Постанова

від 27.05.2024 по справі 910/16988/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2024 р. Справа№ 910/16988/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024, повний текст якого складено та підписано 05.02.2024

у справі № 910/16988/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Форміка"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 130 000,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Форміка" (правонаступник Приватне акціонерне товариство "Форміка") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Форміка" страхове відшкодування у сумі 129 308 грн 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 669 грн 72 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що наявність вини гр. ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлено компетентним судом (справа №214/809/21); факт того, що цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована, станом на момент настання ДТП, відповідачем, що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201874977; факт виплати позивачем страхувальникові страхового відшкодування підтверджується розрахунковим документом; відповідачем не надано суду жодного доказу, підтверджуючого факт відшкодування позивачеві здійсненої останнім виплати частини страхового відшкодування, заявленої до стягнення.

При цьому, задовольняючи частково вимоги позивача, судом було враховано ліміт відповідальності та розмір франшизи, що були визначені в полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201874977.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково та прийняти нове про задоволення позову в частині стягнення 62 578,33 грн страхового відшкодування, а в іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- суд неправильно застосував частину першу статті 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», якими передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить саме право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а не право вимоги в розмірі виплаченого страхового відшкодування;

- суд не надав належну оцінку доказам та неправильно застосував норми чинного законодавства, не взявши до уваги звіт про оцінку пошкодженого автомобіля ГАЗ 330232-757, номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу складає 69 016,00 грн;

- суд не врахував, що відповідач як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює, відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого майна, розрахованого на підставі звіту про оцінку, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі ст. 1194 ІІК України відшкодовує особа, яка завдала збитків;

- суд дійшов помилкового висновку про обов`язок відповідача відшкодувати позивачеві шкоди лише в межах ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат із виплати страхового відшкодування, без урахування розміру оціненої шкоди, фізичного зносу запчастин та розміру податку на додану вартість;

- судом першої інстанції розмір матеріального збитку помилково було встановлено на підставі рахунку №253 від 15.01.2021, а не на підставі Звіту від 05.04.2023 №82, ціни на запчастини в якому взяті з урахуванням розміру податку на додану вартість та фізичного зносу деталей. Тому розмір страхового відшкодування без урахування ПДВ на запчастини та матеріали складає: 64 578,33 грн (42 390,00 + (12 206,00 + 14 420,00) - 4 437,67 (ПДВ)), а за вируванням франшизи (2 000,00 грн.) складає: 62 578,33 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16988/23 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи.

14.03.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

У відповідності до ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 130 000,00 грн, вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/16988/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 15.04.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 15.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 замінено позивача у справі Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Форміка" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Форміка".

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржене судове рішення залишити без змін, як таке, що було прийнято на підставі вірного дослідження матеріалів справи та застосування норм матеріального права. Зокрема, позивач зазначив про таке:

- судом вірно було констатовано, що Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати;

- визнаючи частково позовні вимоги відповідач не здійснює погашення заборгованості зі страхового відшкодування хоча б на суму 62 578,33 грн. Така поведінка є підставою для затягування вирішення судового спору та безпідставного оскарження законного рішення по даній господарській справі;

- судом вірно встановлено, що відповідно до рахунку на оплату №253 від 15.01.2021 ФОП Кулінічев Олексій Вікторович сума ПДВ становить 0,00 грн, а отже, з огляду на відсутність розміру податку на додану вартість з відповідача підлягає стягненню розмір страхового відшкодування без виключення суми визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість;

- посилання апелянта на факт зазначення цін на запчастини з урахуванням ПДВ в Звіті № 82 від 05.04.2023 є недоречним, оскільки, по-перше, даний звіт є лише попереднім оціночним документом і по-друге, так як судом першої інстанції стягнення присуджені згідно рахунку СТО, тому в першу чергу треба брати відомості, що зазначені саме в цьому документі.

Також просив змінити сторону позивача на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Форміка".

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між позивачем, як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ», як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 31.07.2020 № 3-2058ю (далі - Договір добровільного страхування).

Відповідно до предмету Договору добровільного страхування, позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, які пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме ГАЗ 330232-757, із державним знаком НОМЕР_1 (далі - застрахований ТЗ).

18 грудня 2020 року, приблизно о 20 год. 39 хв., в м. Кривий Ріг по вул. Заводській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ 330232-757, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Шкода, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок зазначеного вище ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

18.12.2020 представник страхувальника звернувся до страховика із повідомленням про виникнення збитку та надав відповідні документи.

Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 03.12.2021 по справі № 214/809/21, залишеної без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.01.2022, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 .

15.01.2021 представником страхувальника була подана заява на виплату страхового відшкодування, в якій він страхове відшкодування просив сплатити на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування.

15.01.2021 на підставі наданих документів позивачем був складений страховий акт 15/20-1, згідно якого позивач здійснив часткову виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування в сумі 50 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням за № 845 від 15.01.2021.

14.07.2021 представником страхувальника була подана заява про доплату страхового відшкодування згідно рахунку-фактури СТО, в якій він доплату страхового відшкодування просив перерахувати на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування в розмірі вказаному у рахунку-фактури СТО за № 253 від 15.01.2021 року.

Також 14.07.2021 на підставі наданих документів позивачем був складений страховий акт № 15/20-1, на підставі якого страховик здійснив доплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування в сумі 81 308,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням за № 1287 від 14.07.2021.

З метою досудового врегулювання спору 16 грудня 2021 року позивачем була подана відповідачу через його канцелярію заява про страхове відшкодування з додатками (зареєстроване під вх. № 12116135) стосовно відшкодування збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 18 грудня 2020 року.

Загальна сума виплата по вищенаведеному страховому випадку становить 140 308, 39 грн, в т.ч. виплата страхового відшкодування, що пов`язана з відновлювальним ремонтом ТЗ в загальній сумі 131 308,39 грн згідно платіжних доручень за № 845 від 15.01.2021 та № 1287 від 14.07.2021; а також послуги евакуатора в сумі 9 000,00 грн згідно платіжного доручення за № 783 від 22.12.2020.

Згідно інформаційної довідки з вебсайту МТСБУ на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Шкода, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована відповідачем на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №201874977, ліміт за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн, франшиза - 2 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 16 грудня 2021 року позивачем була подана відповідачу через його канцелярію заява про страхове відшкодування з додатками (зареєстроване під вх. № 12116135) стосовно відшкодування збитків завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 18 грудня 2020 року.

Проте, сплату страхового відшкодування відповідачем здійснено не було, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 130 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами частини першої статті 1187 ЦК України діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 названого Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі заяви страхувальника та страхових актів, ремонтної калькуляції, протоколу огляду ТЗ, рахунку-фактури станції ремонтного обслуговування № 253 від 15.01.2021 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в загальній сумі 131 308,39 грн згідно платіжних доручень за № 845 від 15.01.2021 та № 1287 від 14.07.2021

Згідно ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

В ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

При цьому в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Шкода, д.н.з. НОМЕР_2 забезпечена ТДВ «СК «Альфа- Гарант», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 201874977.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.

Тобто відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2 , особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон № 1961-IV).

Так, спеціальні норми названого Закону обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.

Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Обґрунтовуючи суму позову позивач послався на рахунок на оплату № 253 від 15.01.2021 року, на підставі якого було складено страхові акти та проведено розрахунок суми страхового відшкодування в розмірі 131 308,39 грн.

В свою чергу відповідач, заперечуючи проти розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування, в суді першої інстанції заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

25.12.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подані письмові пояснення у справі, до яких було долучено звіт оцінювача №82 від 05 квітня 2023 про оцінку автомобіля ГАЗ 330232-757, д.н.з. НОМЕР_1 .

Так, згідно названого звіту вартість відновлювального ремонту за умовами СТО «Маха України» становить 91 195,00 грн. Коефіцієнт фізичного зносу складників автомобіля ГАЗ 330232-757, д.н.з. НОМЕР_1 становить 0,606. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ГАЗ 330232-757, д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП становить 69 016, 00 грн.

З огляду на подання позивачем звіту про оцінку пошкодженого ТЗ відповідач у своїх письмових поясненнях від 28.12.2023 не наполягав на проведення експертного дослідження та погоджувався з сумою відшкодування в сумі 56 414,31 грн, обрахованої згідно звіту за вирахуванням сум ПДВ та франшизи.

Задовольняючи частково позовні вимоги у даній справі, місцевий господарський суд з посиланням на правову позицію, що викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, дійшов висновку здійснювати врахування фактичних витрат, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Водночас, в змісті цих висновків, обов`язковому врахуванню підлягають положення статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якої у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Приписами частини 1 статті 22 названого Закону, яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що визначається згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092; далі - Методика).

Колегією суддів також враховано висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 06.07.2018 по справі №924/675/17, де зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.

Відповідно до п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин; строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Згідно з п. 2.4. Методики вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.

Відповідно до п. 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля ГАЗ 330232-757, д.н.з. НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2017, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (18.12.2020 року) строк експлуатації означеного автомобіля становив більше трьох років (3,5 роки). Тож має місце наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу при визначенні розміру страхового відшкодування.

Відповідно до п. 8.2. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою:

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез)

де: Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (матеріальний збиток), грн.;

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт ,грн.;

См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

Ез - значення коефіцієнта фізичного зносу.

В п. 7.36. Методики визначено, що ринкова вартість окремої складової частини враховує її комплектність і фактичний технічний стан, умови, у яких вона експлуатувалася (зберігалася), особливості кон`юнктури ринку регіону.

Ринкова вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою:

Ссз = Цс х (1 - Ез)

де: Ссз - вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, грн;

Цс - ціна нової складової частини, грн;

Ез - значення коефіцієнта фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в рахунку на оплату №253 від 15.01.2021 ФОП Кулінічевим О. В. визначено вартість ремонтних робіт, матеріалів та змінних деталей в загальній сумі 131 308,39 грн. При цьому, в рядках з 1 по 50 наведено перелік деталей, що підлягають заміні в загальній сумі 39 280,00 грн. В рядку з 51 по 65 перелік необхідних для ремонту матеріалів в загальній сумі 4 578,39 грн. В рядку з 66 по 98 перелік вартості робіт на загальну суму 87 450,00 грн.

Згідно звіту оцінювача коефіцієнт фізичного зносу складників автомобіля ГАЗ 330232-757, д.н.з. НОМЕР_1 становить 0,606, що був обрахований зокрема з урахуванням строку експлуатації ТЗ 3,5 роки.

Враховуючи те, що коефіцієнт фізичного зносу враховується щодо складників КТЗ, які підлягають заміні новими деталями, колегія суддів у відповідності до визначеної в п. 8.2 Методики формули на підставі визначеної станцією технічного обслуговування фактичної вартості виконаних робіт, матеріалів та деталей здійснила розрахунок розміру матеріального збитку, який становить 107 504,71 грн = 87 450,00 + 4 578,39 + 39 280,00 х (1 - 0,606).

При цьому, з огляду на необхідність зменшення суми збитку на розмір франшизи, обґрунтованими слід визнати вимоги позивача про стягнення 105 504,71 грн (107 504,71 - 2 000). У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, незважаючи на вірне врахування реальної вартості відновлювального ремонту згідно рахунку на оплату, припустився помилки у визначені розміру збитків, що підлягає стягненню з відповідача. Відтак, в абзац 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 слід внести зміни в редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції.

Щодо посилань апелянта на необхідність зменшення суми відшкодування суму податку на додану вартість колегія суддів зазначає, що виставлений СТО рахунок не містить сум зазначеного податку, а отже надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, не є платником податку на додану вартість. Тож місцевий господарський суд дійшов цілком правомірного висновку, що з відповідача підлягає стягненню розмір страхового відшкодування без виключення суми визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують, а тому вони не можуть бути враховані під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Підставами для зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України є нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За результатом перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене рішення підлягає зміні з викладенням його абзацу 2 резолютивної частини в редакції цієї постанови. Апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, оскільки скаржником не наведено переконливих та достатньо обґрунтованих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника). Судовий збір за розгляд позовної заяви перерозподіляється пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/16988/23 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "АЛЬФА-ГАРАНТ" (01113, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26; Ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Форміка" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67, к "В", оф. 214; Ідентифікаційний код 22917331) страхове відшкодування у сумі 105 504 (сто п`ять тисяч п`ятсот чотири) грн 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) грн 33 коп.».

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/16988/23 залишити без змін.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/16988/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков