укргазбанк" листом за вих. №148/3990/2023 повідомило позивача, що: лист від 12.02.2018 № 134/127/18 банком не видавався; банком та/або його уповноваженими органами (кредитний комітет, правління банку тощо) питання щодо зняття іпотеки та обтяження з квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41006380000, номер запису про іпотеку 23960687, номер запису про обтяження 23962849) не розглядалося; довіреність Крилінському М.С. банком не видавалася та останній не перебував у трудових та договірних відносинах із банком.

Оскільки іпотека на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41006380000) не припинялася та є дійсною, а ТОВ "Ріо Фін" набуло прав та обов`язків іпотекодержателя за договором іпотеки від 27.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980, укладеним між ПАТ "АБ "Київ" та ПрАТ "АК "Укртранс", стосовно вищезазначеного майна, ТОВ "Ріо Фін" звернулося з даним позовом до суду про визнання права іпотекодержателя на спірне нерухоме майно.

Крім цього, враховуючи наявність суперечливих відомостей щодо речових прав на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41006380000), які зумовлені реєстрацією права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1347410680000) після скасування наказом Міністерства юстиції України №1813/5 від 06.06.2017 рішення державних реєстраторів про поділ предмета іпотеки на квартири АДРЕСА_4 та закриття по ним розділів, позивач також просить суд закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно квартири АДРЕСА_4 .

Таким чином, цей спір виник між ТОВ "Ріо Фін", як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як особами, речові права на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (набувачами іпотечного майна, іподекодавцями).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а доводи апеляційної скарги ТОВ "Ріо Фін" вважає обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду у вказаній частині. При цьому, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову про визнання за позивачем прав іпотекодержателя на квартиру, а доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки суду у вказаній частині, зважаючи на наступне

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_18 вказувала, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та закриттям провадження у справі №910/10989/23.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція).

У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та № 29465/04, пункт 24.) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття "суд, встановлений законом", яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити з прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення насамперед майнового приватного права чи інтересу.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21.

Згідно з приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, згідно з частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1 та 2 статті 4 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, зокрема:

що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1);

щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6).

З огляду на вказане, з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, для розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, а також щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо сторонами основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Тоді як за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, та щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо хоча б однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Для визначення юрисдикції суду значення має суб`єктний склад сторін основного зобов`язання, а не правочинів, укладених для забезпечення його виконання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/1733/18 (пункти 5.12-5.13), від 31.10.2018 у справі №753/12916/15-ц (пункти 52-53), від 19.03.2019 у справі №904/2526/18 (пункти 5.12, 5.29), від 20.11.2019 у справі № 910/9362/19 (пункт 5.20).

Отже, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, чи щодо майна, яке є предметом такого забезпечення, якщо хоча б однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №906/277/18 (пункти 33, 45).

Як було правильно встановлено місцевим господарським судом, кредитний договір про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії №45/07 від 14.06.2007 було укладено між АКБ "Київ" (кредитодавець) і ВАТ "АК "Укртранс" (позичальник), а спір виник щодо іпотечного договору, укладеного для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, і щодо предмета іпотеки, зокрема, стосовно порушення права позивача, як нового іпотекодержателя предмета іпотеки. Тому спір позивача з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ОСОБА_2 , - особами, речові права на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (набувачами іпотечного майна, іподекодавцями) щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, а також щодо предмета такого забезпечувального правочину треба розглядати за правилами господарського судочинства.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №640/22013/18, а також у постанові Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 761/4400/21, від 15.03.2023 у справі №757/6123/19-ц.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_18 наголошували на тому, що співвідповідачем у даній справі повинно бути ПрАТ "АК "Укртранс", а сама справа мала б розглядатися в межах справи №910/2116/21 про банкрутство ПрАТ "АК "Укртранс".

Частиною 1 статті 41 ГПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини 1 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина 2 статті 48 ГПК України).

У відповідності до сталої практики Великої Палати Верховного Суду пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 3 статті 1 Закону України "Про іпотеку").

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина 1 та 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку").

У справі за позовом іпотекодержателя про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки, який перебуває в спільній частковій власності, як відповідачі мають залучатись всі співвласники предмета іпотеки. У справі за позовом іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки належним відповідачем є іпотекодавець або особа, яка набула статус іпотекодавця.

Такі ж правові позиції викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №405/1873/14-ц, від 19.05.2021 у справі №756/2298/18.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 наявні спори про право власності на об`єкт нерухомого майна (квартиру АДРЕСА_9 ) та здійснено записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто зазначені фізичні особи є набувачами предмета іпотеки (іпотекодавцями), а відтак вказані фізичні особи є належними відповідачами у даній справі.

Згідно із частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори із позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до положень частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріали справи №910/10989/23 не підлягає надісланню до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність) ПрАТ "АК "Укртранс" (справа №910/2116/21), оскільки останнє не є стороною у справі №910/10989/23.

У своїх апеляційних скаргах відповідачі 1-3 наголошували на тому, що чинна на момент укладення іпотечного договору редакція Закону України "Про іпотеку" не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15 та частина 1 статті 16 ЦК України).

Предметом іпотеки є майнові права, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 250,70 кв.м, жилою площею 97,40 кв.м, шістнадцятий-сімнадцятий поверхи, секція 1 квартири у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) АДРЕСА_2 (пункт 1.3. іпотечного договору в редакції договору від 25.07.2008 про внесення змін до іпотечного договору від 27.06.2008, реєстровий №1980). Зазначений договір про внесення змін посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстровано у реєстрі за №2353.

