Постанова

від 22.05.2024 по справі 903/1057/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року Справа № 903/1057/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Лавренюк Б.О.

відповідача 1: Грибан Ж.В.

відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Луцьксервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 15 березня 2024 року у справі №903/1057/23 (повний текст складено 25 березня 2024, суддя Якушева І.О.)

за позовом Приватного підприємства "Луцьксервіс"

до ОСОБА_1 (відповідач 1)

та до Любешівської селищної ради (відповідач 2)

про визнання недійсним результату аукціону з продажу майна; визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору та додатку до договору

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Луцьксервіс" у жовтні 2023 року звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 та Любешівської селищної ради про:

- визнання недійсним результату аукціону з продажу майна: побутове приміщення з автоваговою ВАТ "Волиньпаливо" адреса: смт. Любешів, вул. 8 Березня, 3, Волинської області, та скасування протоколу №17/2 від 03 лютого 2003 року аукціону з продажу майна: побутове приміщення з автоваговою ВАТ "Волиньпаливо" адреса: смт. Любешів, вул. 8 Березня, 3, Волинської обл., накладну №149 від 04 лютого 2003 року та квитанцію до приходного касового ордеру №117 від 04 лютого 2003 року;

- визнання незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради №13/24 від 29 липня 2003 року "Про продаж земельної ділянки";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована в смт. Любешів, вул. Березня, який укладений 09 червня 2003 року між Любешівською селищною радою (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Любешівського районного нотаріального округу Волинської області Бомк В.І. та зареєстрований в реєстрі за №70, та скасування державної реєстрації речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер: 0723155100:01:001:2045 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2001006807231);

- визнання недійсним графічного документу "Схема розташування земельної ділянки підприємця ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ", наявний в матеріалах нотаріальної справи з посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 09 червня 2003 року між Любешівською селищною радою (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Любешівського районного нотаріального округу Волинської області Бомк В.І. та зареєстрованого у реєстрі за №70.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 15 березня 2024 року у справі №903/1057/23 відмовлено у позові Приватного підприємства "Луцьксервіс" до ОСОБА_1 та до Любешівської селищної ради про визнання недійсним результату аукціону з продажу майна; визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору та додатку до договору.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено порушення його законних та інтересів, що є самостійною підставою для відмови у позові, а тому відсутні підстави надавати оцінку відповідності процедури проведення аукціону, прийняття рішення Любешівською селищною радою №13/24 від 29 липня 2003 року, укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2003 року нормам законодавства. Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсним документу - "Схеми розташування земельної ділянки підприємця ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 " не перебачений законом. Такий спосіб не є також належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасника господарських відносин.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Луцьксервіс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 15 березня 2024 року у справі №903/1057/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів, а висновок суду першої інстанції про недоведеність порушення прав позивача не відповідає встановленим обставинам.

Апелянт зауважує, що в рішенні Господарського суду Волинської області від 08 серпня 2022 року у справі №903/138/20 суд першої інстанції дійшов до наступних висновків: "не зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 свідоцтва про право власності, та не проведення державної реєстрації його права, він є титульним володільцем вищезазначеного нерухомого майна…Враховуючи вищевикладене, незважаючи на те, що Любешівською селищною радою не було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , він є титульним володільцем і володіє майном на певній правовій підставі - на підставі протоколу №17/2 від 03 лютого 2003 року, накладної №149 від 04 лютого 2003 року та квитанції до приходного касового ордера №117 від 04 лютого 2003 року." Разом із тим, суд першої інстанції застосував строк позовної давності до позовних вимог та відмовив в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 Межі апеляційного та касаційного розгляду справи №903/138/20 стосувались саме застосування строків позовної давності, вказані вище висновки суду першої інстанції не переглядались судами вищих інстанцій і, після винесення остаточного рішення в даній справі (19 грудня 2023 року), залишись в силі. При цьому, вказані вище висновки суду першої інстанції в справі №903/138/20, очевидно, мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Скаржник посилається на те, що під час судового розгляду даної справи по суті судом першої інстанції було заслухано пояснення сторін та досліджено письмові докази, відповідно до яких на земельній ділянці ПП "Луцьксервіс" наявне майно ОСОБА_1 , що обмежує власника ділянки в реалізації вільного володіння, користування та розпорядження своєю ділянкою, яку ОСОБА_1 самовільно захопив та забудував (обнісши при цьому з трьох сторін бетонним парканом та облаштувавши в`їзд виключно через свою сусідню земельну ділянку). І саме на вказаний вище аукціон з продажу майна ВАТ "Волиньпаливо" ОСОБА_1 посилається як на підставу нібито законного набуття у власність майна, яке знаходиться на ділянці ПП "Луцьксервіс", а саме щодо об`єкта "туалет на два очка", який нібито був окремо стоячою будівлею, однак при цьому частиною "побутового приміщення з автоваговою", яке зазначене в протоколі №17/2 від 03 лютого 2003 року. У зв`язку із цим, з метою захистити своє право власності на земельну ділянку, яке полягає у вільному володінні, розпорядженні та користуванні земельною ділянкою, ПП "Луцьксервіс" звернулось до Господарського суду Волинської області із даною позовною заявою.

Позивач звертає увагу суду, що ПП "Луцьксервіс" наділене правом оспорювати результат аукціону з продажу майна ВАТ "Волиньпаливо" та договір купівлі-продажу земельної ділянки, не зважаючи на те, що не було стороною правочинів, оскільки порушений його законний інтерес, який полягає в тому, що ОСОБА_1 всупереч передбаченому законодавством порядку набув у власність нерухоме майно та земельну ділянку (яка є частиною земельної ділянки ВАТ "Волиньпаливо") в АДРЕСА_1, і, використовуючи дані обставини, оспорює та не визнає право власності ПП "Луцьксервіс" на сусідню земельну ділянку (яка також є частиною земельної ділянки ВАТ "Волиньпаливо"), обґрунтовуючи це тим, що частина придбаних приміщень ("туалет на два очка") розміщена на ділянці ПП "Луцьксервіс". Від встановлення судом в даній справі недійсності результату аукціону та договору купівлі-продажу земельної ділянки безпосередньо залежить подальша можливість для позивача реалізувати свої права, як власника земельної ділянки, що ставить під сумнів відповідач ОСОБА_1 . Разом із тим, господарські суди в судових справах №903/889/19 та №903/138/20 дійшли до різних висновків після оцінки наданих сторонами доказів в частині належності ОСОБА_1 на праві приватної власності майна в АДРЕСА_1 . Однак, в жодній із даних справ позовні вимоги не стосувались саме визнання недійсними результатів торгів та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Крім того, апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які поглягали в неправомірній відмові в задоволенні клопотань позивача про приєднання доказів до матеріалів справи від 11 грудня 2023 року, про витребування доказів від 11 грудня 2023 року, про призначення судової технічної експертизи документа від 11 грудня 2023 року, про призначення земельно-технічної експертизи від 11 грудня 2023 року.

Листом №903/1057/23/2301/24 від 04 квітня 2024 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Волинської області.

10 квітня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/1057/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2024 року у справі №903/1057/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Луцьксервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 15 березня 2024 року у справі №903/1057/23 та призначено дату судового засідання на 22 травня 2024 року об 10:00 год.

Відповідачі своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не надали. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечила, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник Любешівської селищної ради в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином /т.2, а.с.25 на звороті/.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно з протоколом аукціону від 03 лютого 2003 року № 17/2 придбав майно, а саме побутове приміщення з автоваговою ВАТ "Волиньпаливо" за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується накладною від 04 лютого 2003 року №149 та квитанцією від 04 лютого 2003 року.

Відповідно до інвентаризаційної справи про належність будинку АДРЕСА_3 , ВАТ "Волиньпаливо" на праві колективної власності належав паливний склад, до якого включались: автовагова, огорожа, побутове приміщення А-1 туалет.

Державний акт на право постійного користування землею видано Любешівському паливному складу на території Любешівської селищної ради, згідно з яким зазначеному користувачу надано у постійне користування 0,44 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Рішенням Любешівської селищної ради №13/24 від 29 липня (виправлено на "травня") 2003 року затверджено розроблений відповідно до рішення селищної ради від 18 травня 2003 року номер 10/8 проект відводу земельної ділянки площею 2500 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 для продажу у власність підприємцю ОСОБА_1 . Вирішено продати у власність підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2500 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1 для розміщення майстерні по обслуговуванню автомобілів на затверджених у пунктах 3, 4 рішення умовах договору купівлі-продажу.

09 червня 2003 року між ОСОБА_1 та Любешівською селищною радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2500 кв. м.. Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення майстерні по обслуговуванню автомобілів (пункти 1.1 - 1.3 договору).

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що відповідно до висновку експертів ТОВ "ОЛДІ" Маїло Л.Ф. та Санакоєва Т.Г. від 24 грудня 2002 року оцінка земельної ділянки складає 12827 грн. Згідно платіжного доручення покупець оплатив продавцю вартість земельної ділянки в сумі 12827 грн.

Продавець продав, а покупець купив за даним договором земельну ділянку, вільну від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про яких у момент складання договору продавець чи покупець не міг знати (пункт 3 договору).

Додатком до договору купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений 09 червня 2003 року є схема розташування земельної ділянки підприємця Пугача М.О. в АДРЕСА_1 /т.1, а.с .46

Рішенням Любешівської селищної ради №47 від 26 березня 2004 року "Про надання дозволу на добудову паливного складу підприємцю ОСОБА_1 " надано дозвіл на добудову паливного складу в АДРЕСА_1 .

Рішенням сесії Любешівської селищної ради від 22 березня 2013 року №24/3 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вільної від забудови земельної ділянки для продажу її на аукціоні" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Любешівськой селищній раді для будівництва та обслуговування гаражно-складських приміщень загальною площею 2 956 кв. м., в т.ч. по угіддях: забудовані землі - 2 956 кв. м., в т.ч. землі змішаного використання - 2 956 кв. м. в АДРЕСА_1 , з земель запасу Любешівської селищної ради не наданих у власність або користування.

В подальшому, рішенням Любешівської селищної ради від 03 квітня 2015 року №39/30 "Про затвердження звіту про оцінку земельної ділянки на АДРЕСА_1 та продаж її у власність на земельних торгах (у формі аукціону)" затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва і обслуговування гаражно-складських приміщень, площею 0,2956 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0723155100:01:001:1524 у розмірі 51 256 грн, з розрахунку за один квадратний метр земельної ділянки - 17 грн 34 коп. Уповноважено виконавчий комітет Любешівської селищної ради виступити організатором земельних торгів земельної ділянки, вказаної у пункті 1 рішення в порядку, передбаченому чинним законодавством. Встановлено стартову ціну продажу земельної ділянки, строк торгів, уповноважено селищного голову укласти та забезпечити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами проведених торгів (аукціону).

24 липня 2015 року відбулися земельні торги, за результатами яких складено протокол №42/03 за змістом якого переможцем земельних торгів з продажу лоту - земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0723155100:01:001:1524, площею 0,2956 га, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для та обслуговування гаражно-складських приміщень) визначено ПП "Луцьксервіс".

В торгах приймав участь, серед інших, також ОСОБА_1

24 липня 2015 року між Любешівською селищною радою Любешівського району Волинської області (продавець) та Приватним підприємством "Луцьксервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (у формі аукціону) згідно пункту 1.1 якого продавець на підставі Рішення №39/30 сесії Любешівської селищної ради Волинської області від 03 квітня 2015 року, Протоколу №42/03 земельних торгів з продажу земельної ділянки у смт. Любешів Волинської області від 24 липня 2015 року; Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 травня 2015 року, індексний №37811153, виданого Колайчуком І.М. державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 640330807231, номер запису про право власності: 21449789, при умові повної сплати вартості земельної ділянки зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти у власність з усіма обмеженнями земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (в межах населеного пункту), надалі - "Предмет Договору", загальною площею 0,2956, кадастровий номер земельної ділянки: 0723155100:01:001:1524, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28 травня 2015 року номер витягу НВ-0701436712015 та сплатити за неї суму коштів, яка вказана в пункті 2.2 цього Договору.

Об`єктом Договору є земельна ділянка, за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, (для та обслуговування гаражно-складських приміщень), категорія: землі житлової та громадської забудови. Кадастровий номер земельної ділянки - 0723155100:01:001:1524, вид використання В. 03.15 (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Договору земельна ділянка, призначення якої-для будівництва та обслуговування гаражно-складських приміщень, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, передається у власність на умовах дотримання покупцем діючого законодавства та даного договору. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2012 року №1051, не зареєстровані. Експлікація земельних угідь, зазначена у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: площа земельної ділянки 0,2956 га.

За змістом пунктів 9.1- 9.4 цього Договору продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом договору, належить до земель, що можуть бути приватизовані згідно з законодавством України, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, до цього часу нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не заставлена, в спорі і під забороною не перебуває, не знаходиться під арештом і судових справ на неї немає. Продавець стверджує, що на момент укладення цього договору вказана вище земельна ділянка, що відчужується не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами, вона не є предметом договору іпотеки і як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесена, як юридична адреса не використовується. Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна в порядку доступу нотаріусів до ДРРП (ідентифікатор пошуку: 41198371 від 24 липня 2015 року) актуальна інформація про обтяження, іпотеки, інші речові права стосовно предмета договору відсутня. Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна в порядку доступу нотаріусів до ДРРП (ідентифікатор пошуку: 105237766 від 24 липня 2015 року) актуальна інформація про обтяження стосовно продавця відсутня. Перевірено також відсутність податкової застави на майно та майнові права сторін станом на 24 липня 2015 року (витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 47500021, виданий 24 липня 2015 року Кух В. І. державним нотаріусом Любешівською райдержнотконторою Волинської області). Покупцю відомий склад технічної документації і він погоджується з його змістом. Предмет даного договору, що відчужується візуально оглянутий покупцем до проведення торгів. Претензії до продавця щодо якісних характеристик відчужуваного предмету даного договору не має.

Договір набуває чинності після його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і його реєстрації (пункт 13.3 Договору).

Договір підписано сторонами, скріплено відтисками їх круглих печаток та посвідчено державним нотаріусом Любешівської районної державної нотаріальної контори Волинської області Кух В.І. 24 липня 2015 року та зареєстровано в реєстрі за номером 711.

У листопаді 2019 року Приватне підприємства "Луцьксервіс" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про усунення фізичною особою-підприємцем Пугачем Миколою Олександровичем перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,2956 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для обслуговування гаражно-складських приміщень), кадастровий номер 0723155100:01:001:1524 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти та/або власними силами (засобами) знести всі самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна в межах вказаної земельної ділянки та паркан, влаштований по периметру земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26 лютого 2020 року у справі №903/882/19 позов було задоволено та вирішено усунути Приватному підприємству "Луцьксервіс" перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,2956 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для обслуговування гаражно-складських приміщень), кадастровий номер 0723155100:01:001:1524 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 за власні кошти та/або власними силами (засобами) знести всі збудовані об`єкти нерухомого майна в межах вказаної земельної ділянки та паркан, влаштований по пери-метру земельної ділянки.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 травня 2020 року у справі №903/882/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 26 лютого 2020 року у справі №903/882/19 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

ОСОБА_1 у 2020 році звертався до Господарського суду Волинської області з позовом до Любешівської селищної ради та Приватного підприємства "Луцьксервіс" про:

- визнання незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради від 22 березня 2013 року № 24/3 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вільної від забудови земельної ділянки для продажу її на аукціоні";

- визнання незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради від 03 квітня 2015 року № 39/30 "Про затвердження звіту про оцінку земельної ділянки на АДРЕСА_1 та продаж її у власність на земельних торгах (у формі аукціону)";

- визнання недійсними результати земельних торгів у формі аукціону з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 0723155100:001:1524, землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (для обслуговування гаражно-складських приміщень);

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між Любешівською селищною радою та ПП "Луцьксервіс", посвідчений 24 липня 2015 року державним нотаріусом Любешівської районної державної нотаріальної контори за № 711;

- скасування запису про реєстрацію договору.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 08 серпня 2022 року у справі №903/138/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного суду від 18 листопада 2022 року, відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі №903/138/20 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 листопада 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

За результатами нового розгляду справи постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2023 року рішення Господарського суду Волинської області від 08 серпня 2022 року скасовано в частині відмови в позові про визнання незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради від 22 березня 2013 року №24/3 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вільної від забудови земельної ділянки для продажу її на аукціоні" та про визнання незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради від 03 квітня 2015 року №39/30 ""Про затвердження звіту про оцінку земельної ділянки на АДРЕСА_1 та продаж її у власність на земельних торгах (у формі аукціону)" та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення Господарського суду Волинської області від 08 серпня 2022 року у справі №903/138/20 залишено без змін.

Як стверджує позивач, не зважаючи на зобов`язання ОСОБА_1 знести усі самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці ПП "Луцьксервіс", 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради, визнання недійсними результатів земельних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування запису про його реєстрацію, які мали на меті позбавити ПП "Луцьксервіс" прав власності на земельну ділянку в смт. Любешів, до якого також було додано копії протоколу, накладної, квитанції та договору (без додатків).

ПП "Луцьксервіс" у позовній заяві стверджує, що саме приховування оригіналів договору та усіх додатків до нього і не надання повних копій документів до господарського суду лягло в основну позову ОСОБА_1 та ПП "Луцьксервіс", Любешівської селищної ради, адже ввело суд в оману і спотворило письмовий доказ у справі №903/138/20.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в Конституції України - кожному гарантується право на судовий захист (стаття 55 Конституції).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частинами 2 та 3 вищезазначеної статті ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та його спосіб захисту.

Отже, суд зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет позову та підстава позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Вона безпосередньо пов`язана із спірними правовідносинами та суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права заявника, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовані заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі №910/8357/18).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року зі справи №912/1856/16, від 14 травня 2019 року зі справи №910/11511/18.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

У статтях 2, 5 ГПК України закріплений принцип ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, відповідно до якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто, цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Суд акцентує увагу на тому, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №242/68/19, яку суд вважає за необхідне застосувати відповідно до положень частини четвертої статті 236, статті 300 ГПК України, зокрема, щодо принципів судового розгляду при вирішенні судом спорів.

Із з`ясованого колегією суддів вбачається, що ПП "Луцьксервіс" звернулося з позовом у справі, які перебуває на розгляді з метою захисту права власності, яке полягає у вільному користуванні, розпорядженні та володінні земельною ділянкою кадастровий номер 0723155100:01:001:1524 площею 0,2956 га, в смт. Любешів, вул. Березня, 3.

У спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також статті 2 та 5 ГПК України.

З огляду на встановлені статтею 152 Земельного кодексу України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтями 2, 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права і законного інтересу, позивач у спорі про захист прав (законного інтересу) на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, а суд може захистити порушене право (законний інтерес) у заявлений спосіб за умови, що такий спосіб захисту прав (законного інтересу) на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право (законний інтерес) позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права (законного інтересу), тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

Обгрунтовуючи порушення своїх прав ПП "Луцьксервіс" вказує, що 24 липня 2015 року між Любешівською селищною радою, як продавцем та ПП "Луцьксервіс", як покупцем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (у формі аукціону), посвідчений державним нотаріусом Любешівської райдержнотконтори Волинської області Кухом В.І. та зареєстрований в реєстрі за №711, кадастровий номер 0723155100:01:001:1524, площею 0,2956 га, в АДРЕСА_1 .

Зазначає, що об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 придбані у ВАТ "Волиньпаливо", фактично знаходяться на земельній ділянці площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_4 , яка була придбана відповідачем-1 на підставі договору від 09 червня 2003 року. Земельна ділянка ПП "Луцьксервіс" межує із земельною ділянкою відповідача-2.

ПП "Луцьксервіс" вважає, що аукціон з продажу майна ВАТ "Волиньпаливо", який оформлено протоколом №17/2 від 03 лютого 2003 року, за результатом якого ОСОБА_1 придбав нерухоме майно у ВАТ "Волиньпаливо", було проведено з порушенням законодавства, яке діяло на той час, у зв`язку із чим, він має бути скасований судом, а сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2003 року не володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності на укладення договору, та й сам договір було укладено із порушенням чинного законодавства.

У позовній заяві та апеляційній скарзі ПП "Луцьксервіс" посилається на те, що воно звертається до суду з метою захистити порушене право власності підприємства на вільне володіння, розпорядження та користування своєю земельною ділянкою, кадастровий номер 0723155100:01:001:1524, від незаконних посягань ОСОБА_1 , покупця за правочином з придбання майна у ВАТ "Волиньпаливо" та сусідньої земельної ділянки в Любешівської селищної ради в 2003 році, спрямованих на збереження самочинно збудованих об`єктів на земельній ділянці підприємства, яку він самовільно захопив та обмежив у праві власності позивача.

ПП "Луцьксервіс" вважає, що договору купівлі-продажу та його нотаріального посвідчення після проведеного аукціону між продавцем - ліквідаційною комісією ВАТ "Волиньпаливо" та покупцем - ОСОБА_1 укладено не було, оскільки ОСОБА_1 в ході розгляду як справи №903/138/20, так і справи №903/882/19 таких документів не надав. Не було підписано також жодного акта передачі об`єкта нерухомого майна. Відсутня також інформація про належне дотримання порядку проведення аукціону: публікації інформації про об`єкт, який підлягає приватизації, про сплату реєстраційного внеску ОСОБА_1 , про оплату вартості майна, придбаного на аукціоні саме на банківський рахунок, а не в касу підприємства, що свідчить про недотримання порядку проведення аукціону, передбаченого чинним на той час законодавством.

На переконання ПП "Луцьксервіс", особи, які вчиняли правочин, продавець - Любешівська селищна рада та покупець - ОСОБА_1 не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09 червня 2003 року.

Як стверджує ПП "Луцьксервіс", рішення Любешівської селищної ради №13/24 від 29 липня 2003 року "Про продаж земельної ділянки" має бути визнане судом незаконним та скасованим у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не мав права без правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна викупляти земельну ділянку, а лише через участь у земельних торгах, які не проводились, а також у зв`язку із зміною дати цього рішення в матеріалах нотаріальної справи для оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки датою, яка передує рішенню.

У позовній заяві та апеляційній скарзі ПП "Луцьксервіс" посилається на те, що Любешівська селищна рада не мала повноважень на продаж земельної ділянки державної власності несільськогосподарського призначення (згідно з договором - для розміщення майстерні з обслуговування автомобілів), яка знаходилась за межами населеного пункту смт Любешів, а відповідач-1 ОСОБА_1 не мав повноважень на викуп земельної ділянки без проведення земельних торгів, оскільки у нього не було правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, які знаходились на земельній ділянці.

Дослідивши вказані обставини, Північно-західним апеляційним господарським судом не вбачається порушення прав ПП "Луцьксервіс" у даному спорі, з огляду на наступне.

Заявник просить визнати незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради №13/24 від 29 липня 2003 року "Про продаж земельної ділянки" та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , який укладений 09 червня 2003 року між Любешівською селищною радою (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Любешівського районного нотаріального округу Волинської області Бомк В.І. та зареєстрований в реєстрі за №70, та скасувати державну реєстрації речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер: 0723155100:01:001:2045 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2001006807231).

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

У постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі №6-806ц16 міститься такий правовий висновок: "При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось".

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №910/1255/20 та від 21 квітня 2021 року у справі № 904/5480/19.

У постанові від 29 серпня 2023 року у справі №910/5958/20 Верховний Суд зазначив, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

У розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду врахувала те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Посилаючись на практику Верховного Суду, Касаційний господарський суд зазначив, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що ПП "Луцьксервіс" набуло права власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 24 липня 2015 року. Водночас, оскаржуване рішення Любешівської селищної ради №13/24 датоване 29 липня 2003 року, а оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки датований 09 червня 2003 року.

Земельна ділянка, яка придбана ПП "Луцьксервіс" сформована у 2013 році та придбана на аукціоні у 2015 році, а тому винесення рішення Любешівською селищною радою у 2003 році та укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 у 2003 році об`єктивно не може свідчити про порушення прав позивача, яких ще не існувало на момент виникнення спірних правовідносин. Права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 0723155100:01:001:1524, які виникли після 2015 року не могли зазнати впливу з боку відповідачів у 2003 році.

Посилання апелянта на те, що він обмежений у проїзді до придбаної ним земельної ділянки не береться до уваги, оскільки у такому випадку належним способом захисту є встановлення сервітуту.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на суперечливу поведінку представника позивача, який стверджуючи про порушення прав свого довірителя посилається на те, що позивачем було придбано земельну ділянку у 2015 році вільну від забудови, при цьому зазначає, що права ПП "Луцьксервіс" порушені діями відповідачів, які мали місце у 2003 році (щодо знаходження нерухомості на земельні ділянці).

Положеннями частини 1 статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що ПП "Луцьксервіс" не доведено порушення його прав або охоронюваних законом інтересів, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Любешівської селищної ради №13/24 від 29 липня 2003 року "Про продаж земельної ділянки" та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована в смт. Любешів, вул. Березня, який укладений 09 червня 2003 року між Любешівською селищною радою (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Любешівського районного нотаріального округу Волинської області Бомк В.І. та зареєстрований в реєстрі за №70, не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів зауважує, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17).

Верховний Суд у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20 зазначив, що для визнання в судовому порядку недійсним договору, окрім іншого, в обов`язковому порядку суд повинен установити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб (учасників правочину, або заінтересованих осіб) у зв`язку з укладенням спірного правочину, а ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Зазначений висновок є загальним для спорів про визнання недійcними договорів.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Суд апеляційної інстанції вважає, що справжньою метою заявлення позову є не захист цивільних прав та інтересів позивача, порушених внаслідок укладення оспорюваного ним правочину (що не було доведено), а намагання спростувати або переглянути обставини встановлені в межах справи №903/138/20 та 903/882/19. Із пояснень представника апелянта було встановлено, що ОСОБА_1 не виконує рішення суду у справі №903/882/19 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою посилаючись на оспорювані в межах справи №903/1057/23 документи та правочини. Звернення з вимогою про визнання недійсним договорів та скасування рішення є інструментом, який дозволяє досягнути цієї мети.

Як зазначалося вище, недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а по своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Позивач намагається використати приватно-правову конструкцію позову про визнання правочину недійсним не з метою захисту своїх приватних (цивільних) прав та інтересів, а виключно з метою виконання рішення суду у справі №903/138/20, що прямо суперечить завданню господарського судочинства (частина 1 статті 2 ГПК України).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі №921/325/22.

Щодо позовних вимог про скасування протоколу №17/2 від 03 лютого 2003 року аукціону з продажу майна, накладної №149 від 04 лютого 2003 року, квитанції до приходного касового ордеру №117 від 04 лютого 2003 року та визнання недійсним графічного документу "Схема розташування земельної ділянки підприємця Пугача Миколи Олександровича в АДРЕСА_1 ", наявний в матеріалах нотаріальної справи з посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 09 червня 2003 року між Любешівською селищною радою (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Оспорювані протокол аукціону, квитанція, накладна та графічна схема є документами, які не спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчують певні факти та фіксують певні обставини.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів судом.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством, є визнання правочину (договору) недійсним.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

У контексті зазначеного предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання накладних, квитанція, протоколів аукціону, схем, оскільки такі документи самі по собі права позивача не порушують.

Водночас, спосіб захисту у вигляді визнання недійсним та скасування таких документів не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, не передбачений він також іншими нормами права.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №911/2525/19, від 07 березня 2024 року у справі №908/702/22.

Таким чином, встановивши, що оспорюваний протокол аукціону, квитанція, накладна та графічна схема не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, заявником обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів, а тому суд першої інстанції дійшов правильного по суті і законного висновку про відмову у задоволенні таких вимог ПП "Луцьксервіс".

З приводу заявленого ОСОБА_1 клопотання про застосування строку позовної давності у відповідності до статей 257, 258 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки в даному спорі суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що позивач не довів порушення своїх прав, тому позовна давність застосуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Луцьксервіс" на рішення Господарського суду Волинської області від 15 березня 2024 року у справі №903/1057/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 15 березня 2024 року у справі №903/1057/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/1057/23 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "28" травня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.