Також вказаним нотаріусом на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріат" до припинення дії іпотечного договору накладено заборону на відчуження зазначених у договорі майнових прав, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 250,70 кв.м, жилою площею 97,40 кв.м, шістнадцятий-сімнадцятий поверхи, секція 1 квартири у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) АДРЕСА_2 , що належать ВАТ "АК "Укртранс". Зареєстрована у реєстрі за №2354, 2355.

Згідно з пунктом 1.4. іпотечного договору майнові права, що передаються за цим договором, належать іпотекодавцю на підставі договору №315 участі у будівництві житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем на розі вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва від 12.09.2003, укладеного між Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією та Комунальним підприємством "Печерськ-Інвест", додатку №2 до договору №315 від 12.09.2003, від 29.11.2007, договору підряду №20р на будівництво житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем (місцями для паркування машин) на розі вулиць Димитрова та Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва, укладеного 27.04.2006 між КП "Печерськ-Інвест", ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", Державним будівельним комбінатом Управління справами Верховної Ради України.

Згідно з частиною 1 статті 576 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору) предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Закон України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору) не передбачав такого предмета іпотеки як "майнові права" та не встановлював правового механізму безумовної трансформації таких майнових прав після завершення будівництва у право власності на новостворений об`єкт нерухомого майна.

На час укладення іпотечного договору від 27.06.2008 Закон України "Про іпотеку" у статті 16 "Особливості іпотеки об`єктів незавершеного будівництва" передбачав можливість іпотеки об`єктів нерухомості, будівництво яких не завершено, саме як об`єктів незавершеного будівництва шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій виконується будівництво, або шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, право власності іпотекодавця на яке виникне в майбутньому.

За змістом статей 5, 16 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору) саме щодо такого предмета іпотеки (об`єктів незавершеного будівництва) на час договору стосувалося застереження про те, що після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору (частина 4 статті 16).

Водночас поняття "іпотека майнових прав" і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цій редакції закону були відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №500-10/1363-2012, від 07.12.2020 у справі №640/5896/15-ц, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №520/10060/16-ц.

Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25.12.2008 "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", що набрав чинності 14.01.2009, якими були внесені зміни до Закону України "Про іпотеку".

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що при укладенні іпотечного договору від 27.06.2008 положення статті 5 Закону України "Про іпотеку" не містили положень про те, що майнові права на незавершене будівництвом приміщення могли виступати предметом іпотеки.

Разом з тим, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи №910/10989/23 відсутні докази визнання недійсним вищевказаного договору іпотеки у відповідній частині, чи обставини, які зумовлюють його нікчемність (недійсність в силу закону).

Крім цього, як було слушно зауважено позивачем, ЦК України (у редакції від 12.05.2006), який є частиною законодавства про іпотеку (стаття 2 Закону України "Про іпотеку") визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно, зокрема майнові права.

Таким чином, сам по собі факт того, що спірним договором іпотеки в іпотеку було передано нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця, і лише та обставина, що положення статті 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції від 12.05.2006) не передбачали, що предметом іпотеки не можуть виступати майнові права, не може бути безумовною підставою його недійсності чи неукладеності, а відтак вказаний договір іпотеки є правомірним, тобто на підставі якого виникли права та обов`язки.

Даний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2020 у справі №520/10060/16.

У своїх апеляційних скаргах відповідачі 1-3 наголошували на тому, що до іпотечного договору не було внесено змін в частині опису предмета іпотеки, а тому позивач не може просити визнавати за собою право іпотекодержателя на конкретно визначене нерухоме майно (квартиру), оскільки до останнього перейшли лише майнові права.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина 1 статті 190 ЦК України).

За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Майнове право, що є предметом застави (іпотеки) - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Як було раніше зазначено, відповідно до пункту 1.3. іпотечного договору (у редакції від 25.07.2008 про внесення змін до іпотечного договору від 27.06.2008, реєстровий №1980), предметом іпотеки є майнові права, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 250,70 кв.м, жилою площею 97,40 кв.м, шістнадцятий-сімнадцятий поверхи, секція 1 квартири у будинку, що будується на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині)

АДРЕСА_2 . іпотечного договору встановлено, що після завершення будівництва збудована нерухомість /квартири/, майнові права на яку є предметом іпотеки за цим договором, продовжує бути його предметом. У цьому разі обтяження прав власника на збудовану нерухомість /квартири/ реєструється іпотекодержателем у встановленому законом порядку на підставі правовстановлюючих документів.

При зміні характеристик нерухомості /квартир/, що залишились предметом іпотеки за цим договором /зміна площ, нумерації, планування приміщень тощо/, нотаріусом на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість, робиться відповідна відмітка на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю (пункт 1.16. іпотечного договору).

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов`язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону.

Також колегією суддів встановлено, що відповідно до пункту 4 договору про внесення змін від 25.07.2011 до іпотечного договору, іпотекодавець зобов`язаний після здачі в експлуатацію та оформлення правовстановлюючих документів на завершений будівництвом предмет іпотеки (за винятком тих, що передані довірителям ФФБ), внести зміни до опису предмету іпотеки з майнових прав на квартири на безпосередньо нерухомість шляхом укладення договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, у строк не пізніше ніж 20 календарних днів з дати оформлення правовстановлюючих документів.

Зазначений договір про внесення змін посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстровано у реєстрі за №2661.

Колегією суддів враховано, що згідно з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №487/1398/15-ц, від 08.05.2023 у справі №521/10138/20, від 28.05.2019 у справі №5002-10/1364-2012 перетворення майнових прав, як предмета іпотеки, у право власності на новостворений об`єкт (квартиру) мало відбутися внаслідок реалізації умов кредитного договору та договору іпотеки, а саме внесенням змін до цього договору, шляхом підписання іпотекодержателем та іпотекодавцем додаткового договору до договору іпотеки щодо новоствореного майна, зокрема змін щодо опису предмета іпотеки, чого сторонами не виконано, відповідні зміни щодо предмета іпотеки не внесено. Безумовної трансформації майнових прав за вказаним договором іпотеки у право власності на новостворений об`єкт нерухомого майна не відбулося, що є наслідком невиконання сторонами умов договору іпотеки майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва щодо укладення додаткового договору про внесення змін до договору іпотеки після завершення будівництва і прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна.

У той же час, частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №359/5719/17.

Зазначеним висновком Велика Палата Верховного Суду частково відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24.06.2015 у справі №367/5136/13-ц (провадження № 6-318цс15), про необхідність позивача захищати свої майнові права, а не право власності, яке ще не виникло.

Ураховуючи особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації.

Вказаний висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц та узгоджується із вищезазначеним висновком Великої Палати Верховного Суду.

Також, виходячи із системного аналізу змісту положень статей 177, 190, 656 ЦК України, статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно (за винятком права очікування на отримання у майбутньому права власності на нерухоме майно), є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації. Натомість нездійснення послідовної державної реєстрації майнових (речових) прав на нерухоме майно за їх покупцями свідчить про відсутність переходу прав та обов`язків позивача до правонаступника, як наслідок, виключає підстави для заміни сторони її процесуальним правонаступником.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/11702/18.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи №910/10989/23 відсутні докази внесення змін до іпотечного договору у порядку, визначеному пунктом 4 договору про від 29.07.2011.

У той же час, як було раніше зазначено та визнається учасниками справи, у 2012 році будинок АДРЕСА_2 було введено в експлуатацію.

10.04.2013 на підставі свідоцтва про право власності від 13.04.2013 №2391613 ПрАТ "Укртранс" реєструє право власності на квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний ) від 03.03.2023 №324768752 (т. 1, а.с. 90).

10.04.2013 відносно вказаного об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41006380000), загальною площею 261,8 кв.м, житлова площа 112,9 кв.м, а не майнових прав, також було внесено запис про реєстрацію іпотеки - іпотекодержатель - АКБ "Київ".

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16).

Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах№487/1398/15-ц, №521/10138/20, №5002-10/1364-2012, суд апеляційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається (не є релевантними), з огляду на те, що у вказаних справах був внесений запис про обтяження саме майнових прав на спірний об`єкт незавершеного будівництва, а не збудованої квартири, яка є самостійним об`єктом цивільного обороту.

Крім цього, положення пункту 1.14. іпотечного договору про те, що після завершення будівництва збудована нерухомість (квартири), продовжують бути його предметом, є чинними, зміни до вказаного пункту договору не вносилися.

Таким чином, незважаючи на невнесення змін до іпотечного договору у порядку, визначеному пунктом 4 договору від 29.07.2011 про внесення змін до іпотечного договору, в силу приписів пункту 1.14. іпотечного договору та статей 331, 334 ЦК України, предмет іпотеки (майнові права) після введення будинку в експлуатацію трансформувався у право власності на об`єкт нерухомості, відносно якого було проведено державну реєстрацію права власності та державну реєстрацію обтяження іпотекою збудованої квартири, як самостійного об`єкта цивільного обороту.

Щодо позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Визначення іпотеки передбачено і в статті 575 ЦК України, згідно з якою іпотека - це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (частина 4 статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до визначення термінів у статті 1 Закону України "Про іпотеку" основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Суб`єктами іпотечних правовідносин Закон України "Про іпотеку" визначає іпотекодавця та іпотекодержателя.

Відповідно до визначень, що містяться в статті 1 цього Закону, іпотекодержателем є кредитор за основним зобов`язанням.

Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником.

Конституційний суд України у рішенні від 14.07.2020 №8-р/2020 зазначив, що положення частини 1 статті 23 Закону України "Про іпотеку" не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.

Конституційний Суд України також зазначив, що положення частини 1 статті 23 Закону України "Про іпотеку", які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини 1 статті 23 Закону України "Про іпотеку" не суперечать положенням частин 1, 2, 4, 5 статті 41 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.05.2020 у справі №161/6253/15-ц виснувала, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, 19.06.2015 між ПАТ "АКБ "Київ" (далі - неплатоспроможний банк) та ПАТ АБ "Укргазбанк" (далі - приймаючий банк) укладено договір про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, відповідно до якого неплатоспроможний банк передає, а приймаючий банк приймає активи неплатоспроможного банку та права вимоги за договорами забезпечення, перелік яких визначено у: реєстрі активних операцій із фізичними особами (додаток 1); реєстрі активних операцій з юридичними особами (додаток 2); реєстрі забезпечення за активними операціями із фізичними особами (додаток 3); реєстрі забезпечення за активними операціями із юридичними особами (додаток 4); реєстрі активних рахунків (додаток 5); реєстрі цінних паперів (додаток 6); реєстрі основних засобів (додаток 7); реєстрі нематеріальних активів та необоротних матеріальних активів (додаток 8); реєстрі графіків та історії діючих кредитів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб (додаток 11 в електронному вигляді); реєстрі судових справ (додаток 12); реєстрі інших активів (додаток 13); як є складовою частиною реєстру договорів про здійснення активних операцій та договорів забезпечення, що складений станом на 19.06.2015, в обсязі та на умовах, які існували на дату складання реєстру активів, за ціною (ринковою вартістю) 266 166 275,94 грн (без ПДВ), визначеною у порядку, передбаченому пунктом 1.6. цього договору.

Згідно із пунктом 1.4. вказаного договору, передача прав вимоги за нотаріально посвідченими договорами застави та іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань боржників (позичальників) перед неплатоспроможним банком, що підлягають передачі від неплатоспроможного банку до приймаючого банку, здійснюється на підставі окремого договору, визначеного у пункті 9.2. цього договору.

У пункті 9.2. вказаного договору передбачено, що цей договір укладається одночасно з укладенням між приймаючим банком та неплатоспроможним банком, зокрема договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави.

На виконання умов договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, 19.06.2015 між ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ АБ "Укргазбанк" укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстровано у реєстрі за номером №3060.

Відповідно до пункту 1.1. договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, неплатоспроможний банк відступив, а приймаючий банк набув права вимоги, в тому числі за договорами іпотеки, перелік яких визначено у реєстрі договорів іпотеки юридичних осіб (додаток 4 до цього договору), зокрема: за договором іпотеки від 27.06.2008, за реєстровим №1980, укладеним між ПАТ "АКБ "Київ" та ПрАТ "АК "Укртранс".

Як вбачається з Інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 23.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. внесено відомості про іпотеку квартири АДРЕСА_3 , згідно яких іпотекодавцем є ПрАТ "АК "Укртранс", а іпотекодержателем - ПАТ АБ "Укргазбанк".

Отже, з 19.06.2015 ПАТ АБ "Укргазбанк" набуло право вимоги за кредитним договором №45/07 від 14.06.2007 (з урахуванням додаткових угод до договору) та право вимоги за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980.

Також місцевим господарським судом правильно встановлено, що 18.11.2015 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/28036/15, зокрема, накладено арешт на майно, яке у тому числі виступає предметом іпотеки за договором іпотеки від 27.06.2008, зареєстрований у реєстрі за №1980, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №45/07 від 14.06.2007, а саме на квартиру АДРЕСА_6 .

Вказані заходи забезпечення позову були скасовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2018 у справі №910/28036/15.

Таким чином, у період з 18.11.2015 по 19.01.2018 на квартиру АДРЕСА_6 , було накладено арешт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 у справі №910/28036/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, яка також залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017, визнано недійсними договір про надання фінансових послуг факторингу, підписаний 20.08.2015 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Кредит Гарант", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1720, за яким ПАТ АБ "Укргазбанк" відступило ТОВ "ФК "Кредит Гарант" права вимоги по кредитному портфелю ПрАТ "АК "Укртранс", який ПАТ АБ "Укргазбанк" отримав згідно із договором про відступлення прав вимоги за договором іпотеки та застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 19.06.2015 за реєстровим №3060 та договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку від 19.06.2015, а також договір про відступлення права вимоги, підписаний 20.08.2015 між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Кредит Гарант", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1721, за яким ПАТ АБ "Укргазбанк" передало (відступило) ТОВ "ФК "Кредит Гарант" право вимоги до ПрАТ "АК "Укртранс" на підставі кредитних договорів та забезпечувальних договорів.

Отже, з огляду на визнання недійсними договорів про надання фінансових послуг факторингу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1720 та договору про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1721, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що право вимоги за договором №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін і доповнень та право вимоги за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980, від ПАТ "Укргазбанк" (кредитора/іпотекодержателя) до ТОВ "ФК "Кредит Гарант" не перейшло, а відтак ТОВ "ФК "Джерело Фінансів" також не набуло право вимоги за цими договорами.

21.12.2017 після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 у справі №910/28036/15 законної сили, ПАТ АБ "Укргазбанк" поновило записи про іпотеку квартири №76 по вулиці Діловій, 2Б у місті Києві.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, ПАТ АБ "Укргазбанк", реалізуючи своє право кредитора за кредитним договором та іпотекодержателя за іпотечним договором, не отримавши задоволення своїх вимог за кредитним договором та за рахунок предмету іпотечного майна, 20.02.2019 уклав із ТОВ "ФК "Реверс Інвест" договір факторингу (відступлення права грошової вимоги), за яким банк відступив ТОВ "ФК "Реверс Інвест" право грошової вимоги за договором №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін і доповнень.

Також, цього ж дня ПАТ АБ "Укргазбанк" уклав із ТОВ "ФК "Реверс Інвест" договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. за реєстровим №873, відповідно до якого ПАТ АБ "Укргазбанк" відступив, а ТОВ "ФК "Реверс Інвест" прийняв всі права та обов`язки іпотекодержателя за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980.

30.04.2019 між ТОВ "ФК "Реверс Інвест" та ТОВ "Ріо Фін" укладено договір №30/04 факторингу (відступлення права грошової вимоги), відповідно до якого відступається право вимоги за договором №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін і доповнень, а також договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. за реєстровим №2098, відповідно до якого ТОВ "ФК "Реверс Інвест" відступило, а позивач прийняв всі права та обов`язки іпотекодержателя за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980.

Отже, із встановлених вище обставин вбачається, що 30.04.2019 до ТОВ "Ріо Фін" перейшло право вимоги до ПрАТ "АК "Укртранс", що виникло із договору №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін і доповнень до нього, та право вимоги за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980, зокрема на об`єкт нерухомого майна - квартиру №76 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41006380000), загальною площею 261,8 кв.м, житлова площа 112,9 кв.м, що знаходиться по вулиці Діловій, 2Б у місті Києві.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палата Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 чітко вказано, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.

Спір у даній справі фактично стосується наявності чи відсутності права застави ТОВ "Ріо Фін". За таких умов належним способом захисту інтересів позивача є визнання права застави (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України, абзац 2 частини 2 статті 20 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №910/10963/19.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про визнання за ТОВ "Ріо Фін" права іпотекодержателя за договором іпотеки від 27.06.2008, що укладений між ПАТ "АКБ "Київ" та ВАТ "АК "Укртранс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстровано в реєстрі за №1980, стосовно іпотечного майна: квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41006380000), загальною площею 261,8 кв.м, житлова площа 112,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є обґрунтованою, а відтак позов у цій частині підлягає задоволенню.

У своїх апеляційних скаргах відповідачі 1, 3 зазначали, що вони є добросовісними набувачами спірної квартири з огляду на відсутність у реєстрі будь-яких заборон чи обтяжень.

Так, зокрема, скаржники посилаються на неврахування судами висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, відповідно до якого за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 за провадженням №12-127гс19).

Водночас скаржник "вириває" вказаний висновок з контексту, оскільки Велика Палата Верховного Суду виснувала, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню.

Такий же висновок сформований Конституційним судом України у рішенні від 14.07.2020 №8-р/2020: "факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки".

Водночас Велика Палата Верховного Суду нагадує, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пункті 96 постанови від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), у пункті 10.29 постанови від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19). Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису ("заднім числом"), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Якщо ж іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, ані на чинність іпотеки. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначену норму слід застосовувати разом з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 02.07.2019 у справі №48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19).

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

З огляду на наведені у постанові в справі №922/2416/17 мотиви, для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16.09.2015 у справі №6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10.05.2018 у справі №643/18839/13-ц, від 23.01.2019 у справі №643/12557/16-ц та від 13.03.2019 у справі №643/19761/13-ц.

Означена конкретизація висновків полягає у такому:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Отже, відповідно до норм Закону України "Про іпотеку" та викладеного вище висновку Великої Палати Верховного Суду іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Таким чином, іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі і при вирішенні такої категорії спорів необхідно досліджувати добросовісність набувача майна, тобто у даному випадку кінцевого його власника - скаржників.

З огляду на викладене, вирішуючи питання наслідків набуття особою права власності на майно, яке було обтяжено іпотекою, необхідно виходи із дослідження поведінки такого набувача.

За вказаних обставин у кожному випадку при вирішенні такого спору, який розглядається у даній справі у наведеній частині позовних вимог, судам належить перевіряти наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження. Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Добросовісність чи недобросовісність особи не залежить від того, чи був визнаний договір недійсним, чи ні.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/20528/21.

При цьому судам варто врахувати, що згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина 2 статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина 3 статті 13 ЦК України).

Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно, про що також зазначено у пункті 9.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2461/17.

Як було раніше зазначено, ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.02.2018, який було укладено з ОСОБА_12 , який в свою чергу набув зазначену квартиру на підставі заочного рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 30.11.2017 у справі №237/4698/17.

Вказаним рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості на користь ОСОБА_12 за договором позики від 10.08.2017, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_15 на суму 2 500 000,00 грн на підставі іпотечного договору від 10.10.2017, зареєстрованого в реєстрі за №15321 і посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу - Швець Р.О., що укладався між ОСОБА_12 та ТОВ "Система Груп", а саме на квартиру АДРЕСА_8 , шляхом продажу вищезазначеної квартири будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною реалізації в розмірі 2 500 000,00 грн.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 договору купівлі-продажу квартири від 27.02.2018 право власності на вказану квартиру ТОВ "Система Груп", відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно. Право власності на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.10.2017, номер запису про право власності: 22682867, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41006380000.

З наявної у Єдиному державному реєстрі речових прав, на момент укладення з ОСОБА_12 договору купівлі-продажу від 27.02.2018, інформації ОСОБА_1 мала реальну можливість дізнатися про неодноразове накладення арешту на вказану квартиру на підставі процесуальних рішень судів, про наявність судової справи №910/28036/15, в межах якої ПАТ АБ "Укргазбанк" довело у судовому порядку недійсність договорів про надання фінансових послуг факторингу за реєстровим №1720 від 20.08.2015 та про відступлення права вимоги за реєстровим №1721 від 20.08.2015, укладені між ПАТ АБ "Украгазбанк" та ТОВ "ФК "Кредит Гарант", посвідчені приватним нотаріусом Бориско О.О., а також про Наказ Міністерства юстиції України від 06.06.2017 №1813/5, яким зокрема було скасовано поділ квартири АДРЕСА_10 .

Зі змісту наведеного рішення вбачається, що право вимоги до ПрАТ "АК "Укртранс" від ПАТ АБ "Укргазбанк" до ТОВ "ФК "Кредит Гарант" та до ТОВ "ФК "Джерело Фінансів" не перейшло. Відповідно, всі правочини щодо відступлення права вимоги на предмет іпотеки, яке відбулось від ТОВ "ФК "Джерело фінансів" та в подальшому незаконне звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, а також відчуження та передання предмета іпотеки іншим особам, є недійсними.

Висновком почеркознавчої експертизи №203 від 30.11.2015, проведеної Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, підтверджується, що підписи на спірних договорах від імені ПАТ АБ "Укргазбанк" іншою особою. Саме у ПАТ АБ "Укргазбанк" знаходяться оригінали кредитних та забезпечувальних договорів, які є предметом спірних договорів.

Проаналізувавши вказане рішення, а також відомості є Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач-1 мав дійти висновку про намагання третіх осіб без достатніх на те підстав вивести вказаний об`єкта нерухомості з іпотеки.

21.12.2017 після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 у справі №910/28036/15 законної сили, ПАТ АБ "Укргазбанк" поновило записи про іпотеку квартири АДРЕСА_3 .

Однак вже 27.02.2018 на підставі довідки самого ж ПАТ АБ "Укргазбанк" від 12.02.2018 №134/127/18 через державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради "Абсолют" (Одеська область) Хмельницького С.Ю. припиняє іпотеку (т. 1, а.с. 91 зворот).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" (у редакції від 19.10.2016) Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Зі змісту довідки від 12.02.2018 №134/127/18 за підписом Заступника голови правління ПАТ АБ "Укргазбанк" Дубровіна О.В. (т. 1, а.с. 121) вбачається, що останнє просить державного реєстратора скасувати обтяження з квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 41006380000), номер запису про іпотеку 23960687, номер запису про обтяження 23962849, які виникли на підставі іпотечного договору від 27.06.2008 №1980 та внесених змін до нього у зв`язку з погашенням боргових зобов`язань у повному обсязі.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ АБ "Укргазбанк" (справа №910/2116/21) встановлено, що загальна заборгованість боржника за кредитним договором №45/07 складає 108 831 106,23 грн. Тобто, заборгованість за кредитним договором №45/07 станом на 12.02.2018 не була погашена, а відтак інформація зазначена у довідці ПАТ АБ "Укргазбанк" від 12.02.2018 №134/127/18 була недостовірною.

Таким чином, проявляючи розумність, обачність та добросовісність, відповідач-1 мав можливість пересвідчитися чи було припинене основне зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості, яка виникла на підставі договору №45/07 від 14.06.2007.

Крім цього, скаржник не звернув увагу на той факт, що рішення про припинення іпотеки було прийнято реєстратором Комунального підприємства Главанської сільської ради "Абсолют", місцезнаходження якого в Одеській області, а спірна квартира знаходиться у місті Києві.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_3 від ОСОБА_12 було укладено у той самий день, коли і було проведено державну реєстрацію припинення іпотеки 27.02.2018 (державна реєстрація припинення іпотеки 16:15:51, державна реєстрація права власності 19:34:10).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поведінка набувача квартири ОСОБА_1 не є добросовісною, а іпотека за іпотечним договором від 27.06.2008, є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек (з 25.07.2008).

Щодо позовної вимоги про закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "Ріо Фін" про закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, місцевий господарський суд, посилаючись на правові позиції Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/7803/21 (пункт 6.45) та від 07.06.2023 у справі №916/959/22, зазначив, що рішення №30472499 від 15.07.2016 про державну реєстрацію погашення права власності ТОВ "ФК "Інвест Гарант Актив" на квартиру АДРЕСА_1 , внаслідок якого у Державному реєстрі прав було закрито розділ на цю квартиру у зв`язку з її поділом на квартири АДРЕСА_4 , а також рішення №32533828, яким проведена державна реєстрація переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_7 до відповідачів 2. 3, скасовані наказом Міністерства юстиції України №1813/5 від 06.06.2017, що у свою чергу є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 .

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з такого.

Порядок закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи регулюється статтею 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 14 вказаного Закону розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі якщо у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості внаслідок допущення технічної помилки виявлено суперечності між зареєстрованими речовими правами, закриття розділу Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставі судового рішення (абзац 4 частини 6 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Як було раніше встановлено, 15.07.2016 ТОВ "ФК "Інвест гарант актив" здійснює поділ предмету іпотеки та закриває розділ об`єкту нерухомого майна з реєстраційним №41006380000 (квартира

АДРЕСА_11 , 15.07.2016 ТОВ "ФК "Інвест гарант актив" відчужує новостворені об`єкти нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_7 , яка пізніше відчужує її ОСОБА_3 (відповідач-2) та ОСОБА_2 (відповідач-3), а квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_9 .

Проте, на підставі наказу Міністерства юстиції України від 06.06.2017 №1813/5 скасовані розділи по квартирах АДРЕСА_4 та рішення щодо реєстраційних дій квартири АДРЕСА_1 , а саме: рішення приватного нотаріуса КМНО Левінця В.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.06.2016 № 30078289, рішення приватного нотаріуса КМНО Левінця В.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.06.2016 № 30236863, рішення приватного нотаріуса КМНО Рогача В.В. №30472499 та № 30473272 внаслідок якої відбувся поділ предмету іпотеки.

Цим же наказом Міністерства юстиції України скасовано об`єкт нерухомого майна (квартира АДРЕСА_1 ), відкриття розділу по цій квартирі та всі записи, що містяться в розділі.

Скасовано об`єкт нерухомого майна (квартира АДРЕСА_1 ), відкриття розділу по цій квартирі та всі записи, що містяться в розділі.

Однак, незважаючи на скасування Міністерством юстиції України рішення про поділ об`єкту нерухомості та скасування об`єкту нерухомого майна за реєстраційним №972544680000 (квартира АДРЕСА_1 ), 09.09.2017 у реєстрі з`являється новий запис про державну реєстрацію права власності (з відкриття розділу) на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачами 2 та 3 (реєстраційний №1347410680000).

Тобто після скасування незаконного запису, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без правових на те підстав, здійснили реєстрацію нового розділу та право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1347410680000).

З огляду на вищевказане можна дійти до висновку про наявність суперечностей між зареєстрованими речовими правами на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_1 , оскільки остання є частиною квартирою АДРЕСА_1 та була створена внаслідок поділу, реєстрація якого була скасована наказом Міністерства юстиції України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наказ Міністерства юстиції України №1813/5 від 06.06.2017 є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки відкриття розділу щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1347410680000): квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 136,9 кв.м, житлова площа 71,6 кв.м, було здійснено після прийнятті зазначеного наказу.

Частиною 7 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

У даній справі позивачем була заявлена вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , тобто вимога про обтяження речових прав на об`єкт нерухомого майна, а квартира АДРЕСА_1 фактично є тим самим об`єктом, що і квартира АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Таким чином, вимога позивача про закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 136,9 кв.м, житловою площею 71,6 кв.м (реєстраційний номер 1347410680000) є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Колегія суддів враховує доводи ОСОБА_3 про визнання неконституційним та незаконним припису статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", однак зазначає, що рішення Конституційного Суду України у справі №3-270/2019(6302/19) було прийнято 16.11.2022, в якому зазначено, що припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення.

Таким чином, станом на день прийняття Міністерством юстиції наказу №1813/5 вищезазначене положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було чинним.

Щодо позовної давності.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).

Частинами 4, 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Враховуючи зміст позовних вимог та вищезазначені приписи законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що до спірних правовідносин поширюються положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності у три роки, а на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач, довідалася або міг довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів, або особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною 1 статті 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому за змістом зазначеної норми (статті 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачами 1, 2 було зроблено заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

Зі змісту позову вбачається, що ТОВ "Ріо Фін" було заявлено дві позовні вимоги, які за висновком апеляційного суду є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а відтак суд розглядає заяви відповідачів 1, 2 про застосування наслідків спливу позовної давності.

Натомість відповідач-2, який був належним чином повідомленим про розгляд справи у суді першої інстанції, просив застосувати наслідки спливу позовної давності лише під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача-2 щодо спливу позовної давності.

Як було раніше встановлено, право вимоги до ПрАТ "АК "Укртранс", що виникло із договору №45/07 про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії від 14.06.2007 з урахуванням змін і доповнень до нього, та право вимоги за іпотечним договором від 27.06.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., за реєстровим №1980, перейшло ТОВ "Ріо Фін" лише 30.04.2019 внаслідок укладення з ТОВ "ФК "Реверс Фінанс" договору №30/04 факторингу (відступлення права грошової вимоги) та договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 30.04.2019, посвідчений приватним нораріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., реєстровий номер 2098.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що лише після 30.04.2019 ТОВ "Ріо Фін" набуло права іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_1 , а відтак перебіг позовної давності за вказаною позовною вимогою почав свій перебіг з наступного дня (01.05.2019). З огляду на вказане, трирічний строк сплив 01.05.2022.

Також, як було раніше зазначено, після скасування Міністерством юстиції України рішення про поділ об`єкту нерухомості та скасування об`єкту нерухомого майна за реєстраційним №972544680000 (квартира АДРЕСА_1 ), 09.09.2017 у реєстрі є наявним новий запис про державну реєстрацію права власності (з відкриття розділу) на квартиру АДРЕСА_1 за відповідачами 2 та 3 (реєстраційний №1347410680000).

Отже, трирічний строк позовної давності щодо вимоги про закриття розділу щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1347410680000) сплив 10.09.2020.

Разом із цим, як було вірно зазначено судом першої інстанції, пунктом 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, а згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023.

Крім цього, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який наразі триває.

За таких обставин, положення пунктів 12, 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України фактично збільшують строк позовної давності.

Оскільки ТОВ "Ріо Фін" звернулося до суду першої інстанції з позовом 10.07.2023, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності не було пропущено, а відтак відсутні підстави для задоволення заяв про застосування наслідків спливу позовної давності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Ріо Фін" у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах, відзивах на неї та письмових поясненнях не беруться судом до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, зважаючи на встановлене вище, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, нез`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Ріо Фін" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23 в частині відмови у закритті розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову. При цьому, апеляційний господарський суд також вважає, що вказане рішення суду першої інстанції в частині визнання права іпотекодержателя прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційні скарги відповідачів 1, 3 мають бути залишені без задоволення.

Щодо судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегією суддів враховано, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №906/1026/22, позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру. Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.07.2021 у справі №370/1543/20 та від 16.12.2022 у справі №199/2786/21, щодо немайнового характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя при визначенні розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги.

Однак позов ТОВ "Ріо Фін" було подано 10.07.2023, тобто до зміни правової позиції щодо немайнового характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя, а відтак суд апеляційної інстанції вважає незастосовними до даної справи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №906/1026/22.

Отже, за результатами перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23, відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, на користь ТОВ "Ріо Фін" з кожного з відповідачів 1-3 додатково підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 894,66 грн та апеляційної скарги у розмірі 1 342,00 грн.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №925/81/21, від 09.02.2022 у справі №910/17345/20, від 15.02.2023 у cправі №911/956/17(361/6664/20), від 07.03.2023 у cправі №922/3289/21.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/10989/23 заяву позивача задоволено частково, стягнуто з кожного з відповідачів 1, 2, 3 по 8 333,33 грн, виходячи з пропорційно задоволених позовних вимог (50 000,00 грн/2 (кількість позовних вимог)/3 (кількість відповідачів).

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову ТОВ "Ріо Фін" у повному обсязі та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у цій справі в частині відмови у задоволенні позову про закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024, яким частково відмовлено у відшкодуванні відповідачу вартості судових витрат у зв`язку з наданням йому професійної правничої допомоги, необхідно змінити.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За частиною 1 статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, у позові ТОВ "Ріо Фін" у попередньому розрахунку суми судових витрат зазначило про понесення судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 50 000,00 грн. Також у попередньому розрахунку судових витрат позивач вказав, що відповідні докази будуть подані згідно з положеннями частини 8 статті 129 ГПК України.

05.02.2024 через систему "Електронний суд" (зареєстрована судом 06.02.2024) від ТОВ "Ріо Фін" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10989/23 про стягнення із відповідачів на користь ТОВ "Ріо Фін" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Враховуючи положення частини 5 статті 254 ЦК України, заява про ухвалення додаткового рішення подана позивачем в строк, передбачений частиною 8 статті 129 ГПК України.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем надано:

- договір №30.08-23-Є1 про надання правової допомоги від 30.06.2023, укладений між ТОВ "Ріо Фін" та Адвокатським об`єднанням "Актіс", додаткову угоду №1 від 01.07.2023 до цього договору, акт №1 про надання правової допомоги на загальну суму 47 500,00 грн;

- договір №Ю-23/11 про надання правничої допомоги від 19.12.2023, укладений між ТОВ "Ріо Фін" та Адвокатським об`єднанням "Аплекс", акт приймання-передачі наданих послуг від 03.02.2024 на суму 2 500,00 грн, рахунок-фактуру №1 від 03.02.2024 на суму 2500,00 грн.

Згідно із пунктом 4.1. договору №30.08-23-Є1, вартість надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням за цим договором визначається сторонами у відповідній додатковій угоді.

Так, у пункті 3 додаткової угоди №1 до договору №30.08-23-Є1 сторони погодили, що відповідно до п. 4.1. основного договору вартість правової (юридичної) допомоги, що надається клієнту в межах даної додаткової угоди, складає 2 500,00 грн, без ПДВ, за годину.

У пункті 4 додаткової угоди №1 до договору №30.08-23-Є1 сторони погодили, що відповідно до пункту 4.4. основного договору, клієнт зобов`язується оплатити надані послуги згідно акту протягом 6 (шести) місяців з дати набрання законної сили рішенням суду.

Отже, згідно з актом №1 про надання правової допомоги АО "Актіс" було витрачено 19 годин на надання правової (юридичної) допомоги у Господарському суді міста Києва. Вартість правової (юридичної) допомоги, що надана клієнту, складає 47 500,00 грн (без ПДВ).

Крім того, згідно із пунктом 5.1. договору №Ю-23/11 від 19.12.2023, правничу допомогу (послугу), що надається адвокатським об`єднанням, клієнт сплачує в гривнях згідно виставленого рахунку не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним місяцем (в якому надавалась відповідна правнича допомога, за яку виставлено рахунок) із розрахунку тарифу адвокатського об`єднання - 2 500,00 грн за годину.

Так, згідно з актом приймання-передачі наданих послуг до договору №Ю-23/11, АО "Аплекс" було витрачено 1 (одна) година на надання правничої допомоги у справі №910/10989/23. Вартість наданих послуг за договором про надання правничої допомоги у справі №910/10989/23 складає 2 500,00 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи (документально) підтверджується надання ТОВ "Ріо Фін" витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті в межах цієї справи у розмірі 50 000,00 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, за приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді апеляційної інстанції, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, на переконання колегії суддів, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн, у зв`язку з чим заява ТОВ "Ріо Фін" про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.

У зв`язку з викладеним, доводи скаржників про суттєве завищення вартості однієї роботи адвоката не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду додаткового рішення.

Також колегією суддів відхиляються заперечення скаржників щодо незазначення позивачем, з кого саме з відповідачів підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати у відповідності до частини 4 статті 129 ГПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідачів.

У зв`язку із задоволенням позову ТОВ "Ріо Фін" у повному обсязі судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги, понесені позивачем у суді першої інстанції в сумі 50 000,00 грн, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на кожного з відповідачів по 16 666,66 грн (50 000,00 грн/3).

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2024 року у справі №910/10989/23 в частині відмови в закритті розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

4. Закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 1347410680000): квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 136,9 кв.м, житлова площа 71,6 кв.м.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 59; ідентифікаційний код 42567894) 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн 66 коп. судового збору, сплаченого за подання позову, та 1 342 (одну тисячу триста сорок дві) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_13 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 59; ідентифікаційний код 42567894) 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн 66 коп. судового збору, сплаченого за подання позову, та 1 342 (одну тисячу триста сорок дві) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_14 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 59; ідентифікаційний код 42567894) 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн 66 коп. судового збору, сплаченого за подання позову, та 1 342 (одну тисячу триста сорок дві) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

8. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/10989/23 залишити без змін.

9. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/10989/23 залишити без задоволення.

10. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі №910/10989/23 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/10989/23 задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_12 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 59; ідентифікаційний код 42567894) 16 666 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 66 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

3. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_13 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 59; ідентифікаційний код 42567894) 16 666 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 66 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_14 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 59; ідентифікаційний код 42567894) 16 666 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 66 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції."

11. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

12. Матеріали справи №910/10989/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст складено 28.05.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення15.05.2024
Оприлюднено29.05.2024
Номер документу119329375
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо визнання права власності

Судовий реєстр по справі —910/10989/23

Ухвала від 20.11.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 23.10.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 11.09.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 22.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 22.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Постанова від 19.06.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 05.06.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Постанова від 15.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 27.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 01.05.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні